Читайте также:
|
На сьогодні у сфері виконавчої влади України відбуваються зміни, викликані як здійснюваним переходом до нової форми державного правління - парламентсько-президентської, так і дальшою «європеїзацією» національної системи державного управління.
Управлінська практика та правозастосовна діяльність органів виконавчої влади країн Європи базується на концепції належного урядування, яка сформувалася в європейській правовій доктрині на основі та за умови дотримання двох основоположних принципів побудови правових систем провідних західноєвропейських країн - демократії та верховенства права.
Принцип належного урядування вимагає належного дотримання адміністрацією прав індивідів під час надання якісних адміністративних послуг завдяки використанню чітких управлінських методів. У той же час адміністрація зобов’язана діяти у такий спосіб, що відповідає законним та розумним очікуванням тих, кому вона «служить», що власне і підтверджує «належність» такої адміністрації.
Концепція належного управління застосовується не тільки до органів виконавчої влади, але й до державних діячів та державних службовців, які реалізують повноваження держави. При цьому застосовуються стандарти, які в першу чергу визначають зовнішні взаємостосунки між адміністрацією та індивідами.
Стандарти належного управління закріплені у багатьох рекомендаціях та резолюціях РЄ, а також у окремих елементах acquis communautaire. У березні 2005 року у Страсбурзі відбулося 17-те засідання Проектної групи з адміністративного права, що створена при Генеральному Директораті Ради Європи, на якому було визначено 4 класифікаційні групи, до яких належать 23 стандарти належного управління. А саме, йдеться про стандарти, що застосовуються до законності; стандарти, що застосовуються до участі індивідів; стандарти, що застосовуються до виконання; а також до прозорості та контролю.
Принцип належного управління визнається одним з важливих елементів європейської концепції належного урядування. Його дотримання гарантується ст.41 Хартії фундаментальних прав ЄС, Європейським кодексом належного управління (або належної адміністрації) та ін.
Зазначені принципи повинні прямо відображатися в Законах України «Про Кабінет Міністрів України», «Про систему центральних органів виконавчої влади», «Про місцеві державні адміністрації» та ін. Адже для запровадження у практиці діяльності органів виконавчої влади України стандартів належного урядування необхідно забезпечити їх відображення у законодавче визначених засадах перебування органів виконавчої влади в субординаційних, координаційних та реординаційних відносинах.
Запровадженню принципів належного урядування сприяє і виокремлення серед управлінських відносин такого їх виду, як реординаційні управлінські відносини.
Новаційність цього підходу полягає в тому, що подібні відносини розглядаються відмінно від субординаційних, і координаційних відносин. Адже специфіка «реординації» вбачається у здійсненні зворотного впливу, що є правом або обов'язком керованого органа по відношенню до керуючого органа, який, в свою чергу, зобов'язаний відреагувати на такий вплив. Наприклад, нижчестоящий орган виконавчої влади звертається до вищестоящого органа виконавчої влади з пропозиціями, рекомендаціями, вимогами тощо, а обов'язком останнього виступає розгляд і прийняття відповідного рішення.
Незважаючи на фактичне існування зазначених взаємозв'язків, правова регламентація реординаційних відносин відсутня. Тому було б доцільно до Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про систему центральних органів виконавчої влади», а також до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» внести відповідні доповнення, приділивши увагу реординаційним відносинам, наприклад, в окремому розділі (главі) з орієнтовною назвою «Реординаційні повноваження органів виконавчої влади». При цьому необхідно врахувати, що один і той же орган виконавчої влади в управлінських відносинах може виступати як керованим об'єктом, так і керуючим суб'єктом, що, відповідно, впливатиме на особливості реалізації ним своїх повноважень.
У згаданому розділі має бути врегульовано, щонайменше, такий перелік питань:
- повноваження органу виконавчої влади, пов'язані з реординаційними відносинами, коли він є керованим об'єктом, і коли він є керуючим суб'єктом (наприклад, коли орган виконавчої влади виступає керованим об'єктом, він подає звернення іншому органу виконавчої влади, а коли керуючим суб'єктом - розглядає звернення, що надійшли від інших органів виконавчої влади, приймає по них рішення. Відповідно, і обсяг повноважень у різних випадках буде різним);
- порядок подачі звернень, можливість чи обов'язок надання яких передбачений законодавством;
- порядок, строки розгляду та надання відповідей;
- здійснення контролю за дотриманням цього порядку;
- адміністративно-правові гарантії дотримання такого порядку.
Використання реординаційних відносин у системі органів виконавчої влади сприятиме ефективності організації та результативності діяльності цих органів. Нормативно-правове закріплення особливостей здійснення реординаційних повноважень органами виконавчої влади сприятиме запровадженню принципів належного урядування у вітчизняному законодавстві, зокрема таких як належне законодавство, ефективність, відповідність (узгодженість).
Прозорості та ефективності діяльності публічної адміністрації повинно сприяти так зване «електронне урядування», поняття якого вже не є цілком невідомим і новим та розглядається у вітчизняній літературі. Однією із складових «електронного урядування» є внутрішня урядова інформаційна інфраструктура. Вона повинна бути націлена, зокрема, на удосконалення системи державного управління, зниження фінансових і матеріальних витрат на його зміст, поетапне переведення частини державних послуг, що мають вартісне вираження, у систему державних мережевих послуг, що відповідає реальним потребам громадян і організацій. Також зауважимо, що в українському законодавстві вже здійснено перші кроки щодо нормативно-правового закріплення загальних засад «електронного урядування» та створення «електронного уряду».
Розвиток в Україні інформаційного суспільства та впровадження новітніх інформаційних технологій в усіх сферах суспільного життя на сьогодні є одним із пріоритетних напрямів державної політики. Щодо правового забезпечення відносин у сфері інформаційних технологій, зокрема, системи електронного урядування, то з 01.01.2004 р. набрали чинності Закони України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис». А також діє Указ Президента України «Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій» та «Концепція розвитку електронного урядування».
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 151 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |