Читайте также:
|
|
Процесний підхід. В основі цього підходу лежить поняття «процес», яке означає послідовність зміни певного стану. За цим підходом управління розглядається як процес виконання взаємопов'язаних дій (планування, організація, мотивування, контроль, регулювання), кожна з яких сама по собі є процесом. Цей підхід було розроблено вченими класичної школи, які запропонували виокремлювати і вивчати функції менеджерів.
Системний підхід. Сучасним підходом до вивчення організації є системний підхід, який уособлюється зі способом мислення та взаємозв'язку окремих складових у єдину композицію. Він розглядає систему, яка управляє І якою управляють, як цілісний комплекс взаємопов'язаних елементів. Це дає змогу бачити і визначати компоненти, властивості а також внутрішні й зовнішні зв'язки системи управління.
Основні типи систем:
Системний підхід пов'язують із розробкою у 50-х роках минулого століття теорії систем Ч. Бернардом, П. Друкером, Н. Ві-нером, К. Шенном. Основні положення теорії систем:
1. Наявність певного набору частин та компонентів цілісності, що суттєвим чином зумовлюють її структуру і можливість взаємодії із зовнішнім середовищем.
2. Властивості об'єднаного в систему цілого не дорівнюють арифметичній сумі властивостей частин; вони якісно нові, характерні лише для даної системи.
3. Система є організованою, тобто об'єднує і з'єднує в одне ціле відповідно до певного розміщення і зв'язків систему компонентів.
4. Наявність у системі як прямих, так і обернених зв'язків.
5. За винятком Всесвіту, усі системи є підсистемами більших систем.
Головна ідея системної теорії полягає в тому, що жодна дія не починається в ізоляції від Інших. Кожне рішення має наслідки для всієї системи. Системний підхід в управлінні дає змогу уникнути ситуацій, коли вирішення в одній галузі перетворюється в проблему для іншої. Системний підхід у менеджменті передбачає обгрунтування загальної цілі та її розподіл за певними підрозділами на основі побудови дерева цілей: система поділяється на підсистеми, організація — на підрозділи.
Ситуаційний підхід. З погляду економіки організації найбільш суттєві в науково-методичному плані результати було отримано в рамках ситуаційного підходу. Суть ситуаційного підходу полягає в тому, що форми, методи, системи, стилі управління мають істотно варіюватися залежно від сформованої ситуації, тобто центральне місце має займати ситуація.
Методологію ситуаційного підходу пояснюють як чотирикроковий процес:
• керівник повинен знати засоби професійного управління, які довели свою ефективність;
• кожна з управлінських концепцій і методик має певні сильні та слабкі сторони, тому керівник повинен уміти передбачати ймовірні наслідки;
• керівник повинен правильно оцінювати ситуацію;
• керівник повинен уміти застосувати конкретні прийоми, які викликали б найменший негативний ефект, до конкретних ситуацій, тим самим забезпечуючи досягнення цілей найефективнішим способом.
ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ
4. СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ
1. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ
Закони й закономірності управління базуються на об'єктивних економічних законах і не залежать від свідомості та волі людей. Використання законів і закономірностей допомагає найефективніше досягти поставлених цілей. В управлінні варто враховувати дію не лише одного закону, а їх сукупності.
Основні закони теорії управління наведено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
ОСНОВНІ ЗАКОНИ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ
Формулювання закону | Його сутність |
Закон демократії | Забезпечує участь усіх працівників в управлінських процесах, розвиток особистості, суспільної думки |
Закон інтеграції | Спрямований на досягнення єдиної мети організації |
Закон спеціалізації управління | Передбачає розподіл управлінської діяльності |
Закон економії часу в управлінні | Спрямований на підвищення ефективності управлінської праці на основі застосування сучасних технологій, методів і прийомів управління |
Закон оптимального поєднання централізації І децентралізації управління | Забезпечує формування оптимального рівня системи делегування повноважень |
Закон пропорційного розвитку систем управління | Передбачає послідовний розвиток і вдосконалення усіх управлінських систем організації |
Закон відповідності системи її цілям | Передбачає встановлення вихідної точки (цілі) в системі управління |
Закон відповідності організації зовнішньому середовищу | Вказує на взаємозв'язок і взаємовплив організації і її оточення |
Закон еластичності систем | Передбачає можливість адаптації систем до різних умов |
Закон безперервного вдосконалення систем | Удосконалення вважається об'єктивним процесом, що не залежить від чисїсь волі й бажань |
Закономірностей менеджменту є велика кількість І вони пов'язані із:
• процесом менеджменту;
• функціями та методами менеджменту;
• управлінськими рішеннями;
• внутрішнім і зовнішнім середовищем організації;
• розвитком менеджменту.
2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИНЦИПІВ МЕНЕДЖМЕНТУ
Фундаментальними основами управління є його принципи. В енциклопедичній літературі дається широке тлумачення поняття «принцип». Це основне вихідне положення будь-якої теорії або вчення, внутрішнє переконання, що визначає норму поведінки, основа побудови або діяльності якоїсь системи.
Принципи менеджменту — основні керівні ідеї, правила та орієнтири діяльності управлінського персоналу, у рамках яких реалізуються цілі організації.
Принципи менеджменту мають визначати не очевидні, а більш глибокі, саме принципові закономірності й одночасно служити керівництвом до практичних дій. Принципи управління реалізуються через свідомість, інтелект, волю (наполегливість) і цілеспрямованість людини. Важливо забезпечити такі умови праці, щоб із максимального мірою використовувати ці людські якості.
Принципи менеджменту:
• принцип поєднання демократизму і доцільного економічного централізму, він показує, що всі зайняті у підприємництві працівники вільно вибирають, де і в межах яких форм власності та господарювання докласти свої зусилля;
• досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності — передбачає результативність, успіх у досягненні мети, а також економічність, або мінімальні витрати для одержання відповідного результату за умов виправданого ризику;
• принципи стимулювання. Історичний досвід показав, що саме люди є носіями певних Інтересів, прагнень як матеріального, так і духовного характеру. Без урахування потреб людини неможливо ефективно керувати працівниками, організовувати їх для розв'язання того чи іншого завдання;
• принцип сдинокерованості в поєднанні з колегіальністю. Єдинокерованість означає підпорядкованість у трудовому процесі всіх працівників одній особі — керівникові, який мас необхідні права щодо управління дорученою йому ланкою і несе повну відповідальність за її роботу;
• принципи економічності управління — передбачають обмеження витрат (трудових, матеріальних, фінансових, моральних та ін.);
• принцип науковості — зосереджує увагу на використанні найновіших концепцій розвитку науки і техніки, прогресивного досвіду організації менеджменту на кращих підприємствах і організаціях;
• принцип правильної підготовки і розстановки кадрів — нагадує про необхідність забезпечення стабільності кадрів та професіоналізму управління;
• принцип інтеграції особистих інтересів і цілей організації — передбачає відповідальність усіх працівників за стан справ у організації, залучення їх «до участі в прибутках»;
• принцип цілеспрямованості — вказує на ціль, як на вихідну точку управління;
• принцип ієрархічності — передбачає чіткий розподіл повноважень по вертикалі;
• орієнтація на цінності — оскільки менеджмент належить до суспільного оточуючого середовища, то має зважати на його цінності.
Основоположник менеджменту А. Файоль обгрунтував 14 принципів, які й досі є актуальними (табл. 2.3). Він вважав, що за правильної організації роботи, кожен працівник або кожне підприємство може досягти успіху.
ПРИНЦИПИ МЕНЕДЖМЕНТУ А. ФАЙОЛЯ
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 150 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |