Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сутність та форми спільного підприємництва

Читайте также:
  1. Cущность, виды, источники формирования доходов. Дифференциация доходов населения.
  2. I. Предпосылки формирования философии НВ.
  3. I. Сопровождение перехода на новый образовательный уровень (обучение в школе) Уровень сформированности познавательной деятельности и отдельных её компонентов
  4. II. Компетенции, формируемые в результате освоения учебной дисциплины
  5. II. Механизм формирования общественного мнения.
  6. II. Профориентационное направление работы: обеспечение формирования и развития профессионального и жизненного самоопределения Изучение образовательных запросов
  7. II. Формирование групп и социальная динамика
  8. III. Организация информирования поступающих
  9. III. Психологическое сопровождение учебно-воспитательного процесса (участие в формировании «умения учиться») Определение мотивации учебной деятельности
  10. III. Формирование новых понятий.
Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

Відомі три форми експорту капіталу:

ü прямі інвестиції,

ü портфельні інвестиції,

ü міжнародні позики або кредити.

Прямі іноземні інвестиції – це капіталовкладення в зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль над ними з боку інвестора.

Закордонні портфельні інвестиції представляють вкладення капіталу в іноземні облігації, акції зарубіжних підприємств і інші цінні папери з метою отримання прибутку, а не встановлення контролю за господарською діяльністю позичальника.

Міжнародний кредит – це позика в грошовій або товарній формі, що надається кредито ром однієї країни позичальнику з іншої країни на умовах терміновості, поворотності і сплати відсотків.

Залучення прямих інвестицій є основною формою експорту капіталу і має головну перевагу, яка полягає в тому, що інвестор матеріально зацікавлений в найбільшій віддачі від вкладених коштів. При цьому, чим вище рівень розвитку країни-акцептора (позичальника), тим більше конкурентоспроможну продукцію змушений виробляти інвестор, щоб вижити в умовах жорсткої конкуренції. Ця обставина найбільш сприятливо позначається на місцевій економіці.

Залучення іноземних інвестицій дозволяє отримати додаткові фінансові кошти, більш довершені технології, доступ до багатого зарубіжного управлінського досвіду, а також залучити вітчизняні підприємства в ринкову конкуренцію.

В основі стимулів експортерів у вивозі капіталу лежить вихід на нові ринки збуту з метою збільшення обсягів реалізації, скорочення витрат за рахунок вине­сення виробництва і видобутку сировини за кордон, використання дешевої робочої сили. Результатом такого стимулювання є збільшення прибутків і підвищення конкурентоспроможності.

Прямі іноземні інвестиції можуть здійснюватися в формі:

® придбання контрольного пакету акцій того або іншого підприємства,

® будівництва власних виробничих потужностей,

® створення спільних підприємств,

® інших формах.

Основним джерелом інвестиційного капіталу є промислово розвинені країни, найбільшим інвестором серед яких залишається Японія, яка представляє свої зарубіжні інтереси в сфері послуг і у високотехнологічних галузях.

Прямі іноземні інвестиції грають помітну роль в економічному розвитку країн «третього світу». Їхній вплив на прискорення економічного зростання в країнах, що розвиваються, здійснюється у таких основних напрямах:

· соціально-економічний розвиток;

· передача сучасної технології;

· зміцнення експортного потенціалу.

Спільне підприємництво являє собою широкий діапазон форм виробничо-господарської діяльності партнерів двох або декількох країн, змістом якої є кооперація в сфері виробництва, науково-технічній, інвестиційній і сервісній областях.

Загальними ознаками конкретних форм спільного підприємництва є необхідність узгодження економічних інтересів всіх учасників і забезпечення руху товарів або послуг від виробників до споживачів. При цьому необхідність узгодження або стикування економічних інтересів всіх партнерів викликана тим, що в основі спільного підприємництва лежить конфліктна ситуація нестикування значного числа позицій: із загального фонду, кадровій, виробничій і торговельній політиці, способах управління, інструментах тактики і стратегії.

В основі спільної діяльності лежать:

· об’єднання зусиль, фінансових коштів і матеріальних ресурсів;

· довгострокова гарантія збуту товарів;

· систематичне оновлення продукції;

· науково-виробнича і торговельна кооперація;

· участь у прибутку і розподілі технічних, інвестиційних і комерційних ризиків.

Спільне підприємництво здійснюється в самих різноманітних формах. Це: обмін технологіями і послугами з подальшим розподілом програм випуску продукції і реалізації; концесії; змішані компанії; угоди про розподіл продукції; сервісні і управлінські контракти; консорціуми; акціонерні товариства; компанії з виробничо-збутовою діяльністю; міжнародні економічні організації різних видів; спільні підприємства; вільні економічні зони в різних їх модифікаціях і багато що інше.

Концесія – це відчуження ресурсів у тимчасове користування іноземному партнеру, званому концесіонером, з передачею йому монопольного права на організацію видобутку або виробництва і реалізації готової продукції на основі інвестицій концесіонера.

Концесійне співробітництво дозволяє розробку родовища, будівництво підприємств з видобутку і переробки сировини, а також реалізацію продукції здійснювати повністю на основі інвестицій іноземного концесіонера. Після закінчення терміну концесії країна - власник ресурсів повинна отримати готовий виробничо-економічний осередок, що склався, оскільки реалізація концесій включає не тільки будівництво об’єктів основного виробництва, але і супутніх об’єктів, у тому числі соціально-економічної інфраструктури.

Розрізняють два основних типи концесії: сировинну і промислову (виробничу).

Сировинна концесія виступає як міжнародна оренда родовищ.

Виробнича концесія принципово відрізняється від сировинної і виступає як надання у тимчасове користування ресурсів.

Починаючи з п’ятдесятих років, у видобувних галузях набули великого поширення змішані компанії, в яких приймаючій країні, в особі державних компаній, належить, як правило, не менше, ніж 50 % капіталу. При цьому в ряді випадків ця частка спочатку може бути і менше, але, по мірі збільшення прибутку, зростає до такого рівня. У змішаних компаніях іноземний партнер самостійно фінансує геологорозвідувальні роботи і, якщо до кінця періоду розвідки запаси не виявлені, угода припиняє дію і витрати не відшкодовуються. При сприятливому результаті пошукових робіт національна компанія вносить іноземному партнеру свою частку витрат на них, хоча відшкодування частки витрат можливо і після початку ко­мерційного видобутку. З моменту відшкодування частки витрат національна ком­панія фінансує облаштування і експлуатацію родовища пропорційно своїй частці в капіталі. При цьому як внесок приймаючої країни можуть бути зараховані виробничі потужності, що вже є, інфраструктура або різні геологічні дані. Іноземний партнер, в свою чергу, може передати державі, в якій він діє, частину своєї частки акцій, що може розглядатися як кредит в рахунок майбутніх виплат, однак в деяких угодах може передбачатися і безкоштовна передача частини акцій приймаючій країні.

Угоди про розподіл продукції з шістдесятих років почали широко застосовуватися в практиці багатьох країн при розробці родовищ нафти і деяких інших корис них копалин. За умовами цих угод розвідку, облаштування і експлуатацію родовища веде і фінансує іноземний партнер, причому і тут, при невдачі пошукових робіт його витрати не відшкодовуються. Роль приймаючої країни зводиться в основному до загального контролю через участь її представників в органах управління видобувним підприємством і до затвердження представлених фірмою - контрактором виробничих програм.

Сервісні контракти вперше стали застосовуватися з 60-х років країнами Ближнього Сходу і Латинської Америки. За умовами цих контрактів іноземна компанія бере на себе всі витрати з розвідки та облаштування родовища і пов’язані з цим ризики. У разі виявлення комерційних запасів ці витрати разом з певним відсотком, що складає прибуток іноземного контрактора, відшкодовуються йому про­тягом декількох років після початку промислового видобутку.

Експлуатація родовищ в цьому випадку може вестися і фінансуватися або самостійно національною компанією, або, за певну плату, іноземним контрактором. Однак в обох випадках власником усієї видобутої сировини є приймаюча країна. Відшкодування витрат іноземного контрактора і оплата його послуг здійснюється або в грошовій формі, або в натуральній формі шляхом надання на певний період права придбання від 20 до 50 % продукції за пільговими цінами, які нижче ринкових на 3 - 10 %. Прибуток іноземного контрактора оподатковується.

Спільні підприємства (СП) – це така форма господарсько-правового співробітництва з іноземним партнером, при якому створюється загальна виробнича база і виробляється продукт, що знаходиться в загальній власності національного і іноземного партнерів.

Наявність спільного майна істотно відрізняє спільні підприємства від інших форм господарського співробітництва таких, як міжнародні об’єднання і організації, коопераційні і компенсаційні угоди, торговельні картелі і інших, а участь в них іноземного капіталу – від чисто внутрішніх спільних підприємств, що створюються за участю тільки національних підприємств і організацій.

Спільне підприємство створюється на стику національних господарських механізмів двох або більше країн, воно завжди є інтернаціональним за капіталом, сферою діяльності, джерелам поставки, технології, персоналу.

Спільні підприємства діють на умовах самофінансування і самоокупності. Державні органи і національні партнери спільного підприємства з одного боку, і самі спільні підприємства з іншого боку, не відповідають за зобов’язаннями один одного, а відповідальність за зобов’язаннями спільного підприємства вони несуть всім майном, що їм належить.

Фінансування створення і діяльності спільного підприємства здійснюється тільки за рахунок їх власних і позикових коштів. Початкові власні кошти формуються за рахунок внесків партнерів в статутний фонд, куди можуть бути внесені матеріальні цінності, права користування природними ресурсами, грошові кошти, права на використання винаходів і "ноу-хау", інші майнові права. При цьому елементи внеску іноземного партнера до статутного фонду не обкладаються митними зборами.

Оцінка елементів статутного фонду проводиться за договірними цінами і у валюті, що вибрана партнерами. Частки учасників в статутному фонді не регламентуються. Спільні підприємства можуть отримувати кредити у національній і іноземній валюті.

Персонал спільного підприємства формується, в основному, за рахунок громадян тієї країни, де це підприємство розташоване. Питання їх наймання, звільнення і оплати праці у національній валюті вирішуються самим підприємством. Питання режиму і оплати праці іноземних співробітників спільного підприємства встановлюються індивідуальними договорами підприємства з кожним з них. Плата за житло і послуги здійснюється іноземними працівниками у валюті тієї країни, в якій діє спільне підприємство.

Спільним підприємствам надано право самостійно експортувати виготовлену ними продукцію і імпортувати необхідні для їх діяльності товари і послуги із сплатою відповідних митних зборів.

Прибуток спільного підприємства оподатковується до державного бюджету країни, в якій розташоване підприємство. Розмір податку такий же, як і для вітчизняних підприємств, хоч на спільні підприємства зі значною часткою іноземних підприємств в статутному фонді можуть застосовуватися податкові пільги. Порядок утворення і витрачання амортизаційних відрахувань, фонду споживання і фонду розвитку виробництва визначається самим підприємством. Частка прибутку, що залишається після сплати податку в держбюджет і утворення фондів, не пов’язаних з розвитком виробництва, може бути розподілена між партнерами пропорційно їх внескам до статутного фонду підприємства.

Спільні підприємства класифікуються за чотирма основними ознаками:

1. За місцезнаходженням розрізняють чотири типи спільних підприємств:

· промислово розвинені країни – промислово розвинені країни (відносини «Захід – Захід»);

· промислово розвинені країни – країни, що розвиваються (відносини «Північ – Південь»);

· промислово розвинені країни – колишні соціалістичні країни (відносини «Захід – Схід»);

· колишні соціалістичні країни – країни, що розвиваються (відносини «Схід –Південь»).

2. За структурою партнеріврозрізняють три основних типи спільних підприємств:

· за участю тільки приватного капіталу;

· за участю приватних фірм і державних підприємств або організацій;

· за участю національних і міжнародних організацій.

3. За часткою участі партнерів в капіталі також розрізняють три основних типи спільних підприємств:

· участь на паритетних засадах;

· підприємства з часткою іноземного капіталу понад 50 %;

· підприємства з часткою іноземного капіталу менше 50 %.

4. За видом діяльності розрізнюється п’ять типів спільних підприємств:

· науково-дослідні, що створюються з метою об’єднання досвіду і результатів наукових або проектних розробок для створення нової продукції, «ноу-хау», обладнання;

· виробничі, при створенні яких зарубіжний інвестор переслідує мету зниження витрат в процесі виробництва і збуту продукції;

· закупівельні, що створюються з метою закупівлі на місцевому ринку більш дешевої сировини і напівфабрикатів, що є необхідними для виробництва кінцевого продукту на підприємствах зарубіжного партнера;

· збутові, що створюються з метою освоєння нових ринків збуту як в країні, де розташоване спільне підприємство, так і в третіх країнах;

· комплексні, що поєднують різні види діяльності.

Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь



Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 16 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав