Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Посвідчення заповітів

Заповітом, згідно зі ст. 1233 ЦК, є особисте розпорядження фізич-

ної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздат-

ністю. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або

кілька фізичних осіб незалежно від наявності в нього із цими особами

сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних від-

носин.

Нотаріус посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб, у тому чис-

лі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1223–1257 ЦК

та особисто подані нотаріусу.

Виходячи з вимог ст. 1247 ЦК, заповіт складається у письмовій

формі, із зазначенням часу та місця його складення, дати та місця на-

родження заповідача, власноручно підписується заповідачем і нотарі-

ально посвідчується.

При вчиненні такої нотаріальної дії, як посвідчення заповітів,

обов’язковою є участь особисто заінтересованої особи — заповідача.

Заповіт подається для посвідчення особисто, оскільки посвідчення

заповітів через представників законом не допускається.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власно-

ручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нота-

ріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або

за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі за-

повіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про

що зазначається ним перед його підписом.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з інших причин

не може особисто підписати заповіт, за його дорученням і в його при-

сутності, а також у присутності нотаріуса або іншої посадової особи цей

документ може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються

причини, з яких заявник не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт

не може підписувати особа, на користь якої його складено.

На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через

фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має

відбуватись за участю не менш ніж двох свідків. Свідками можуть

бути повністю цивільно дієздатні особи. Свідками не можуть бути:

нотаріус;

особи, на користь яких складено заповіт;

члені сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

У тексті договору треба зазначити відомості про особу свідків,

а саме: прізвища, ім’я, по батькові кожного з них, дату народження,

місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на під-

ставі якого було встановлено особу свідка.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та

ставлять свої підписи на ньому.

При посвідченні заповіту встановлюються:

особа заповідача та його дієздатність;

особи свідків та їх дієздатність;

відповідність заповіту вимогам статей 1247, 1248 (зазначення місця

та часу складання, підпис заповідача або уповноваженої ним особи);

відсутність у заповіті розпоряджень, що суперечать чинному за-

конодавству (ч. 2 ст. 1242 ЦК);

ясність та однозначність заповіту.

Особа заповідача встановлюється за паспортом або іншим доку-

ментом, що його замінює. Прізвище, ім’я, по батькові заповідача

у заповіті зазначаються у повній відповідності до документа, що по-

свідчує його особу