Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Інституціонально-правове забезпечення інноваційної підприємницької діяльності

Тема 12. Державна підтримка інноваційного підприємства

Інституціонально-правове забезпечення інноваційної підприємницької діяльності.

Сутність та різновиди державної інноваційної політики

Методи та інструменти державного регулювання інноваційної діяльності

Державне регулювання інноваційної діяльності у розвинутих країнах.

Інституціонально-правове забезпечення інноваційної підприємницької діяльності

Активізація інноваційної підприємницької діяльності передбачає здійснення системних прогресивних структурних економічних зрушень та створення умов для пріоритетного розвитку галузей, що визначають НТП, інформаційних технологій. Це вимагає продуманих довгострокових дій з боку держави із застосуванням законодавчого та інституціонального інструментарію, податкових, бюджетних та грошово-кредитних важелів регулювання економіки, які вона здійснює через проведення інноваційної політики, спрямованої на реалізацію виробленої національної інноваційної стратегії економічного розвитку, формування якої відбувається на основі прогнозних стратегічних показників щодо соціально-економічного розвитку держави та з урахуванням світових тенденцій науково-технічного та інноваційного розвитку.

Удосконалення інституціонального середовища в інноваційній сфері є важливою умовою активізації в Україні інноваційного підприємництва. При цьому особливу увагу слід звернути на поліпшення тих інститутів, які беруть участь в інноваційних процесах. Також треба виходити з розуміння того, що у проведенні будь-яких інституціональних перетворень роль головного інституціонального інноватора зберігається за державою. За своєю природою інститути неоднорідні. Їх поділяють на дві великі групи – неформальні і формальні.

Неформальні інститути (або правила) інноваційної діяльності переважно стосуються традицій і суспільних стандартів – поведінки суб’єктів інноваційної діяльності. Типовим прикладом неформального інституту, без якого неможливий стабільний інноваційний і взагалі економічний розвиток, є мораль, особливості менталітету, економічного мислення. Правила моралі зобов’язують суб’єктів виконувати прийняті в суспільстві норми і звичаї, діяти чесно, порядно, брати відповідальність за свої вчинки. Неформальні правила мали вирішальне значення у той період людської історії, коли відносини між людьми не регулювалися формальними (писаними) законами, хоч і нині такі неформальні обмеження пронизують всю економіку.

Формальні інститути інноваційної діяльності з’являються, як правило, на основі вже існуючих неформальних правил та механізмів і представлені законами та підзаконними актами, що регулюють або обмежують активність суб’єктів інноваційного підприємництва, інших індивідів та організацій, що здійснюють інноваційну діяльність. Головними ознаками формальних правил є відкритість, підзвітність, забезпечення рівних можливостей. Так, наприклад, правові інститути (засновник правового варіанту інституціоналізму Джон Коммонс) забезпечують функціонування економічних відносин, розв’язують за допомогою юридичних процедур соціальні конфлікти, що виникають між підприємцями і найманими працівниками. Це сприяє узгодженню інтересів. Виступаючи в ролі «нормативних стандартів» інститути впливають на мораль, право, етику і культуру людей, формують уявлення про соціальну важливість підприємця як суб’єкта, що відіграє велику роль у розвитку суспільства. Інститути, що функціонують у вигляді організованих економічних та соціальних установ, регламентують господарську діяльність, полегшують взаємодію підприємців й інших учасників.

Отже, формування умов розвитку інноваційного підприємництва дуже залежить від ринкового інституціонального середовища інноваційної діяльності, функціонування економічних, правових та соціальних інститутів, застосування інституціонального інструментарію, за допомогою якого чиниться вплив на окремі ринки чи загалом на ринкову систему.

За період ринкової трансформації економіки України відбулися істотні інституціональні перетворення, зокрема в інноваційній сфері формування законодавчої бази, з метою створення сприятливих умов для активізації інноваційної діяльності.

Основна інноваційна діяльність є підприємницькою, відповідно, вся законодавча та нормативна база підприємництва автоматично регулює інноваційну діяльність.

Законодавчо-нормативна база підприємництва покликана вирішити загальні проблеми, пов’язані з розвитком всіх видів підприємництва, включаючи й інноваційне. Зокрема, це стосується реєстрації суб’єктів підприємництва, ліцензування, визначення предмета їх діяльності тощо, аж до процедури банкрутства. Але головне, що законодавча база повинна забезпечити створення дієвого механізму інвестування масштабних технологічних та інших інноваційних змін, які б сприяли підвищенню якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу до рівня стандартів розвинених країн, інтенсифікації процесу опанування знаннями, новими технологіями та їх практичному використанню. Для цього необхідно розробити велику кількість правових та організаційно-економічних заходів, спрямованих на цінове, податкове, амортизаційне, митно-тарифне стимулювання інноваційної діяльності підприємств, знайти ефективні інструменти зовнішньоекономічної політики, боротьби з недобросовісною конкуренцією тощо. Все це повинно пришвидшити перехід вітчизняного виробництва на інноваційний шлях розвитку.

Усвідомлюючи і визнаючи, що науково-технологічний та інноваційний розвиток – це невід’ємні складові частини задоволення широкого комплексу національних інтересів держави, що реальну незалежність і безпеку мають лише країни, які здатні забезпечити оволодіння новими знаннями та ефективне їх використання, Верховна Рада України своєю Постановою від 13 липня 1999 року за № 916-XIV схвалила «Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України».

Концепція відображає загальний намір такого розвитку. Дія Концепції розрахована на період стабілізації вітчизняної економіки та досягнення сталого її розвитку. У ній чітко визначені засади державної науково-технологічної та інноваційної політики, сформовані такі головні цілі науково-технологічного та інноваційного розвитку:

- підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ соціально-економічного розвитку України та забезпеченні її економічного зростання, в утвердженні духовності суспільства, у вдосконаленні державотворення;

- створення ефективних механізмів збереження, ефективного використання та розвитку національного науково-технологічного потенціалу;

- технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва для нарощування випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому і внутрішньому ринках;

- збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємних галузей виробництва, зменшення залежності економіки України від імпорту;

- органічне включення інноваційних факторів до процесу соціально-економічного розвитку держави, збереження довкілля та ефективного використання природних ресурсів, сприяння створенню в еконо міці достатньої кількості робочих місць, зокрема для випускників навчальних закладів, фахівців, які внаслідок економічної кризи втратили свої робочі місця на виробництві, в науці, освіті тощо, а також для спеціалістів, які звільняються із Збройних Сил;

- відродження творчої діяльності винахідників і раціоналізаторів виробництва;

- розвиток людини як особистості, збереження і захист її здоров'я та середовища проживання, створення умов для високопродуктивної, творчої та безпечної праці і сучасного побуту.

Реалізація запропонованих у Концепції заходів покликана сприяти формуванню такої моделі організації науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в Україні, яка б поєднувала в собі елементи ринкової економіки із збереженням гнучких важелів державного регулювання цієї найважливішої сфери життєдіяльності суспільства.

У Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України відзначається, що недержавні комерційні структури все ще незацікавлені у здійсненні довгострокових проектів, які б забезпечували базові технологічні зміни, а тому треба створити основи для збереження та підвищення якості науково-технологічного потенціалу. Ця Концепція визначає перспективним напрямом вирішення проблем економічній та соціальній сферах перехід вітчизняного виробництва на інноваційний шлях розвитку, визнаючи, що науково-технологічний та інноваційний розвиток є невід’ємною складовою задоволення широкого комплексу національних інтересів держави, що реальну незалежність і безпеку мають лише країни, здатні забезпечувати оволодіння новими знаннями та ефективне їх використання.

Інноваційна діяльність - як економіко-правова форма інвестиційної діяльності - регулюється низкою нормативно-правових актів різної юридичної сили - від законів до локальних нормативно-правових актів. Нормативно-правові акти вищої юридичної сили:

Кодекси:

- Господарський кодекс України, в главі 34 дається визначення інноваційної діяльності (ст. 325), визначаються її види (ст. 327), форми інвестування в інновації (ст. 326), шляхи та форми державного регулювання (ст. 328) та система державних гарантій інноваційної діяльності (ст. 329), основні засади державної експертизи інноваційних проектів (ст. 330), поняття та зміст договору на створення і передачу науково-технічної продукції (ст. 331), який використовується для виконання інноваційних розробок на замовлення суб'єкта інноваційної діяльності з метою їх наступної реалізації;

- Цивільний кодекс України - глава 62 “Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт” (регулює договірні відносини, що складаються в процесі виконання таких робіт, в т. ч. розробки інноваційних проектів).

Закони України:

- від 18 вересня 1991 р. “Про інвестиційну діяльність”, в ст. З якого закріплено поняття інноваційної діяльності як однієї з форм інвестиційної діяльності.

- від 13.12.1991 р. “Про наукову і науково-технічну діяльність”, згідно з яким інноваційна діяльність належить до науково-технічної (ст. 1);

- Закон України від 02.10.1995 р. “Про наукову і науково-технічну експертизу”, що визначає основні засади проведення науково-технічної експертизи, включаючи й експертизу інноваційних програм та проектів;

- від 16 липня 1999 р. “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”, що регулює особливість здійснення інноваційної діяльності зазначених у ньому суб'єктів інноваційної діяльності;

- від 04.07.2002 р. “Про інноваційну діяльність”, що забезпечує правове регулювання комерційної інноваційної діяльності, в т. ч.: дає визначення основним поняттям (інновацій, інноваційної діяльності, інноваційного продукту, інноваційної продукції, інноваційного проекту, інноваційної інфраструктури, суб'єктів інноваційної діяльності, інноваційного підприємства, об'єктів інноваційної діяльності - статті 1, 4, 5, 14-16), закріплює принципи державної політики у сфері комерційної інноваційної діяльності (ст. 3), основні засади державного регулювання в цій сфері (статті 6—12), визначає правовий режим інноваційних проектів (статті 12-13) та заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності (статті 17-22);

- від 16.01.2003 р. “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” закріплює визначення понять пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, їх видів (стратегічні та середньострокові), основних засад їх формування, експертизи, затвердження, механізму їх реалізації та моніторингу.

Підзаконні нормативно-правові акти з питань інноваційної діяльності регулюють, як правило, процедурні та/або організаційні аспекти питання інноваційних відносин, серед них:

Акти Президента:

- в т. ч. Указ Президента України 20.04.2004 р. “Про фінансову підтримку інноваційної діяльності підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави”, яким (з метою технічного та технологічного оновлення підприємств) передбачено спрямування частини коштів (не менш як 10%) отриманих від приватизації державного майна, на фінансову підтримку інноваційної діяльності стратегічно важливих для економіки та безпеки України підприємств.

Постанови Уряду України:

- Постанова KM України від 03.04.1996 р. № 404 “Про Концепцію державної підтримки розвитку малого підприємництва”, якою передбачається низка заходів стимулювання малого підприємництва, в т. ч. і за рахунок сприяння інновацій;

- Постанова KM України від 22.05.1996 р. № 549 “Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів”, в якому закріплюється поняття інноваційних структур, їх види, порядок створення та реєстрації (в спеціальному порядку як додаткового до загального), джерела їх фінансування тощо;

Міжнародно-правові акти: