Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Етапи інтернаціоналізації господарського життя

Новий сучасний етап інтернаціоналізації породжений науково-технічною революцією.

Вирізняють два рівні інтернаціоналізації: мікро- та макрорівень. На макрорівні інтернаціоналізація являє собою процес залучення фірми до міжнародних операцій, якому притаманний переважно стадійний характер. На макрорівні вона проявляється в розширенні та поглибленні світогосподарських зв’язків за рахунок підвищення міжнародної мобільності факторів і результатів виробництва.

Інтернаціоналізація виробництва сприяю зростанню ефективності виробництва в окремих країнах, прискореному розвитку науки та техніки, підвищенню життєвого рівня населення.

Інтернаціоналізація господарського життя посилює взаємозалежності національних відтворювальних процесів на світовому ринку; породжує тенденцію до вирівнювання умов виробництва в різних країнах, рівня витрат виробництва, продуктивності праці, норми прибутку тощо.

Закон інтернаціоналізації діє з різною інтенсивністю в тих чи інших регіонах світового господарства.

Для визначення рівня інтернаціоналізації господарського життя використовується ряд показників: експортна квота, імпортна квота, зовнішньоторговельна квота, вартісний обсяг експорту на душу населення, обсяг нагромаджених зарубіжних капіталовкладень у країні щодо ВВП, частка іноземного капіталу в щорічних інвестиціях країн та ін.

Інтернаціоналізація господарського життя є одним із системо утворюючих факторів світового господарства. З посиленням процесу інтернаціоналізації виробництва посилюється єдність світового господарства, зростає його органічна цілісність.

61. Ключовою сучасною тенденцією інтернаціоналізації є транснаціоналізація. Транснаціоналізація проявляється у формуванні внутрішньо корпоративних міжнародних ринків, які охоплюють переважну частину світових потоків товарів, послуг, капіталу і робочої сили, а також у зростанні кількості транснаціональних корпорацій і розширення масштабів їх діяльності. Транснаціональні компанії є, з одного боку, наслідком, а з іншого – причиною зростання міжнародної концентрації виробництва, а отже, і розгортання інтернаціоналізації. Міжнародна економічна інтеграція: сутність, функції та особливості

Міжнародна економічна інтеграцій - процес зближення га об’єднання еконо­мік різних країн в єдиний господарський комплекс на основі поглиблення стій­ких взаємозв’язків у виробництві і розподілі праці, взаємодії відтворювальних структур на різних рівнях національних господарств, що зумовлює зближення згід­но з міждержавними угодами господарських механізмів і узгоджене регулювання міждержавними органами

Міжнародна економічна інтеграція - процес зближення та взаємопроник­нення національних господарств групи країн, спрямованих на створення єдиного господарського механізму

Інтеграція має наступні рівні: 1) взаємодія на рівні підприємств та організацій (створення транснаціональних корпорацій); 2) взаємодія на рівні держав, партій та організацій, соціальних груп, окремих громадян різних країн; 3) інтеграційне угруповання як результат міжнародного об’єднання.

Еволюція міжнародної економічної інтеграції відбувалася у кілька етапів. Кожен етап інтеграції має свої особливості (табл.).

Таблиця

Загальна особливість цих етапів полягає в тому, що між країнами, які всту­пили у той чи інший етап інтеграції, ліквідуються певні (залежно від рівня їх розвитку) економічні бар’єри. Внаслідок цього у межах інтеграційного об’єднання формується відносно замкнутий ринковий простір. Під дією рин­кових регуляторів (цін, відсотків тощо) у ньому виникає ефективніша терито­ріальна і галузева структура виробництва. Це забезпечує країнам-учасницям суттєву перевагу, оскільки зростає продуктивність праці, зникає необхідність у витратах на митний контроль за зовнішньоекономічними операціями

Сьогодні у світі нараховується близько 20 економічних угруповань. Серед них виділяють:

- у Західній Європі - Європейський союз (ЄС) і Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ)

- у Північній Америці - Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА

- в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні - Тихоокеанське економічне співто­вариство (АТЕС)

У процесі інтеграції окремі групи країн створюють одна одній більш спри­ятливі умови у внутрірегіональній торгівлі, наданні послуг, переміщенні фак­торів виробництва і загалом стимулюють розвиток міжнародних економічних відносин у рамках інтеграційних об’єднань.

