Читайте также:
|
|
Середовище | Основні параметри |
Економічне | • Рівень розвитку ринкових відносин у країні; • рівень розвитку фірми; • податкова політика країни; • рівень монополії виробника; • кредитна система країни; • співвідношення доходів різних соціальних груп; • вміст споживчого кошика та його вартість; • відсоткова вага безробітних у країні; • стан підприємництва; • стан експорту-Імпорту; • фінансовий стан країни (рівень інфляції, дефіцит бюджету); • стан виробничих зв'язків; • наявність промислової політики і стратегії. |
Політичне | • Розміщення політичних сил (боротьба за сфери вливу); • влада і відношення до неї; • закони і рівень їх дотримання; • характер процесів, що задаються владою; • стабільність (нестабільність) політичного стану, провідні ідеології І боротьба за соціальні групи; • узгодженість дій державних органів |
Середовище | Основні параметри |
Науково-технічне | • Технологічний рівень; • Асигнування на науково-дослідні й конструкторські розробки; • впровадження удосконалень у виробництво; • рівень відновлення продукції; • рівень державного контролю за якістю і безпекою |
Природне | • Стан ресурсів і сировини; • стан екології |
Соціальне | • Рівень міграції населення; • освіченість населення; • соціально-професійна структура населення; • система соціального захисту населення; • доброчинність; • демографічні характеристики |
Культурне | • Традиції суспільства; • менталітет народів; • цінності населення; • колективні спогади; • психологія населення; • загальні знання населення |
УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ
Прийняття рішень керівником становить основний зміст його діяльності і є складовою будь-якої управлінської функції. Необхідність у прийнятті рішень виникає на всіх етапах процесу управління і пов язана із усіма учасниками й аспектами управління.
Рішення — це багатозначне явище, воно означає і процес, і акт, і результат вибору. Рішення — це дія, що базується на аналізі інформації й направлена на досягнення запланованого (прогнозованого) результату в роботі організації.
Будь-яке рішення характеризується такими ознаками:
• можливість вибору із множини альтернативних варіантів (якщо немає альтернатив, немає вибору, і отже, — немає рішення);
• наявність цілі (безцільний вибір — не рішення);
• необхідність у вольовому акті особи, яка приймає рішення (ОПР).
Управлінське рішення — це вибір альтернативи, проведений керівником у межах його посадових повноважень, компетентності та спрямований на досягнення цілі організації
Управлінські рішення — це сукупний результат творчого процесу (суб 'єкта) та дій колективу (об'єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв 'язку з функціонуванням системи.
Управлінські рішення спрямовані на організацію колективної праці і приймаються людиною, яка має відповідні владні повноваження.
Cуб'єкт управлінських рішень – особа або орган, що приймає це рішення. Це менеджери і групи працівників, що мають відповідні повноваження для прийняття рішень.
Об'єкт – трудовий колектив або окремі працівники, що мають виконувати це рішення.
Предмет – зміст рішення, у якому визначається, що потрібно робити, як саме і що в результаті має бути отримано.
За допомогою управлінських рішень:
- встановлюють цілі діяльності;
- закріплюють людей за посадами і робочими місцями;
- визначають функції, права і відповідальність працівників;
- встановлюють правила поведінки на роботі;
- розробляють систему заходів щодо заохочення і адміністративного покарання працівників;
- розподіляють ресурси — матеріальні, трудові, фінансові та ін.;
- оцінюють якість продукції тощо.
Управлінське рішення має комплексний характер. У правовому аспекті — це владний акт суб'єкта керування, в якому він виражає свою волю, реалізує надані йому владні повноваження і несе відповідальність за його наслідки. З іншого боку, управлінське рішення є актом соціальним, оскільки приймається людьми і стосується людей. Воно є й психологічним актом, тому що являє собою результат розумової діяльності людини і її вольового зусилля. З інформаційної точки зору рішення є результатом опрацювання інформації, у процесі якого здійснюється вибір варіанта, найближчого до оптимального, тобто найкращого.
Можливі ситуації прийняття та реалізації управлінського рішення:
1. Ситуація, що характеризується слабкою невизначеністю, є найбільш сприятливою для керівництва організації.
2. Ситуація помірної невизначеності є більш напруженою для керівництва. Високий ступінь складності зовнішнього оточення вносить елемент ризику в процес прийняття рішень.
3. Ситуація помірно високої невизначеності потребує від керівництва гнучкості, тому що змінюється характер взаємодії з факторами зовнішнього середовища.
4. Ситуація високої невизначеності — найбільша складність для прийняття рішень. У зовнішньому середовищі безліч неви-значених ситуацій.
Вимоги до управлінських рішень:
Наукова обґрунтованість передбачає розробку рішень з врахуванням об'єктивних закономірностей розвитку об'єкта управління, які знаходять своє відображення у технічних, економічних, організаційних та інших аспектах його діяльності.
Цілеспрямованість зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинно мати мету, чітко пов'язану із стратегічним планом розвитку об"єкта управління.
Кількісна і якісна визначеність. Вимога кількісної визначеності управлінських рішень задовольняється встановленням конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів реалізації рішення, яке розробляється. Результати, які не мають кількісного вимірювання, мають бути охарактеризовані якісно.
Правомірність. Будь-яке управлінське рішення повинне випливати з правових норм та виходити з компетенції структурного підрозділу управління чи посадової особи.
Оптимальність. Вимога оптимальності зумовлює потребу в кожному конкретному випадку вибору такого варіанту рішення, який відповідав би економічному критерію ефективності господарської діяльності, максимум прибутку при мінімальних витратах.
Своєчасність рішень означає, що вони повинні прийматися у момент виникнення проблеми, порушень, відхилень у перебігу господарських процесів.
Комплексність управлінських рішень передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв'язків та взаємозалежностей діяльності підприємств.
Гнучкість. Будь-яке всебічно обґрунтоване рішення в управлінській динамічній системі може потребувати коректив, а інколи і прийняття нового рішення.
Повнота оформлення. Необхідно, щоб форма викладу рішення виключала непорозуміння або двозначність у розумінні завдань. Рішення слід формулювати чітко, лаконічно.
Прийняття оптимального управлінського рішення можливе внаслідок всебічного аналізу процесів і проблем виробничо-господарської, збутової, фінансової та інших видів діяльності з орієнтацією на інтереси, стратегічні цілі організації.
Процес прийняття управлінських рішень ґрунтується на певних принципах, повне або часткове ігнорування яких може призвести до помилкових рішень або негативних результатів. Дотримання їх дає можливість приймати якісні рішення на всіх рівнях організації.
Розрізняють такі принципи управлінських рішень:
1. Принцип наукового підходу.
2. Принцип організаційної відповідності.
3. Спрямованість рішень у майбутнє.
4. Наявність повної та достовірної інформації.
5. Гнучкість рішень.
На процес прийняття управлінських рішень впливають такі фактори:
1. Особисті якості менеджера (освіта, знання, вік, досвід, характер тощо);
2. Поведінка менеджера (звички, психологія тощо);
3. Середовище прийняття рішення:
- визначеність (керівник усвідомлює очікувані наслідки реалізації всіх можливих альтернативних рішень);
- ризик (менеджеру відомі ймовірні результати реалізації кожної альтернативи);
- невизначеність (неможливо з'ясувати ймовірні наслідки реалізації будь-яких альтернативних рішень).
4. Інформаційні обмеження (обумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації).
5. Взаємозалежність рішень.
6. Очікування можливих негативних наслідків.
7. Можливість застосування сучасних технічних засобів.
8. Наявність ефективних комунікацій.
9. Відповідність структури управління цілям та місії організації тощо.
Процес прийняття управлінських рішень складається із таких етапів:
1. Постановка цілі.
2. Встановлення критеріїв рішення та їх розподіл за принципом важливості для організації.
3. Розробка альтернатив та їх порівняння.
4. Визначення ризику, який можливо матиме організація у разі вибору певної альтернативи.
5. Оцінка ризику.
6. Прийняття рішення.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 160 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |