Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Епоха Відродження

Читайте также:
  1. Відродження Олімпійського руху та Олімпійських ігор
  2. Відродження української національної свідомості у першій половині 19ст. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
  3. Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці ХVІII – початку ХХ ст.
  4. Епоха Нара
  5. ЕПОХА СЬОГУНАТУ
  6. ЕПОХА царів Ямато
  7. М. Хвильовий, як теоретик національно- культурного відродження.
  8. Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики
  9. Найбільш різноманітною по видах грошей є епоха паперових грошей.

Визнана цінність людини як особистості, яку варто вивчати. Розвиток буржуазного суспільства вимагав виховання активної особистості, здатної перетворювати світ. В пошуках ідей культурного розвитку звернулись до ідей античності, на базі яких можна створити новий світогляд. Античний ідеал всебічно розвиненої особистості було наповнено новим змістом, що послужило розвитку наукового знання про природу людини і в результаті справило вплив на світову науку і культуру. Початком Відродження вважають 1453 рік, коли захоплення турками Константинополя спричинило масову втечу вчених з рукописами античної літератури. Втікали переважно до Італії, тому Відродження почалось там.

В Італії розглядали формування громадянина як головний компонент всебічно розвиненої особистості. Основою виховання стали вважати сім'ю, велику увагу приділяли вихованню жінок. У фізичне виховання включали не лише гімнастику і військову підготовку, а і загартування, гігієну відпочинку разом з естетичними компонентами.

ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА ЧАСІВ ВІДРОДЖЕННЯ.

Вітторіно да Фельтре (1378 – 1446) заснував у м. Мантуя “Школу радості”, де крім дітей герцога Мантуї навчалось біля 70 дітей, як хлопців, так і дівчат. У дітей прагнули закласти фундамент загальної культури, щоб потім учні могли самостійно засвоїти спеціальні предмети, давали навички самоосвіти. Вивчали класичні мови і літературу, сім вільних мистецтв. Естетичне виховання передбачало оформлення учнями інтер'єру школи. Фізичний розвиток передбачав прогулянки, спортивні ігри, танці, верхову їзду, тобто елементи рицарського виховання. Побут у відповідності з традиціями християнства був проникнутий духом аскетизму, щоб укріпити учнів у доброчинності.

Гуаріно Гуаріні (1374 – 1460) заклав приватну школу у Феррарі. Ставив задачу підготувати учнів до майбутньої професійної діяльності. У школі вивчались класичні мови і предмети природничого циклу. При навчанні кожного учня робився акцент на тих предметах, які будуть потрібні у професійній діяльності. Через 20 років після заснування школа одержала статус університету. Обидві названі школи послужили прототипами для класичних гімназій.

Англієць Томас Мор (1478 – 1535), описуючи утопічне суспільство, вказав на обов'язкову участь всіх громадян у продуктивній праці і поєднанні її з загальною освітою. Реміснича праця має бути спеціалізованою, щоб молодь з дитинства готувалась до обраної професії.

З кінця 15 ст. змінилась політична ситуація. Закріпились абсолютні монархії, замість громадської активності люди почали створювати культ знань. Філологічний напрям в освіті, коли вивчали граматику, синтаксис, стилістику, поступово здавав лідируючі позиції. Нідерландський філософ Еразм Роттердамський (1469 – 1536) багато критикував схоластичну школу середньовіччя, і через свою популярність сприяв змінам в освіті. Еразм всі світові проблеми пов'язував з вихованням. Проголосив працю критерієм моралі. До 7 років дитина росте в сім'ї, а потім незалежно від статі готова до систематичного навчання. Не визнавав особливостей виховання дівчат, вважаючи що це лише розвиває їх негативні якості – капризи, любов до інтриг... Вища мета у формуванні дитини проголосив виховання морального обов'язку і релігійної слухняності. Основні педагогічні праці: “Про те, як швидко і достойно навчати дітей доброчесності і наукам” (1529), “Про метод навчання” (1511). Був особливо популярний в Англії.

У Франції Гійом Бюде (1468 – 1540) і Пьєр Рамус (1515 – 1572) висунули ідею і розробили програми реальної освіти для коледжів нового типу. В програму входило вивчення мов і літератури, а також дисциплін, пов'язаних з економікою і політикою країни. Філософ Мішель Монтень (1533 – 1592) у творі “Досліди” обґрунтував концепцію людини нового часу – глибоко освіченої, критично мислячої, основу знань якої складають не готові істини, а знання, одержані шляхом експерименту.

Гуманісти багато зусиль витратили на розробку енциклопедичної програми навчання, яка б розвивала особистість і задовольняла інтереси економічного розвитку країни. Франсуа Рабле (1494 – 1553) у романі “Гаргантюа і Пантагрюель” спробував представити таку програму, однак реалізувати її на практиці не вдалось нікому.

Німець Рудольф Агрікола (1444 – 1485) обґрунтував програму гуманітарної освіти з трьох ступенів: елементарного, граматичного, логічного. Ця програма пізніше послужила фундаментом, на якому педагоги часів Реформації будували кращі гуманістичні заклади, зокрема для Страсбурзької гімназії Ф. Меланхтона.

Німець Якоб Вімфелінг (1450 – 1528), ректор Гейдельберзького університету (на той час центру німецької культури), приймав активну участь в організації шкіл нового зразка. Перший з німців написав трактат про виховання молоді, в якому обґрунтував введення у програму навчання історії свого народу, а згодом написав перший підручник історії під назвою “Начерк діянь германських” (1505).

Іспанець Хуан Луїс Вівес (1492 – 1540) – філософ, психолог, педагог, викладач багатьох університетів, вершина педагогічної думки епохи гуманізму. Вважав, що навчання неможливе без розуміння закономірностей процесу пізнання, виховання неможливе без врахування психофізичних закономірностей розвитку дитини. Досліджував механізм роботи пам'яті, на основі цього зробив висновки щодо організації процесу навчання. Обґрунтував принцип природовідповідності у розвитку дітей, пізніше детально розроблений Коменським. Його програма шкіл для бідних була набагато краща за проект Джона Локка. Особливо популярний в Англії.

Вже на початку 15 ст. стали проявлятись протиріччя між ідеалом і реальними можливостями його досягнення. На зміну соціально-активній, духовній, моральній творчій особистості прийшов буржуа, ділова людина, для якого ідеали Відродження були непотрібні. Вже Вівес і Монтень розуміли це.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 35 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав