Читайте также:
|
Уникнути повністю ризику в інноваційній діяльності неможливо, так як інновації і ризик - дві взаємопов'язаних категорії.
Під управлінням ризикамив інноваційної діяльності розуміється сукупність практичних заходів, дозволяють знизити невизначеність результатів інновації, підвищити корисність реалізації нововведення, знизити ціну досягнення інноваційної мети.
До основних цілей управління ризиками в інноваційної діяльності ставляться:
- прогнозування прояви негативних факторів, які впливають динаміку інноваційного процесу;
- оцінка впливу негативних факторів на інноваційну діяльність й на результати впровадження нововведень;
- розробляються методи зниження ризиків інноваційних проектів;
- створення управління ризиками в інноваційної діяльності.
Найбільш поширеними є такі етапи управління ризиками інноваційної діяльності підприємств:
- виявлення можливих інноваційних ризиків;
- визначення ймовірності виникнення кожного такого ризику;
- оцінка наслідків ризику;
- визначення способів реагування на виявлені та оцінені ризики.
До основних методів управління ризиками відносяться: розподіл ризиків, диверсифікація, лімітування, страхування, хеджування, ухиляння від ризиків та інші.
Розподіл ризиків здійснюється зазвичай між учасниками проектів, щоб зробити відповідальними за ризик наскільки можна кожного учасника, що у умовах буде змушений спілкуватися розрахувати і контролювати ризики, і навіть прийняти необхідні заходи до подолання наслідків дії ризиків.
Диверсифікація інноваційної діяльності полягає у розподілі зусиль розробників (дослідників) і капіталовкладень для здійснення різноманітних інноваційних проектів, безпосередньо не пов'язаних один з одним. Якщо в результаті настання непередбачених подій один із проектів буде збитковим, то інші проекти можуть виявитися успішними і будуть приносити прибуток. Однак, на практиці диверсифікація може не тільки зменшувати, але і збільшувати ризик інноваційної діяльності у разі, якщо підприємець вкладає коштів в інноваційний проект, який спрямований у ту область діяльності, в якій його знання та управлінські здібності обмежені.
Диверсифікація дозволяє знизити з допомогою різноскерованості видів діяльності, збуту і постачання, кредиторську заборгованість тощо.
Передача (трансферт) ризику шляхом укладання контрак тів - наступний метод зниження ризику інноваційної діяльності. Якщо проведення будь-яких робіт з інноваційного проекту занадто ризиковано і величина можливого ризику неприйнятна для інноваційної організації, вона може зрадити ці ризики іншій організації.
Передача ризику вигідна як для сторони передавальної (трансферу), так і для приймаючої (трансфер) у разі, якщо: втрати, які великі для сторони, що передає ризик, можуть бути незначні для сторони, ризик на себе приймаючої;
трансферу може знаходитися в кращій позиції для скорочення втрат або контролю за господарським ризиком.
Передача ризику інноваційної діяльності, як правило, проводиться шляхом укладення таких типів контрактів:
· будівельні контракти (всі ризики, пов'язані з будівництвом, бере на себе будівельна організація);
· оренда машин і устаткування (лізинг);
· контракти на зберігання і перевезення вантажів;
· контракти продажу, обслуговування, постачання (угода про постачання організації матеріалами, сировиною, необхідними для реалізації інноваційного проекту, на умовах підтримки незнижувального залишку на складі;
· договір факторингу (фінансування під відступлення грошової вимоги - передача організацією кредитного ризику дозволяє отримати гарантію на отримання всіх платежів, зменшуючи таким чином кредитний ризик організації);
· біржові угоди, що знижують ризик постачання інноваційного проекту в умовах інфляційних очікувань і відсутності надійних оперативних каналів закупівель (придбання опціонів і ф'ючерсів на закупівлю товарів і послуг, необхідних для здійснення проекту, ціна на які в майбутньому може збільшитися).
Лімітування (обмеження) забезпечує встановлення граничних сум витрат, продажу, кредиту. Цей метод застосовується банками зниження ступеня ризику під час видачі позичок господарюючих суб'єктів, під час продажу товарів у кредит, наданні позик, визначенні сум вкладення капіталів тощо.
Страхування як система економічних відносин, включає освіту спеціального фонду коштів (страхового фонду) і його використання (розподіл і перерозподіл) шляхом виплати страхове відшкодування різноманітних втрат, шкоди, викликаних несприятливими подіями (страховими випадками).
Залежно не від системи страхових відносин виділяють різні види страхування: сострахование, подвійне страхування, перестрахування, самострахование.
При сострахование два страховика і більше беруть участь певними частками у страхуванні однієї й тієї ж ризику, видаючи спільний чи окремі договори кожен на страхову суму своїй частці.
Подвійне страхування передбачає наявність кількох страховиків однієї й тієї ж інтересу від самих і тієї ж небезпек, коли загальна страхова сума перевищує страхову суму в кожному договору страхування.
При перестраховании ризик виплати страхове відшкодування чи страхової суми, прийнятий себе страховиком за договором страхування, то, можливо застрахований чи цілком чи частково в іншого страховика (страховиків). При настанні страхової події страхова організація перестрахувальник відповідає обсягом узвичаєних себе зобов'язання із перестрахування.
Самострахование створення коштів і натуральних страхових фондів у господарюючих суб'єктів. Основне завданнясамострахования залежить від оперативному подоланні тимчасових труднощів в фінансово-комерційної діяльності.
Хеджування - ефективний засіб зниження ризику несприятливого зміни цінової конюнктури з допомогою укладання термінових контрактів (фючерсів і опціонів). Спосіб дозволяє зафіксувати ціну набуття чи продажу певному рівні, і в такий спосіб компенсувати втрати на спот-ринке (ринку готівкового товару) прибутком над ринком термінових контрактів. Купуючи й продаючи термінові контракти, підприємець захищає себе від коливання ціни ринку й цим підвищує визначеність результатів своєї виробничо-господарської діяльності.
У практиці управління іноді трапляються випадки, коли необхідно уникнути ризикових інноваційних. проектів чи припинити спільну діяльність із партнерами. І тому існують методи відмови від ризиків:
· відмови від ненадійних партнерів;
· відмови від ризикованих проектів;
· пошук гарантів тощо.
Отже, інноваційна діяльність характеризується високий рівень невизначеності динаміки основних чинників, які її результати. Інновації на відміну стабільних процесів можуть закінчитися повної невдачею. Проте, дедалі більше підприємців, розпочинаючи реалізації нововведень, воліють прорахувати свої ризики та шанси, передбачити вузькі місця та спробувати знизити можливі негативні відхилення. Ці завдання вирішуються під час створення системи управління ризиками.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 159 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |