Читайте также:
|
Однією з перших ознак аутизму є відсутність зорового контакту, „поштовхообразний” погляд, переважання периферійного зору над центральним при збереженні зорової функції. Відмічаються також особливості і слухового сприйняття: малюк не реагує на мовленнєве спілкування з ним, хоча слух його є нормальним.
Крім того, на першому році життя звертають на себе увагу порушення життєво важливих функцій за відсутності явних соматичних та неврологічних розладів. Так, вже з перших місяців життя може виникнути проблема з годуванням за рахунок недостатньої координації смоктальних і ковтальних рухів, дуже рано дитина починає відмовлятися від грудей, надалі вона погано жує, довго тримає їжу в роті, вкрай вибірково відноситься до їжі, відмовляється від всіх нових видів їжі; у неї також виражені порушення сну, насилу формуються навички охайності. Але якнайбільше у неї порушений емоційно-особистісний розвиток. Важливим критерієм ранньої діагностики аутизму є порушення довербальної комунікативної поведінки.
Основними ознаками синдрому РДА є триада симптомів:
1) Аутизм з аутичними хвилюваннями.
2) Стереотипна, одноманітна поведінка з елементами одержимості.
3) Своєрідні порушення мовленнєвого розвитку.
Аутизм яскраво проявляється у віці 3-5 років. Характерні прояви наступні:
q аутична дитина не фіксує погляд, особливо на обличчі іншої людини, не переносить прямого контакту „очі в очі”;
q перша посмішка проявляється вчасно, але не адресується конкретно; не провокується сміхом, радістю;
q до оточуючих відноситься індиферентно: на руки не проситься, переважає знаходитись в люльці, на руках не пристосовується, не вибирає зручної пози, залишається напруженою;
q аутична дитина впізнає близьких, але емоційної реакції не проявляє;
q до ласки ставиться незвично: іноді байдуже витримує або з неприязню;
q відношення до дискомфорту парадоксальне: або не переносить, або байдуже;
q потреба у контактах з іншими людьми парадоксальна: дитина не відчуває такої потреби або швидко втомлюється, намагається уникнути контакту.
Для поведінки аутичної дитини характерний феномен тотожності: намагання зберегти постійні звички, як протидію будь-яким змінам середовища. Всі реакції зовні проявляються у страхах, агресії, гіперактивності, розладах уваги, зосередження, виявляє себе у стійких стереотипах.
Стереотипність проявляється у грі: одноманітне, бездумне повторення одних і тих же дій (дитина крутить пляшку, переливає воду, грає із сипкими матеріалами). Іграшками не користується.
Нерівномірність розвитку проявляється в особливостях моторики: рухи у дітей грубі. Не рідко окремі складні рухи виконує успішніше, ніж легші, також інколи дрібна моторика розвивається раніше, ніж загальна.
Дуже рано проявляються страхи, які можуть бути дифузними, неконкретними, дитина боїться певних предметів та явищ, перелік яких нескінчений: парасольки, м’які іграшки, собаки, машини. У одних випадках причини страху – підвищена чутливість до звукових, світлових сенсорних дій, в інших – об’єкт страху є джерелом небезпеки.
При первинному, короткочасному і недостатньо кваліфікованому знайомстві дитина з РДА легко може бути оцінена як глибоко розумово відстала, що не розмовляє, або як та, що має грубі специфічні мовленнєві порушення, або як нечуюча і тому як та, що не реагує на мовлення дорослого. Проте, при уважнішому вивченні вона проявляє властиві саме їй своєрідності.
Розумові здібності дітей, які страждають на аутизм, можуть бути різними. У одних випадках інтелект збережений, але розвинений негармонійно, в інших – наголошується розумова відсталість, і, нарешті, серед таких дітей зустрічаються обдаровані. Проте у всіх випадках має місце своєрідна нерівномірність їх психомоторного розвитку.
Для дітей з аутизмом характерна одноманітна, як би нецілеспрямована рухова активність, яка виявляється в стрибках, своєрідних рухах пальців рук біля зовнішніх кутів очей. Рухове занепокоєння може чергуватися з періодами загальмованості, застигання в одній позі.
Розвиток мовлення також відрізняється великою варіативністю: деякі діти за темпом та термінами розвитку мовлення випереджають здорових однолітків, інші відстають у мовленнєвому розвитку. Проте у всіх випадках спостерігається своєрідність мовлення дітей з аутизмом. Перш за все це порушення модуляції голосу: або вона дуже бідна, або гротескова, не адекватна значенню. Часто дитина особливо голосно і виразно вимовляє окремі звуки або склади. При аутизмі дуже своєрідний тембр голосу: високий, з наростанням його висоти до кінця фрази.
Мовлення дітей з аутизмом часто містить набір штампованих фраз, іноді спостерігається прагнення до повторення малозрозумілих слів, які були почуті ними від оточуючих та по радіо. Особливістю мовлення дітей з аутизмом є мовлення про себе в іншій та третій особі.
Мовлення аутичної дитини не спрямовано на спілкування з оточуючими, а є як би мовленням для себе. Дитина одержує задоволення не від спілкування, яке виникає за допомогою мовлення, а від маніпулювання самими словами, звуками та фразами. В деяких випадках мовлення у дитини відсутнє повністю.
Для багатьох дітей з аутизмом характерна любов до музики, вони можуть годинами слухати улюблені ними мелодії.
Вони відрізняються підвищеною чутливістю до свого оточення, насилу переносять зміну звичної для них обстановки, часто випробовують страхи при зустрічі з незнайомими предметами, іноді бояться найзвичайніших предметів ужитку, наприклад світла електричної лампи, звуку пилососа, деякі з них бояться ліфта, поїздки в метро і т.ін.
В даний час зарубіжні автори виділяють декілька соціальних підгруп осіб, які страждають на аутизм (Є.М. Мастюкова, А.Г. Московкина, 2004). Вони також відзначають, що соціальні характеристики цих осіб можуть змінюватися. Дані про розвиток соціальної взаємодії у дітей при аутизмі відображені в таблиці 1.
У тому випадку, коли прояви аутизму виражені негрубо і немає можливості навчати дитину в умовах спеціальної групи, можна скористатися наступними рекомендаціями психологів Центру допомоги аутичним дітям (А.О. Дробинська, 1999):
1. Навчання аутичної дитини повинно починатися з оволодіння навичками самообслуговування, побутовими навичками, з організації поведінки, розуміння інструкцій.
2. Важливим чинником є встановлення емоційного контакту з аутичною дитиною, це обов’язкова умова всього подальшого навчання.
Таблиця 1
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 264 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |