|
Читайте также: |
Серед всіх функціональних відхилень у стані здоров’я людини за соціальними наслідками розумова відсталість є найбільш поширеним і важким дефектом розвитку людини.
Під розумовою відсталістю розуміють стійке, явно виражене зниження пізнавальної діяльності, що виникло на основі органічного ураження центральної нервової системи (В.М Синьов, Г.М. Коберник, 1994).
Розумова відсталість визначається як синонім різних за етіологією та клінічними проявами патологічних станів, загальною ознакою яких є наявність вродженого або набутого у ранньому дитинстві (до трьох років) загального психічного недорозвинення з переважною недостатністю інтелектуальних здібностей.
Термін „розумова відсталість” є достатньо узагальненим поняттям, яке включає стійкі порушення інтелекту, які обумовлені різними клінічними формами інтелектуального недорозвинення – як резідуальними (олігофренія), так і прогредієнтними, які обумовлені прогресуючими захворюваннями ЦНС. Серед клінічних форм розумової відсталості виділяють олігофренію та деменцию.
Найпоширеніша форма розумової відсталості – олігофренія (від грец. olygos – малий, phren – розум) – це форма психічної недорозвиненості, що виникла внаслідок ураження центральної нервової системи (насамперед кори головного мозку) у пренатальний (внутрішньоутробний), натальний (під час пологів) або постнатальний (на ранніх етапах прижиттєвого розвитку, як правило, до трьох років) періоди, яка обумовлена або спадковими чинниками, або негативним впливом навколишнього середовища. При олігофренії характерною ознакою є відсутність наростання інтелектуального дефекту.
Деменція – форма набутого слабоумства (після 3-х років), недостатність пізнавальних функцій. Деменція є розпадом сформованих інтелектуальних і психічних функцій. При деменції має місце набутий інтелектуальний дефект. При деменції у людини був період нормального (інтелектуального) розвитку, внаслідок цього може спостерігатися невідповідність між запасом знань і вкрай обмеженими можливостями їх реалізації.
Одним з перших лікарів, який присвятив свою діяльність вивченню етіології розумової відсталості, був Жан-Етьєн-Домінік Еськіроль (1772-1840), він вперше вказав на те, що розумова відсталість – не хвороба, а стан. Дослідником вперше були розмежовані вроджене і набуте слабоумство.
Таким чином, вже в минулому столітті причини, які викликають даний патологічний стан, були розділені на ендогенні (внутрішні) і екзогенні (зовнішні). До екзогенних чинників відносяться різні інфекційні захворювання матері в період вагітності (вірусні захворювання, краснуха, хвороба Боткіна та ін.), зараження плоду паразитами, які потрапили в організм матері (токсоплазмоз), різні припологові ускладнення (родові травми та асфіксії).
Ендогенні (внутрішні) негативні чинники призводять до вродженої олігофренії. До них відносяться: патологічна спадковість (венеричні і деякі інші захворювання батьків, а також розумова відсталість обох або одного з батьків), порушення хромосомного набору (хромосомна аберація), порушення ендокринної системи (фенілкетонурія), несумісність складу крові матері та дитини за резус-чинником та ін.
На перших етапах прижиттєвого розвитку дитини олігофренія виникає внаслідок запальних захворювань головного мозку, які вона перенесла (менінгіти, менінгоенцефаліти при різних вірусних інфекціях, що вражають мозок), а також як результат травматичних ушкоджень головного мозку.
Особливо слід зазначити зв’язок між такими асоціальними явищами, як алкоголізм, наркоманія і токсикоманія батьків, та появою в цих сім’ях дітей з порушеннями у розвитку (у тому числі і розумово відсталих). Алкоголізм і наркоманія можуть бути причиною розумової відсталості як екзогенного, так і ендогенного характеру. У першому випадку продукти розпаду алкоголю (токсини) завдяки загальній системі кровообігу матері і плоду потрапляють в кров майбутньої дитини та отруюють її. В іншому випадку тривале вживання алкоголю та наркотиків (а також речовин, що їх заміщують) викликає незворотні патологічні зміни в генетичному апараті батьків і є причиною хромосомних та ендокринних захворювань дитини.
Прикладом хромосомної аберації є збільшення хромосомів 21 пари, яка викликає синдром Дауна. Зустрічається як один випадок на 700 новонароджених. У всіх хворих наголошується олігофренія, з ахворювання виявляється зовнішньою схожістю всіх, хто має дане порушення.
Для осіб з синдромом Дауна характерні косоокі очі, короткий ніс з плоским широким переніссям, маленькі деформовані вуха, щелепа, яка виступає вперед, збільшений язик, короткі пальці, „сандальовідна” щілина на стопах, поперечна долонна шкірна складка, деформація черепа. Нерідко наголошуються ожиріння, розлад шкірної трофіки, вроджені вади серця, атрезії і стенози харчового каналу, діафрагмальні грижі. Виявляються порушення координації та вегетативно-трофічні розлади.
Несприятливий вплив на розвиток мозку плоду роблять хронічні інфекційні хвороби, захворювання серцево-судинної системи, нирок, печінки, порушення обміну речовин у матері, вплив радіоактивного і рентгенівського опромінювання на статеві клітки батьків і сам плід (В.В. Лебединській, 1985).
Клінічна картина порушень пізнавальної діяльності складається з особливостей психопатологічних, неврологічних і соматичних симптомів. Ті форми, при яких наголошуються чітко обкреслені специфічні симптоми, які дозволяють встановити діагноз, називаються диференційованими формами розумової відсталості. Вся решта випадків розумової відсталості відноситься до групи клінічно недиференційованих порушень.
За клінічними проявами всі випадки розумової відсталості діляться на неускладнені, ускладнені і атипові. Неускладнені форми характеризуються відсутністю додаткових психопатологічних розладів. Ускладнені форми характеризуються наявністю додаткових психопатологічних розладів, зокрема, емоційно-вольової сфери (порушення емоційного контакту з оточуючими, емоційна збудливість, невмотивовані коливання настрою). До атипових форм відносяться порушення пізнавальної діяльності з частими епілептичними припадками, гідроцефалією, яка прогресує, ендокринними розладами, порушеннями зору та слуху. Для педагогічного прогнозу найбільш перспективні діти з неускладненими формами розумової відсталості.
На даний момент виділяють наступні причинні чинники, що обумовлюють неповноцінність розумової діяльності: спадкові розлади, ранні порушення ембріонального розвитку, інші аномалії вагітності, дитячі хвороби, вплив соціального середовища, а також ряд причин, які не встановлені.
Для всіх олігофренів характерна певна недорозвиненість емоційно-вольової сфери, якостей особистості: бідність емоційних переживань, слабкість вольових зусиль, зниження критичності та самокритичності, самостійності. Здебільшого ці недоліки є вторинними відхиленнями у розвитку, але окремі з них при деяких якісно своєрідних формах олігофренії можуть бути спричинені безпосередньо додатковими локальними ураженнями в тих чи інших кіркових та підкіркових зонах головного мозку.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 268 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |