Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Класифікація нововведень

Побудова класифікаційної системи починається з визначення класифікаційних ознак. Науково обгрунтована класифікація інновацій повинна грунтуватись навколо трьох питань:

1. Яка мета інновації?

2. Яка форма реалізації інновації?

3. Яка сфера застосування інновації?

Відтак, основні класифікаційні ознаки — це:

1. Цільова ознака:

• якщо інновації дають можливість розв'язати існуючу проблему, вийти із складного становища, розв'язати певну кризу, то це інновації кризові;

• якщо за допомогою інновацій можна запобігти проблемам, складним становищам та кризовим явищам, то це інновації розвитку.

2. Зовнішня ознака вказує на форму інновації:

• інновація, яка являє собою продукт;

• інновація, яка являє собою процес (діяльність, технологію).

3. Структурна ознака вказує на сферу застосування інновації:

• виробнича;

• соціальна;

• фінансова;

• управлінська.

Які бувають інновації за іншими класифікаційними ознаками представлено у таблиці 28.

Таблиця 28

Класифікація інновацій

Вид інн овації

Реактивні та стратегічні.

Задовольняючі існуючі проблеми та орієнтовані

на формування нових потреб.

Ефективні та високоефективні_

Проблемно-орієнтований аналіз стану закладу освіти дасть відповідь на питання про види нововведень, які зроблять можливим покращити результати діяльності. Це можуть бути локальні, поодинокі, не пов'язані між собою зміни; можливо — комплексні, модульні нововведення, які охоплюють діяльність групи педагогів чи паралелі класів, навчальні предмети певного циклу; системні, які охоплюють весь заклад, усіх учасників навчально-виховного процесу.

Освітні інновації Н. В. Горбуновою розглядаються з чотирьох позицій:

а) організація діяльності закладу освіти в цілому:

• режим роботи;

• тип установи;

б) організація праці вчителів:

• технології навчально-виховного процесу;

• навантаження;

• творча діяльність;

• підвищення кваліфікації;

в) організація роботи учнів:

• рівень навчання;

• врахування індивідуальних особливостей та потреб;

г) управлінська діяльність:

• оргструктури;

• функції;

• технології [6].

Л. І. Даниленко пропонує дещо іншу класифікацію освітніх інно­вацій: 1. Психолого-педагогічні:

• нововведення у навчальному процесі

• нововведення у виховному процесі;

• нововведення в управлінському процесі.

2. Науково-виробничі:

• комп'ютеризація;

• телекомунікація;

• матеріально-технічне оснащення.

3. Соціально-економічні:

• сучасні технології розвитку особистості;

• нововведення у правове забезпечення системи освіти;

• нововведення в економіку освіти [36].

Колектив на чолі з керівником повинен визначитись, які це будуть зміни за інноваційним потенціалом:

—удосконалення, раціоналізація, модернізація, оптимізація;

—комбінаторні нововведення, які передбачають конструктивне використання елементів різних методик;

—принципово нові, радикального характеру технології навчання, виховання, розвитку школярів, організації педагогічного процесу, управління закладом освіти.

Спільні риси інноваційних технологій — це:

—діяльність педагогів на діагностичній основі;

—психологізація педагогічного процесу;

—диференціація та індивідушіізація навчання і виховання;

—розвивально-творчий характер діяльності школярів;

—атмосфера співробітництва та психологічного комфорту;

—моніторинг навчального процесу;

—підвищена увага до потреб та запитів учнів.

Основними принципами відбору інновацій є:

—перспективність;

—інтенсифікація;

—динамічність;

—гнучкість;

—демократичність;

—гуманістичність;

—інтегративність;

—реалістичність;

—цілісність;

—керованість;

—економічність;

—актуальність.