Читайте также:
|
До об'єктів права інтелектуальної власності, набуття прав на які здійснюється на підставі реєстрації, відносяться: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, наукові відкриття і раціоналізаторські пропозиції. Набуття прав на ці ОПІВ потребує виконання ряду формальностей, що розпочинаються з подання заявки до органу реєстрації, встановлення дати подання заявки,експертизи і закінчується реєстрацією об'єкта та видачею органом реєстрації охоронного документа.
Подання заявки є офіційним зверненням особи до органу реєстрації про надання правової охорони на відповідний ОПІВ. Заявка складається з набору документів. До них належать: традиційна заява на ім'я директора органу реєстрації, заповнений формуляр заявки, детальний опис об'єкта, реферат (для винаходу й корисної моделі), формула (для винаходу й корисної моделі), креслення, квитанція про сплату збору за подання заявки. Заявка подається заявником особисто або за його дорученням, через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу.
Встановлення дати подання заявки важливе, принаймні, з двох причин. По-перше, дата подачі заявки найчастіше є датою відліку строку дії охоронного документа (чинності майнових прав). По-друге, за датою подачі заявки встановлюється пріоритет заявки. Тобто особі, яка подала заявку на подібний об'єкт пізніше, буде відмовлено в наданні правової охорони на підставі негативного рішення експертизи.
Експертиза, що проводиться органом реєстрації або іншим органом за дорученням органу реєстрації, має статус науково-технічної експертизи й може складатись із формальної експертизи та кваліфікаційної (для винаходів і торговельних марок). Під час формальної експертизи (експертизи за формальними ознаками) встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані таким об'єктом, і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам. Під час кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) встановлюється відповідність об'єкта умовам охороноздатності. За проведення експертизи заявником сплачується відповідний збір.
Реєстрація усіх ОПІВ, крім раціоналізаторських пропозицій, має статус державної реєстрації і здійснюється Українським інститутом промислової власності Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (Укрпатентом) (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, географічні зазначення, наукові відкриття і компонування інтегральних мікросхем) або структурами Міністерства аграрної політики (сорти рослин і породи тварин). Реєстрацію раціоналізаторських пропозицій виконують підприємства, яким подані відповідні націоналізаторські пропозиції.
Державна реєстрація супроводжується відповідною публікацією в офіційних виданнях. Стосовно об'єктів промислової власності й компонувань інтегральних мікросхем - це бюлетень "Промислова власність". Державна реєстрація охоронного документа здійснюється за наявності документів про сплату державного мита за його видачу і збору за публікацію. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про видачу охоронного документа.
За загальним правилом видача охоронного документа здійснюється у місячний строк після реєстрації відповідного ОПІВ. За видачу охоронного документа сплачується державне мито, а за підтримку його чинності - щорічний збір протягом усього строку його дії. Законодавство України передбачає три види охоронних документів: патент, свідоцтво і диплом.
Лекція 5. Інтелектуальна власність у ринковій економіці
1.Охорона прав інтелектуальної власності фізичних і юридичних осіб України за кордоном.
2. Інтелектуальна власність як економічна категорія
3.Права інтелектуальної власності як товар
4. Права інтелектуальної власності як фактор виробництва
5.Передача (продаж) прав інтелектуальної власності.
6. Оцінка вартості прав інтелектуальної власності.
Щодо охорони прав інтелектуальної власності фізичних і юридичних осіб України за кордоном важливо зауважити два моменти. По-перше, щоб отримати правову охорону в іноземній державі, потрібно набути прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності в цій державі. І, по-друге, охорона пра» в іноземній державі здійснюватиметься згідно з законодавством цієї держави (принцип національного режиму охорони).
Завдяки тому, що наша держава бере участь у міжнародних багатосторонніх договорах із питань інтелектуальної власності, ці положення значно пом'якшуються. Зокрема спрощується процедура набуття прав на різні категорії ОПІВ та спрацьовує принцип конвенційного пріоритету.
Згідно із Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах. Це можна здійснити двома способами. Перший передбачений Паризької конвенцією про охорону промислової власності. Відповідно до нього, особа, що перебуває під юрисдикцією однієї з країн учасниць Паризької конвенції, може здійснити патентування н іншій державі-учасниці цієї конвенції самостійно, але за умови попереднього подання заявки на винахід (корисну модель) до патентного відомства своєї країни (в Україні - до Державного департаменту інтелектуальної власності). У разі ненадходження до заявника протягом трьох місяців від дати подання зазначеної заявки повідомлення про те, що заявлений винахід (корисна модель) віднесений до державної таємниці, вважається, що дозвіл на патентування надано.
За клопотанням заявника йому надсилається повідомлення щодо можливості патентування винаходу (корисної моделі) в корисних державах раніше зазначеного строку. За подання клопотання сплачується збір.
Другий спосіб передбачено у Договорі про патентну кооперацію. У такому разі патентування здійснюється лише шляхом подання особливої заявки (міжнародної) до Установи.
Патентування за кордоном може здійснюватися також за посередництвом повіреного у справах інтелектуальної власності України - патентного повіреного.
Будь-яка особа має право запатентувати промисловий зразок за кордоном. Процедура патентування промислового зразка в іноземній державі аналогічна до тієї, що описана для винаходу (корисної моделі). Вона детально регламентуються «Інструкцією про розгляд заявки про наміри здійснити патентування промислового зразка в іноземних державах», зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01.06.1995 р. № 163/699. Витрати пов'язані з патентуванням промислового зразка (винаходу й корисної моделі) в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.
У ст 24 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зазначається, що будь-яка особа має право зареєструвати знак в іноземних державах. У разі реєстрації знака в іноземних державах згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та/або Протоколом до цієї угоди заявки на міжнародну реєстрацію (та відповідні їй заява про територіальне розширення і заява про продовження міжнародної реєстрації) надаюся через Установу за умови сплати національного збору за подання кожної з них. Витрати, пов'язані з реєстрацією знака в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.
Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем на території України, може бути подана тільки після його реєстрації в Україні.
Автор компонування інтегральної мікросхеми чи його правонаступник, роботодавець автора чи його правонаступник мають право на реєстрацію компонування інтегральної мікросхеми в іноземних державах. Охорона в іноземних державах прав на розроблені в Україні компонування інтегральних мікросхем здійснюється відповідно до міжнародних договорів України ти законодавства іноземних держав.
До подання заявки на одержання охорони прав на топографію інтегральної мікросхеми в орган іноземної держави заявник зобов'язаний подати заявку до Установи і повідомити його про наміри здійснити таку охорону. Витрати, пов'язані з одержанням охорони прав на топографію інтегральної мікросхеми в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.
Охорона авторських прав фізичних і юридичних осіб України за кордоном здійснюється відповідно до положень Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів 1886 р. В основу Бернської конвенції покладено чотири принципи: національного режиму, автоматичної охорони, незалежності охорони та ретроактивної охорони.
Принцип національного режиму полягає у тому, що твори, створені в одній державі-учасниці Бернської конвенції, повинні отримувати в інших державах-учасницях таку ж охорону, яка надається в цих державах творам своїх громадян. Це певною принцип недискримінації у наданні правової охорони.
Принцип автоматичної охорони означає, що охорона за націльним режимом надається автоматично на підставі факту створення твору та без виконання будь-яких формальностей. Цей принцип є надзвичайно важливим, оскільки позбавляє фізичних та юридичних осіб одних держав-учасниць конвенції потреби здійснювати будь-які реєстраційні процедури для набуття прав у інших дсржавах-учасницях. Тобто твір, створений громаданином України у своїй державі, автоматично стає об'єктом правової охорони у решті країн-учасниць Бернської конвенції.
Принцип незалежності охорони полягає у тому, що охорона надається в країнах-учасницях незалежно від наявності охорони в країнах походження твору.
Принцип ретроактивної охорони передбачає охорону творів, строк охорони яких не закінчився у будь-якій державі-учасниці.
Бернською конвенцією встановлюються також вимоги до національних законодавств держав-учасниць щодо охорони авторського права. Зокрема, мінімальні строки охорони авторських прав, вимоги охорони особистих немайнових прав авторів
Охорона суміжних прав фізичних і юридичних осіб України в іноземних державах здійснюється на підставі Римської конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення 1961 р. За цією конвенцією охороняються права виконавців (протидія фіксації та прямій передачі в ефір чи доведенню до загального відома їх виконань без згоди виконавця), права виробників фонограм (дозволяти чи забороняти відтворення фонограм, а також ввезення та розповсюдження примірників без їхнього дозволу), права організацій мовлення (дозволяти чи забороняти ретрансляцію, фіксацію і відтворення їхніх програм).
Основним принципом Римської конвенції є принцип національного режиму. Так, якщо суб'єкт суміжного права однієї держави-учасниці конвенції здійснює виконання (виготовлення фонограми) в іншій країні-учасниці, то воно (вона) охороняється за національним режимом другої.
Кожна країна-учасниця конвенції надає програмам іноземних організацій мовлення національний режим охорони за умови, якщо штаб-квартира цих організацій розміщена в іншій країні-учасниці або якщо передачу в ефір здійснено за допомогою передавача, що перебуває в іншій державі-учасниці Римської конвенції.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 145 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |