Читайте также:
|
Порушення зору розділяються на групи по наступних критеріях: час ураження (вроджені і набуті), характер протікання (що прогресують і не прогресують), ступінь порушення зорової функції (сліпі і слабобачачі).
Порушення зору можуть бути вродженими і набутими. Вроджені порушення зору: мікрофтальм – груба структурна зміна ока, анофтальм – вроджена безокість, катаракта – помутніння кришталика, пігментна дистрофія сітківки, що характеризується звуженням поля зору, і астигматизм – аномалія рефракції, тобто заломлюючої здатності ока, - обумовлені спадковими чинниками. Вроджена патологія органу зору може бути також викликана пошкодженнями або захворюваннями в період внутріутробного розвитку (токсоплазмоз і інші інфекції, запальні процеси, порушення обміну речовин і ін.).
Набуті недоліки зорового аналізатора поширені менше, ніж вроджені. Проте важкі захворювання органів зору (глаукома, атрофія зорового нерва і ін.), захворювання центральної нервової системи (менінгіт, менінгоенцефаліт), ускладнення після загальних захворювань організму (грип, кір і ін.) і травматичні пошкодження мозку і очей, перенесені дитиною, можуть привести до порушення зору.
Крім того, розрізняють прогресуючі і непрогресуючі порушення зорового аналізатора. Прогресуючі дефекти відрізняються поступовим погіршенням зорових функцій в результаті впливу патологічного агента. Зниження основних зорових функцій (гострота зору, поле зору) може бути при появі мозкових пухлин, при підвищенні внутрішньоочного тиску (глаукома). Дуже часто зустрічаються випадки прогресу короткозорості і далекозорості.
Залежно від ступеня порушення зорової функції виділяють сліпих і слабобачачих.
За даними ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я), щороку кількість сліпих у світі зростає на 1-2 млн. осіб: кожні 5 секунд втрачає зір одна доросла людина, кожну хвилину – одна дитина.
Однією з найгостріших проблем у світі є сліпота та слабкозорість у дітей. Для України проблема дитячої сліпоти та слабкозорості, на жаль, дуже актуальна. Близько однієї тисячі діток стають сліпими на обидва ока щорічно і більше трьох тисяч втрачають зір на одному оці.
Дитяча сліпота та слабкозорість – це одна з основних причин інвалідизації дітей в Україні. Станом на 2008 рік вона посідає четверте місце в структурі загальної дитячої інвалідності.
Сліпота́ — повна або майже повна втрата зору. Сліпота — буває як вродженою, так і набутою. Втрата зору може відбутися як в одному, так і в обох очах, і у певній частині сітківки. Сліпота може наступити в результаті помутніння кришталика чи склоподібного тіла, ушкодження зорового нерва або відшарування сітківки. Іноді око може бути неушкодженим, а навколишню картину воно не відтворює. Тут причина криється в зоровій області кори головного мозку, куди надходять світлові імпульси, які нею «не розпізнаються». Зіниця такого ока реагує на світло, очне яблуко залишається рухомим, але ним людина нічого не бачить. Залежно від причин, які призвели до сліпоти, підбирають і метод лікування.
Основними причинами дитячої сліпоти та слабкозорості є аномалії при народження (62 %), вроджені вади органів зору (11,8%), глаукома (9,9%), злоякісні пухлини ока (12%).
Статистичні дані свідчать, що у Рівненській області
Всього дітей – інвалідів – 424 (що складає 15,3 на 10000 дитячого населення)
Сліпі на обидва ока - 24 (що складає 1,0 на 10000 дитячого населення)
Сліпі на одне око - 142 (що складає 5,6 на 10000 дитячого населення)
У м. Рівне
Всього дітей - інвалідів – 52 (що складає 13,6 на 10000 дитячого населення).
Сліпі на обидва ока - 24 (що складає 6,3 на 10000 дитячого населення)
Сліпі на одне око - 3 (що складає 0,8 на 10000 дитячого населення)
На думку фахівців ВООЗ більш ніж у 50% випадків сліпота у дітей підлягає профілактиці або виліковуванню. Тому профілактика дитячої сліпоти є одним з пріоритетів сучасної охорони здоров'я як у світі, так і в Україні. З цією метою у 2004 році в Україні розпочато реалізацію глобальної програми ВООЗ "Зір-2020", спрямованої на профілактику дитячої сліпоти, котра підлягає профілактиці або виліковуванню.
Найчастішими причинами сліпоти є: глаукома, травматичні ушкодження ока, трахома, катаракта, бленорея, сифіліс. В Україні зараз біля 50 тис. сліпих.
Наразі головними причинами дитячої інвалідності по зору є вроджена катаракта, глаукома та патології зору у глибоко недоношених малюків. Ще кілька років тому немовлята з такими відхиленнями були б приречені на сліпоту, але сьогодні цю проблему розв’язано. Лікарі розповіли, що безпосередньо перед відкриттям Центру вони зробили операцію дитині вагою усього 900 г! Чи це не найкраще підтвердження високого професіоналізму вітчизняних спеціалістів?
На сьогодні сліпота та слабкозорість – основні причини очної інвалідності у дітей, яка в структурі загальної дитячої інвалідності посідає четверте місце. Рівень поширеності хвороб ока і його придаткового апарату у дітей до 14 років постійно збільшується. У 2004 р. він становив 89,5 на 1000 дитячого населення, з них на вперше виявлені випадки припадало 50%. Рівень захворюваності в той час становив 44,3 на 1000 дитячого населення. Вже у 2005 р. поширеність зазначених хвороб становила 90,4, а захворюваність – 45,0 на 1000 дитячого населення. Така динаміка зумовлена різними факторами, але у будь-якому випадку вона вимагає рішучих дій з боку уряду. Тому сьогодні приємно бачити, що влада дбає про майбутнє нації.
Сліпі діти – діти з повною відсутністю зорових відчуттів, або світловідчуттям, що збереглося, або залишковим зором (максимальною гостротою зору 0,04). Розрізняють різні ступені втрати зору: абсолютна (тотальна) сліпота, при якій повністю відсутні зорові відчуття (світловідчуття і розрізнення кольору); практична сліпота, при якій зберігається світловідчуття на рівні розрізнення світла від темноти, або залишковий зір, що дозволяє полічити пальці рук у особи, розрізняти контури і силуети. Більшість сліпих дітей мають залишковий зір.
Для визначення специфіки психічного розвитку окрім ступеня порушення велике значення приділяється часу настання патологічного процесу. Виходячи з цього можна виділити дві групи сліпих: сліпонароджені і такі, що осліпнули. До першої групи відносять осіб, що втратили зір до становлення мови, тобто приблизно до трьох років, і зорових уявлень, що не мають, до другої - що осліпнули в подальші періоди життя і зберегли в тій чи іншій мірі зорові образи в пам'яті. Чим раніше наступила сліпота, тим більше помітні відхилення нервово-психічного розвитку. Воно виявляється в різних вторинних відхиленнях. При захворюванні з народження дитина не отримує ніякого запасу зорових уявлень. Труднощі у виникненні вертикального положення тіла, агорафобію (страх відкритого простору й натовпу) і нових предметів ведуть до затримки в освоєнні простору і наочної діяльності. Перші спеціалізовані маніпуляції і окремі функціональні дії з предметом з'являються у сліпих дітей після двох років. Грубе недорозвинення просторової орієнтації обумовлює недорозвинення ходьби, гальмує формування тіла. У дитини, що втратила зір в більш старшому віці є минулий досвід зорових вражень, який полегшує розвиток моторики, наочної діяльності, утворення уявлень і понять.
Велике значення для прогнозу психічного розвитку дитини матимуть і індивідуальні особливості інтелекту, емоційно-вольової сфери і особи дитини в цілому, а також своєчасний початок спеціального навчання. У сліпої дитини недорозвинення емоційної сфери пов'язане з обмеженням або неможливістю сприйняття таких виразних засобів, як погляд, жест, міміка. Це, у свою чергу, посилює недорозвинення форм спілкування на ранніх етапах розвитку дитини.
Дослідження патології сенсорної сфери підтвердило припущення Л.С.Виготського про нерівномірність розвитку аномальної дитини. Така характерна нерівномірність розвитку є і у сліпої дитини. Якщо у здорової дитини в основі ігрових дій лежать добре знайомі предмети, то у сліпого, за даними Л.Н.Солнцевої, ігрові дії не несуть в собі інформації про конкретний предмет. Своєрідність ігрової діяльності сліпої дитини обумовлена бідністю практичного досвіду, слабким розвитком наочної моторики або щодо підлягаючої зберіганню мови. Ігрова діяльність протікає у вигляді одноманітних рухів, що повторюються, але супроводжується значно вищим рівнем протікання словесної дії. Розривши між мовою і дією не скорочується без спеціального навчання. Сліпа дитина зберігає значні можливості психофізичного розвитку і можливість повноцінного пізнання. Нормальна розумова діяльність сліпої дитини спирається на підлягаючі зберіганню аналізатори. У такої дитини в умовах спеціального навчання формуються прийоми і способи використання шкіряного, слухового, рухового аналізаторів, що представляють сенсорну основу, на якій розвиваються психічні процеси. Саме на цій основі розвиваються вищі форми пізнавальної діяльності (увага, мислення, мова, що відтворює уяву, пам'ять), які є такими, що ведуть в процесі компенсації. Процеси компенсації у сліпих дітей найефективніше протікають у поєднанні з коректувально-виховними заходами щодо виправлення недоліків рухових функцій, орієнтування в просторі.
Слабобачачі діти – діти з гостротою зору на оці, що краще бачить, при використанні окулярів від 0,05 до 0,4. Головна відмінність сліпих дітей від слабобачачих в тому, що зір залишається основним засобом сприйняття. Зоровий аналізатор залишається ведучим в навчальному процесі, як і у дітей, що нормально бачать, тобто інші аналізатори не замінюють зорових функцій, як це відбувається у сліпих. Слабобачачі діти використовують залишковий зір при знайомстві з явищами і предметами навколишньої дійсності, а також при русі і просторовій орієнтації. Проте із-за недостатності зорового сприйняття огляд навколишньої дійсності у них звужений, сповільнений і неточний, тому їх уявлення мають якісну своєрідність. Слабобачення робить помітний вплив на психологічний розвиток дитини: уповільнені процеси запам'ятовування, затруднені розумові операції, обмежені рухи.
У дітей з порушеннями зору спостерігається своєрідність емоційно-вольової сфери, характеру і відносин з навколишніми людьми. Ця категорія дітей відрізняється особливостями поведінки: вони агресивні і дратівливі, замкнуті. Такі особливості пояснюються невдачами і труднощами в навчанні, грі, спілкуванні з однолітками. Недостатність зорового аналізатора викликає порушення не тільки зорового сприйняття, але діяльності і особі в цілому.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 520 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |