Читайте также:
|
В дослідженнях останніх років фахівці проводять роботу з приводу впорядкування понятійно-термінологічного словника спеціальної педагогіки, зокрема перегляду титульної назви цієї педагогічної галузі. Впродовж семідесяти років в нашій країні для цього використовувався термін „дефектологія” як титульна назва теоретичної і практичної галузі спеціальної освіти осіб з відхиленнями у розвитку. Паралельно терміну „дефектологія” і в більшій мірі стосовно до науки використовуються також два тісно пов’язаних між собою терміни „спеціальна педагогіка” і „спеціальна психологія”.
Корекційна педагогіка (дефектологія) – наука про психофізіологічні особливості розвитку дітей з фізичними та психічними вадами, закономірності їхнього виховання, освіти та навчання (Український дефектологічний словник, 2001). Згідно з державною класифікацією наукових спеціальностей в Україні корекційна педагогіка є самостійною галуззю педагогічних наук і складається з низки спеціальних педагогічних дисциплін, кожна з яких вивчає педагогічні проблеми конкретних категорій дітей з обмеженими можливостями
Спеціальна (корекційна) педагогіка – це багатогалузева наука, що вивчає психофізіологічні особливості розвитку дітей з обмеженими можливостями і займається розробкою проблем їхнього виховання, навчання та корекції онтогенетичних недоліків Вона забезпечує наукові основи роботи спеціальних освітніх корекційних шкіл і дошкільних установ, класів корекції (класів вирівнювання, компенсуючого навчання), логопедичних пунктів, спеціальних дошкільних груп при масових школах і дитячих дошкільних установ, які займаються вирішенням як загальних педагогічних завдань (всебічний розвиток і гуманістичне виховання особистості, навчання, трудове навчання, профорієнтація), так і специфічних: корекція порушень розвитку; корекційне навчання і виховання; лікувально-профілактична робота; професійна підготовка за доступною спеціальністю; соціокультурна інтеграція та адаптація (В.О. Липа, 2002).
Спеціальна психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає людей, для яких характерне відхилення від нормального психічного розвитку, що пов’язане з вродженими або набутими порушеннями формування нервової системи.
З початку 90-х рр. термін „корекційна педагогіка” паралельно та неправомірно використовується загальною педагогікою з метою позначення галузі педагогічної допомоги дітям та підліткам без стійких відхилень у розвитку, які відчувають адаптаційні труднощі в освітніх закладах загального призначення. Тут поняття „корекція” відноситься не до дитини, а до того соціального та освітнього середовища масової школи, яка є дискомфортною для ряду дітей. Змістовно в корекційній педагогіці мова йде про „корекцію середовища” для зняття синдрому шкільної дезадаптації в учнів та забезпечення для них можливості засвоєння освітнього стандарту загального призначення.
Сучасна зарубіжна спеціальна педагогіка відрізняється у більшості розвинених країн світу гуманним, коректним та тактичним професійно-педагогічним словником, особливо в тій його частині, яка використовується у соціальному, юридичному, педагогічному, філософському аспекті.
Оскільки проблемним полем педагогіки є соціалізація людини, яка зростає, особистості, що формується, то відповідно саме те коло осіб, якому адресована спеціальна педагогіка, повинно володіти узагальненими соціально-педагогічними, а не медичними позначеннями, які відображають можливості людини в соціальному адаптуванні, розвитку, що досягається засобами освіти.
Предметом дослідження дефектології як галузі наукового пізнання є процес диференціації навчання, виховання і розвитку дітей з фізичними та психічними недоліками, визначення найрезультативніших шляхів, способів та засобів, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження і подолання відхилень в розвитку та поведінці у даних дітей і підлітків. Залежно від характеру порушень одні дефекти в розвитку дітей можуть повністю долатися, інші – лише корегуються, а деякі – компенсуються
Дефектологія об’єднує ряд самостійних галузей: це сурдопедагогіка, яка вивчає питання виховання і навчання дітей з порушеннями слуху; тифлопедагогіка – питання виховання і навчання дітей з дефектами зору; олігофренопедагогіка (психопедагогіка) – питання виховання і навчання розумово відсталих дітей; логопедія – питання вивчення і виправлення розладів мовлення. Дефектологія включає також спеціальну психологію, яка вивчає психологічні особливості дітей з обмеженими можливостями.
У дефектології продовжується процес диференціації, виникають нові напрями наукових досліджень (наприклад, вивчення дітей із затримкою психічного розвитку, з руховими порушеннями, також з різними складними дефектами – сліпоглухонімота, сліпота або глухонімота з інтелектуальними порушеннями та ін.).
Використовуючи різні методи наукового дослідження, вчені-дефектологи вивчають об’єктивні закономірності розвитку дітей з порушеннями психофізичного розвитку, обґрунтовують та удосконалюють систему їх виховання та навчання. Розробляючи зміст, принципи, форми та методи виховання та навчання дітей з обмеженими можливостями, сучасна дефектологія виходить з можливості суттєвого розвитку їх пізнавальної діяльності в умовах спеціально організованого навчально-виховного процесу.
Навчання в спеціальній педагогіці носить специфічний характер, якій визначається глибиною і характером дефекту дитини. Причому загальнопедагогічні методи і прийоми, організація навчального процесу диференціюються залежно від галузей спеціальної педагогіки (сурдо-, тіфло- або олігофренопедагогіки). Розвиваючий характер навчання дітей з відхиленнями в розвитку припускає облік зони найближчого розвитку (за Л.С.Виготським), той запас потенційних можливостей, функцій, що формуються, які дитина не в змозі реалізувати зараз, але успішно їх використовує при безпосередній допомозі вчителя. Навчання активізує перехід зони найближчого розвитку в її актуальний розвиток, коли підтримка вчителя допомагає розкритися внутрішній активності, підвищує рівень його самостійності.
Мета дефектології – забезпечення оптимальних умов виховання та навчання дітей з різноманітними дефектами психічного чи фізичного розвитку для якомога кращої підготовки їх до самостійного активного суспільно корисного життя в соціальному оточенні; відновлення соціального статусу особи з обмеженими можливостями, збереження цілісності його особистості.
На сучасному етапі суспільного розвитку впровадження нових форм навчання та виховання в галузі корекційної педагогіки має на меті забезпечення системності формування компенсаторних механізмів у дітей, які мають відхилення у розвитку, вивчення стадійності їхнього розвитку, залежності структури компенсації від часу появи дефекту, важкості та глибини ураження, рівня педагогічної допомоги і, нарешті, показ важливої ролі різних форм практичної діяльності як умови подолання впливу дефекту на фізичний, психічний і соціальний розвиток дітей з обмеженими можливостями.
До числа основних завдань, які вирішуються корекційною педагогікою, відносяться наступні:
q забезпечення якомога більш ранньої диференційної діагностики відхилень у розвитку;
q комплексне психолого-педагогічне та клінико-фізіологічне вивчення основних закономірностей фізичного і психічного розвитку дітей, які мають відхилення від норми;
q визначення структури дефекту при різних аномаліях та потенційних можливостей розвитку різних сторін особистості кожної категорії осіб з фізичними та психічними дефектами;
q розробка психолого-педагогічних класифікацій різних категорій дітей з порушеннями у розвитку; обґрунтування диференційованого та індивідуального підходу при їх вихованні, навчанні та корекції недоліків;
q обґрунтування принципів організації системи різноманітних спеціальних закладів, які створюють оптимальні умови для виховання і навчання дітей з порушеннями у розвитку;
q встановлення закономірностей корекційного навчально-виховного процесу, який здійснюється у спеціальних дитячих садах і школах, а також при індивідуальному навчанні. Визначення цілей, завдань, змісту, принципів і методів виховання, навчання, трудової і соціальної підготовки різних категорій дітей з порушеннями у розвитку;
q розробка спеціальних технічних засобів, які допомагають дітям з відхиленнями у розвитку більш успішно і в різних аспектах пізнавати оточуючу їх дійсність, встановлювати контакти з іншими дітьми та дорослими;
q визначення шляхів і засобів профілактики виникнення порушень розвитку у дітей;
q знаходження шляхів, які дозволяють покращити, зробити комфортнішим життя осіб, що мають відхилення у розвитку, в соціальному середовищі – в сім’ї, в навчальних і трудових колективах.
Переборення та згладжування дефектів розвитку пізнавальної діяльності та фізичного розвитку дитини визначається поняттям “корекційно-виховна робота”, яка уявляє собою систему комплексних заходів, педагогічних впливів на різні особливості аномального розвитку особистості вцілому, оскільки будь-який дефект негативно впливає не на окрему функцію, а знижує соціальну повноцінність дитини в усіх її проявах. Вона охоплює весь навчально-виховний процес, усю систему діяльності спеціальних закладів.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 1266 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |