Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розвиток взаємодії при аутизмі у дітей від 6 до 60 місяців

Читайте также:
  1. III. Розвиток пізнавальних процесів
  2. VI. Історичний розвиток органічного світу.
  3. Взаємодії в мікросвіті.
  4. Видатки Державного бюджету на соціальний розвиток економіки України.
  5. Визначення походження дитини від матері та батька,Особисті і майнові обовязки батьків і дітей.
  6. Виникнення знань, що узагальнювали життєдіяльність людини та фіксували досвід взаємодії з природою.
  7. Виникнення і розвиток адвокатської інституції в Україні до XIX ст.
  8. Виникнення і розвиток братських шкіл в Україні
  9. Виникнення і розвиток письма. Історичний екскурс.
  10. Виникнення і розвиток психології оперативно-розшукової діяльності

 

Вік в місяцях Соціальна взаємодія
6 місяців Менш активна та вимоглива, ніж дитина, яка нормально розвивається. Слабкий зоровий контакт. Немає у відповідь соціальних проявів.
8 місяців Дитину важко заспокоїти, якщо вона засмучена. Близько 1/3 дітей люблять увагу, але мало виражають зацікавленості до інших.
12 місяці Контактність звичайно зменшується, як тільки дитина починає ходити, повзати.
24 місяця Немає стресу при розлуці з матір’ю. Звичайно відрізняє батьків від інших, але великої прихильності не виражає. Може обійняти, поцілувати, але робить це автоматично, якщо хтось попросить. Не розрізняє дорослих, окрім батьків. Може випробовувати сильні страхи.
36 місяців Вважає за краще бути наодинці. Не допускає до себе інших дорослих. Надмірно збудлива.
48 місяців Не здатна зрозуміти правила гри.
60 місяців Більше цікавиться дорослими, ніж однолітками. Часто стає більш товариською, але взаємодії залишаються дивними і однобічними

 

3. Необхідно знайти мотивацію до того виду діяльності, яка пропонується дитині, зацікавити її результатами цієї діяльності.

4. Початкові етапи навчання будь-яким навичкам та умінням повинні проходити в емоційно комфортній обстановці, в умовах позитивних, приємних для дитини мотиваційних дій, а діяльність, яка їй пропонується, необхідно насичувати доступним їй значенням та уникати формального механічного навчання.

5. Вкрай важлива організація процесу навчання: потрібно визначити оптимальний час дня для занять (якщо дитина, наприклад, звичайно збуджена у другій половині дня, заняття на цей час призначати не слід, або, якщо дитина в ранковий час дуже млява, капризна, довго включається в роботу, краще починати заняття пізніше); необхідно проводити навчання у визначеному і постійному місці, де не повинно бути ніяких зайвих предметів, окрім необхідних для занять, де немає моментів, які відволікають (включений телевізор або радіо, домашні тварини і т.ін.), – все це заважає зосередитися; тривалість занять повинна бути така, щоб у жодному випадку не розгорнулося перенасичення і тим більше виснаження.

6. Спочатку потрібно добитися того, щоб дитина зрозуміла, чого від неї хочуть, пізніше – щоб вона була включена у спільну діяльність, а надалі виконувала необхідне завдання самостійно.

7. Необхідно пам’ятати про нерівномірний розвиток інтелекту аутичних дітей, тому програму з навчання слід будувати з опорою на ті види діяльності, в яких дитина успішна.

8. У роботі з аутичними дітьми не завжди потрібно дотримуватись принципу „від простого до складного”: іноді для дитини емоційно значуща така діяльність, яка як би вища за рівень його розвитку, її слід не відкидати, а використовувати в цілях мотивації.

9. Правильне виконання завдання, навіть найскромніші, незначні успіхи повинні заохочуватися; конкретна форма нагород і заохочень може бути самою різною, залежно від віку, рівня інтелектуального та емоційного розвитку, схильностей, потрібно прагнути внести у заохочення емоційне значення.

10. У ході занять необхідно чергувати види діяльності з метою профілактики стомлення; заняття за столом обов’язково потрібно переривати нетривалими фізкультурними паузами (крім спеціальних фізкультурних занять).

11. Навчання аутичних дітей проводиться за індивідуальними програмами, які складаються з урахуванням вираженості порушень, віку, інтелектуального та мовленнєвого розвитку; програми постійно корегуються; форма навчання може бути як індивідуальною, так і груповою.

12. Підготовка до школи і шкільне навчання повинні обов’язково поєднуватися із психологічною та, за необхідністю, медичною корекцією.

Найважче більшість дітей з проявами аутизму навчається ручним видам праці, письму та малюванню, тому підготовку до цих видів діяльності бажано починати із цілеспрямованого розвитку загальної та тонкої моторики задовго до шкільного навчання. Взагалі ж бажано при підготовці такої дитини до шкільного навчання дати йому певний запас знань і умінь з деяким випередженням шкільних вимог, це дозволить йому як би „заощадити” психічну енергію для адаптації до школи, до взаємодії з вчителем, з іншими дітьми.

При ранній та систематичній корекційно-спрямованій педагогічній дії більшість з дітей з РДА знаходить істотні позитивні зрушення. При вихованні дітей з аутизмом батьки повинні бути психотерапевтами, які діють спільно з педагогом, психологом та лікарем.

Діти із синдромом РДА опиняються здатними до оволодіння програмним матеріалом загальноосвітньої школи та адаптуються у успільстві, яке оточує. При позбавленні своєчасної педагогічної допомоги вони поповнюють контингент спеціальних закладів Міністерства соціального захисту населення або живуть під постійною опікою родини.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 92 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав