Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розділ 5. Діяльність юридичноїслужби іцодо виконання

Читайте также:
  1. IV. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА РОЗДІЛАМИ, ТЕМАМИ ТА ВИДАМИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ
  2. IV. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА РОЗДІЛАМИ, ТЕМАМИ ТА ВИДАМИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ.
  3. Алгоритм виконання курсової роботи
  4. Алгоритм виконання практичного навику №10
  5. Алгоритм виконання практичного навику №4
  6. Алгоритм виконання практичної навички
  7. Алгоритм виконання практичної навички
  8. Алгоритм виконання практичної навички
  9. Аналіз виконання договірних зобов’язань
  10. Аналіз виконання договірних зобов’язань

господарських зобов'язань................................................................................... 72

5.1. Загальні положення про виконання господарських зобов'язань.................. 72

5.2. Неустойка......................................................................................................... 75

5.3. Порука (гарантія)............................................................................................. 78

5.4. Застава.............................................................................................................. 80

Контрольні питання................................................................................................ 82

 

Список рекомендованої літератури....................................................................... 82


Розділ 6. Участь юридичної служби в правовому забезпеченні
зберігання майна....................................................................................................... 85

6.1. Роль юридичної служби в зберіганні майна підприємства........................... 85

6.2. Правові засади забезпечення якості продукції і товарів.............................. 87

6.3. Організація приймання продукції і товарів за якістю

і кількістю на підприємстві..................................................................................... 91

Контрольні питання................................................................................................ 94

Список рекомендованої літератури....................................................................... 95

Розділ 7. Участь юридичної служби в захисті прав

і законних інтересів підприємств............................................................................. 97

7.1. Господарсько-правова відповідальність підприємств.................................. 97

7.2. Досудове врегулювання господарських спорів.......................................... 100

7.3. Позовна робота на підприємстві та участь у ній

юридичної служби.................................................................................................. 105

7.4. Участь юридичної служби у вирішенні спорів

у господарському суді........................................................................................... 109

7.5. Участь юридичної служби в перегляді рішень (ухвал) господарського суду в апеляційному порядку 114

7.6. Участь юридичної служби в перегляді рішень

господарського суду в касаційному порядку....................................................... 117

Контрольні питання............................................................................................... 121

Список використаної літератури............................................................................ 121

Розділ 8. Участь юридичної служби в збиранні доказів

для вирішення господарської справи.................................................................... 125

8.1. Поняття і види доказів................................................................................... 125

8.2. Призначення і проведення судової експертизи........................................... 128

8.3. Підстави звільнення від доказування................ '......................................... 130

8.4. Належність доказів і допустимість засобів доказування............................. 131

8.5. Оцінка доказів................................................................................................. 132

Контрольні питання............................................................................................... 133

Список рекомендованої літератури...................................................................... 134

Розділ 9. Участь юридичної служби в забезпеченні дотримання
законодавства про працю та трудової дисципліни............................................... 136

9.1. Основні напрямки роботи юридичної служби

в забезпеченні законодавства про працю.............................................................. 136

9.2. Правове регулювання трудових правовідносин

і участь юридичної служби в цьому процесі........................................................ 137

9.3. Участь юридичної служби в розробленні документів правового характеру, що регулюють трудові відносини на підприємстві 139

9.4. Забезпечення відповідності чинному законодавству

правових актів, що видаються на підприємстві................................................... 140

9.5. Участь у роботі з дотримання трудової дисципліни

на підприємстві....................................................................................................... 142

9.6. Спори, що виникають при звільненні працівників з роботи....................... 142

Контрольні питання............................................................................................... 159

Список використаної літератури........................................................................... 160


Розділ 10. Участь юридичної служби в природоохоронній

діяльності................................................................................................................. 163

10.1. Загальні положення права природокористування...................................... 163

10.2. Використання природних ресурсів у сфері господарювання................... 166

10.3. Діяльність юридичної служби в забезпеченні дотримання

природоохоронного законодавства...................................................................... 168

Контрольні питання................................................................................................ 170

Список рекомендованої літератури...................................................................... 170

Рекомендована і використана література............................................................. 173

Додатки

Додаток 1. Журнал реєстрації претензій, які пред'являються

підприємствам......................................................................................................... 180

Додаток 2. Журнал реєстрації претензій, які пред'являються

до підприємства...................................................................................................... 181

Додаток 3. Журнал реєстрації позовних заяв,

які пред'являються підприємствам....................................................................... 182

Додаток 4. Журнал реєстрації позовних заяв, які пред'явлені

до підприємства....................................................................................................... 183

Додаток 5. Супровідний лист до проекту договору............................................ 184

Додаток 6. Супровідний лист до договору.......................................................... 184

Додаток 7. Протокол розбіжностей до договору................................................ 185

Додаток 8. Протокол узгодження розбіжностей за договором........................ 185

Додаток 9. Угода про співробітництво та організацію взаємовідносин... 186

Додаток 10. Договір купівлі-продажу (оптової партії товарів)......................... 188

Додаток 11. Договір купівлі-продажу (поступки) часток участі

в ТОВ між підприємствами................................................................................... 194

Додаток 12. Договір купівлі-продажу акцій акціонерного

товариства відкритого типу.................................................................................. 197

Додаток 13. Договір поставки товару.................................................................. 199

Додаток 14. Договір на проведення товарообмінної

(бартерної) операції................................................................................................ 205

Додаток 15. Договір міни...................................................................................... 211

Додаток 16. Договір комісії на продаж продукції

(договір про передачу продукції на реалізацію).................................................. 213

Додаток 17. Договір доручення на продаж продукції........................................ 218

Дода ток 18. Договір про надання юридичних послуг........................:.............. 222

Додаток 19. Договір про технічне обслуговування і ремонт техніки — 225 Додаток 20. Договір оренди будинку, споруди

(іншого об'єкта нерухомості)................................................................................ 227

Додаток 21. Договір оренди обладнання............................................................. 232

Додаток 22. Договір суборенди............................................................................ 235

Додаток 23. Договір оренди обладнання (лізингу)............................................. 238

Додаток 24. Договір підряду................................................................................ 242

Додаток 25. Договір про спільну діяльність...................................................... 247

Додаток 26. Посвідчення...................................................................................... 253

Додаток 27. Акт приймання продукції (товарів) за кількістю........................... 254

Додаток 28. Акт приймання продукції (товарів) за кількістю

та якістю................................................................................................................. 257


Додаток 29. Акт приймання продукції (товарів) за якістю.............................. 259

Додаток ЗО. Телефонограма................................................................................ 262

Додаток 31. Структурні підрозділи, посадові особи,

які відповідальні за ведення претензійної роботи............................................... 263

Додаток 32. Претензія про сплату неустойки

за недопоставку (прострочення поставки) продукції........................................... 264

Додаток 33. Претензія щодо сплати вартості продукції (товарів),

якої не вистачає...................................................................................................... 265

Додаток 34. Претензія до Управління залізниці та постачальника

у зв'язку з нестачею (пошкодженням, псуванням, втратою) вантажу.... 266

Додаток 35. Претензія до автотранспортного підприємства

про нестачу вантажу при централізованій доставці............................................. 267

Додаток 36. Претензія щодо стягнення штрафу та збитків за постачання немаркованої продукції, а також

продукції (товару) без тари або в неналежній тарі (упаковці)............................. 268

Додаток 37. Претензія про сплату штрафу за прострочення

повернення (неповернення) тари........................................................................... 269

Додаток 38. Претензія про стягнення штрафу за поставку

некомплектної продукції, її вартості..................................................................... 270

Додаток 39. Претензія про сплату вартості забракованої

продукції (товарів), штрафу і збитків................................................................... 272

Додаток 40. Відповідь на претензію......................................... і........................ 274

Додаток 41. Відповідь на претензію................................................................... 274

Додаток 42. Позовна заява про стягнення неустойки

за недопоставку (прострочення поставки) продукції (товарів).......................... 275

Додаток 43. Позовна заява про стягнення вартості

продукції (товару), якої не вистачає...................................................................... 277

Додаток 44. Позовна заява про стягнення вартості

нестачі вантажу при перевезенні вантажів автотранспортом............................... 279

Додаток 45. Позовна заява до вантажовідправника та Управління

залізниць про стягнення вартості вантажу, якого не вистачає............................ 281

Додаток 46. Позовна заява про стягнення штрафу та збитків

за поставку недоброякісної продукції (товарів)................................................... 283

Додаток 47. Позовна заява про стягнення штрафу

за прострочення повернення (неповернення) тари............................................... 285

Додаток 48. Відзив на позовну заяву.................................................................. 287

Додаток 49. Зразки формулювання наказів і записів

у трудових книжках................................................................................................ 288

Додаток 50. Позовна заява про поновлення на роботі

та оплату за час вимушеного прогулу................................................................... 292

Додаток 51. Позовна заява про визнання незаконним наказу

про накладення дисциплінарного стягнення......................................................... 293

Додаток 52. Позовна заява про відшкодування шкоди,

заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків.............................. 295

Додаток 53. Позовна заява про відшкодування шкоди, заподіяної

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (у порядку регресу)....................... 297

Додаток 54. Позовна заява про стягнення заробітної плати,

не виплаченої при звільненні працівника............................................................. 299

Додаток 55. Позовна заява про стягнення заробітної плати

за роботу у вихідні дні............................................................................................ 300


Вступ Предмет і завдання курсу

У сучасних економічних умовах, які характеризуються впрова­дженням ринкових відносин з одночасним збереженням держа­вою соціальної орієнтації, значна увага приділяється правовому забезпеченню господарської діяльності підприємств. У наш час складність правового регулювання сфери господарювання зумов­лена об'єктивними чинниками, а саме: динамізмом і різноманіт­ністю господарських відносин, що підвищує вимоги до майбутніх фахівців з правознавства щодо оволодіння знаннями у сферах господарського, підприємницького, трудового права та інших га­лузей, які тісно пов'язані з такою навчальною дисципліною, як організація юридичної служби на підприємстві, та практичних навичок застосування норм чинного законодавства в повсякден­ній правозастосовчій практиці, при розробленні та візуванні локально-правових актів, що приймаються на підприємстві.

Навчальна дисципліна «Організація юридичної служби на під­приємстві» покликана забезпечити систематичне вивчення сту­дентами основних знань з правового регулювання діяльності під­приємств, - зокрема стосовно укладення господарських догово­рів; організації приймання продукції і товарів за кількістю і якістю та претензійно-позовної роботи; правового забезпечення дотримання вимог трудового, природоохоронного законодавства. Особливе місце в дисципліні відводиться суб'єктам правової ро­боти на підприємстві (відділу кадрів, бухгалтерії, службі охорони праці та ін.) і взаємодії юридичної служби з переліченими та іншими підрозділами в здійсненні правової роботи.

Запропонований навчальний посібник створений з урахуван­ням чинного законодавства. При підготовці навчального посіб­ника використано досвід роботи підприємств різних форм влас­ності та організаційно-правових форм, діяльності юридичних служб підприємств.


 


6



Вивчення основних розділів підручника має ґрунтуватися на вже набутих знаннях з теорії держави і права, цивільного, госпо­дарського, трудового та інших галузей права. Коло питань, що розглядаються в навчальному посібнику, сформоване таким чи­ном, щоб дати студентам та іншим читачам цілісне уявлення про зміст, структуру і систему організації юридичної служби на підприємстві.

Предметом вивчення курсу «Організація юридичної служби на підприємстві» є порядок створення юридичної служби, її за­вдання, форми правової роботи на підприємствах. Курс склада­ється з 10 розділів, які взаємопов'язані і викладені в логічній послідовності.

Оскільки навчальний посібник є спробою розглянути основні засади організації юридичної служби на підприємстві, природно, що він має певні недоліки. Не всі проблеми організації юридич­ної служби на підприємстві всебічно й чітко висвітлені. Для закріплення знань після кожного розділу посібника наводиться перелік контрольних питань і список літератури.


Розділ 1

Суть і значення правової роботи в господарській діяльності. Роль юридичної служби в її здійсненні

1.1. Основні правові засади господарської діяльності

Правова регламентація господарської діяльності в період перехо­ду до соціально орієнтованої ринкової економіки має спрямову­ватися на закріплення в законодавстві економічно обґрунтова­них принципів її функціонування в умовах конкуренції.

Світовий досвід свідчить, що на саморегулюючий механізм ри­нку не можна повністю покладатися. Він сам по собі не може забезпечити здорових суспільних відносин і не гарантує довготри­валої економічної стабільності. Держава повинна всіляко підтри­мувати малий та середній бізнес, забезпечувати громадське поро­зуміння в справах справедливого розподілу прибутків, використо­вуючи такі правові засоби, під впливом яких посилюється моти­ваційне значення тих чи інших цілей господарської діяльності.

У Господарському кодексі України дається визначення господарської діяльності як діяльності суб'єктів господарюван­ня у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготов­лення, реалізацію продукції, надання послуг, виконання робіт вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Слід також додати, що господарювання означає здійснення економічно значу­щої діяльності, метою якої є одержання господарської вигоди, тобто не тільки отримання прибутку, а й задоволення суспільних потреб. Адже саме задоволення суспільних потреб є кінцевою ме­тою виготовлення продукції у виробничій системі з використан­ням природних ресурсів. Потреби є рушійною силою розвитку виробництва, збереження та відтворення природних ресурсів1.


1 Гайворонський В.М., Жушман В.II. Господарське право України. - X.: Право, 2005. - С. 3.




Процес ведення господарської діяльності, суспільні відноси­ни, що при цьому виникають, потребують правової регламента­ції. І хоча втручання держави в цю діяльність законодавством не допускається, така регламентація не може обмежитися зага­льною вимогою про те, що використання при її здійсненні будь-ким своєї власності не повинно завдавати шкоди правам грома­дян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію і природні якості землі (ст. 41 Конституції України). Відносини, що виникають при здійсненні господарської діяльності, потребу­ють правового регулювання. Тому регулювання господарської діяльності підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм здійснюється нормативно-правовими актами.

Нормативні господарсько-правові акти класифікуються за різними ознаками. За юридичною силою і формою вираження - на закони, тобто акти вищої юридичної сили, і підзаконні акти - акти, що засновані на законах. Такі акти не повинні суперечити законам.

Найвищу юридичну силу має основний закон - Конституція України, яка встановлює загальні та галузеві принципи регулю­вання господарських відносин, гарантії здійснення господарської (підприємницької) діяльності (наприклад, забезпечення захисту прав усіх суб'єктів власності й господарювання, конкуренції, не­допущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної кон­куренції). Підзаконні акти - це укази Президента, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів, рішення органів самовряду­вання, накази міністрів та інших посадових осіб різного рівня.

Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів за юридич­ною силою вони приймаються народом або за його дорученням: органом законодавчої влади - Верховною Радою - Основний закон (Конституція), закони; Президентом - укази і розпоря­дження; органом виконавчої влади (Кабінетом Міністрів) - по­станови; органами місцевого самоврядування - рішення.

Закони підрозділяються на: конституційні закони, які органіч­но поєднані з основним законом, ними вносяться зміни чи допов­нення до Конституції; звичайні - закони, які приймаються на основі та на виконання Конституції і визначають засади правово­го регулювання у сфері господарських відносин (наприклад, зако­ни «Про державне прогнозування та розроблення програм еконо­мічного і соціального розвитку України», «Про ліцензування пев­них видів господарської діяльності» тощо); надзвичайні - закони тимчасового характеру, що приймаються за надзвичайних обста-


вин і можуть призупиняти дію чинних законів; тимчасові - зако­ни, прийняті на визначений у часі термін дії (наприклад, закон про державний бюджет, закон про затвердження Державної програми економічного й соціального розвитку України на певний рік); до­поміжні - закони, які затверджують, змінюють, зупиняють, скасо­вують, денонсують інші нормативні акти або мають допоміжне значення для їх застосування (наприклад, Закон України «Про ратифікацію Договору між Україною та Туркменістаном про довго­строкове торговельно-економічне співробітництво на 2001-2010 роки»); кодифіковані - нормативні акти, у яких узагальнені та систематизовані норми права, що регулюють певну групу суспіль­них відносин. Вони приймаються у формі кодексів. Зі створенням України як самостійної держави постало питання про кодифіка­цію господарського законодавства. Підготовка Господарського ко­дексу України завершилася його прийняттям 16 січня 2003 року1.

Перехід до ринкових відносин означає відмову від адмініст­ративно-наказових методів господарювання, втручання держа­ви в господарську діяльність підприємств. З іншого боку, комер­ційну діяльність в умовах ринку не можна зводити, як було раніше, лише до організації збуту продукції. У цих умовах ви­роблена продукція знайде збут лише тоді, коли задовольнятиме попит споживачів.

Тому завданням виробника є аналізувати за допомогою ква­ліфікованих працівників кон'юнктуру ринку, виявляти незадо-волені потреби, знаходити споживачів своєї продукції та на цій основі формувати асортиментну політику підприємства, здійсню­вати розроблення нової продукції, налагоджувати системи сервіс­ного обслуговування.

Таким чином, якщо раніше спочатку планувалася в центра­лізованому порядку виробнича діяльність, а потім укладалися договори зі споживачами про збут виробленої продукції, то тепер основу планів виробництва продукції становлять державні замо­влення та договори, укладені зі споживачами (покупцями) і по­стачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Виходячи з вищенаведеного, слід визначити відносини, що виникають при здійсненні виробничої і комерційної діяльності, як відносини господарські, оскільки виробнича й комерційна ді­яльність тісно пов'язані та в цілому становлять діяльність гос­подарську, яка потребує окремої правової регламентації2.

1 Гайворонський В.М., Жушман В.П. Там само. - С. 13.

2 Гайворонський В.М., Жушман В.П. Там само. - С. 5.


 



11


Характерною ознакою господарських відносин, як зазначаєть­ся в законодавстві, є поєднання в них виробничих, організаційних і внутрішньогосподарських відносин (ст. З ГК України). Господар­ські відносини - такі відносини між суб'єктами господарювання (підприємствами, підприємцями) та органами управління, між су­б'єктами господарювання, державними та громадськими організа­ціями, що є споживачами продукції, робіт, послуг, - які складають­ся в процесі організації та здійснення господарської діяльності.

Господарювання - це і господарське управління, і господарсь­ке відання. Господарювання здійснюється різноманітними суб'єкта­ми, державою, територіальними самоврядними системами, підпри­ємствами, бюджетними та іншими організаціями, які не мають на меті одержання прибутку, а також окремими громадянами.

Суб'єктами господарювання за Господарським кодексом України визнаються учасники господарських відносин, які здійс­нюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компете­нцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відо­кремлене майно, несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавст­вом. Суб'єктами господарювання є: господарські організації -юридичні особи, створені відповідно до Господарського кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, які здійснюють господарську ді­яльність та зареєстровані в установленому законом порядку; гро­мадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійсню­ють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ст. 55).

Господарський кодекс України (ст. 56) визначає такі загальні умови створення суб'єктів господарювання:

1) суб'єкт господарювання створюється за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виді­лення, перетворення) діючого (діючих) суб'єктів господарю­вання з додержанням вимог законодавства;

2) створення нових може бути також наслідком примусово­го поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів, відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Суб'єкти господарювання можуть утворюватися для здійс­нення будь-якої діяльності, якщо вона не суперечить чинному


законодавству. Існують обмеження для приватних підприємств стосовно діяльності, пов'язаної з виготовленням і реалізацією деяких видів продукції. Таку діяльність, як уже зазначалося, мо­жуть здійснювати лише державні підприємства.

Законодавством передбачаються особливості створення колек­тивних підприємств, зокрема господарських товариств. Порядок їх створення визначений Господарським кодексом і Законом Укра­їни «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року1.

Засновниками господарських товариств можуть бути під­приємства, установи, організації, громадяни України, іноземці, осо­би без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнарод­ні організації. Не можуть бути засновниками господарських то­вариств громадяни, яким законом заборонено здійснювати під­приємницьку діяльність.

Установчі документи господарських товариств залежать від їх виду. Одні господарські товариства можуть діяти на підставі засновницького договору, інші - на підставі договору і статуту. При заснуванні господарського товариства, вибір організаційної форми залежить від засновника чи засновників. При цьому вра­ховуються зміст і основні напрямки діяльності, сфера її здійс­нення, ресурси, які можуть бути використані, кількість і склад осіб, які безпосередньо об'єднуються для здійснення господарсь­кої діяльності, тощо.

У колективних підприємствах можливі різноманітні поєд­нання як видів суб'єктів, так і їх майнових відносин, що вини­кають при створенні, діяльності та ліквідації колективних під­приємств. Так, вони можуть створюватися тільки фізичними особами, тільки юридичними особами або засновуватися ними спільно. У майнових відносинах вони нестимуть повну, обмеже­ну чи змішану відповідальність.

Колективні підприємства можуть виникнути внаслідок доб­ровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для цієї мети; надання працівникам державних підприємств можливості використати отримані доходи для викупу державного майна. Виходячи з цього, розрізняють колективні підприємства, що ба­зуються на власності членів трудового колективу, власність яких виникає в разі переходу всього майна державного підприємства у власність членів трудового колективу внаслідок викупу чи при­дбання його іншими, передбаченими законом способами. Майно колективного підприємства є спільною частковою власністю

1 ВВР України. - 1991. - № 4. - Ст. 682.


 


12


13


колективу. У ньому визначаються вклади працівників у майно державного чи комунального підприємства, на базі якого створе­не колективне підприємство, і вклади працівників у приріст май­на після його заснування. Вони визначаються виходячи з трудо­вої участі працівників у діяльності підприємства. На ці вклади нараховуються й виплачуються відсотки (дивіденди), розмір яких встановлює трудовий колектив за результатами господарської ді­яльності підприємства.

Різновидом колективних підприємств є підприємства, засно­вані на базі власності кооперативі/ - добровільного об'єднання фізичних та юридичних осіб для здійснення спільної господарсь­кої чи іншої діяльності з використанням для нього майна, що належить кооперативу на праві власності або орендованого чи наданого йому в безоплатне користування.

Діяльність кооперативу базується на принципах добровіль­ності вступу в кооператив і безперешкодного виходу з нього, без­посередньої участі членів кооперативу в управлінні його справа­ми. У складі кооперативу можуть створюватися структурні під­розділи, зокрема, територіально відокремлені. Кооператив має право відкривати свої філії та представництва.

Майно кооперативу формується за рахунок грошових і ма­теріальних внесків його членів, виробленої ним продукції, дохо­дів від її реалізації та іншої діяльності, надходжень від прода­жу цінних паперів та інших джерел, передбачених статутом кооперативу.

Серед усіх підприємств важливе місце посідають підприємства, засновані на державній та комунальній власності. У комунальній власності можуть бути як промислові, так і будівельні, сільсько­господарські, торговельні підприємства, підприємства транспорту, побутового обслуговування та інші господарські організації.

Підприємства, засновані на державній власності, створюють­ся за рахунок майна держави. Ті чи інші державні підприємства створюються державними органами, уповноваженими управляти державним майном. Державні органи здійснюють приватизацію майна державних підприємств, а також їх реорганізацію або лік­відацію. В останньому випадку трудовий колектив підприємства, що підлягає реорганізації чи ліквідації, має право вимагати пере­дачі його в оренду або перетворення на підприємство, засноване на колективній власності.

Чинним законодавством передбачене також створення під­приємств з іноземними інвестиціями, що засновані на базі об'єднання майна різних власників. Серед засновників таких


підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України та інших держав. Як випливає з їх назви, це підприємства, що створюються за участю іноземних юридичних і фізичних осіб.

Окрему категорію підприємств становлять малі підприємства. Вони можуть створюватися громадянами, членами їхніх сімей та іншими особами, які спільно здійснюють господарську діяльність, а також господарськими утвореннями інших організаційних форм і державними органами, уповноваженими управляти майном1.

1.2. Основи правопорядку у сфері господарювання

Правопорядок є частиною системи суспільних відносин, що врегу­льовані нормами права, перебувають під захистом закону та охо­роняються державою. Він установлюється в результаті додер­жання режиму законності в суспільстві. Якщо законність - це принцип, метод діяльності, режим дій і відносин, то правопоря­док є їх результатом.

Правопорядок - стан (режим) правової впорядкованості (вре-гульованості і погодженості) системи суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності. Інакше кажучи, це атмосфера нормального правового життя, що встановлюється в результаті точного та повного здійснення розпоряджень право­вих норм (прав, свобод, обов'язків, відповідальності) всіма су­б'єктами права. Правовий порядок як динамічна система вбирає в себе всі впорядковуючі засади правового характеру.

Кожна країна формує свій правопорядок. Необхідність його формування і вдосконалення обумовлюється зустрічними інтере­сами громадянського суспільства та держави, їх основними зако­нами і тенденціями розвитку.

Правопорядок як державно-правове явище служить стабілі­зації, підтриманню рівноваги між інтересами громадянського сус­пільства й держави. Його антиподом є сваволя та беззаконня. Правовий порядок кожного суспільства розкривається через його ознаки, принципи, функції, зміст, форму, структуру.

Основні ознаки правопорядку:

1) закладається в правових нормах у процесі правотворчості;

2) спирається на принцип верховенства права й панування закону в галузі правових відносин;

1 Гайворонський В.М., ЗКушман В.П. Господарське право України. - X.: Право, 2005. - С. 62-63.


 


14


15


3) установлюється в результаті реалізації правових норм, тобто здійснення законності в діяльності з реалізації права;

4) створює сприятливі умови для здійснення суб'єктивних прав;

5) передбачає своєчасне й повне виконання всіма суб'єктами юридичних обов'язків;

6) вимагає невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто вчинив правопорушення;

7) встановлює сувору громадську дисципліну;

8) передбачає чітку та ефективну роботу всіх державних і приватних юридичних органів і служб, насамперед право­суддя;

9) створює умови для організованості громадянського суспі­льства і режим сприяння індивідуальній свободі;

10)забезпечується всіма державними заходами, аж до примусу.

Зміст правопорядку — це система правових і неправових еле­ментів, властивостей, ознак, процесів, що сприяють установленню і підтриманню правомірної поведінки суб'єктів, тобто такої пове­дінки, яка врегульована нормами права і досягла цілей правово­го регулювання1.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий поря­док в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законо­давством. Конституційні основи правопорядку у сфері господа­рювання визначені в статті 5 ГК України.

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання еко­номічних відносин суб'єктів господарювання та державного ре­гулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституцій­ної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою ді­яльність та визначення України як суверенної і незалежної, де­мократичної, соціальної, правової держави.

Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ре­сурси, які знаходяться в межах території України, природні ре­сурси її континентального шельфу, виключної (морської) еко­номічної зони, - яке здійснюється від імені українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядуван­ня в межах, визначених Конституцією України; право кожного

'Скакун О.Ф. Теорія держави і права. - X.: Консум, 2001. - С. 454-455.

16


громадянина користуватися природними об'єктами права влас­ності народу відповідно до закону; забезпечення державою за­хисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, со­ціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині й суспільству; право кожного воло­діти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю, резуль­татами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання всіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбав­лення власності; економічна різноманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції в підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним станови­щем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та не­добросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; за­безпечення державою екологічної безпеки та підтримання еко­логічної рівноваги на території України; забезпечення держа­вою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання та дія в Україні принципу верховенства права.

Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах установле­ного правового господарського порядку, додержуючись вимог за­конодавства.

У справі забезпечення законності, організованості, дисцип­ліни й порядку значне місце відводиться праву, яке є регулято­ром суспільних відносин. Це означає, що суб'єкти господарю­вання зобов'язані:

- здійснювати свою діяльність відповідно до правових при­писів органів державної влади;

- самостійно, з допомогою локальних нормативних актів ре­гламентувати різні сфери своєї діяльності;

- використовувати можливості договорів.

Таким чином, у процесі своєї статутної діяльності суб'єкти господарювання повинні дотримуватися правопорядку у сфері господарювання, використовувати весь арсенал засобів з упоряд­кування відносин для вирішення завдань, поставлених перед ними. Уся ця діяльність суб'єктів господарювання є правовою роботою в народному господарстві, на підприємстві.

17


1.3. Поняття правової роботи і роль юридичної служби в її здійсненні

У преамбулі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1995 р. № 690 «Про затвердження Загального поло­ження про юридичну службу міністерства, іншого центрально­го органу виконавчої влади, державного підприємства, органі­зації і установи» зазначено, що основними завданнями юридич­ної служби є: організація правової роботи, спрямованої на пра­вильне застосування, додержання та запобігання невиконанню вимог законодавчих та інших нормативних актів міністерства­ми, підприємствами, а також їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональ­них обов'язків1.

Зазначені обставини дозволяють окреслити межі правової роботи як виду юридичної діяльності, яка охоплює різні сфери діяльності суб'єктів господарювання у сфері суспільного вироб­ництва, а саме: виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; дають можливість визначити основні завдання пра­вової роботи. Ці завдання полягають у такому:

- дотримання законності в діяльності суб'єктів господа­рювання;

- активне використання правових "засобів для зміцнення господарського розрахунку та поліпшеня економічних показників;

- забезпечення зберігання майна підприємства;

- захист прав і законних інтересів підприємств.

Виконання зазначених завдань вимагає не тільки знання законодавства, але й уміння організувати його реалізацію на практиці. Для цього необхідні розуміння суті правової роботи, її місця та значення в управлінні виробництвом, правильний підхід до самої правової роботи. Правова робота в народному господарстві як вид юридичної діяльності характеризується універсалізмом2.

Універсалізм правової роботи полягає в тому, що вона охоп­лює різні сторони діяльності суб'єктів господарювання.


Правова робота - особливий, багатоплановий вид діяль­ності суб'єктів господарювання, спрямований на забезпечення підвищення їхньої ділової активності, розвиток підприємництва та на цій основі підвищення ефективності суспільного вироб­ництва, його соціальну спрямованість, підвищення продуктив­ності праці та якості роботи за дотримання планової, договір­ної, трудової дисципліни.

Із зазначеного випливає, що коли ми говоримо про універ­сальний характер правової роботи, то перш за все маємо на увазі всебічний вплив права на розвиток господарської та соціальної діяльності колективів, адже в цій роботі беруть участь не лише органи управління, а й профспілки, трудові колективи.

Так, відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності»1, професійні спілки здійснюють свою діяльність у сфері праці у двох основних напрямках. Перший напрямок передбачає захист інтересів працівників, у другому напрямку профспілкові органи діють як роботодавці. Основними функціями діяльності профспілок є захисна і пред­ставницька, які доповнюються контрольними повноваження­ми з дотримання законодавства про працю.

Повноваження трудових колективів регулюються главами II «Колективний договір», ХУІ-А «Трудовий колектив» Кодексу законів про працю України2, Законами України «Про колективні договори і угоди»3, «Про порядок вирішення колективних трудо­вих спорів»4 та ін.

Зазначені вище та інші нормативно-правові акти вказу­ють на те, що трудові колективи підприємств беруть безпосе­редню участь у визначенні умов праці, укладанні колективно­го договору, встановленні робочого часу, забезпеченні трудо­вої дисципліни, затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку та ін.

Універсальний характер правової роботи полягає також у тому, що це діяльність не лише з правового регулювання існуючих суспільних відносин за допомогою правових приписів органів дер­жавної влади та управління, але також нормотворча діяльність,


 


1 ЗП України. - № 1. - Ст. 20.

2 Рябов А.А. Организация правовой работьі в народном хозяйстве. -
Изд-во Казанского университета, 1988. - Ст. 6-7.


1 ВВР України. - 1999. - № 45. - Ст. 397.

2ВВР України. - 1971. - Додаток до № 50. - Ст. 375.

3ВВР України. - 1993. - № 36. - Ст. 361.

4 ВВР України. - 1998. - № 34. - Ст. 227.


 


18


19


спрямована на оптимальний вплив на суспільні відносини всере­дині конкретного підприємства1.

Як зазначає професор О.Ф. Скакун, нормотворчість комер­ційних корпорацій полягає у виданні корпоративних норм, спрямованих на регулювання питань життя колективу (як використовувати отриманий прибуток, у якому порядку про­вадити розрахунки з контрагентами та ін.) і на деталізацію, конкретизацію законодавчих розпоряджень (наприклад, інструкція про порядок провадження претензійної та позов­ної роботи - корпоративний акт, який регулює порядок пред'яв­лення претензій на конкретному підприємстві та який дета­лізує й конкретизує законодавчі положення). Нормотворчість корпорацій виражається в статутах підприємств, які є актами фундаторського характеру, а також у положеннях, правилах, посадових інструкціях та ін.

Нормотворчість трудових колективів (державних і комер­ційних підприємств, установ, організацій) спрямована на розви­ток норм трудового права, які поширюють свою дію лише на відносини одного підприємства, де їх прийнято. Правотворчість трудових колективів здійснюється, як правило, у вигляді норма­тивних угод, що містять обов'язкові до виконання правові роз­порядження. Такою нормативною угодою є колективний договір - консолідований акт у галузі праці2.

Локальні нормативні акти підприємств розробляються і при­ймаються на виконання приписів централізованого законодавст­ва або за вказівками чи з ініціативи керівних органів підприємс­тва, або з ініціативи структурних підрозділів.

Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації і підзаконний нормативний акт комерцій­ної організації - це локальні нормативні акти (нормативний на­каз, інструкція адміністрації, статут, положення, правила внутріш­нього розпорядку та ін.), що діють лише в межах даного підпри­ємства, комерційної організації. Основне призначення локальних нормативних актів - конкретизувати розпорядження закону сто­совно умов діяльності відповідного колективу, не виходячи за рамки закону і не обмежуючи ініціативу виконавців, які діють у межах закону. Ці документи також називають корпоративними нормативними актами.

1 Завойский И. Правовая робота на предприятии. - М.: Хозяйство и право,
1981. - № 10. - С. 41.

2 Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Посібник. - X.: Консум, 2001. - С. 304.

20


Корпоративний нормативний акт — це акт-документ ор­гану управління комерційної та некомерційної корпорації (під­приємства), який містить корпоративні норми, спрямовані на са­морегулювання відносин, що складаються в ній, шляхом конкре­тизації розпоряджень нормативно-правових актів, виданих зако­нодавцем, а також вищими правотворчими органами, з якими він знаходиться у відносинах службового підпорядкування.

Кожна установа, підприємство або організація мають свій ста­тут, положення або інший фундаторський документ, правила вну­трішнього розпорядку для працівників даної організації в управ­лінні її діяльністю, правила обліку господарської та фінансової ді­яльності, правила взаємовідносин із клієнтами та ін. Це і є корпора­тивний нормативний акт, який видається органами управління під­приємства, компетентними у вирішенні тих чи інших питань вироб­ничого й соціального життя колективу, тобто питань локальних -лише в межах корпорації. У ньому тією чи іншою мірою має вира­жатися інтерес (воля) колективу. Звідси виникає владність, офіцій­ність, обов'язковість корпоративного нормативного акта.

Корпоративний нормативний акт характеризується такими ознаками:

1)має правотворчий характер, тому що в ньому корпоратив­ні норми встановлюються, змінюються і припиняються;

2) видається органом (посадовою особою) управління кор­порації лише в межах його компетенції;

3) видається з дотриманням передбаченого законом поряд­ку, якщо такий установлено (наприклад, разом або за по­годженням із профспілковим комітетом);

4) відповідає Конституції України, законодавству, а також нор­мативним актам, які мають вищу юридичну силу;

5) має форму письмового акта-документа (рішення загаль­них зборів, ради директорів, наказ керівника і т. ін.) із певними реквізитами (найменування акта, дата ухвален­ня, номер, підписи посадових осіб та ін.).

Крім нормативних актів, на підприємстві видаються інші корпоративні акти, які не мають нормативного характеру (на­приклад, наказ керівника видати цінний подарунок працівникові або наказ про звільнення його за прогул).

Корпоративні нормативні акти різняться за галузевою ознакою:

1) фінансові корпоративні акти - акти, що регулюють фінан­сову діяльність корпорації;

2) адміністративні корпоративні акти - акти, що регулюють сферу управління;


3) трудові корпоративні акти - акти, що регулюють сферу застосування праці;

4) цивільно-правові нормативні акти - акти, що регулюють майнову сферу в межах корпорації, та ін.

Слід зазначити, що серед корпоративних нормативних ак­тів є багато актів процедурного характеру, тобто актів, що регулюють порядок застосування матеріальної правової норми (наприклад, Положення про порядок накладення дисциплінар­ного стягнення, Положення про порядок нарахування заробіт­ної плати, Положення про порядок розподілу прибутку, Поло­ження про порядок укладення договорів тощо). За наявності типових актів локальні акти розробляються відповідно до них, а за їх відсутності - самостійно1.

До системи правової роботи належать суб'єкти господарю­вання, об'єкти, юридичні (правові) дії, засоби і способи їх здійс­нення, результати юридичних (правових) дій.

Суб'єктами правової роботи є господарські організації - юри­дичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, кому­нальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяль­ність та зареєстровані в установленому законом порядку. Су­б'єктами правової роботи є також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяль­ність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці, а також філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), структурні підрозділи підпри­ємств (юридична служба, бухгалтерія, відділ кадрів та ін.).

Об'єктами правової роботи є дії суб'єктів правової роботи, правові процеси (розгляд господарських спорів у господарських судах, трудових спорів - у місцевих), правові документи (догово­ри, акти, претензії, позовні заяви, положення, інструкції та ін.).

Юридичні (правові) дії - це зовнішні акти поведінки суб'єк­тів правової діяльності, які вдосконалюють правові явища.

Засоби правової діяльності - це явища, предмети явищ і дій, які забезпечують досягнення необхідного результату правової діяльності, нормативно-правові акти централізованого і локаль­ного регулювання, докази.

Способи правової діяльності - це конкретні шляхи досягнен­ня наміченого результату за допомогою конкретних засобів, обу­мовлених юридичною справою.


Результати правових дій - це підсумок відповідних операцій і дій, досягнутий за допомогою певних способів і засобів суб'єк­тами правової роботи.

Таким чином, правова робота, будучи сукупністю нормотвор-чої та правореалізуючої діяльності, пронизує всі сфери право­вої дійсності і спрямована на досягнення подвійної мети: за­безпечує законність у діяльності суб'єктів господарювання і посилення впливу на суспільне виробництво. Попри таку об­межену єдність нормотворчіи та правореалізуючіи діяльності відводиться значне місце в усій правовій діяльності. Це не випадково, оскільки, здійснюючи свою статутну діяльність під­приємства різних форм власності та організаційно-правових форм реалізують правові норми як централізованого, так і локального характеру..

Відомо, що реалізація права здійснюється в таких фор­мах: дотримання, виконання, використання. Через ці форми втілюються вимоги та можливості права. Тому суб'єкти гос­подарювання при дотриманні та виконанні вимог правових принципів повинні максимально широко використовувати передбачені правом засоби для ефективного господарюван­ня1. Це актуально в наш час - у період переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки.

До числа важливих правових засобів належать господарські й трудові договори. З їх допомогою встановлюються, змінюються або припиняються господарські зобов'язання (поставка продук­ції (товарів), підряд, оренда майна, купівля-продаж та ін.).

Трудовий договір посідає особливе місце. Він є підставою ви­никнення трудових правовідносин працівника з роботодавцем, що обумовлює цілу систему відносин, які регулюються трудовим правом, а саме: робочий час, час відпочинку, оплата праці та ін.

Важливим фактором у дотриманні законності та підвищенні ефективності виробництва є претензійна та позовна робота на підприємстві, яка посідає важливе місце в правовій роботі і спря­мована на виконання договірних зобов'язань як власних, так і обов'язків контрагентів.

Успішній організації правової роботи на підприємстві сприяє аналіз і узагальнення практики застосування та реалізації пра­вових норм, які містяться в різних галузях права: цивільному, господарському, трудовому, фінансовому, аграрному таін. Власне,


 


'Скакун О.Ф. Цитована праця. - С. 340-341.

22


1 Рябов А.А. Организация правовой работьі в народном хозяйстве. -Изд-во Казанского университета, 1988. - С. 9.

23


цю роботу доцільно проводити за окремими напрямками: виконання договірних зобов'язань, зберігання майна, дотриман­ня законодавства про працю, про охорону навколишнього природ­ного середовища тощо.

Така діяльність у межах правової роботи здійснюється на під­приємствах з метою встановлення причин правопорушень у тій чи іншій галузі господарської діяльності та виявлення винних осіб. За допомогою аналізу результатів, узагальнень створюється мож­ливість активізувати правову роботу на підприємстві не лише з наслідками правопорушень, а й з причинами їх виникнення, які можуть бути різними: недостатнє знання чинного законодавства, недостатній рівень правового регулювання, винні дії посадових осіб, організаційно-технічні недоліки та ін. Результати такого ана­лізу оформлюються у вигляді довідки чи службової записки і до­водяться до відома органів управління підприємством.

Одним із напрямків дотримання законності є вдосконалення правової пропаганди на підприємстві. На жаль, в останні роки, особливо в приватних підприємствах, така робота майже не про­водиться, у той час як вона є важливим засобом попередження правопорушень і має здійснюватись у вигляді лекцій, інформацій у місцевих газетах, радіо та ін.

Таким чином, правова робота за своїм змістом має універса­льний характер, тому що вона, охоплюючи всі сторони діяльності підприємств, одночасно пронизує всі сфери правової дійсності: нормотворчість і правореалізацію; аналіз практики застосування законодавства і правове виховання.

Правова робота є невід'ємною частиною діяльності всіх струк­турних підрозділів підприємства, серед яких важливе місце нале­жить юридичній службі як спеціалізованому правовому підрозді­лу підприємства. Але слід також мати на увазі, що проведення та організація правової роботи покладається на керівництво під­приємств.

У п. 4 ст. 65 ГК України зазначено, що в разі наймання керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначається строк найму, права, обов'язки та відповіда­льність керівника. Разом з тим слід підкреслити, що одне з найважливіших місць у здійсненні правової роботи на підприєм­стві відводиться юридичній службі, що більш детально розгляда­тиметься в наступному розділі.


Контрольні питання

1. Назвіть ознаки господарської діяльності.

2. У чому полягають завдання правової роботи?

3. У чому полягає універсалізм правової роботи?

4. Суть нормотворчості підприємства.

5. Що таке корпоративний нормативний акт?

6. Які ознаки властиві корпоративному нормативному акту?

7. Що належить до системи правової роботи?

Список рекомендованої літератури Нормативно-правові акти

1. Конституція України // ВВР України. - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.

2. Господарський кодекс України // Голос України. - 2003. - 14 березня.

3. Закон України «Про інноваційну діяльність» // ВВР України. - 1992. - № 10.- Ст. 139.

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // Офіційний вісник України. - 2002. - № 36. - Ст. 266.

5. Цивільний кодекс України // Голос України. - 2003. - 12- 13 березня.

6. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» // ВВР України. - 2003. -№ 31-32. - Ст. 263.

7. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого цен­трального органу державної виконавчої влади, державного підпри­ємства, установи, організації // ЗП України. - № 1. - Ст. 20.

8. Господарське законодавство України: правове регулювання госпо­дарської діяльності: Збірник нормативних актів / Упор. М.І. Кам-лик. - К.: Атіка, 2004.

9. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України / За ред. В.К. Матузової. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.

Матеріали судової практики

1. Збірник роз'яснень Вищого Господарського Суду України / Укл. Д. Притика. - К.: Ін Юре, 2003. - 304 с.

2. Постанови Верховного Суду України та Вищого Господарського Суду у господарських справах. - Вип. 1. - К.: Ін Юре, 2003. - 176 с.

3. Постанови Верховного Суду України та Вищого Господарського Суду у господарських справах. - Вип. 2. - К.: Ін Юре, 2003. - 212 с.

4. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з пе­ревезенням вантажів автомобільним транспортом: Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 21 липня 1992 р.


 


24


25


№ 01-6-856 // Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. - К., 1997. - С. 20-29.

5. Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, по­в'язаних з прийомною продукції і товарів за кількістю та якістю: Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12 жовтня 1993 р. № 01-6/1106 // Збірник офіційних документів Ви­щого арбітражного суду України. - К., 1997. - С. 71-75.

6. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поста­вкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних: Роз'­яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.11.93 р. № 01-6/1205 // Збірник офіційних документів Вищого арбітра­жного суду України. - К., 1997. - С. 75-80.

7. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнан­ням угод недійсними: Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 // Вісник Вищого арбі­тражного суду України. - 1999. - № 2. - С. 92-101.

8. Про деякі питання практики застосування Закону України «Про орен­ду державного та комунального майна: Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 р. № 02-5/237 // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 2000. - № 3. - С. 141-149.

9. Про застосування деяких норм Статуту залізниць України та Пра­вил перевезення вантажів: інформаційний лист Вищого господар­ського суду України № 01-8/917 від 20.08.2001 р. // Вісник госпо­дарського судочинства. - 2001. - № 4. - С. 114-117.

 

10. Судовий розгляд справ про визнання договорів неукладеними // Вісник господарського судочинства. - 2001.. - № 2. - С. 128-131.

11. Судовий розгляд спорів, пов'язаних з договорами оренди // Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 4. - С. 142-143.

12. Деякі проблеми, пов'язані з розглядом справ за договорами поставки // Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 4. - С. 148-151.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 111 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.061 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав