Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Характеристика ступенів інтелектуального порушення

Читайте также:
  1. A. Порушення реабсорбції глюкози в канальцях нефрону
  2. Amp;Сравнительная характеристика различных методов оценки стоимости
  3. I. Доказывание, понятие и общая характеристика
  4. II. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ЖИЗНИ
  5. II. Характеристика отдельных типов половых гормонов.
  6. II. ХАРАКТЕРИСТИКА ПЯТИ СОЦИЕТАЛЬНЫХ ГРУПП
  7. II. Характеристика распределения населения по доходу.
  8. III. Характеристика подготовки по специальности
  9. III. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТИЙ СОЦИАЛЬНАЯ ОБЩНОСТЬ И СОЦИАЛЬНЫЕ СВЯЗИ
  10. III. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНДАРТОВ ВТОРОГО ПОКОЛЕНИЯ ПО ИНФОРМАТИКЕ

 

Не дивлячись на те, що розумова відсталість є дуже поширеним станом, дані про її частоту різко коливаються в різних дослідженнях. В середньому, 7-10 із 1000 дітей мають інтелектуальну недостатність та потребують спеціального навчання (Ф.А. Самсонов, 1980).

У основі визначення рівня розвитку інтелекту в сучасній психіатрії лежить визначення ІQ – коефіцієнта інтелекту (IQ – відношення „інтелектуального віку” (віку, якому відповідає розвиток дитини) до паспортного віку, яке виражене у відсотках. Наприклад при інтелекті дитини віком 10 років, який відповідає 5 рокам, IQ = 5/10 х 100% = 50%.), яке визначається експериментально-психологічно за методиками Бинє-Сімона, Пробста, Векслера. Нормальним діапазоном IQ (психічна норма) вважається показник 70-100%.

Виділяють чотири ступені зниження інтелекту:

r легка – рівень IQ від 50 – 69;

r помірна – IQ від 35 – 49;

r важка – IQ від 20 – 34;

r глибока – 19 та нижче.

Згідно міжнародної класифікації, яка прийнята на даний момент розумову відсталість підрозділяють за ступенем інтелектуального дефекту за етіологією. За глибиною інтелектуального дефекту виділяють три ступені розумового недорозвинення: дебільність, імбецильність та ідіотія. Зі всіх випадків розумової відсталості дебільність складає 70-80%, імбецильність – 20-25%, ідіотія – 5% (М.Г.Блюміна, 1988).

Останніми роками робляться спроби провести більш диференційовану класифікацію інтелектуальної недостатності. Для цього користуються класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) із застосуванням шифрів, які позначають ступінь інтелектуального порушення:

317.00 – легкий ступінь розумової відсталості;

318.00 – помірна розумова відсталість;

318.10 – виражена розумова відсталість;

318.20 – глибока розумова відсталість.

З 1999 року психіатри України перейшли на міжнародну класифікацію психічних і поведінкових розладів (МКБ-10), яким користуються їх зарубіжні колеги вже близько 10 років. Ми пропонуємо скорочений варіант даної класифікації, в якому освітлені тільки рубрики, які найчастіше зустрічаються в роботі ПМПК (В.О. Липа, 2002):

F0 – Органічні, які включають соматичні, психічні розлади.

(F00-F05)

F1 – Психічні та поведінкові розлади унаслідок вживання.

(F10-F19) психоактивних речовин.

F2 – Шизофренія, шизотипічні і маревні розлади.

(F20-F23)

F3 – Афективні розлади настрою.

(F30-F33)

F4 – Невротичні, які пов’язані із стресом і соматоформні розлади.

(F40-F44)

F5 – Поведінкові синдроми, які пов’язані із фізіологічними порушеннями.

(F50-F53) та фізіологічними чинниками.

F6 – Розлади зрілої особистості і поведінки у дорослих.

(F60-F65)

Розділ V (Р) „Класифікація психічних та поведінкових розладів”.

F 7 Розумова відсталість.

F 70 – Легкий ступінь розумової відсталості.

F 71 – Помірна розумова відсталість.

F 72 – Важка розумова відсталість.

F 73 – Глибока розумова відсталість.

F 78 – Інша розумова відсталість.

F 79 – Неуточнена розумова відсталість.

F8 Порушення психічного розвитку.

F80 – Специфічні розлади розвитку мовлення.

F81 – Специфічні розлади розвитку шкільних навичок.

F82 – Специфічні розлади розвитку рухових функцій.

F83 – Змішані специфічні розлади розвитку.

F84 – Загальні розлади розвитку.

F88 – Інші розлади розвитку.

F89 – Неуточнені розлади розвитку.

F9 Поведінкові та емоційні розлади, які починаються звичайно в дитячому і підлітковому віці

F90 – Гіперкінетичні розлади.

F91 – Розлади поведінки.

F92 – Змішані розлади поведінки та емоцій.

F93 – Емоційні розлади, які специфічні для дитячого віку.

F94 – Розлади соціального функціонування з початком, який специфічний для дитячого віку.

F95 – Тикозні розлади.

F98 – Інші поведінкові та емоційні розлади, які починаються звичайно в дитячому і підлітковому віці.

F99 – Неуточнений психічний розлад.

Четвертий знак шифру може використовуватися для уточнення вираженості наявних порушень поведінки:

F7х.О. Відсутність або мінімальні порушення поведінки.

F7х.1. Значні порушення поведінки, які потребують уваги або лікування.

F7х.8. Інші порушення поведінки.

F7х.9. Без вказівки на порушення поведінки.

У МКБ-10 розумова відсталість визначається як стан затриманого чи неповного розвитку психіки, який, передусім, характеризується порушеннями здібностей, які проявляються в період дозрівання та забезпечують загальний рівень інтелектуальності (когнітивних, умовних, моторних та соціальних здібностей).

Але існує і більш докладніша класифікація. Так, Ф.А.Самсонов (1980) рекомендує приводити прийняту в даний час класифікацію олігофренії: пригранична розумова відсталість, дебільність, помірна відсталість середньої важкості (неглибока імбецильність), різка розумова відсталість (імбецильність), глибока розумова відсталість (ідіотія), не уточнена за ступенем розумова відсталість.

Класифікація не враховує психічних порушень, які ускладнюють розумову відсталість. Облік дуже важливий для правильної розробки медико-корекційних заходів.

Відповідно до міжнародної класифікації хвороб, розумова відсталість включає чотири ступені зниження інтелекту: легку, помірну, важку і глибоку.

У олігофренопедагогіці прийнято використовувати класифікацію розумової відсталості, яка запропонована М.С.Певзнер (1959), в основу якої покладено клініко-патогенетичний підхід. Згідно цієї класифікації за глибиною дефекту розумову відсталість при олігофренії поділяють на три різновиди: ідіотія, імбецильність, дебільність.

Найтяжчий з них – ідіотія (від грець. idioteia – неосвіченість) – найглибший, крайній ступінь інтелектуальної нерозвиненості, вродженого або набутого в ранньому дитинстві недоумства (IQ < 19). Відповідно до міжнародної класифікації хвороб дана ступінь характеризується як глибока. Діти цієї категорії не здатні усвідомлювати оточення; їхнє мовлення розвивається вкрай обмежено (до вимови окремих слів), у ряді випадків мовленнєві звуки не розвиваються взагалі; для них характерні важкі порушення моторної сфери з особливою недорозвиненістю координації рухів та цілеспрямованих рухових актів. У них дуже важко сформувати навіть найпростіші навички самообслуговування та людської поведінки взагалі, часто ці навички не формуються взагалі. Діти даної категорії не навчаються і знаходяться (з відома батьків) в спеціальних установах (дитячих будинках для глибоко розумово відсталих) системи соціального забезпечення. Після досягнення повноліття вони переводяться в спеціальні інтернати (будинки інвалідів).

Дещо легшим, ніж ідіотія, ступенем порушення інтелектуального та загального розвитку є імбецильність (від лат. imbecillus – слабкий, немічний). Її вважають середнім ступенем слабоумства, розумової відсталості (IQ – 20-49). Відповідно до міжнародної класифікації хвороб дана ступінь підрозділяється на важку та помірну.

Діти з важким ступенем розумової відсталості володіють можливостями до часткового оволодіння мовленням, засвоєння елементарних навичок самообслуговування, спроможні засвоювати деякі елементарні навички практичної та розумової діяльності, тому вони можуть оволодівати окремими нескладними (механічними) видами фізичної праці. Проте за наявності важких дефектів сприйняття, пам’яті, мислення, мовленнєвого розвитку, які поєднуються з порушеннями емоційно-вольової сфери та моторики, практично неможливо здійснювати навчання дітей даної категорії у спеціальних (корекційних) школах.

У більшості дітей спостерігаються моторні порушення, що виражаються не тільки в запізнюванні актів, які контролюють пряме положення тіла, ходьбу та біг, але і в якісній своєрідності та недорозвиненні всіх рухів. Особливо грубо недорозвинені тонкі диференційовані рухи рук і пальців (Н.Б. Лурьє, 1972). Рухи дітей сповільнені та незграбні. При важкій розумовій відсталості моторна недостатність наголошується у 90-100 % випадків (Д.М. Ісаєв, 2003). Соматична симптоматика у більшості хворих – частина клінічної картини, спостерігаються вади розвитку скелету, черепу, кінцівок, шкірних покровів, внутрішніх органів. У правовому відношенні діти даної категорії є недієздатними і над ними встановлюється опіка батьків або осіб, які їх замінюють. До досягнення ними повноліття ці діти знаходяться у спеціальних дитячих будинках для глибоко розумово відсталих дітей, які відносяться до системи соціального захисту. Надалі вони потребують постійної опіки, тому що їхні можливості до самостійного життя та трудової діяльності в суспільстві дуже обмежені.

При помірному ступені розумової відсталості уражені кора великих півкуль головного мозку та утворення, які знаходяться нижче. Це порушення виявляється у ранні періоди розвитку дитини. У дитячому віці такі діти починають пізніше тримати головку (до чотирьох-шести місяців та пізніше), самостійно перевертатися, сидіти. Опановують ходьбою після трьох років. У них практично відсутні лепет, мовлення з’являється до кінця дошкільного віку і є окремими словами, рідко фразами. Часто значно порушена звуковимова. Істотно страждає моторика, тому навички самообслуговування формуються насилу і в пізніші терміни, ніж у дітей, що розвиваються нормально.

Частина дітей цієї категорії може оволодівати визначеними знаннями, вміннями та навичками в обсязі програми, яка розроблена спеціально для них. Ця програма передбачає елементарне оволодіння навичками читання, письма і рахунку, а також деякими простими трудовими навичками. Пізнавальні можливості різко знижені: грубо порушені моторика, сенсорика, пам’ять, увага, мислення, комунікативна функція мовлення, нездатність до самостійного понятійного мислення. Наявні поняття носять переважно побутовий характер, діапазон яких дуже вузький. Мовленнєвий розвиток примітивний.

У дошкільному віці вони відвідують спеціальні дитячі садки для дітей з порушенням інтелекту, а в 7-8 років – спеціальні (корекційні) школи, де для них створені спеціальні класи. Діти з помірною розумовою відсталістю здатні оволодівати навичками спілкування, соціально-побутовими навичками, грамотою, рахунком, деякими відомостями про навколишній світ. Вони достатньо мобільні, фізично активні та більшість з них знаходить ознаки соціального розвитку, що полягає в здібності до встановлення контактів, спілкування з іншими людьми та участі в елементарних соціальних заняттях. В той же час вони не можуть вести самостійний спосіб життя, потребують опіки.

Після закінчення школи діти даної категорії живуть в сім’ї, вони здатні виконувати просту працю з обслуговування, брати на роботу додому, яка не вимагає кваліфікованої праці. Практика показує, що особи з помірним ступенем розумової відсталості справляються з сільськогосподарською працею.

Дебільність – значно менш глибокий (порівняно з ідіотією та імбецильністю) ступінь розумової відсталості, проте інтелектуальний дефект не дозволяє дітям цієї категорії оволодівати навчальною програмою масової школи (IQ – 50-70). Відповідно до міжнародної класифікації хвороб дана ступінь характеризується як легка. Категорія дітей з легкою розумовою відсталістю складає 70-80 % від загальної кількості.

Вони відстають у розвитку від однолітків, що нормально розвиваються, пізніше починають ходити, говорити, опановувати навичками самообслуговування. Ці діти неспритні, фізично слабкі, часто хворіють. Вони мало цікавляться оточуючим: не досліджують предмети, не проявляють цікавості до процесів та явищ, які відбуваються в природі, соціальному житті. До кінця дошкільного віку їх активний словник бідний, фрази односкладові, діти не можуть передати елементарний зв’язний зміст. Пасивний словник також значно менший за обcягом. Вони не розуміють конструкцій із запереченням, інструкцій, які складаються з двох-трьох слів, навіть в шкільному віці їм важко підтримувати бесіду, оскільки вони не завжди достатньо добре розуміють питання співрозмовника.

Внаслідок яскраво вираженої недорозвиненості вищих психічних процесів у таких дітей обмежені можливості свідомого засвоєння понять, узагальнених правил, закономірностей, теоретичного матеріалу, перенесення набутих знань на нові ситуації. Оскільки в них порушена пам’ять (особливо процес логічного запам’ятовування), обсяг навчального матеріалу, який вони можуть засвоїти, значно зменшений. Уповільненість темпу сприйняття та осмислення інформації призводить до того, що дітям даної категорії треба набагато більше часу, ніж їхнім одноліткам, що розвиваються нормально, для усвідомлення знань, які їм повідомляються. Все це фізіологічно обумовлено недорозвиненням аналітико-синтетичної функції кори великих півкуль головного мозку, порушеннями фонематичного слуху та фонетико-фонематичного аналізу. Засвоєння навіть елементарних математичних знань вимагає досить високого ступеня абстрактного мислення, а оскільки ця функція в них порушена, вони насилу опановують простими математичними операціями.

Недостатній розвиток здібностей до встановлення та розуміння тимчасових, просторових і причинно-наслідкових відносин між об’єктами та явищами не дозволяє дітям даної категорії засвоювати матеріал в обсязі масової школи за такими предметами, як фізика, хімія та ін.

Соматичні порушення, загальна фізична ослабленість (особливо в перші роки навчання), порушення моторики властиві більшості дітей у ступені дебільності, а також особливості емоційно-вольової сфери, системи мотивів, які спонукають, характеру та поведінки в значній мірі обмежують коло їх подальшої професійно-трудової діяльності. Дана категорія дітей проходить навчання в спеціальній (корекційній) школі для розумово відсталих дітей за спеціальними програмами, які розроблені і затверджені Міністерством освіти і науки України. Після закінчення спеціальної (корекційної) школи, діти цієї категорії досягають досить високого рівня психічного розвитку. Вони стають самостійними громадянами, тобто несуть відповідальність за свої вчинки, опановують професіями, які вимагають середньої кваліфікації, мають право бути власниками будинків і т.ін.

Проте існує й категорія розумово відсталих дітей, у яких інтелектуальна неповноцінність пов’язана з такими захворюваннями центральної нервової системи, як епілепсія (характерні такі риси, як надмірна уповільненість, інертність усієї психічної діяльності), шизофренія (відбуваються глибокі зміни в емоційно-вольовій сфері особистості – зниження інтересу до навколишньої дійсності та потреби у спілкуванні, патологічна замкненість у собі, в світі власних ілюзій), ревматичні ураження. Для всіх дітей, які віднесені до цих категорій розумової відсталості, характерною є деградація, тобто зниження психічної діяльності, яке прогресує.

 

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 266 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.028 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав