Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ

Менеджмент організації виступає у вигляді процесу проведення певного типу взаємопов'язаних дій щодо формування й викорис­тання ресурсів організації для досягнення нею власних цілей.

Процес менеджменту — це сукупність взаємопов'язаних і взаємоді­ючих функцій, методів, управлінських рішень та інших категорій ме­неджменту для забезпечення функціонування організації

Крім наведеного, існують і інші визначення процесу управ­ління:

1) сукупність елементів, які забезпечують реалізацію функцій управління;

2) конкретні взаємопов'язані системи, котрі на основі прийо­мів та концепцій із певними конкретними ситуаціями дають змо­гу знайти правильне рішення і досягти найефективнішого функ­ціонування організаційних структур;

3) збір, обробка і передача інформації, використовуваної для прийняття рішень, які с продуктом управлінської діяльності.

Процес менеджменту передбачає виконання функцій плану­вання, організації, мотивації, контролю та регулювання людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного досягнення цілей організації. Тому можна розглядати менеджмент як процес впливу на діяльність окремого працівника, групи, організації в цілому для досягнення найкращих результатів.

Зміст і набір дій, що проводяться в процесі управління зале­жать від:

• типу організації;

• розміру організації;

• рівня управлінської ієрархії;

• функцій усередині організації;

• розподілу повноважень, тощо.

Підприємство вважають керованим, якщо розробка і прийнят­тя всіх управлінських рішень здійсняться раніше, ніж закінчаться виникаючі в даний момент процеси, що реалізовують прийняті управлінські рішення.

Процес менеджменту можна розглядатися у різних аспектах:

• методологічний зміст процесу управління передбачає його проведення у вигляді послідовності таких етапів: ціль — ситуація — проблема — управлінське рішення;

• функціональний зміст передбачає послідовну дію функцій управління: планування — організування — мотивування — кон­тролювання — регулювання;

• економічний зміст виявляється під час виконання таких ета­пів: визначення потреб у ресурсах, оцінка наявності ресурсів, розподіл ресурсів, використання ресурсів;

• організаційний зміст полягає у послідовності використання організаційних механізмів впливу: регламентування, нормування, Інструктування, повідомлення про ступінь відповідальності за невиконання дорученої роботи;

• соціальний зміст указує на значну роль людського фактора;

• інформаційний зміст передбачає послідовне виконання та­ких етапів, як пошук інформації, комплексне інформування, об­робка інформації, передача інформації.

Мета процесу менеджменту — прийняття і реалізація управлінсь­кого рішення

Властивостями процесу менеджменту є:

• мінливість (динамічність), що виявляється в постійній зміні направленості, проблематики І характеру проведення процесу управ­ління та в динамічності взаємодії різних його етапів і операцій;

• безперервність — указує на неможливість точного визна­чення початку і кінця процесу управління;

• нерівномірність (дискретність), указує на те, що процес управління проходить нерівномірно: спочатку вбирає в себе по­тенціал, а потім зі значною силою активізується;

• циклічність — полягає в тому, що кожен акт впливу закін­чується переходом управлінської системи до нового стану, який погребує нового акту впливу (циклу);

• послідовність — характеризує процес управління як послі­довне виконання певних дій;

• стійкість характеризується виникненням у процесі управ­ління певних каналів його проведення, які утворюють природну структурну основу системи управління.

Процес управління складається із різноманітних циклів, про­цедур та операцій

Управлінська операція — закінчена дія чи група дій, спря­мованих на виконання певної задачі організаційного, економіч­ного соціального чи іншого характеру. Управлінська процедура — сукупність різноманітних управлінських операцій, виконаних за певною схемою (алгоритмом). До управлінських процедур на­лежить:

• цілевизначення;

• інформаційне забезпечення;

• аналітична діяльність;

• вибір варіанта дій;

• реалізація рішень;

• зворотний зв'язок.

Управлінські операції і процедури поділяють на:

• творчі (найважчі для виконання, вимагаючи від виконавців таких дій, як аналіз, порівняння, синтез, розрахунки, прогнози тощо);

• логічні, котрі виконують у певній послідовності (складання звіту, розрахунок потреб певних ресурсів);

• технічні — виконуються найчастіше: розмноження докуме­нтів, проведення розрахунків, доставка пошти).

Управлінський цикл — це акт впливу управлінської системи на ту, якого управляють із постановкою чи коригуванням певних цілей. Оскільки процес управління має циклічний характер, що

визначається часом і простором, то цикл управління характеризу­ється двома видами змін: часом циклу і просторовими рамками

циклу (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

ВИДИ ТА СТРУКТУРА ЦИКЛІВ УПРАВЛІННЯ

Елементами управління як загального вигляду людської дія­льності є мета управління І спосіб її досягнення, об'єкт і суб'єкт управління, які взаємодіють у певному середовищі.

Цілі роботи управлінської діяльності — застосування мето­дів і засобів обробки та аналізу інформації і прийняття відповід­них конкретних рішень.

Структура системи управління являє собою в найпростішому ви­гляді суб'єкт, який впливає на об'єкт управління. Суб'єкт управлін­ня — це керуюча частина системи, вона виробляє управлінські впливи і спрямовує їх на об'єкт. Це топ-менеджмент, а також вико­навчі керівники. Об'єкт управління — це керована частина системи управління, стан якої приводиться до бажаного результату. Об'єкт і суб'єкт управління з'явилися унаслідок поділу праці: 1)на управ­лінські функції; 2) виконавчі функції. Якщо суб'єкт управління ке­рує власними діями, тобто суб'єкт і об'єкт є одним цілим, у цьому випадку ми маємо справу із самоврядуванням.

4. СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ

Методи менеджменту — це способи і прийоми впливу керуючої системи на керовану для досягнення певних цілей. Більш конкретно в практичній діяльності використовують таке визначення:

Методи менеджменту — це сукупність різноманітних способів і прийомів для впливу керуючої системи на керовану

Усі методи в практичній діяльності керівник має розглядати не як окремі самостійні способи впливу, а як цілісну систему, що складається із взаємопов'язаних і взаємодіючих груп методів.

Різноманітність методів управління зумовлює необхідність упорядкування їхньої сукупності за допомогою класифікації за визначеними критеріями. Основні характеристики методів мене­джменту:

• спрямованість методів означає їх орієнтацію на певний об'єкт управління (організацію, відділ, підрозділ, компанію тощо);

• зміст методів менеджменту — це сукупність специфічних прийомів і способів впливу;

• організаційна форма методів менеджменту — способи впли­ву на конкретно сформовану ситуацію.

Методи менеджменту класифікують за різними ознаками:

— напрямом впливу на керований об'єкт (методи прямого та непрямого впливу);

— способом урахування інтересів працівників (методи мате­ріального, владного і морального впливу);

— формою впливу (кількісні та якісні методи);

— характером впливу (економічні, адміністративні, соціаль­но-психологічні).

Найбільш уживаною класифікацією методів уважають методи за характером впливу. їх поділяють на:

• економічні;

• адміністративні;

• соціально-психологічні.

Відносини управління ґрунтуються передусім на економічних відносинах і об'єктивних потребах, а також інтересах людей. То­му економічним методам в управлінні приділяють головну ува­гу. Економічні методи впливають на майнові інтереси організації та її персоналу. їх роль полягає в таких аспектах:

— стимулювання діяльності організації на задоволення потреб суспільства (система податків, банківські кредити);

— мотивація роботи персоналу організації (зарплата, премії). Основне завдання економічних методів — поставити органи

керівництва і трудові колективи в такі умови, за яких вони могли б максимально повно враховувати економічні наслідки своєї управлінської та виробничої діяльності. В управлінській практиці економічні методи керівництва найчастіше розрізняють за таки­ми формами: планування, аналіз, госпрозрахунок, ціноутворення та фінансування.

Адміністративні (організаційно-правові) методи базуються на певному порядку взаємодії між членами організації. Об'єктивним підґрунтям застосування цих методів є організацій­ні відносини, що складають частину механізму управління. За­вдання організацїйно-адміністративної діяльності полягає в ко­ординації дій підлеглих (табл. 2.5). Ніякі економічні методи не зможуть існувати без організаційно-адміністративного впливу, що забезпечує чіткість, дисциплінованість і порядок роботи в ко­лективі.

Таблиця 2.5

АДМІНІСТРАТИВНІ МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Форми прояву організаційно-адміністративних методів:

• обов'язкове розпорядження (наказ, заборона тощо);

• узгоджувальні форми (консультація, дозвіл компромісів);

• рекомендації, побажання (порада, роз'яснення, пропозиція тощо).

Усі форми адміністративних методів єдині в одному — це прямі завдання і розпорядження вищих органів управління, спрямовані на дотримання законів і постанов, наказів і розпоря­джень керівників для оптимізації виробничих процесів. Вони мають забезпечити організаційну чіткість і дисципліну праці.

Соціально-психологічні методи менеджменту — це сукуп­ність специфічних способів впливу на особистІсні відносини І зв'язки, що виникають у трудових колективах, а також на соціа­льні процеси, що відбуваються в них. Вони грунтуються на за­стосуванні моральних стимулів праці, впливають на особистість за допомогою психологічних прийомів у цілях перетворення ад­міністративного завдання в усвідомлений борг, внутрішню по­требу людини.

Ці методи застосовують для гармонізації взаємовідносин пра­цівників та встановлення найсприятливішого соцїально-психоло-гічного клімату. Головна мета застосування цих методів — формування в колективі позитивного соціально-психологічного клі­мату, завдяки чому значною мірою будуть виконуватися виховні, організаційні й економічні завдання.

До них належать:

• врахування і розвиток громадської думки;

• врахування та розвиток настроїв і потреб колективу;

• формування в колективі сприятливого клімату;

• врахування і розвиток соціальних почуттів;

• врахування індивідуальних особливостей кожного члена ко­лективу;

• підвищення соціально-виробничої активності;

• соціальне планування;

• умови праці.

Прийоми і способи соціально-психологічного впливу значною мірою залежать від підготовленості керівника, його компетент­ності, організаторських здібностей і знань в галузі соціальної психології. Соціально-психологічні методи керівництва потре­бують, щоб на чолі колективу були люди досить гнучкі, які вмі-ють застосовувати різноманітні прийоми управління. Основний засіб впливу на колектив — переконання. Переконуючи, керівник має максимально повно враховувати природу людського поводження і людських відносин у процесі спільної діяльності.