Учасники інтеграційного процесу здійснюють глибший поділ праці, інтен­сивніше обмінюються товарами, послугами, капіталами і робочою силою.

62. Світова торгівля як форма міжнародних економічних відносин

Міжнародні економічні відносини - це система економічних зв’язків між країнами з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів (по­слуг), що вийшли за межі відповідних національних господарств [1, с.463]; це економічні відносини в системі світового господарства

До основних форм МЕВ відносять: міжнародну торгівлю товарами і послуга­ми; міжнародний рух капіталів і закордонних інвестицій; міжнародну міграцію робочої сили; науково-технічне співробітництво; валютно-кредитні відносини.

Міжнародна (світова) торгівля - форма МЕВ, що основується на глибокому міжнародному поділі праці, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, географічними та іншими умовами. На частку торгівлі припадає нині приблизно 80% всього обсягу міжнародних економічних відносин [3, с.109].

Світовий ринок - це розвинена сфера товарного обміну, що грунтується на міжнародному поділі праці. Характерною ознакою світового ринку є існування особливої системи - світових цін.

Для зовнішньої торгівлі важливе значення має конкурентоспроможність това­рів, які продаються на світовому ринку. Зовнішня торгівля відбувається за світо­вими цінами, хоча на однаковий товар у межах світового ринку вони можуть бути різними.

Головними елементами зовнішньої торгівлі є експорт та імпорт. Експорт - продаж товарів та послуг зарубіжному контрагенту'. Імпорт - придбання (купівля) в іноземного контрагента товарів та послуг. Сума експорту та імпорту становить зовнішньоторговельний оборот. Різниця між вартісними обсягами експорту та імпорту складає торговельне сальдо, яке буває позитивним або активним (коли вартість вивезених товарів і послуг перевищує вартість ввезених) і від’ємним (за зворотного співвідношення).

Основними формами міжнародної торгівлі є: біржова, аукціонна, міжнарод­ні торги.

Реальну результативність зовнішньої торгівлі відображає платіжний баланс, який складається з двох колонок - надходжень і платежів, тобто включає дві групи показників: надходження від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з інших країн (нерезидентів) і зовнішні видатки (платежі) суб’єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності даної країни (резидентів). Якщо надходження платежів перевищує видатки, то платіжний баланс вважається активним (має позитивне сальдо); у протилежному випадку - пасивним (має від’ємне сальдо). •

Фундаментом платіжного балансу є зовнішньоторговельний баланс, який розраховується на основі даних статистики митних служб (враховуючи обсяги това­рів, які реально перетинають кордони), тоді як платіжний баланс - за результатами експортних та імпортних надходжень. Часто виникають складнощі при розрахунку платіжного балансу, оскільки платежі та надходження до нього можуть у часі не збігатися з рухом товарів (послуг), а також у зв’язку зі здійсненням розрахунків у різних валютах за різними курсовими співвідношеннями [1, с. 304],

Внутрішня структура як торговельного, так особливо платіжною балансу, дина­мічна і мінлива. На їх стан впливає багато зовнішніх і внутрішніх факторів: цикліч­ність економічного розвитку, динаміка світових цін (особливо на сировину), зміна курсів валют, зростання або зниження внутрішнього попиту на споживчі та інвести­ційні товари, зовнішньоекономічна політика держави, що спрямована на зростання чи стримування експорту та імпорту

Особливості сучасного етапу розвитку світової торгівлі: перевищення темпів зростання світової торгівлі над темпами зростання ВВП; зміна структури товарообігу світової торгівлі за рахунок зростання питомої ваги продукції пере­робної промисловості; зниження частки сировинних товарів; щорічне оновлення більш ніж на третину асортименту продукції обробних галузей, насамперед елек­троніки; зростання частини взаємної торгівлі індустріально розвинених країн; зростання темпів торгівлі машинами та обладнанням на базі поглиблення між­народного виробничого кооперування; розвиток ринку наукомісткої продукції, патентів, ліцензій, ноу-хау; множинність цін; зростання питомої ваги та значення світового ринку послуг.

Основними суб’єктами міжнародної торгівлі є транснаціональні корпорації (ТНК), які контролюють понад 2/3 світової торгівлі.