Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ ТРЕНЕРА

Важливим критерієм педагогічної майстерності тренера в суспільній роботі з юними спортсменами є уміння виховувати в них: 1) почуття безпосередньої приналежності до дитячої організації як до колективу; 2) чуйність, звичку зауважувати, коли ровесники і дорослі мають потребу в їх допомозі, діяти, не чекаючи прохання або розпорядження старших; 4) відчуття радості від праці на загальну користь; 5) навички ретельності й організованості в колективній роботі команди; 6) прагнення бачити свою успішну роботу як частину суспільних справ усього спортивного колективу; 7) уміння енергійно домагатися позитивного результату і почуття відповідальності за спортивно-масову роботу в колективі; 8) свідоме ставлення до справ команди, корисним для навколишніх, для самої команди і для підлітка.

Сучасний тренер — це людин високих моральних якостей (1-ша вимога), чуйний і уважний. Він повинний мати такі якості, що він хоче виховати в підлітка.

Високі моральні якості тренер виробить у себе, якщо буде суворо додержуватися принципів морального кодексу, на їх основі будувати свої взаємини з вихованцями і з іншими людьми як на роботі, так і в побуті. Високоморальний тренер завжди може зі спокійною совістю пред'являти юним спортсменам високі вимоги в області моральної поведінки і своїм способом життя, своїми вчинками закріплюють ці вимоги в їх свідомості і поведінці. Спортивна діяльність у силу своєї специфіки породжує особливі форми відносин: колективну й особисту відповідальність, повагу, взаємодопомогу, коректність поводження і т.п. Тренерові необхідно в доступній формі роз'ясняти юним спортсменам норми морального поводження, принципи моралі і спортивної етики, що, як і загальні норми моралі, визначає ставлення спортсмена до країни, суспільства, колективу, до процесу спортивного удосконалювання, спортивної боротьби і т.д. У виховній роботі потрібно широко використовувати позитивні приклади морального поводження спортсменів, тому що важливим напрямком морального виховання є формування прагнення до морального ідеалу. Використовуючи цікаві приклади з практики спорту, тренер зуміє послідовно сформувати в юних спортсменів якості справжньої людини і громадянина нашої незалежної країни. Тренер не повинний залишати без уваги жодного випадку порушення правил і норм поводження в дитячій спортивній команді, давати їм негайну оцінку. Він веде боротьбу з палінням, лихослів'ям, недбалістю в одязі, створює в команді обстановку вимогливості, доброзичливості і взаємної поваги. У центрі уваги тренера постійно повинні бути питання правового виховання юних спортсменів. Виховні впливи спортивного колективу, тренера повинні бути спрямовані в першу чергу на підлітків, що складаються на обліку в інспекціях по справах неповнолітніх, педагогічно запущених.

Важливо не тільки допомогти юному спортсменові показати гарний спортивний результат, установити рекорд, необхідно (і це в першу чергу) прищепити любов до спортивної діяльності, систематичній праці, розвити і зміцнити його моральні і вольові якості. Тренерові необхідно пам'ятати, що серед рушійних мотивів поводження в юного спортсмена не останнє місце займає честолюбство. У ньому закладене суперечлива єдність свідомості власної переваги в боротьбі із супротивником, невигубне бажання перемогти за будь-яких обставин і шляхетне прагнення вести цю боротьбу в суворих рамках правил, на чесних засадах. Позитивний моральний досвід у юного спортсмена повинний накопичуватися в процесі тренувань, змагань, суспільної роботи, у відносинах з товаришами по команді, тренерами, суддями. Перевіркою моральних якостей юного спортсмена нерідко є ситуація, коли він повинний допомогти товаришам, відмовивши при цьому від особистого успіху.

Тренер повинний учити своїх вихованців володіти собою. Стримуючим початком у прагненні до безмежного ствердження і відокремлення власної особистості (іноді підсвідомому її протиставленню іншим) є твердість характеру, воля і самовладання.

Спрямованість роботи тренера тільки на досягнення високого спортивного результату поза зв'язком із соціально-педагогічною стороною спортивної діяльності може привести до негативних наслідків у моральному розвитку особистості юного спортсмена. Виражену орієнтацію підлітків на високий спортивний результат тренерові необхідно використовувати насамперед для прилучення їх до гуманних цінностей. У противному випадку прагнення до високого спортивного показника може привести до негативних моральних наслідків, перші симптоми якого: небажання підкоряти особисті інтереси інтересам колективу; небажання прислухатися до критики, бути самокритичним; можливі прояви несумлінності і нечесності у вчинках.

Сучасний тренер — це людина, що володіє високою загальною культурою (2-га вимога). Щоб вести за собою підлітків, потрібно користуватися їх розташуванням, жити їх думками, захопленнями. А на це здатен лише тренер, що постійно підвищує свій культурний рівень. М.І. Калінін з повною підставою називав культурність запліднюючим фактором позитивної роботи, вважаючи, що чим складніше, кваліфікованіше робота, тим більше культури потрібно для її виконання. Висока загальна культура тренера є базою для формування почуття нового, ініціативи, уміння вчасно використовувати всі можливості наукового і технічного прогресу для удосконалення виховного процесу в спортивній команді. Зрілість тренера визначається його здатністю ефективно організовувати педагогічний процес, об'єктивно аналізувати й оцінювати щирий стан справ, знаходити найбільше раціональні шляхи для рішення поставлених задач. Висококультурний тренер організує педагогічний процес з визначеною перспективою, з огляду на нові дані психології і педагогіки, теорії і практики фізичного виховання. Тренер повинний виховувати в юних спортсменів розуміння того, що загальне обов'язкове середнє утворення — у роботі з командою створювати атмосферу творчості і зацікавленості в оволодінні знаннями, оперативно реагувати на неуспішність, пропуски занять, недисциплінованість; виховувати в юних спортсменів прагнення самостійне поповнювати знання, опановувати прийомами організації навчальної праці.

Сучасний тренер — це людина, що вміло організує виховання юних спортсменів (3-тя вимога). У процесі виховної й учбово-спортивної роботи він використовує різні засоби впливу. Основними засобами педагогічного впливу тренера в процесі навчання і виховання виступають слово, ясна, чітка і культурна мова, прийоми й елементи педагогічної техніки, різноманітні знання, навички й уміння, що він передає вихованцям. Найважливішими засобами впливу на юних спортсменів є також особистісні якості тренера, і в першу чергу його моральна зрілість, внутрішня і зовнішня культура, особисте поводження.

"Знаряддями праці" тренера є не тільки слова, знання, якості, якими він володіє і які передає вихованцям, але і види діяльності. Тому дуже важливо уміти вчасно і правильно організувати юних спортсменів, "включити" їх у конкретний вид діяльності, викликати з їх боку "зустрічний рух": інтерес до діяльності, старання і працьовитість, творчість і ініціативу у виконанні завдань, своїх обов'язків і т.д. Варто враховувати, що саме засіб педагогічного впливу, навіть в однакових умовах, може робити на юних спортсменів різний вплив: на одних — позитивний, на інших — нейтральний, на третіх — негативний. Успіх педагогічної праці, а виходить, і педагогічна майстерність тренера буде виражатися в умінні використовувати всі засоби впливу з урахуванням особливостей підлітка й умов, у яких протікає педагогічна робота.

Сучасний тренер - це людина фанатичної відданості спортові, цілеспрямованості, схильний до сміливих пошуків і новаторства (4-та вимога), що виявляє ентузіазм, уміння працювати з вогником, перспективно. "...Людина може бути дуже знаючою, культурною, але якщо вона керує молоддю з холодком, не вкладає душі в її виховання і навчання, то молодь це відразу зрозуміє. Такого керівника вона любити не буде. Зате, якщо ти вкладаєш душу в роботу, прагнеш усе зробити для того, щоб твоя організація вийшла в ряд передових, витрачаєш на це сили, свою гарячу кров, у відповідь ти напевно заслужиш любов молоді. Таку людину будуть не тільки поважати, але і любити, а це більше, ніж поважати". Тренер повинен насамперед виховувати в собі уміння, терпіння, бажання працювати з командою щодня по декілька годин не менше, а більше своїх учнів. Особливо важливо для дитячого тренера бути емоційним, але гранично зібраним при виконанні кожної вправи. Тренер повинен уміти керувати командою на змаганнях: проводити установку на гру (змагання) і розбирати її після закінчення; керувати командою в перерві, у тайм-ауті; обов'язково індивідуально розмовляти з кожним спортсменом до і після змагань. Дуже важливо уміти впливати на підлітків за допомогою вчителів, громадськості, батьків. При будь-яких обставинах тренер повинен бути завжди інформований про свого вихованця, його життя, можливості, устремління, інтереси.

Професійного тренера відрізняє уміння мобілізувати юних спортсменів, інструкторів по спорту, громадськість, батьків на краще виконання задач, що стоять перед ними, постійно контролювати їх діяльність, вчасно надавати їм необхідну допомогу. Треба пам'ятати також, що успіх у вихованні і навчанні супроводжує, як правило, тих тренерів, що мають діловитість. Діловий тренер не тільки уміє віддати потрібне розпорядження, точно вказати, що і до якого терміну варто зробити, але і здатний практично показати, як потрібно діяти, вчасно вказати на недоліки і відразу допомогти усунути їх, домогтися реального результату.

Сучасний тренер — це людина, що систематично враховує результати педагогічної праці (5-та вимога), використовує педагогічні ідеї і методичні рекомендації в практичній діяльності, навчає юних спортсменів застосовувати знання на практиці, вміло аналізує педагогічну ситуацію і вибирає найбільш ефективні засоби впливу на юних спортсменів. Різномаїття факторів, що впливають на навчально-виховний процес, особистість самого тренера, діяльність юних спортсменів, а також складність роботи тренера не завжди дозволяють точно, всебічно й об'єктивно враховувати результати його праці, особливо у вихованні юних спортсменів. Обсяг проведеної навчально-виховної роботи іноді не відповідає якості й ефективності педагогічних впливів. Якість педагогічної праці тренера визначається рівнем його підготовки у конкретному виді спорту, психолого-педагогічними знаннями про об'єкт своєї діяльності — юного спортсмена, ступенем підготовленості до кожного конкретного тренування або виховного заходу.

Оцінка педагогічної діяльності тренера складається з оцінки придбаних вихованцем конкретних спортивних навичок і умінь, тієї позиції (особистісної), що він займає у своїй команд і і з оцінки підготовленості тренера.

Оцінити результати своєї роботи тренерові досить важко тому, що аналізуються вчинки, почуття і знання, обумовлені мотивами, поглядами, звичками, переконаннями вихованців. Інакше кажучи, оцінка повинна виявляти і зовнішні дії, і, по можливості, внутрішній світ юного спортсмена.

Проблема обліку результатів роботи тренера пов'язана з визначенням критеріїв оцінки і кінцевих результатів навчально-виховної роботи. Ці показники містять деякі непрямі дані про користь того або іншого заходу для самих юних спортсменів, але сам по собі захід ще не свідчить ні про рівень зрілості дитячого спортивного колективу, ні про розвиток юних спортсменів, ні про отримані ними спортивні уміння або досвід моральних відносин. Усе залежить від того, як готувався або проводився цей захід, наскільки висока його педагогічна культура, яка моральна атмосфера була створена в колективі, яка застосовувалася методика.

Коли ж мова заходить про результати виховної роботи, то на перший план виступають рівень зрілості дитячого спортивного колективу, особистість юного спортсмена, його ріст (спортивний і моральний) і розвиток. Результати спортивно-масової роботи з підлітками визначають по:

1) рівню зрілості дитячого спортивного колективу:

а) готовності колективу до виконання спортивних і суспільно - корисних справ;

б) діловитості, організованості колективу і здатності до подолання труднощів;

в) турботі про кожного члена колективу, відповідальному ставленню кожного до колективу;

2) рівню вихованості юного спортсмена:

а) почуттю приналежності до дитячого спортивного колективу, за діяльність якого він і його товариші відповідають;

б) успішній участі в спортивно-масових заходах, якості їх проведення;

в) оволодінню визначеними навичками і знаннями, необхідними для проведення спортивно-масових і суспільно корисних справ, ігор. Особливо важливі організаторські і спортивні навички;

г) розширенню досвіду моральних відносин в умовах систематичної спільної діяльності в команді. Досвід моральних відносин юних спортсменів до праці, спорту, до своїх обов'язків, товаришів, дорослих – головний результат виховної роботи. Уся спортивно-масова робота з підлітками повинна бути спрямована на досягнення високого рівня юного спортсмена.

Аналіз новітнього педагогічного досвіду — найважливіший елемент наукового дослідження. Тренерові для того, щоб використовувати новітній досвід, необхідно вирішити ряд задач. По-перше, новітній педагогічний досвід необхідно виявити. Для цього мало знати його загальні ознаки — треба уміти відрізнити його від масової практики, мати точні докази того, що даний досвід є новітнім. По-друге, новітній досвід потрібно вивчити, проаналізувати, узагальнити, для чого необхідно установити його основні параметри. По-третє, будь-яке явище не може бути вірно вивчене й осмислено, якщо воно узято ізольоровано від навколишніх його умов, поза зв'язком з іншими явищами. Тільки "цільний досвід", підкреслював А.С. Макаренко, є підставою для ухвалення рішення. Така цілісність може бути досягнута лише при комплексному підході до вивчення новітнього педагогічного досвіду.