Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ознаки фізичних осіб як платників податків.

Основні ознаки фізичних осіб – платників податків визначають систему податкових обов'язків конкретної особи, підстави виникнення, зміни й скасування обов'язків, пов'язаних зі сплатою податків і зборів.

1. Податкове резидентство. Розмежування фізичних осіб на резиден­тів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів: 1) постійно­го місцезнаходження на території держави (183 календарних дні (цілісно або сумарно) у будь-якому послідовному 12-місячному строку, що починається або закінчується в податковому періоді – в Україні – протягом календарного року); 2) джерела отриманих до­ходів; 3) межі податкової відповідальності (обов'язку): повної або об­меженої. ]] Фізичними особами-резидентами є громадяни України, особи без громадянства, іноземці, які одержали посвідку на постійне проживання в Україні, іноземці, щодо яких роботодавцем отримано дозвіл на використання праці іноземця в Україні (на строк дії такого дозволу), а також інозем­ці, які перебувають в Україні не менше 183 днів протягом періоду або періодів поточного та/або попереднього календарних років (включаючи день приїзду та від'їзду), для яких порядок підтвердження статусу резидента визначається КМУ. Час фактичного перебування на території України Включає час безпосереднього перебування фізичної особи на території України, а також час, на який ця особа виїхала за межі території Укра­їни спеціально на лікування, відпочинок, навчання, у відрядження.

2. Здійснення економічної діяльності або одержання доходів від джерел у державі (це може бути підприємницька або посередницька діяльність, довірче управління майном, прийняття або надання майна особою).

3. Наявність у власності майна, що підлягає оподаткуванню.

4. Здійснення операцій або дій, що підлягають оподаткуванню.

5. Участь у відносинах, однією з умов яких є сплата мита або зборів.

Факультативні ознаки фізичних осіб – платників податків і збо­рів деталізують, уточнюють систему податкових обов'язків конкрет­ної особи, але не впливають на виникнення, зміну або скасування обов'язків, пов'язаних зі сплатою податків і зборів.

1. Місце постійного проживання. Особа вважається податковим резидентом, якщо має постійне місце проживання в державі, якщо вона має в ньому постійне житло, тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) і зазвичай проживає в цій державі.

2. Принцип громадянства. Більшість країн виходить із рівноправності громадян, іноземців, осіб без громадянства в обов'язках із приводу сплати податків та зборів. У жовтні 1961 року була прийнята Європейська соціальна хартія, яка пе­редбачає, що громадяни кожної з договірних країн мають право за­йматися діяльністю, що приносить дохід на території інших договір­них країн, на основі рівності із громадянами останніх. Таким чином, диференціація громадянства не може служити підставою для вико­ристання різних ставок, застосування пільг і т. д., тобто збільшувати податковий тягар на резидентів. Однак, залежність оподаткування від громадянства зачіпає особливості механізму нарахування і вне­сення податкових платежів, що засновані на взаємності держав.

3. Місце фактичного проживання. Місцем фактичного проживан­ня фізичної особи вважається місцезнаходження будинку, квартири або іншого житлового приміщення, де постійно або переважно меш­кає ця особа.

Платниками податків і зборів з юридичних осіб є: 1) українські підприємства й організації, місцем діяльності яких є Україна або органи управління яких перебувають в Україні; 2) іноземні підпри­ємства й організації.

Податковими резидентами згідно із ст. 14 ПКУ є юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до зако­нодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатич­ні привілеї та імунітет.

Нерезидентами вважаються іно­земні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) від­повідно до законодавства України філії, представництва та інші від­окремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіцій­ні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні.

При визначенні резидентства юридичних осіб – платників по­датків використовуються кілька підстав.

1. Місце реєстрації. За відсутності місця державної реєстрації й місця, зазначеного в установчих документах, місцем знаходження підприємства вважається місце здійснення основної економічної ді­яльності цього підприємства.

2. Місцем управління підприємством вважається місце здійснен­ня повноважень вищим органом управління (відповідно до статуту або установчих документів). Якщо управління підприємством здійсню­ється фізичною особою, що є власником цього підприємства, то місцем управління вважається місце проживання власника.

3. За критерієм місця діяльності виділяється як резидент особа, що здійснює основний обсяг операцій на території країни.

Філії й представництва юридичних осіб розглядаються податко­вим законодавством як самостійні платники податків тільки в тому випадку, якщо на них покладено обов'язок сплачувати конкретні по­датки. У цілому філії й інші відокремлені підрозділи юридичних осіб платниками податків не є. Фактично філії й інші відокремлені підрозділи не мають юридичного обов'язку зі сплати податку, а тіль­ки виконують цей обов'язок у певній частині.

Постійним представництвом нерезидента в Україні є такий під­розділ, через який повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. ]] (місце управління, філія, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова або газова свердловина, кар'єр, інше місце розвідки або видобутку корисних копалин). Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту, а також їх переробки; утримання постійного місця діяльнос­ті виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.