Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ризики підприємства

Ризики підприємства можна розділити на дві групи: чисті і спекулятивні (рис.1.2). Спекулятивні, передбачають можливість одержання як доходу, так і збитку. Чисті ризики передбачають можливість одержання збитку чи нульового результату.

рис. 1.2. Класифікація ризиків підприємства.

Чисті поділяють на:

· природні;

· екологічні;

· політичні;

· технічні;

· виробничі;

· комерційні;

· ділові;

· інноваційні;

· венчурні;

· операційні, які включають:

- валютні;

- ризики придбання сировини і матеріалів;

- ризики процесу виробництва;

- ризики продажу;

- ризики неплатежів.

Природні ризики – це ризики, пов’язанні із можливим впливом природних умов на діяльність підприємства. Це можуть бути непередбачувані природні умови.

Екологічні ризики можуть бути двох видів: зовнішні і внутрішні. Зовнішні пов'язані з можливістю діяльності в умовах забрудненого довкілля (наприклад, забруднених водних ресурсів, сировини або ґрунту) і одержання збитків у результаті такої діяльності. Внутрішні визначаються можливістю забруднення довкілля у результаті діяльності підприємства й виникнення цивільно-правової відповідальності за таке забруднення, результатом чого буде накладення на підприємство санкцій відповідно до законодавства.

Політичні ризики — це ризики, пов'язані з непередбачуваною можливістю зміни внутрішнього законодавства країни: податкової політики, митної політики, зміни державних закупівельних цін т. п.

Технічні ризики полягають у небезпеці непередбачуваних технічних ситуацій, що завдають значних збитків виробництву, і визначаються ступенем організації виробництва, превентивними заходами, природними умовами у яких здійснюється підприємницька діяльність. Причин технічних ризиків багато, основними з них є:

· недосягнення підприємством запланованих технічних параметрів;

· одержання негативних результатів науково-технічних робіт;

· неможливість вирішення проблем, що виникають;

· збої і поломки устаткування.

Різновидом технічного є технологічний ризик — можливість того, що в результаті технологічних змін наявні системи виробництва і збуту застаріють, а отже, зменшиться капітал підприємства і його здатність отримувати прибуток.

Виробничі ризики безпосередньо пов'язані з виробничою діяльністю, у результаті якої підприємство може стикнутися з такими обставинами:

· зниженням продуктивності праці;

· неадекватним використанням сировини,

· зростанням собівартості продукції,

· збільшенням втрат робочого часу,

· необхідністю використання нових методів виробництва.

До основних причин цих ризиків належать:

· вік, потужність, відповідність сучасним вимогам і коефіцієнту використання основних засобів підприємства, що потребують розширення і модернізації основних фондів у даний час чи в найближчій перспективі, особливо чутливі до ризиків;

· незабезпеченість робочою силою, що відповідає всім необхідним вимогам до кваліфікації, вартості, відносини з профспілками;

· зменшення запланованих обсягів виробництва і реалізації продукції в результаті погіршення організації виробництва;

· зниження цін продукції, що реалізується;

· збільшення витрат сировини і витрат на виробництво;

· зростання фонду заробітної плати;

· підвищення податкових платежів та інших відрахувань;

· низька дисципліна постачань;

· перебої з пальним і енергією;

· фізичний і моральний знос устаткування.

Комерційні ризики – це ризики, які пов’язані із ймовірністю виникнення втрат під час збуту продукції, а також в процесі взаємодії з партнерами і контрагентами з метою організації продажу.

На комерційні ризики можуть впливати такі помилки:

· необґрунтованість умов комерційних угод;

· необґрунтованість комерційних зв’язків;

· дотримання необґрунтованих комерційних рішень;

· у визначенні конкурентоспроможності підприємства;

· різке коливання ринкової кон’юнктури;

· укладання комерційної угоди щодо закупівлі товару із залученням основної частини коштів підприємства;

· укладання комерційної угоди з фіктивною фірмою;

· необґрунтована відмова від послуг комерційних посередників;

· банкрутство постачальників товарів;

· банкрутство гуртових покупців товарів;

· банкрутство банку у якому підприємство має розрахунковий рахунок;

· невдале розміщення торгівельної мережі;

· вибір неефективних форм продажу товарів і сервісного обслуговування покупців;

· поява на ринку нових конкурентів;

· поява на ринку більш конкурентноспроможних товарів або товарів замінників;

· помилки в оцінці і прогнозуванні можливих дій конкурентів;

· активізація маркетингової діяльності конкурентів;

· втрата або псування товару в процесі товароруху;

· втрата або псування товару у процесі зберігання;

· крадіжка товару, грошей і комерційних документів;

· стихійні лиха.

Комерційні ризики найчастіше класифікуються за джерелами виникнення. Виділяють три групи джерел виникнення комерційних ризиків:

1. Збутові ризики, що виникають на етапі збуту продукції виробленої підприємствами. Дана група ризиків містить:

· ризики недостатньої сегментації ринків;

· ризики помилкового вибору цільового сегменту ринку;

· ризики помилкового вибору стратегії продажу товарів;

· ризик неправильної організації і одержання неадекватних результатів маркетингових досліджень;

· ризик помилкового ціноутворення;

· ризик невдалої організації мережі збуту і системи просування товару до споживача.

2. Ризики взаємодії з контрагентами і партнерами в процесі реалізації продукції. Дана група ризиків обумовлена тим, що в більшості випадків підприємство не саме займається просуванням товару до споживачів, а використовує послуги безлічі посередницьких організацій. Вона складається з таких ризиків:

· неефективної реклами;

· переоцінки маркетингових принципів збуту і/чи недовикористання і неефективне застосування трансферних моделей реалізації продукту;

· входження в договірні відносини з недієздатними чи неплатоспроможними партнерами і контрагентами;

· затримки партнерами і контрагентами виконання поточних договірних зобов‘язань;

· виходу партнерів зі спільної діяльності;

· блокування договірних відносин з партнерами і контрагентами.

3. Ризики непередбаченої конкуренції, виникнення якої можливе в силу волі підприємницької діяльності. В цю групу входять ризики:

· входу на продуктовий ринок багатопрофільних (диверсифікаційних) підприємств з інших галузей;

· зародження нових підприємств – конкурентів;

· експансії на місцевий ринок з боку закордонних експортерів;

· конкуренції з боку аналогів (замінників) продукту, що продається підприємством.

Інноваційні ризики — це можливість втрат, що виникають при вкладенні підприємства коштів у виробництво нових товарів і послуг, які можуть не мати очікуваного попиту на ринку. Основні причини цього ризику:

· упровадження дешевшого, ніж використовуваний, методу виробництва, що загалом, є тимчасовим явищем і призводить до неправильної оцінки попиту на товар;

· створення нового товару на старому устаткуванні, що може позначитися на його якості;

· виробництво нового товару на новому обладнанні або використання нової технології, що може привести до незатребуваності продукції і неможливості продати нове обладнання у разі невдачі.

Інноваційні ризики безпосередньо пов'язані з інвестиціями. Серед інноваційних інвестицій провідну роль відіграють інтелектуальні, котрі пов'язані з ризиками:

· продажу і впровадження винаходу;

· неефективного використання нововведення;

· зменшення доходів у зв'язку з інноваціями;

· скорочення обсягів продажу і збуту.

Ділові ризики — це невизначеність щодо майбутнього доходу від основної діяльності підприємства. Інакше кажучи, діловий ризик – це можливість того, що підприємство не зможе ефективно завершити оборот своїх активів. Чим більші постійні витрати підприємства, тим вищий діловий ризик. Причини ділового ризику можуть бути пов'язані як з діяльністю самого підприємства, так і з характером функціонування всієї галузі. Серед конкретних причин ділового ризику можна виділити:

· буми і спади в національній економіці,

· необхідність освоєння випуску нових виробів,

· діяльність конкурентів,

· страйки й акти непокори владі,

· державний контроль над цінами,

· форс-мажорні обставини.

Ризики венчурних операцій. “Венчурний капітал” – це термін, застосовуваний для позначення особливо ризикованого капіталовкладення. Венчурні операції, пов'язані з кредитуванням і фінансуванням науково-технічних розробок і винаходів, які характеризуються підвищеним ступенем ризику. Основним методом зниження ризику венчурного капіталу є диверсифікованість інвестицій. Якщо усі свої кошти вкладати в одну галузь, то можна зазнати дуже великих збитків у разі спаду виробництва в цій галузі. Новим підприємствам притаманні три види венчурних ризиків:

· ризики, пов'язані з технічним нововведенням;

· ризики, пов'язані з економічною чи організаційною стороною виробництва;

· ризики, пов'язані з молодістю підприємства.

Вважається, що, організовуючи підприємство, для зменшення його господарських ризиків необхідно передбачати хоча б одне-два нововведення.

Операційні ризики пов'язані переважно з торговельними операціями, а також з угодами щодо фінансового інвестування і дивідендних виплат. Причини операційного ризику:

· низька якість роботи технічного персоналу;

· тривалий термін проведення операцій;

· порушення в технології операції з цінними паперами;

· комп'ютерне піратство;

· несправності в роботі комп'ютерних систем з обробки інформації;

· маловивченість чи взагалі невивченість застосовуваного виду операцій;

· ненадійність системи проведення операцій;

· неправильне оформлення документів;

· порушення умов угоди.

Основні різновиди операційних ризиків: валютні, ризики придбання сировини і матеріалів, ризики у процесі виробництва, ризики у процесі продажу і ризики неплатежів покупців.

– Валютний операційний ризик – це можливість не отримати очікуваного прибутку чи зазнати збитків у результаті змін обмінного курсу на очікувані потоки коштів. це також випадкове зменшення чистого припливу коштів, зниження прибутку й чистого доходу на одну акцію, зменшення частки ринку збуту. Цей ризик притаманний як обігу коштів, так і рівню прибутку.

– Ризик придбання сировини і матеріалів пов'язаний з діяльністю контрагентів з постачання і виявляється в можливості зриву договірних поставок або труднощів у придбанні сировини. Основні причини цього ризику:

· відсутність інформації про постачальників ресурсів;

· брак складських приміщень;

· неволодіння інформацією про реальні характеристики сировини і матеріалів;

· транспортні витрати;

· ненадійні посередники;

· зміна цін на сировину.

– Ризики у процесі виробництва виявляються в неможливості чи труднощах у розширенні і модернізації основних фондів, а також проблемах з робочою силою. Основні їх причини:

· невідповідність основних фондів сучасним вимогам, низький коефіцієнт використання основних фондів;

· великий вік і мала потужність основних фондів;

· відсутність чи недостатня кількість кваліфікованої робочої сили;

· висока вартість робочої сили;

· взаємини з профспілками.

– Ризик неплатежів покупців пов'язаний з можливістю несплати за поставлений товар. Причини цього ризику:

· неправильна оцінка надійності покупців;

· недосконалість законодавства й урядових гарантій щодо правопорушень у фінансових питаннях;

· недостатня надійність банківської системи;

· недостатня диверсифікованість дебіторів підприємства.

Спекулятивні ризики пов'язані з можливістю як зазнати збитків, так і одержати прибуток і можуть називатися фінансовими ризиками. Під фінансовим ризиком розуміється ризик, що виникає при фінансовому підприємництві чи фінансових угодах, тобто коли в ролі товару виступають валюта, цінні папери або кошти. Фінансовий ризик— це загроза грошових втрат. Він пов'язаний з можливістю невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов'язань перед інвесторами. У вужчому визначенні його пов'язують з фінансовим “леверіджем”, тобто відношенням боргу до звичайного акціонерного капіталу, який фірма використовує для фінансування активів