Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

У 1974 р. УК УРСР були внесені доповнення про умовне засудження з обов'язковим залученням до праці. Фактично така міра могла застосовуватися до 10—12% засуджених.

У 1977 р. були внесені доповнення, що стосуються підстав і порядку призначення умовного засудження з обов'язковим залученням до праці - цей захід міг застосовуватися до повнолітніх працездатних осіб, вперше засуджених за умисні злочини на строк до трьох років, а до вперше засуджених за злочини, вчинені по необережності, — на строк до п'яти років.

Закон не дав конкретного найменування органів, що забезпечують виконання умовного засудження і умовного звільнення з обов'язковим залученням до праці. В ВТК УРСР вони іменувалися «органами внутрішніх справ», а у відомчих нормативних актах МВС СРСР — «спеціальними комендатурами органів внутрішніх справ». Вони організовувалися в системі П'ятого Головного управління МВС СРСР. МВС СРСР затвердило інструкцію про роботу спеціальних комендатур.

Спеціальні комендатури створювалися спочатку також в місцях компактного мешкання засуджених до заслання.

Перелік місцевостей, в яких повинні відбувати покарання особи, засуджені до заслання, а також перелік місцевостей, в яких заборонялося проживати засудженим до заслання, встановлювався Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів УРСР.

У 1982 р. МВС СРСР затвердило інструкцію, згідно якої виконання заслання і висилки покладалося на інспекції виправних робіт міськрайвіддів внутрішніх справ.


Зміни у виправно-трудовому законодавстві України в 1990-2001р.р. та їх значення для подальшого реформування кримінально-виконавчого законодавства незалежної України.

З розпадом Радянського Союзу, урядові структури незалежних держав почали схилятися в бік формування нового кримінально-ви­конавчого законодавства. Ще на рубежі 1989—1990 років назріла об'єктивна потреба переосмислення існуючої кримінально-виконав­чої політики, оскільки застарілі консервативні методи управління системою виконання покарань себе вичерпали.

З урахуванням цих факторів Міністерством внутрішніх справ України за участю провідних вчених і зацікавлених відомств була розроблена і затверджена Постанова Кабінету Міністрів України від 11 07 1991 р. № 88 "Про основні напрямки реформи кримінально-виконавчої системи України".

Вже тоді концепція передбачала, що з метою підвищення ефективності діяльності органів і установ виконання покарань в перспективі мусить бути створений Республіканський департамент з кримінально-виконавчих справ. По суті, йшлося про створення самостійного відомства.

У січні 1991 р. Президія Верховної Ради України видала Указ " Про внесення деяких змін у Виправно-трудовий кодекс України". В усіх виправно-трудових установах була збільшена кількість тривалих і короткострокових побачень засуджених, зняті обмеження в листуванні, згідно з нормами підприємств зв'язку встановлено масу посилок, які отримують засуджені, збільшені суми грошових коштів на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби.

За погодженням з Генеральною прокуратурою України, правами МВС засудженим були зняті деякі обмеження режимного характеру (дозволено носити коротку зачіску, використовувати деякі речі ци­вільного зразка та взуття тощо).

З метою подальшого реформування кримінально-виконавчої сис­теми та на виконання зобов'язань, взятих Україною при вступі до ради Європи, Указом Президента України від 22 квітня 1998 р. № 344/98 утворено Державний департамент України з питань ви­конання покарань, а Указом від 31 липня 1998 р. № 827/98 затвер­джено Положення про Держдепартамент.

На виконання Концепції розвитку МВС України видано наказ МВС України "Про передачу функції охорони виправно-трудових установ від внутрішніх військ до Державного департаменту України з питань виконання покарань" від 14 листопада 1998 р. № 836.

У січні 2001 р. внесені суттєві зміни до цілого ряду статей Виправно-трудового кодексу України, які значно покращили умови тримання засуджених у тюрмах. Введено обов'язкову середню освіту в установах виконання покарань, надана можливість засудженим звертатися до Уповноваженого з прав людини без перегляду листів, заяв і скарг представниками адміністрації. Наказом ДДУПВП приве­дено у відповідність з нормативами Міністерства зв'язку України щодо отримання засудженими посилок масою до ЗО кг тощо.

Після прийняття Верховною Радою України нового Кримінального кодексу України у липні 2001 р. до Виправно-трудо­вого кодексу України було внесено цілий ряд змін, пов'язаних з цією подією.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 45 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав