Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Професійна позиція консультанта

Читайте также:
  1. Инструкция консультанта Дня открытых дверей
  2. Композиція сюжету
  3. Нерувати ідеї та стратегічно мислити; професійна (управлінська) компетентність; фізичне
  4. Обязанности руководителя и консультанта практики
  5. Основные принципы семейного консультирования, профессиональная подготовка консультанта.
  6. Позиции психолога-консультанта в консультативном диалоге.
  7. Принципы поведения психолога-консультанта
  8. Принципы работы психолога-консультанта.
  9. Пропозиція грошей.
  10. Професійна етика

Аксіома психологічної роботи: особистість психолога є частиною його методу.

С. Петрушин

Відповідно до своїх якостей і відчуттів, а також, керуючись відповідною психотерапевтичною метафорою, психолог-консультант формує певну схему психотерапевтичних стосунків, котру можна формалізувати через таку характеристику організації психотерапевтичного процесу, як „позиція".

Психотерапевтична позиція - це рольова стратегія, яку обирає

консультант, будуючи стосунки з пацієнтом. Головні параметри позиції -авторитарність/партнерство у визначенні цілей і завдань консультативного процесу і директивність/недирективність у їх технічній реалізації, котра і є мірою відповідальності за результати психотерапії та консультативної Допомоги. Консультант може співпрацювати з клієнтом на рівних,,поряд, у такий спосіб створюючи умови, які спонукають людину осмислено приймати рішення про відповідальність та зміни (так найчастіше і повинно бути в консультуванні), або з позиції „зверху", тобто вести клієнта, беручи на себе функції наставника, який „знає, що таке. Добре" і що таке „погано". При нагоді психолог може „йти" за клієнтом, тобто будувати взаємодію з позиції „знизу", досліджуючи, що саме є вагомим для людини в ситуації, що склалася. Уявлення про різні психотерапевтичні поз иції можна отримати з такої схеми:

рис 2. Професійна позиція консультанта.

Потрібно пам'ятати, що використовуючи поведінкові та сугестивні техніки, консультант найчастіше виступає з позиції „батько" („умовне прийняття"). Він навчає, веде, організовує процес, дає установки або вводить пресупозиції (НЛП) тощо.

При медитативних техніках стосунки складаються на основі „безумовного прийняття" та співпереживання („материнське ставлення"). „Материнська" позиція поєднує в собі „батьківську" результативність і м'якість впливу, що дозволяє людині рухатись у своєму унікальному напрямку. Як правило, це досягається за допомогою використання механізмів трансового наведення як допоміжного засобу для делегування

несвідомому необхідних змін.

„Сестринське" ставлення передбачає увагу, повагу, свободу, визнання самоцінності людини і найбільш характерне для парадигми клієнт-центрованої чи екзистенціальної психології.

В позиції „брата " - суворого, але такого, що цінує партнерство та співпрацю, психотерапевт виступає при використанні когнітивних технік. У цій позиції психолог не приховує сутності інтервенцій, заручається підтримкою найбільш здорових частин „Я". Такими, на наш погляд, є позитивна психотерапія, транзактний аналіз та ін.

„Нейтральна" позиція - позиція "дзеркала" - характерна для психо-динамічного підходу. Психоаналітики взагалі підкреслюють, що психоаналіз в його класичному варіанті не є психотерапією, бо в ньому ставиться завдання не вилікувати, а допомогти усвідомити.

Вибрати ту чи іншу позицію можна, зважаючи на характер завдання, індивідуальні особливості та установки клієнта, того наскільки він знає

 

свій внутрішній світ, володіє собою.

Здебільшого позиція диктується концептуально тією чи іншою школою психотерапії, до якої консультант відчуває більшу симпатію, свідомо чи несвідомо тяжіє. Показником про­фесіоналізму є здатність консультанта займати усвідомлено і пластично кожну з вказаних вище позицій.

Узагальнюючи стратегії ведення психотерапевтичного сеансу, інколи виділяють так звані тактики „мисливця" і „рибалки".

Консультант-„мисли­вець", визначаючи віхи бесіди, „заганяє" клієнта туди, де він, асимилю-вавши все обговорене, має більше можливостей „прозріти".

Консультант-рибалка ", фасилітуючи процес бесіди, скоріше очікує, надає клієнту простір для того, щоб його підсвідомість сама вибрала шлях до необхідних трансформацій. При цьому жодна з тактик не передбачає втрату ініціативи консультанта. Господарем сеансу завжди має бути психотерапевт, його впевненість і стабільність є гарантом ефективності дійства.

О.Ф.Копйов вважає, що не так суттєво, горизонтальні (демократичні) чи вертикальні (авторитарні) стосунки складаються між консультантом і клієнтом, більш важливо наскільки партнери по спілкуванню стали один для одного справжніми, значущими адресатами висловлювань, а не аноні­мними носіями абстрактних „об'єктивних" характеристик, таких, скажімо, як "діагноз", "статус", "вік", "роль" та ін. (Копйов А.Ф., 1987)




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 38 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | <== 5 ==> | 6 | 7 | 8 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав