Читайте также:
|
|
Вік в місяцях | Соціальна взаємодія |
6 місяців | Менш активна та вимоглива, ніж дитина, яка нормально розвивається. Слабкий зоровий контакт. Немає у відповідь соціальних проявів. |
8 місяців | Дитину важко заспокоїти, якщо вона засмучена. Близько 1/3 дітей люблять увагу, але мало виражають зацікавленості до інших. |
12 місяці | Контактність звичайно зменшується, як тільки дитина починає ходити, повзати. |
24 місяця | Немає стресу при розлуці з матір’ю. Звичайно відрізняє батьків від інших, але великої прихильності не виражає. Може обійняти, поцілувати, але робить це автоматично, якщо хтось попросить. Не розрізняє дорослих, окрім батьків. Може випробовувати сильні страхи. |
36 місяців | Вважає за краще бути наодинці. Не допускає до себе інших дорослих. Надмірно збудлива. |
48 місяців | Не здатна зрозуміти правила гри. |
60 місяців | Більше цікавиться дорослими, ніж однолітками. Часто стає більш товариською, але взаємодії залишаються дивними і однобічними |
3. Необхідно знайти мотивацію до того виду діяльності, яка пропонується дитині, зацікавити її результатами цієї діяльності.
4. Початкові етапи навчання будь-яким навичкам та умінням повинні проходити в емоційно комфортній обстановці, в умовах позитивних, приємних для дитини мотиваційних дій, а діяльність, яка їй пропонується, необхідно насичувати доступним їй значенням та уникати формального механічного навчання.
5. Вкрай важлива організація процесу навчання: потрібно визначити оптимальний час дня для занять (якщо дитина, наприклад, звичайно збуджена у другій половині дня, заняття на цей час призначати не слід, або, якщо дитина в ранковий час дуже млява, капризна, довго включається в роботу, краще починати заняття пізніше); необхідно проводити навчання у визначеному і постійному місці, де не повинно бути ніяких зайвих предметів, окрім необхідних для занять, де немає моментів, які відволікають (включений телевізор або радіо, домашні тварини і т.ін.), – все це заважає зосередитися; тривалість занять повинна бути така, щоб у жодному випадку не розгорнулося перенасичення і тим більше виснаження.
6. Спочатку потрібно добитися того, щоб дитина зрозуміла, чого від неї хочуть, пізніше – щоб вона була включена у спільну діяльність, а надалі виконувала необхідне завдання самостійно.
7. Необхідно пам’ятати про нерівномірний розвиток інтелекту аутичних дітей, тому програму з навчання слід будувати з опорою на ті види діяльності, в яких дитина успішна.
8. У роботі з аутичними дітьми не завжди потрібно дотримуватись принципу „від простого до складного”: іноді для дитини емоційно значуща така діяльність, яка як би вища за рівень його розвитку, її слід не відкидати, а використовувати в цілях мотивації.
9. Правильне виконання завдання, навіть найскромніші, незначні успіхи повинні заохочуватися; конкретна форма нагород і заохочень може бути самою різною, залежно від віку, рівня інтелектуального та емоційного розвитку, схильностей, потрібно прагнути внести у заохочення емоційне значення.
10. У ході занять необхідно чергувати види діяльності з метою профілактики стомлення; заняття за столом обов’язково потрібно переривати нетривалими фізкультурними паузами (крім спеціальних фізкультурних занять).
11. Навчання аутичних дітей проводиться за індивідуальними програмами, які складаються з урахуванням вираженості порушень, віку, інтелектуального та мовленнєвого розвитку; програми постійно корегуються; форма навчання може бути як індивідуальною, так і груповою.
12. Підготовка до школи і шкільне навчання повинні обов’язково поєднуватися із психологічною та, за необхідністю, медичною корекцією.
Найважче більшість дітей з проявами аутизму навчається ручним видам праці, письму та малюванню, тому підготовку до цих видів діяльності бажано починати із цілеспрямованого розвитку загальної та тонкої моторики задовго до шкільного навчання. Взагалі ж бажано при підготовці такої дитини до шкільного навчання дати йому певний запас знань і умінь з деяким випередженням шкільних вимог, це дозволить йому як би „заощадити” психічну енергію для адаптації до школи, до взаємодії з вчителем, з іншими дітьми.
При ранній та систематичній корекційно-спрямованій педагогічній дії більшість з дітей з РДА знаходить істотні позитивні зрушення. При вихованні дітей з аутизмом батьки повинні бути психотерапевтами, які діють спільно з педагогом, психологом та лікарем.
Діти із синдромом РДА опиняються здатними до оволодіння програмним матеріалом загальноосвітньої школи та адаптуються у успільстві, яке оточує. При позбавленні своєчасної педагогічної допомоги вони поповнюють контингент спеціальних закладів Міністерства соціального захисту населення або живуть під постійною опікою родини.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 92 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |