Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Характеристика підходів до управління

Процесний підхід. В основі цього підходу лежить поняття «процес», яке означає послідовність зміни певного стану. За цим підходом управління розглядається як процес виконання взаємо­пов'язаних дій (планування, організація, мотивування, контроль, регулювання), кожна з яких сама по собі є процесом. Цей підхід було розроблено вченими класичної школи, які запропонували виокремлювати і вивчати функції менеджерів.

Системний підхід. Сучасним підходом до вивчення організа­ції є системний підхід, який уособлюється зі способом мислення та взаємозв'язку окремих складових у єдину композицію. Він розглядає систему, яка управляє І якою управляють, як цілісний комплекс взаємопов'язаних елементів. Це дає змогу бачити і ви­значати компоненти, властивості а також внутрішні й зовнішні зв'язки системи управління.

Основні типи систем:

• відкриті – ті, що обмінюються ресурсами із зовнішнім середовищем.
• закриті — ті, що не мають взаємообміну із зовнішнім сере­довищем.

Системний підхід пов'язують із розробкою у 50-х роках ми­нулого століття теорії систем Ч. Бернардом, П. Друкером, Н. Ві-нером, К. Шенном. Основні положення теорії систем:

1. Наявність певного набору частин та компонентів цілісності, що суттєвим чином зумовлюють її структуру і можливість взає­модії із зовнішнім середовищем.

2. Властивості об'єднаного в систему цілого не дорівнюють арифметичній сумі властивостей частин; вони якісно нові, харак­терні лише для даної системи.

3. Система є організованою, тобто об'єднує і з'єднує в одне ціле відповідно до певного розміщення і зв'язків систему компо­нентів.

4. Наявність у системі як прямих, так і обернених зв'язків.

5. За винятком Всесвіту, усі системи є підсистемами більших систем.

Головна ідея системної теорії полягає в тому, що жодна дія не починається в ізоляції від Інших. Кожне рішення має наслідки для всієї системи. Системний підхід в управлінні дає змогу уник­нути ситуацій, коли вирішення в одній галузі перетворюється в проблему для іншої. Системний підхід у менеджменті передбачає обгрунтування загальної цілі та її розподіл за певними підрозді­лами на основі побудови дерева цілей: система поділяється на підсистеми, організація — на підрозділи.

Ситуаційний підхід. З погляду економіки організації най­більш суттєві в науково-методичному плані результати було отримано в рамках ситуаційного підходу. Суть ситуаційного під­ходу полягає в тому, що форми, методи, системи, стилі управлін­ня мають істотно варіюватися залежно від сформованої ситуації, тобто центральне місце має займати ситуація.

Методологію ситуа­ційного підходу пояснюють як чотирикроковий процес:

• керівник повинен знати засоби професійного управління, які довели свою ефективність;

• кожна з управлінських концепцій і методик має певні сильні та слабкі сторони, тому керівник повинен уміти передбачати ймовірні наслідки;

• керівник повинен правильно оцінювати ситуацію;

• керівник повинен уміти застосувати конкретні прийоми, які викликали б найменший негативний ефект, до конкретних ситуа­цій, тим самим забезпечуючи досягнення цілей найефективнішим способом.