Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Структура та функції педагогічного конфлікту.

Читайте также:
  1. A) структура рабочего стола
  2. I. Правосознание: понятие, структура, функции и виды.
  3. II. Система культуры и её структура.
  4. II. СТРУКТУРА отчетА по Практике по профилю специальности
  5. II. СТРУКТУРА отчетА по УЧЕБНОЙ Практике
  6. II. Структура правовой нормы.
  7. II. Структура программы
  8. III. Структура Федерального компонента образовательного стандарта по обществознанию
  9. III.9. Католическая церковь: структура и политическая роль
  10. III.Статус судьи Конституционного суда РФ. Структура и организация деятельности Конституционного суда РФ.

Структура конфлікту. Будь-який конфлікт являє собою цілісну динамічну систему. Конфлікт - це завжди процес, перехід від однієї ситуації до іншої, кожна з яких характеризує своїм ступенем напруженості між учасниками протиборства. Але, незважаючи на цю динаміку, будь-який конфлікт характеризується певним інваріантом його елементів, утворюючих внутрішню структуру конфлікту як цілісного явища.

За своїм характером та природою всі елементи конфлікту можуть бути розділені на два види: об'єктивні (позаособистісні) і особисті. До об'єктивних елементів конфлікту належать такі його складаючі, які не залежать від волі і свідомості людини, від її особистих якостей. Такими елементами є: 1) об'єкт конфлікту 2) учасники конфлікту 3) середовище конфлікту.

До особистісних елементів конфлікту відносяться психофізіологічні, психологічні, етичні та поведінкові властивості окремої особистості, які впливають на виникнення і розвинення конфліктної ситуації. Серед особистісних елементів конфлікту слід назвати такі: 1) основні психологічні домінанти поведінки 2) риси характеру і типи особистостей 3) установки особистості, що утворюють ідеальний тип індивідуальності, 4) неадекватні оцінки й сприйняття 5) манери поведінки 6) етичні цінності. (додаток 5)

Відмінності названих характеристик людей, їх розбіжність і протилежний характер можуть служити підставою конфлікту.

Функції конфлікту. В уявленнях багатьох людей конфлікти асоціюються з суто негативними явищами: війнами і революціями, міжусобицями і скандалами. Тому, як правило, конфлікт придається як явище небажане і шкідливе. Насправді ж це не завжди так. Наслідки конфлікту можуть бути як негативні, так і позитивними.

Під функцією конфлікту ми будемо розуміти ту роль, яку виконує конфлікт по відношенню до суспільства та його структурним утворенням: соціальним групам, організаціям і індивідам.

Розрізняють явні та латентні (приховані) функції конфлікту.

1. Явні функції конфлікту характеризуються тим, що його наслідки співпадають з цілями, які виголошували і переслідували опоненти конфлікту.

2. Приховані (латентні) функції конфлікту - такі, коли його наслідки виявляються лише з плином часу і які певною мірою відрізняються від намірів, раніше виголошених учасниками конфлікту. Латентні функції можуть Виражатися також у тому, що його наслідки взагалі можуть виявитися несподіваними і не відповідають цілям учасників конфлікту.

З точки зору функцій, конфлікт - достатньо суперечливе явище. Вступаючи в протистояння, люди можуть домогтися реалізації поставлених цілей. Але часто важко передбачити навіть не дуже віддалені наслідки, які за цим послідують. При цьому по-слідства можуть носити як позитивний, так і негативний характер для учасників конфлікту. Таким чином, і явні та латентні функції конфлікту можуть бути як негативними, так і позитивними, тобто вони можуть мати двоїстий характер. Якщо функція конфлікту позитивна для його учасників, кажуть про функціональний конфлікт, в іншому випадку це дисфункціональний конфлікт, результати якого є негативними для його учасників, і на які вони не розраховували.

Однак, незважаючи на всю релятивність оцінок функцій конфлікти, за своїм змістом, значенням і ролі їх можна розділити на дві групи:

1) конструктивні (позитивні) функції конфлікту;

2) деструктивні (негативні) функції конфлікту.

Динаміка конфлікту. Суспільство, як і окрема людина, знаходиться в постійному розвитку. Одним із способів цього розвитку є конфлікт, що представляє собою процес, що складається з певних етапів. Динаміка конфлікту - це і є процес його зміни.

Кожен конфлікт у власному розумінні слова може бути представлена??трьома етапами: 1) початок 2) розвиток 3) завершення. Де власне конфлікту примикають ще два періоди: предконфліктний і післяконфліктний [1, с. 52-61]. Таким чином, загальна схема динаміки конфлікту складається з наступних періодів:

1) передконфліктна ситуація (латентний період); 2) відкритий конфлікт (власне конфлікт): * інцидент (початок конфлікту),

* ескалація (розвиток) конфлікту,

* завершення конфлікту;

3) післяконфліктний період.

3. Причини конфліктів можна поділити на об'єктивні та су­б'єктивні, причому в обох випадках вони негативно вплива­ють як на стосунки в офіційній та неофіційній сферах, так і на психологічний стан окремої особистості.

Об'єктивними причинами конфліктів у колективі мо­жуть бути: недоліки в організації роботи, невідповідне мате­ріально-технічне забезпечення діяльності (нестача технічних засобів, перенаселеність службових кабінетів), нераціональ­ний розподіл обов'язків та нерівномірна завантаженість пра­цівників роботою, а також формальне об'єднання в робочі групи (відділи, підрозділи тощо) без врахування психологіч­ної сумісності учасників. Стосовно конфліктів у сім'ї — це пе­редусім матеріальні нестатки, побутова невлаштованість. Слід враховувати, що кожна об'єктивна причина набуває особистісного звучання, а наявні протиріччя призводять до загост­рення стосунків між людьми.

Власне суб'єктивними причинами є: негативний соціально-психологічний клімат, невідповідність офіційної та неофіційної структур колективу (протиборство між керівником і неформальним лідером, ворожнеча між окремими нефор­мальними групами), негативні риси характеру та деякі особ­ливості особистості (егоїзм, недостатні самовладання та вит­римка, завищені самооцінка та рівень домагань, тривожність), наявність психологічних бар'єрів.

Конфлікт може викликатись відразу кількома причинами, одна з яких — основна, базова, а інші можуть не усвідомлю­ватись чи маскуватись (наприклад, особиста недисципліно­ваність пояснюється великим обсягом роботи, недоліками в роботі громадського транспорту). Під час конфлікту інколи виникають нові причини, які стають домінуючими або ж пов­ністю заміняють первісні.

Дослідження свідчать, що переростання конфліктів у злочи­ни на ґрунті сімейно-побутових стосунків частіш за все зумов­люється пияцтвом (87,4 %), причому значна кількість потер­пілих (17,5 %) також зловживали спиртними напоями. Більше половини злочинців раніше були засуджені, з них 40,7 % — за злочини в сімейно-побутовій сфері. У них виявлені такі риси характеру: агресивність — 77,4 %, брутальність — 71,5 %, зло­бливість — 4б,4 %, жорстокість — 27,6 %, цинізм — 26,6 %. Не­гативні емоційні та вольові якості стали ґрунтом для виник­нення і загострення конфліктів у переважній більшості випад­ків, а у значної кількості осіб раніше констатувалися психічні відхилення в межах осудності (21,6 % перебували на обліку в медичних закладах із приводу психопатії, розумової відста­лості, зловживання токсичними речовинами та алкоголем).

Зазначені конфліктні ситуації тривали досить довго (74,1 % — понад 6 міс.) і виявлялися в бешкетах (92,9 %), об­разах (83 %), бійках (65,2 %), загрозах життю та здоров'ю (51,2 %), причому приводом для цього могла бути як неправо­мірна, так і правомірна поведінка потерпілого (наприклад, за­уваження з приводу антисуспільної поведінки, спроби попере­дити злочин, повідомлення в міліцію). В останньому випадку злочинне реагування на правомірну поведінку зумовлюється певними чинниками: низьким рівнем розвитку, зловживанням спиртними напоями, неповагою до інших людей тощо.

Кожен конфлікт має свою динаміку, він виникає і розви­вається протягом певного часу. Динаміка конфлікту — це послідовна зміна його стадій, що характеризують конфлікт з моменту його виникнення до вирішення.

Розв’язання (або подолання) внутрішньоособистісного конфлікту – це зняття внутрішнього напруження особистості, подолання протиріч між різними елементами її внутрішньої структури й досягнення стану внутрішньої рівноваги, стабільності й гармонії.

 




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 39 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав