Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Особливості адміністративно-правового статусу органів місце­вого самоврядування

Держава, хоч і існує, насамперед, для задоволення потреб своїх громадян, все ж не повинна монополізувати управлінську діяльність на своїй території. Демократичні стандарти держав­ності вимагають створення самою державою таких умов, за яких виникнення та реалізація різних форм публічного адмі­ністрування (місцеве самоврядування, автономія тощо) було б не тільки можливим, а й гарантованим державою. При цьому втручання держави має бути мінімізовано і зводитись до надання тих послуг управлінського характеру, які не в змозі надати інші суб’єкти публічних відносин.

Конституція наділяє громадян України правом безпосеред­нього і самостійного управління територією, на якій вони про­живають. Таке управління має назву "місцеве самоврядування" і визначається як право територіальної громади жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливістю такої форми адміністрування в межах держави є те, що місцеве самоврядування не є формою державного адміністрування, а разом з ним є формою публічного адміністрування.

В той же час, якщо проаналізувати чинне законодавство України, стає очевидним, що органи місцевого самоврядування виконують ряд повноважень, які притаманні органам державної влади. Це відбувається, по-перше, завдяки можливості останніх делегувати свої повноваження органам місцевого самовряду­вання, а, по-друге, завдяки делегування державою частини своїх повноважень для їх більш ефективної реалізації органам місце­вого самоврядування. Саме виконуючи такі повноваження, органи місцевого самоврядування виступають як суб’єкти ад­міністративного права. Необхідно зазначити, що співвідношення державного та місцевого адміністрування як елементів публічного адміністрування в адміністративно-територіальних одиницях залежить від рівня адміністративно-територіальних одиниць: чим він вищий, тим менше місцевого самоврядування і більше публічного адміністрування, і навпаки. На загальнодержавному рівні інтереси місцевого самоврядування безпосередньо не пред­ставлені взагалі, оскільки пропозиція створення двопалатного парламенту, де другу палату мали б складати представники регіонів, не знайшла підтримки. І навпаки, на нижчих адміністративно-територіальних рівнях — село, селище, місто — держава не представлена своїми органами адміністрування — місцевими державними адміністраціями, і вся повнота влади у вирішенні питань на цих територіях належить органам місцевого самоврядування. В тому числі і виконання суто державних функцій — наприклад, органи місцевого самоврядування села, селища наділені повноваженнями з реєстрації актів цивільного стану, вчинення нотаріальних дій тощо.

Проаналізувавши Закон "Про місцеве самоврядування в Ук­раїні", можна виділити наступні групи повноважень органів місцевого самоврядування в сфері публічного адміністрування.

Контрольні повноваження:

— заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною;

— здійснення відповідно до закону контролю за дотриман­ням зобов’язань щодо платежів до місцевого бюджету на під­приємствах і в організаціях незалежно від форм власності;

— здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів;

— здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів;

— здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу;

— здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

— заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень.

Організаційні повноваження:

— прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування;

— сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповід­ній території;

— організація охорони, реставрації та використання пам’яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників;

— координація на відповідній території діяльності спеціально уповноважених органів публічної адміністрації з охорони природи;

— координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

— створення умов для належного функціонування митних органів, сприяння їх діяльності;

— забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов’язань України;

— сприяння організації призову громадян на строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення наказу військового комісара про оголошення мобі­лізації;

— здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через Державний кордон Ук­раїни;

— сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, внутрішніх справ та адвокатури.

Забезпечувальні повноваження:

у сфері захисту прав і свобод людини:

— забезпечення у межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти та медичного обслуговування на відповідній території, можливості навчання в школах державною та рідною мовою, вивчення рідної мови у державних і комунальних на­вчальних закладах або через національно-культурні товариства;

— забезпечення відповідно до законодавства пільгових ка­тегорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення;

— забезпечення охорони пам’яток історії та культури, збере­ження та використання культурного надбання;

— вирішення відповідно до законодавства питань про на­дання пільг і допомоги, пов’язаних з охороною материнства і дитинства;

— вирішення відповідно до законодавства питань про надання компенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в інших випадках, передбачених законодавством;

— здійснення згідно із законодавством заходів соціального патронажу щодо осіб, які відбували покарання у вигляді обме­ження волі або позбавлення волі на певний строк тощо;

у сфері забезпечення законності, громадської, національної безпеки та оборони:

— організація та контроль прикордонної і прибережної торгівлі;

— сприяння адміністрації Державної прикордонної служби України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні;

— внесення подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують за­конні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень;

— звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права тери­торіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

— вжиття у разі надзвичайних ситуацій необхідних заходів відповідно до закону щодо забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, рятування життя людей, захисту їх здоров’я, збереження матеріальних цінностей;

— розгляд справ про адміністративні правопорушення, відне­сених законом до їх відання; утворення адміністративних комісій та комісій з питань боротьби зі злочинністю, спрямування їх пильності;

— вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування;

— вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом;

— утворення комісій у справах дітей та спостережної комісії, спрямування їх діяльності тощо.

Дозвільно-реєстраційні повноваження:

¾ розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальнихгромад, здійснення яких може викликати нега­тивні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів;

¾ видача ордерів на заселення жилої площі в будинках дер­жавних та комунальних організацій тощо.

Серед перелічених повноважень органів місцевого самовря­дування є і власні, і делеговані. Переважна більшість серед них, звичайно, делегованих повноважень, виконання яких має бути обов’язково матеріально-фінансово та організаційно забез­печено державою. У частині виконання делегованих повноважень органи місцевою самоврядування підконтрольні та підзвітні відповідним органами державної влади.

Отже, нами було розглянуто ситуацію, коли органи місцевого самоврядування виступали як керуючий суб’єкт в адміністративних правовідносинах. Разом з цим вони виступають і як підвладний суб’єкт. Зокрема, мова йде, по-перше, про обов’язок органів місцевою самоврядування дотримуватись чинного законодавства України. По-друге, акти органів місцевого само­врядування, їх дія або бездіяльність можуть бути предметом розгляду в системі адміністративних судів, на них (точніше, на їх законність) можуть відповідним чином реагувати інші органи державної влади (органи виконавчої влади, прокуратура).