Читайте также:
|
Діти з розладами емоційно-вольової сфери характеризуються порушенням розвитку соціальної взаємодії, у тому числі і спілкування з оточуючими, включаючи батьків та всіх членів сім’ї, своєрідними відхиленнями у становленні пізнавальної діяльності (порушення тимчасової орієнтації, фантастичне сприйняття окремих явищ дійсності та ін.), які у більшості випадків обумовлені відсутністю комунікації з дорослими та однолітками, стійким негативізмом, у результаті якого у них спостерігається неадекватність поведінки.
Для цих дітей властиве спотворення психічного розвитку, яке охоплює сенсомоторну, перцептивну, мовленнєву, інтелектуальну та емоційну сфери. Таким дітям важко одержувати знання і практично користуватися ними, тому що у них порушений контакт з іншими людьми, і вони орієнтуються переважно на свої індивідуальні інтереси. Все це призводить до труднощів соціальної адаптації, для подолання яких потрібні великі зусилля.
Найбільше всі перераховані особливості виявляються при ранньому дитячому аутизмі. Дитячий аутизм може виникати звичайно у віці 1,5-2 років, переважно у хлопчиків внаслідок соціально-культурної депривації, а також у результаті асоціального виховання і за рядом інших причин. Деякі вчені вважають РДА явищем, яке характерне для шизофренії.
Аутизм – стан психіки, що характеризується відходом від реальності і порушенням комунікативності (якісні порушення соціальних взаємодій; якісні порушення вербального та невербального спілкування, уявлень, фантазії; помітне обмеження кола діяльності та інтересів).
Згідно МКБ-10, аутизм – це своєрідне порушення психологічного розвитку, який звичайно виявляється у перші 30 місяців життя. Аутизм вперше описаний Лео Каннером у 1943 р. Основною ознакою аутизму є порушення контакту дитини з навколишнім світом, і перш за все з людьми. Дитина з аутизмом занурена у світ власних хвилювань, відгороджена від навколишнього світу, не прагне або не переносить міжособистісних контактів. Вона замкнена і сторониться колективу однолітків, у нього відсутні жива виразна міміка та жести, він прагне не дивитися в очі оточуючим. Ці діти уникають також тілесних контактів, відстороняються від ласки близьких. Краще всього вони себе почувають, коли їх залишають у спокої. Дитина з аутизмом як би не помічає інших людей; надана самій собі, вона може одноманітно повторювати одні й ті ж рухи, щось нашіптувати, часом викрикувати окремі слова або звуки, які позбавлені конкретного значення. Якщо дорослий все ж таки намагається вступити з нею у контакт, вона збуджується, стає напруженою, може проявляти агресію по відношенню до оточуючих.
Аутизм як симптом зустрічається при багатьох психічних розладах, але у деяких випадках проявляється дуже рано, займає центральне провідне місце в клінічній картині.
Ранній дитячий аутизм (РДА) – клінічна модель особливого спотвореного варіанту порушення психічного розвитку. Окремі психічні процеси розвиваються повільно, коли інші – патологічно прискорено.
РДА зустрічається у 15-20 випадках на 10 тис. новонароджених, у хлопчиків у 4-4,5 разів частіше ніж у дівчаток. Аутизм спостерігається у всіх соціальних класах та етнічних групах.
Інтенсивні дослідження, які проводяться останніми роками в багатьох країнах, показали високу частоту цього захворювання. За даними зарубіжних авторів, його частота серед розумово відсталих хлопчиків складає 1,9-5,9 %. В середньому в загальній популяції частота цього захворювання складає 1:1350 серед хлопчиків і 1:2033 серед дівчаток, або 1:1634 серед дітей обох статей (Є.М. Мастюкова, 1992).
Причини аутизму до кінця не з’ясовані. Загальновизнана особлива роль генетичних факторів в етіології РДА.
Механізм успадкування не з’ясований, але відомо, що розвиток РДА залежить не від одного гена, а від групи генів. Це означає, що генний комплекс є наслідком передачі не самої патології, а є передумовою до її розвитку і реалізується лише при наявності фактору, що провокує, який може бути як екзогенним (травма, інфекція, інтоксикація), так і ендогенним (віковий криз, конституційні особливості).
Органічне ураження ЦНС розглядається у зв’язку з етіологією аутизму близько 50-ти років. У більшості дітей з РДА виявляються ознаки органічного ураження. Психогенний фактор розглядається в США та Західній Європі.
Аутизм може виникати з різних причин: унаслідок раннього ушкодження головного мозку у поєднанні із своєрідними особливостями психіки, які обумовлені спадковістю, а також у результаті емоційної депривації у ранньому дитинстві. Але в усіх випадках спостерігається спадкова схильність до подібної своєрідності психічного розвитку.
Аутистичні риси поведінки можуть спостерігатися у багатьох дітей з відхиленнями у розвитку: при деяких формах розумової відсталості, які обумовлені спадковістю, наприклад, при фенілкетонурії, при ДЦП, у дітей з дефектами зору – сліпих та слабозорих, а також при деяких інших нервово-психічних захворюваннях. Близько 1/3 дітей з аутизмом мають різні неврологічні відхилення.
У більшості випадків ризик народження другої хворої дитини невеликий, особливо якщо в родоводі за обома лініями виключається діагноз шизофренії. Проте відомі випадки, коли в родині народжувалось двоє дітей з аутизмом, описані випадки аутизму у однояйцевих близнят.
Останніми роками у деяких дітей з аутизмом описані своєрідні зміни Х-хромосоми – перетягування на одній з її ділянок. Це порушення одержало назву синдрому ломкої або фрагільной Х-хромосоми (Є.М. Мастюкова, А.Г. Московкина, 2004). Тому у всіх випадках аутизму рекомендоване цитогенетичне дослідження.
Раннє виявлення дітей з ломкою Х-хромосомою має важливе значення для своєчасної психолого-педагогічної корекційної роботи та лікування. У зв’язку із цим фахівцям та батькам важливо знати ранні ознаки цього захворювання.
Характерними ознаками даного захворювання є нормальні або ті, що перевищують норму, вага і довжина при народженні у поєднанні з деяким збільшенням окружності голови; у більшості випадків це блондини із світлими очима.
Рання діагностика РДА має важливе значення для своєчасного проведення лікувально-корекційних заходів та для медико-генетичного консультування сім’ї, що дозволяє попередити подальше народження дітей з даним захворюванням. Проте відсутність виражених вроджених вад розвитку при цьому синдромі утруднює його ранню діагностику. Тому для діагностики захворювання велике значення має раннє виявлення специфічних відхилень у фізичному, психомоторному і мовленнєвому розвитку.
Для ефективнішої допомоги хворим аутизмом необхідне встановлення діагнозу вже на першому році життя, коли можна виразно відзначити відсутність зорового контакту, нестерпність яких-небудь змін у своєму оточенні, відсутність емоційного контакту з матір’ю та іншими дорослими, страхи. Основну роль у адаптації дітей з аутизмом до їх оточення виконують психолого-педагогічні заходи, які проводяться індивідуально і в невеликих групах дітей при правильно підібраному медикаментозному лікуванні. Дітей з аутизмом спеціально навчають поступовому входженню у суспільство з метою підготовки їх до дорослого життя.
Дітям з аутизмом необхідні тривала допомога, цілеспрямовані зусилля сім’ї, вчителів, вихователів, лікарів, психологів. Вони потребують стійкої структури оточення, розуміння, терпіння, допомоги з боку рідних, друзів, сусідів та суспільства.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 117 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |