Читайте также:
|
|
1) Структура народного господарства - система окремих галузей матеріального виробництва і сфера послуг, які взаємопов’язані між собою і забезпечують національні, політичні, державні, соціальні та інші інтереси в суспільстві.
Структура народного господарства має забезпечувати успішне вирішення усіх економічних, соціальних, політичних проблем, сприяти економічному зростанню держави.
2) Дослідження зв’язків між структурою економіки країни та темпами її економічного зростання зайняли за останні десятиріччя значне місце в економічній теорії. Саме тому ця проблема є досить актуальною, особливо враховуючи сучасний стан структури економіки України та інвестиційно–інноваційний напрям розвитку економіки розвинених країн світу. Наукові дослідження у цій галузі підтверджують, що країни, які спеціалізуються у сферах високих технологій, мають більш високі темпи економічного зростання в порівнянні з іншими країнами. З іншого боку, країни, які спеціалізуються в «низьких технологіях», будуть мати, згідно зз результатами досліджень, відносно низькі темпи продуктивності.
3) На структуру економіки України на початку її незалежності впливали такі чинники:
1) Політична залежність – Україні державні структури і політика нав’язувались ззовні, з центру;
2) Потреби на міжнародному ринку виникали в продукції української видобувної промисловості, в енергетичних ресурсах, сільськогосподарській продукції
Структуру економіки України можна визначити за декількома критеріями:
§ за зайнятістю населення;
§ за вартістю основних фондів;
§ за обсягом виробленої продукції і наданих послуг;
За критерієм зайнятості населення було найбільше зайнято в галузях матеріального виробництва та їх обслуговуванні. (У 1990 році – 73,8% в промисловій сфері і 26,2 % у невиробничій сфері)
За критерієм вартості основних фондів структура господарства України виражалась переважанням їх у сфері матеріального виробництва – 61,1%.
За критерієм вартості виробленої продукції у ВВП на промисловість припадало 56,3%, на сільське господарство – 17,1%, на будівництво 10,4%, на сферу послуг населення 4,5%, на інші – 11,7%.
Особливістю розвитку промисловості України є те, що з 60–х і майже до 90–х років ХХ ст.. інтенсивно розвивалися галузі виробництва засобів виробництва (група «А»). На початку 90–х років відбулося помітне наближення темпів зростання виробництва засобів виробництва і виробництва предметів споживання (група «Б»). Коли настав спад виробництва в промисловості, який зумовив зменшення засобів виробництва для інших галузей, то це призвело до зменшення виробництва предметів споживання. В табл..1 представлена динаміка випуску продукції групи А і групи Б на початку незалежності України.
Таблиця 1.Індекси промислової продукції (у відсотках)
Продукція всієї промисловості у тому числі: | ||||
виробництво засобів виробництва (група «А») | ||||
виробництво предметів споживання (група «Б») |
Характер кризи виражається не лише зменшенням обсягів виробництва двох груп продукції, а й значними змінами у їх внутрішній структурі. Для високорозвиненої економіки характерні вищі темпи зростання продукції групи «Б», ніж продукції групи «А». Перевищення виробництва продукції групи «Б» забезпечує продуктивність використовуваної продукції групи «А».
В таблиці 2 структурні зрушення в економіці, які відбувалися в перші роки незалежності.
Падіння промислового виробництва фактично почалося з 1988 р. Причин було багато, які спричинили загальноекономічну і політичну кризу.
Стрімке падіння промисловості в незалежній Україні, в першу чергу, було пов’язане з розірванням технологічних зв’язків з країнами колишнього Союзу. Міжгалузеві зв’язки встановлювалися повільно і в 1992 – 1993 cтруктурних криз зазнали всі галузі народного господарства.
Отже, існуюча структура економіки України характеризувалася некомплектністю і переважанням виробництва засобів виробництва і напівфабрикатної продукції над виробництвом предметів споживання, надмірним розвитком гірничовидобувної промисловості, неефективним використанням електроенергії, відсталістю агропромислового сектору та національно–територіальною структурою виробництва.
Таблиця 2.Індекси продукції по галузях промисловості
Вся промисловість | ||||
Електроенергетика | ||||
Паливна промисловість | ||||
Чорна металургія | ||||
Хімічна і нафтохімічна промисловість | ||||
Машинобудування і металообробка | 100,5 | |||
Машинобудування | ||||
Лісова, деревообробна і целюлозно–паперова промисловість | 100,7 | |||
Промисловість будівельних матеріалів | ||||
Легка промисловість | ||||
Харчова промисловість |
Однією з причин цього явища була висока частка ВВП, що йшла на відшкодування матеріальних затрат (МЗ). Це свідчить про низький рівень віддачі основних фондів і оборотних засобів виробництва та про низьку продуктивність праці виробників. Економіку в той період формували як “затратну” економіку, в яку треба було постійно залучати додаткові ресурси без належного рівня віддачі.
Рис. 1. Розподіл ВСП (ВВП)
На рисунку 1 розподіл валового суспільного продукту в державі і складові валового суспільного продукту.
Для того щоб краще зрозуміти сутність нераціональної політики розподілу національного доходу і фонду нагромадження, прослідкуємо наступну залежність: насамперед майже половину – 42,8% – виробленого НД припадало на промисловість, 28,2% – на сільське господарство, 10,3 % – на будівництво. Сільське господарство отримувало більше (74%) з фонду нагромадження (Фн), ніж у нього вносило. Нераціональне використання основних фондів (ОФ) у сільському господарстві призводило до збитковості виробництва, а уряд намагався зберегти незмінними ціни на продукти харчування.
Внаслідок таких дій уряду в Україні зараз є галузі нерентабельного виробництва: нафтопереробна, металургія чавуну, вантажне машинобудування тощо.
Отже, в результаті довготривалого проведення нераціональної політики колишнього СРСР Україна перетворена на напівфабрикатну систему з неймовірними економічними деформаціями.
В роки становлення ринкової економіки структурна криза поглиблювалася через кардинальну зміну державності та стратегій економічного розвитку – перехід від закритого типу економіки до відкритого, від державного до змішаного. Суттєві прорахунки у формуванні макроекономічної політики були пов’язані з послабленням державного впливу на процеси трансформаційних перетворень в країні, насамперед з затримкою структурної перебудови економіки, особливо реструктуризації промисловості.
Це призвело до посилення диспропорції у складових ВВП (виходячи із представленої на схемі 1 залежності).
Обсяг кінцевих споживчих витрат за період 1991– 1999 років у реальному вимірі знизився майже у два рази (на 46%). Темпи реального споживання домашніх господарств впали на 50, 5%, а темпи реального споживання сектора загальнодержавного управління скоротилися на 24,6%. Ця ситуація доповнювалась кризовим падінням інвестиційного попиту: валові інвестиції знизились більш ніж у 4 рази (на 86,2%).
Витратний характер економіки значною мірою спричинений структурними зрушеннями у виробництві: за роки ринкових перетворень частка найбільш енергоємних та екологічно шкідливих галузей (чорної та кольорової металургії, паливної промисловості, електроенергетики) у промисловому виробництві у фактичних цінах збільшилась до 53,4 % у 1999 році проти 23,3 % у 1990 році.(див. табл.3)
Таблиця 3.Розподіл продукції промисловості за галузями
Галузі | Роки | |||||
Уся промисловість у тому числі: | ||||||
Електроенергетика | 3,2 | 11,0 | 12,6 | 12,6 | 16,5 | 16,2 |
Паливна промисловість | 5,7 | 13,2 | 12,1 | 11,1 | 11,6 | 11,2 |
Чорна металургія | 11,0 | 21,8 | 21,6 | 22,7 | 22,9 | 23,8 |
Хімічна і нафтохімічна промисловість | 6,0 | 7,4 | 7,3 | 6,6 | 6,4 | 5,4 |
Машинобудування і металообробка | 30,7 | 16,1 | 15,0 | 15,0 | 15,0 | 14,1 |
деревообробна і целюлозно–паперова промисловість | 2,9 | 2,2 | 2,2 | 2,0 | 1,7 | 2,2 |
Промисловість будівельних матеріалів | 3,4 | 3,9 | 3,3 | 3,3 | 3,3 | 3,1 |
Скляна і фарфорово–фаянсова | 0,5 | 0,6 | 0,7 | 0,6 | 0,6 | 0,6 |
Легка промисловість | 10,8 | 2,8 | 2,1 | 1,8 | 1,5 | 1,6 |
Харчова промисловість | 18,6 | 15,1 | 16,3 | 16,9 | 14,9 | 15,1 |
Борошномельна, круп’яна і комбікормова | 4,0 | 2,7 | 3,6 | 3,0 | 2,0 | 1,6 |
Галузі, що виробляють продукцію інвестиційного та соціального призначення, були орієнтовані в основному на внутрішній ринок, ємність якого постійно скорочувалась.
Негативні зміни структури виробництва за роки ринкових перетворень обумовлені насамперед неефективною ціновою політикою і галузевим розподілом капітальних вкладень(у 1998 порівняно з 1990 роком зниження обсягів інвестицій у промислове виробництво становило 76.2%, а у паливно–сировинні галузі зберігалась тенденція до зростання – з 34,8 до 62,9%). Починаючи з 1998 – 1999 років відбуваються незначні позитивні зміни в цьому напрямку – інвестиції в галузі соціальної орієнтації та машинобудівну і будівну зростають, а в паливно–сировинній – дещо знижуються.
Починаючи з 2000 року в структурі економіки України відбулися якісні позитивні зміни. Ці роки характеризуються роками стрімкого економічного зростання про що свідчать макроекономічні показники табл. 4.
Таблиця 4.Макроекономічні показники економіки України за 2000–2006 роки
2003 у % до 1999 | ||||||||
У % до попереднього року | ||||||||
Валовий внутрішній продукт | 105,9 | 109,2 | 105,2 | 109,3 | 132,9 | 112,0 | 102,4 | 107,0 |
Обсяги промислової продукції | 113,2 | 114,2 | 107,–0 | 115,8 | 160,3 | 112,5 | 103,1 | 106,2 |
Виробництво товарів народного споживання | 124,5 | 117,7 | 108,4 | 120,4 | 191,2 | 112,4 | 113,7 | 98,1 |
Виробництво продукції машинобудування | 115,3 | 118,8 | 111,3 | 135,8 | 207,1 | 107,1 | … | |
Обсяги продукції сільського господарства | 109,8 | 110,2 | 101,2 | 89,8 | 110,0 | 119,1 | 100,0 | 100,4 |
Інвестиції в основний капітал | 114,4 | 120,8 | 108,9 | 131,3 | 192,2 | 128,6 | 101,9 | … |
Оборот роздрібної торгівлі | 106,6 | 114,8 | 116,6 | 120,1 | 171,4 | 118,9 | 122,4 | 124,8 |
Доходи населення | 131,2 | 122,7 | 117,1 | 113,7 | У 2,2 р. б. | 121,7 | 138,1 | 128,1 |
Реальна заробітна плата | 99,1 | 119,3 | 118,2 | 115,2 | 161,0 | 124,1 | 119,2 | 119,1 |
Вклади населення в банках України | 153,7 | 168,4 | 170,8 | 168,2 | у 7,4 р. б. | … | … | … |
Експорт товарів та послуг | 112,8 | 109,5 | 110,7 | 124,0 | 169,5 | 142,7 | 105,6 | 111,4 |
Імпорт товарів та послуг | 117,8 | 114,2 | 105,0 | 128,3 | 181,2 | 128,2 | 124,6 | 122,4 |
Індекс споживчих цін | 128,2 | 112,0 | 100,8 | 105,2 | 152,3 | 112,3 | 110,3 | 111,6 |
Державний борг % до ВВП | 37,0 | 31,0 | 30,0 | 29,4 | Х | Х | Х | … |
Золотовалютні резерви млн.. дол. США | 1475,5 | 3089,5 | 4417,0 | 6937,4 | У 4,7 р. б. | Х | Х | … |
Сальдо поточного рахунку платіжного балансу, млн.. дол. США | 198,5 | Х | Х | … | ||||
Доходи Зведеного бюджету, % до ВВП | 28,9 | 26,9 | 27,4 | 28,5 | Х | 20,7 | 32,8 | 33,6 |
Видатки Зведеного бюджету, % до ВВП | 28,3 | 27,2 | 26,7 | 28,7 | Х | 23,3 | 31,9 | 32,6 |
Сальдо Зведеного бюджету, % до ВВП | 0,6 | –0,3 | 0,7 | –0,2 | Х | –2,6 | 0,9 | 1,0 |
Населення України | 48700,0 | 48200,0 | 47800,0 | 47658,3 | 46636,6 | 46600,0 | 46400,0 | |
Прожитковий мінімум | 386,73 | 386,7 | 453/475 | |||||
Мінімальна заробітна плата | 375/400 |
7) Упродовж 2000–2003 рр. ВВП зріс на 32,9%, обсяги промислового виробництва збільшилася на 60,3%, продукції сільського господарства – на 10.0%, оборот роздрібної торгівлі – на 71,4%. Спостерігалася відчутна активізація інвестиційного процесу. Приріст інвестицій в основний капітал становив 92,2%. За чотири останні роки на 61.0% збільшилася реальна заробітна плата. у т. ч. у 2003 р. – на 15,2%. Ці результати є одними з найвищих не лише серед країн з перехідною економікою, а й серед європейських країн.
В економіці і далі відбуваються позитивні якісні зрушення. Упродовж 2000–2003 рр. продуктивність праці у промисловості зросла на 85.5%, у сільському господарстві – на 37,4%. Помітні сприятливі структурні зрушення щодо збільшення випуску продукції кінцевого споживання. Чотири роки поспіль швидкими темпами розвивається машинобудування. Обсяги виробництва цієї базової галузі вітчизняної економіки збільшилися на 107,1%. На 91,2% зросло виробництво товарів широкого вжитку.
Зміцнюються позиції української економіки на світовому ринку, яка за своїми об’єктивними параметрами є однією з найбільш відкритих на європейському континенті. Визначальним чинником позитивних змін в структурі економіки стало помітне випередження порівняно з ВВП темпів зростання грошових доходів населення, розширення платоспроможності внутрішнього ринку, відчутне зниження рівня його бартеризації, стабільна макроекономічна ситуація, стабільність національної грошової одиниці.
8) Починаючи з 2005 року темпи зростання економіки України помітно уповільнились, що стало наслідком відповідних політичних подій в Україні (таблиця 4).
Незважаючи на певні позитивні структурні зрушення у виробництві, що відбулись за останні роки, слід зазначити, що в сучасних умовах структурні деформації, що накопичились за кризові роки, спричинили зростання рівня енерго– та матеріалоємності виробництва, зниження конкурентоспроможності українських товарів на світових ринках та погіршення товарної структури експорту–імпорту, що поставило під загрозу проголошену стратегію інноваційного розвитку і має деструктивний вплив на економічну динаміку.
У період формування в країні ринкової економіки особливо важливою є ефективна державна промислова політика, зокрема у Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004–2015 рр.) урядом були схвалені такі програмні та нормативно–правові документи:
v Комплексна програма реструктуризації державних підприємств та заходи щодо її реалізації;
v Указ Президента України про концепцію державної промислової політики України;
v Концепція та комплексна програма розвитку внутрішнього ринку та заходи щодо її виконання;
v Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2004–2015 рр.;
v Концепція вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів;
v Міжвідомча програма впровадження космічних технологій у створення та виготовлення високотехнологічної цивільної продукції для потреб внутрішнього ринку і на експорт на 2004 –2015 роки тощо.
Як свідчить статистика, позитивні структурні зрушення в економіці є, але вони ще не набули стійкої тенденції і пов’язані вони більш з факторами політичного, макроекономічного та зовнішньоекономічного середовища, ніж з результатами змін у реальному секторі економіки. Ось чому проблема структурної перебудови економіки все більше переміщується з макроекономічного рівня на мікроекономічний (структурна перебудова економіки України – зміна політичного, державного, економічного мислення з метою оптимізації пропорцій зайнятості в управлінні та економіці, капіталі та його розміщенні на території країни та отриманні обсягу і структури національного продукту, адекватного внутрішнім потребам і міжнаціонального товарообміну.). Тільки за таких умов можна закласти підвалини покращення в фінансовій сфері,а також у виробництві в цілому.
13) Для розв’язання проблеми реструктуризації економіки необхідні такі умови:
1. Політична стабільність в державі.
2. Фінансова стабільність в державі.
3. Інноваційно–інвестиційна політика держави.
4. Масова приватизація.
5. Співпраця міжнародних організацій і уряду.
(Позики Світового банку на структурну перебудову)
Згідно основних положень “Комплексної програми реконструкції державних підприємств” необхідно здійснити такі кроки:
1. Переорієнтацію внутрішніх капіталовкладень на проекти реструктуризації підприємств;
2. Міжнародну допомогу слід використовувати для доступу до досвіду ноу–хау в маркетинговій та менеджментській діяльності.
3. Здійснювати реструктуризацію не тільки в напрямку створення робочих місць у високотехнологічних капіталомістких галузях, а й в галузях, де створюються дешеві робочі місця (сфери обслуговування і т.п.), оскільки останні разів у 10 дешевші.
4. Залучення потужних комерційних банків для фінансування програм реконструкції та представлення банками інтересів підприємств.
5. Закриття збиткових та нерентабельних підприємств, що підвищить активізацію іноземних і вітчизняних інвестицій в економіку.
6. Державна підтримка підприємств, що проводять реструктуризацію.
Крім цього всього необхідно ще використовувати досвід інших країн.
Содержание и структура курса
Учебная программа дисциплины «Финансовый менеджмент» предназначена для студентов очной и заочной форм обучения по специальностям «Финансы и кредит», «Менеджмент», «Бухгалтерский учет и аудит», «Мировая экономика» Московской финансово-промышленной академии.
Изучение дисциплины «Финансовый менеджмент» базируется на знаниях следующих дисциплин:
· Экономическая теория;
· Теория статистики;
· Менеджмент;
· Финансы предприятий;
· Бухгалтерский учет;
· Экономический анализ;
· Финансовый анализ;
· Анализ финансовой отчетности.
Цель и задачи изучения дисциплины
Цель – обеспечение системой знаний о современных методах и способах управления финансами организации.
Основные задачи:
· изучение базовых категорий, понятий, методов и процедур финансового менеджмента;
· изучение механизмов принятия управленческих решений в области финансового обеспечения эффективного развития организации.
В результате изучения данной дисциплины студенты должны знать:
· методы оптимизации денежных потоков организации;
· источники формирования ресурсной базы организации;
· основы финансового планирования и прогнозирования;
· механизмы управления структурой капитала организации;
· механизмы управления активами, пассивами, затратами и прибылью организации;
· методы и способы обеспечения финансовой устойчивости организации.
В результате изучения данной дисциплины студенты должны уметь:
· анализировать финансовую отчетность организации;
· формировать и рассчитывать систему показателей финансового состояния организации;
· использовать приемы экономического анализа для оценки финансового состояния организации;
· принимать управленческие решения в отношении формирования оптимальной ресурсной базы организации;
· формировать источники и определять наиболее выгодные для организации условия привлечения заемного капитала;
· составлять финансовые планы, формировать бюджет доходов и расходов организации;
· оценивать принимаемые решения по управлению капиталом с учетом временной стоимости денег;
· использовать методы и приемы диагностики финансового состояния организации;
· использовать методы и приемы прогнозирования финансового развития организации.
Изучение дисциплины предусматривает:
· прослушивание лекционного курса;
· выполнение практических заданий с использованием активных методов обучения;
· подготовку рефератов, докладов;
· выполнение и защиту контрольных (курсовых) работ (в соответствии с учебными планами специализаций);
· текущие и итоговые контрольные мероприятия (тестирование, экзамен/зачет).
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 87 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |