Читайте также:
|
Аграрна біржа – це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, в межах якого створюються сприятливі умови для вільної купівлі-продажу товарів за ринковими цінами на регулярній та впорядкованій основі. За своїм правовим статусом аграрні біржі можуть бути асоціаціями, акціонерними товариствами чи установами, які підконтрольні державі. На сьогодні аграрні біржі поділяють залежно від їх правового статусу та стану розвитку.
За публічним статусом в світі виділяють три типи аграрних бірж:
1) публічно-правова організація – біржа, яка знаходиться під постійним державним контролем. Взагалі такі біржі переважають в Німеччині та Франції, де держава приймає активну участь в розробці Правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, забезпечує підтримання правопорядку на біржі під час проведення торгів, назначає біржових маклерів;
2) приватні аграрні біржі – приватні компанії, які створюються в формі акціонерних товариств та абсолютно самостійні в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються відповідно до діючого законодавства. Держава не дає ніяких гарантій и не несе ніякої відповідальності щодо забезпечення стабільності біржової торгівлі та зниження ризику торгових угод. Такий тип аграрних бірж розповсюджений в Англії та США;
3) змішані аграрні біржі створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менш 50% їхнього капіталу належить державі. Керівництво такими біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою діяльністю здійснюється біржовим комісаром, який здійснює офіціальну реєстрацію біржових курсів. Такий тип бірж розповсюджений в Австрії, Швеції, Швейцарії.
В Україні аграрна біржа є єдиною державною товарною біржею, яка створена в 2005 році. Вона забезпечує рівні умови для всіх учасників біржової торгівлі та сприяє розвитку товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція. Предметом відносин в рамках аграрної біржі є сільськогосподарські відносини в межах аграрного ринку. У загальній теорії права під об'єктами правовідносин розуміються ті матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких вони складаються між різноманітними суб'єктами. Сільськогосподарські правовідносини відрізняються від всіх інших насамперед тим, що мають своїм об'єктом землю та результати від її діяльності.
У законодавстві не визначається і не розрізняється, в якому випадку термін «земля» використовується у значенні природного об'єкта, а в якому - природного ресурсу. Не вносить достатню ясність з цього питання і Земельний кодекс, у ч. 3 ст. 2 визначаються об'єкти земельних відносин: 1) землі в межах території України; 2) земельні ділянки та права на них; 3) частини земельних ділянок. У науці земельного права земля є об'єктом правового регулювання, який, у свою чергу, класифікується на загальний, тобто вся земля, та родовий - певна категорія земель (наприклад, землі сільськогосподарського призначення, землі промисловості, транспорту), яка використовується за цільовим призначенням, і спеціальний, тобто конкретну земельну ділянку, надану і використовувану по безпосередньому цільовому призначенню. Згідно ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу, земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Визначення землі дано в ч. 1 ст. 1 ЗК України [3].
На нашу думку, в Земельному кодексі обов'язково має бути дано поняття не лише земельної ділянки, а й землі, для того щоб була можливість однозначного тлумачення і однакового застосування норм земельного та цивільного права, а також виключення можливих спірних ситуацій при визначенні об'єкта земельного правопорушення і в той же час фактичного об'єкта цивільного правопорушення (майнового блага). Подібне поняття може бути сформульовано в наступному вигляді:
земля - це компонент природного середовища, який природно виник, поверхневий (у тому числі ґрунтовий) шар суші, розташований над надрами, що характеризується особливим органічно-мінеральним складом, будовою, кордонами в просторі і виконує необхідні для забезпечення життєдіяльності людини та навколишнього середовища функції.
Особливості, властиві всім землям України, виражаються в тому, що земля є частиною навколишнього середовища, є основним національним багатством. Оскільки земля є найважливішою складовою частиною природи, в яку входять ліси, води, надра, тваринний світ, в законодавчих актах всі ці об'єкти розглядаються в декількох значеннях: як природні об'єкти (частина природи - екологічний аспект), природні ресурси (основа діяльності людини - економічний аспект), основа життя людини (соціальний аспект).
Земля як природний об'єкт не може належати кому б то не було на якому б то не було праві, тобто навіть ціле суспільство, нація і навіть всі одночасно існуючі суспільства, разом узяті, не є власниками землі.
Законодавець вказує на дві основні природні функції землі як природного ресурсу. Перша - здатність землі служити в якості природного засобу виробництва в сільському господарстві і лісовому господарстві. Друга - здатність виступати в якості територіальної (просторової) основи (базису) здійснення господарської та іншої діяльності на території України.
В.І. Бондаренко відмічає, що всупереч сформованим уявленням про економічне значення землі як про основне, що визначає її цінність, головним все ж є її екологічне значення як природного об'єкта [22, с. 25]. Наприклад, земельні ділянки будуть представляти інтерес як нерухомість, об'єкт права власності та інших прав тільки до того часу, поки земля буде виконувати свої природні функції. Якщо ж вони будуть втрачені (скажімо, в результаті виснаження земель або провалу поверхні землі внаслідок порушення правил видобутку корисних копалин), то відповідні земельні ділянки втратять і економічну цінність як нерухомість, і привабливість як об'єкти юридичних прав.
Відмінність земель виражається і в їх обмеженості, що вимагає економного і нормованого їх використання. Так, отримання земельних ділянок можливе в межах встановлених норм; нормування земельних ділянок здійснюється при наданні їх як для сільськогосподарських цілей, так і для будівництва та підприємницької діяльності. Об'єктом правовідносин з використання землі завжди є індивідуально певна земельна ділянка та земельна частка.
Отже, слід врахувати, що земля - нерухомість особливого роду, яка вимагає особливого правового регулювання, що відрізняється від регулювання іншого майна. Віднесення частині земельних відносин до цивільного права ґрунтується на помилковому визначенні, даному в ст. 181 ЦК України [4], де земля називається нерухомим майном поряд з іншим майном, що не мають унікальних особливостей землі. Тому необхідне проведення роботи над зміною пріоритету земельного права в регулюванні земельних відносин перед нормами цивільного права.
Слід вказати, що речами є предмети матеріального світу або духовної культури – продукти людської праці, а не самої природи, що задовольняють потреби людей і не мають стійких зв'язків з природним середовищем. Результати сільськогосподарської діяльності в межах аграрного ринку безпосередньо пов’язані із земельними відносинами. Власне, тому існуючі прогалини в регулюванні земельного законодавства негативно відображаються на стані аграрного ринку та функціонуванні аграрної біржі в межах України. Впродовж останніх років, аграрна біржа України займає відповідні провідні позиції при організації торгів товарами сільськогосподарського призначення. Аграрна біржа України дозволяє укладати контракти на умовах спот та форвард.
Передусім, аграрна біржа та її правовий статус визначаються нормами п. 2.1 ст.2 Закону України від 24 червня 2004 року № 1877-IV «Про державну підтримку сільського господарства України». Власне, там визначається, що аграрна біржа – юридична особа, створена згідно із Законом України «Про товарну біржу», яка підпадає під регулювання такого закону і ст.279-282 Господарського кодексу України та надає послуги суб’єктам господарювання з укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності з ними.
1.3. Організаційна структура аграрної біржі. Права та обов’язки учасників біржової діяльності
Розділ 1. Еволюція рекламної діяльності в світі і в Україні
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 46 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |