|
Характерною особливістю сучасного світового господарства є посилення процесів регіоналізації. Нині дедалі більше країн шукає шляхів розв'язання глобальних і регіональних проблем, які виходять за межі національних. Власне подібні прагнення привели до утворення, розширення та зміцнення інтеграційних об'єднань у міжнародній економіці.
Прикладом найвищої форми інтеграційних процесів у світі та найбільшим інтеграційним угрупованням в Європі є Європейський Союз (ЄС). Це інтеграційне угруповання пройшло тривалий і складний шлях розвитку від митного до економічного, а відтак і валютного союзу.
На початку XXIст. на частку ЄС припадало 31% світового ВНП та 21% світової торгівлі. У скарбницях ЄС було зосереджено 34% снігових валютних резервів.
Особливістю ЄС є делегування країнами-членами повноважень у виборі та проведенні економічної політики до наднаціональних органів. З поглибленням економічної інтеграції відбувається і політичне зближення країн-членів ЄС.
Донедавна Європейський Союз об'єднував 15 країн Західної Європи: Ірландію, Великобританію, Францію, Німеччину, Італію, Іспанію, Португалію, Фінляндію, Швецію, Данію, Люксембург, Бельгію, Нідерланди, Австрію, Грецію. У межах цього об'єднання створено єдиний внутрішній ринок, знято бар'єри на шляху переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили, а також з 1 липня 2002 р. запроваджено єдину валюту - євро. Лише три країни - Данія, Швеція і Великобританія з певних політичних та економічних міркувань поки що утрималися від переходу до єдиної валюти, залишивши за собою право приєднатися до валютного союзу згодом.
Першого травня 2004 р. до ЄС долучилося 10 країн Центральної Європи, які пройшли тривалий і складний шлях адаптації своїх економік до вимог європейської спільноти. Своє прагнення вступити до ЄС проголосила й Україна. Проте поки що, на жаль, Україна за багатьма макроекономічними показниками не відповідає критеріям Європейського Союзу.
Значний потенціал економічної інтеграції мають і країни Центральної та Східної Європи. 1992 р. було підписано Угоду про вільну торгівлю у Центральній Європі (СЕФТА) між Польщею, Угорщиною, Чехією та Словаччиною. Основною метою цього інтеграційного угруповання є розвиток економічної співпраці країн-учасниць.
Феноменом економічної інтеграції вважають Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), утворене 1992 р. з метою соціально-економічної та екологічної співпраці країн-учасниць. ЧЕС об'єднує нині 11 країн Чорноморського басейну, більшість яких, на думку спеціалістів, не відповідають основним критеріям інтеграційної сумісності. Внаслідок розпаду Радянського Союзу 1991 р. було утворено Співдружність незалежних держав (СНД). Однак це інтеграційне угруповання не продемонструвало економічної ефективності, оскільки не сприяло подальшому розвиткові економічного потенціалу країн-членів.
Найбільшим інтеграційним угрупованням у Західній півкулі та одним з найпотужніших у світі є НАФТА – Північноамериканська угода про вільну торгівлю, підписана наприкінці 1992 р. між США, Канадою та Мексикою і ратифікована у січні 1994 р. На відміну від Європейського Союзу, НАФТА функціонує у формі зони вільної торгівлі, не маючи досконалої структури наднаціональних органів регулювання. До 2009 р. у межах цього інтеграційного угруповання заплановано створити найбільший ринок у світі. Однак напрями діяльності НАФТА не обмежуються лише угодами з лібералізації зовнішньоторговельних відносин, а охоплюють інвестиційну, виробничу, невиробничу та фінансову галузі.
Особливістю НАФТА є об'єднання держав, що значно різняться між собою рівнем соціально-економічного розвитку. Це інтеграційне угруповання об'єднує, по суті, дві високо розвинуті країни з країною, що розвивається. Цим утворенням НАФТА засвідчує якісно новий етап інтернаціоналізації господарських відносин та розвитку інтеграційних процесів у світі.
Серед численних угруповань Латинської Америки найпотужнішим є Спільний ринок країн Південної Америки (МЕРКОСУР). Як і Північноамериканська угода про вільну торгівлю, МЕРКОСУР є прикладом успішної інтеграції держав, що різняться між собою рівнем економічного розвитку. Договір про створення цього інтеграційного угруповання 1991 р. підписали Бразилія, Аргентина, Парагвай та Уругвай. У межах цього об'єднання передбачено до 2004-2006 рр. скасувати митні тарифи у взаємній торгівлі, а в перспективі - скасувати обмеження на переміщення робочої сили,
капіталу тощо.
Найбільшим в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та надзвичайно потужним інтеграційним угрупованням у світі є Азійсько-Тихо океанське економічне співробітництво (АТЕС), створене 1989 р. До складу АТЕС входить нині 22 країни тихоокеанського регіону: Японія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Малайзія, Індонезія, Філіппіни, Таїланд, Сінгапур, Бруней, Південна Корея; Гонконг, Тайвань і Китай (1991); Мексика та Папуа-Нова Гвінея (1993); Чилі (1994); Росія, Перу та В'єтнам (1997).
Спочатку А ТЕС було суто консультативним утворенням, на конференціях якого обговорювали питання про економічне співробітництво країн-учасниць. Згодом А ТЕС перетворилося на провідну структуру сприяння вільній торгівлі та інвестиціям.
У межах цього інтеграційного угруповання заплановано створити Економічний союз, до якого розвинені країни мають увійти до 2010 р., а країни, що розвиваються - до 2020 р.
У країнах, що входять в А ТЕС, проживає понад 40 % населення Земної кулі. Однак АТЕС є найбільшим інтеграційним угрупованням не лише за територією та населенням, але й найбільшим економічним утворенням. На країни АТЕС припадає понад 70 % світової торгівлі товарами і послугами, 57 % світового ВНП, близько 65 % світового експорту технологій.
Зважаючи на ці дані та враховуючи, що до А ТЕС входять такі могутні держави, як США і Японія, стає очевидним, що це інтеграційне угруповання боротиметься за провідне становище у світі. Однак нині А ТЕС ще не переживає бурхливого розвитку і, напевно, йому потрібно буде чимало часу аби досягти рівня інтеграції ЄС.
Серед регіональних економічних об'єднань, що відіграють значну роль у світовій економіці, зокрема впливають на формування кон'юнктури ринків промислової сировини й палива, варто відзначити Організацію країн-експортерів нафти (ОПЕК). ОГТЕК створена 1960 р., щоб координувати нафтову політику виробників нафти. ОПЕК об'єднує нині 13 держав: Ірак, Іран, Саудівську Аравію, Кувейт, Катар, ОАЕ, Лівію, Алжир, Індонезію, Нігерію, Габон, Венесуелу, Еквадор - на які припадає близько 77 % розвіданих світових запасів нафти та 40 % її світового виробництва. За оцінками Генерального секретаря ОПЕК, частка світового виробництва нафти збільшиться 2010 р. до 45 %, а 2020 р. - до 50 %. Отже, ОПЕК- це провідний міжнародний картель, що контролює світові ціни на нафту та володіє значними фінансовими і сировинними запасами світу.
Інтеграційні процеси в Африці відбуваються здебільшого на низькому рівні й відзначаються малою ефективністю через невідповідність більшості країн загальним інтеграційним критеріям. Найбільшими міжнародними об'єднаннями на цьому континенті є Західноафриканський комітет розвитку та Західноафриканський економічний і валютний союз. Загалом основною тенденцією інтеграційних процесів у Африці є створення і розвиток субрегіональних економічних угруповань з перспективою формування континентального спільного ринку.
Отже, можна констатувати, що нині у світі існує чимало інтеграційних угруповань, які різняться між собою формою інтеграційних процесів, характеризуються різною ефективністю та потенційними можливостями. Однак за масштабами діяльності та значенням у світовій економіці можна виокремити три найпотужніших. Це Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) та Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС).
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 186 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |