Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Стан і напрями розвитку консюмеризму в Україні та проблеми підвищення дієвості його структурних механізмів

Досвід ринкової трансформації в Україні свідчить, що питанням консюмеризму до цього часу не приділялась необхідна увага. В країні практично відсутні наукові розробки із зазначеного питання, недостатньо врегульована законодавством сфе­ра, що забезпечує захист прав вітчизняного споживача, слабо розвинутий та майже не організований рух споживачів.

Не дивно, що оцінка як споживчого ринку, так і стану реального захисту прав споживачів в Україні досить невтішна. Адже у питанні захисту прав споживачів, у пи­танні становлення вітчизняного консюмеризму ми перебуваємо на вихідній позиції. Ось чому на рівні всіх владних структур та на рівні звичайних споживачів, які лише по­чинають об'єднуватися в організації на захист власних інтересів, необхідно докласти величезних зусиль, аби у максимально короткі строки подолати у межах цивілізованих

ринкових відносин "кримінально-підприємницьку" безконтрольність, комерційну вседо­зволеність та безкарність, що шкодить інтересам споживачів та порушує їх права.

На цей час склалася ситуація, коли відсутність економічної заінтересованості у підприємств випускати дешеві товари співпала з загальним скороченням виробниц­тва, а утримання фінансової стабільності за рахунок "накручування" цін на продук­цію вступає у суперечність з кінцевою метою виробництва — забезпечення потреб споживання.

Слід зазначити, що кількість та асортимент випущених і, відповідно, проданих товарів є лише однією стороною проблеми. Іншою стороною проблеми є те, що останнім часом значно знижується якість вироб^ИНедостатня їх кількість знял.і майже всі бар'єри на шляху неякісної продукції. Багато претензій споживачі мають, зокрема, до якості продовольчих товарів, виробів легкої промисловості, товарів культурно-побутового призначення. Щороку внаслідок невідповідності споживчих властивостей виробів вимогам споживачів вони втрачають в середньому до 18% вартості куплених товарів і до ЗО % свого вільного часу¹.

Питання якості ніколи раніше не стояло для виробництва так гостро. Це зумов­лено передусім зміною форм власності, появою конкуренції та необхідністю впрова­дження економного режиму споживання. На ринку з'являється багато різноманітних товарів, але не всі вони задовольняють смаки покупців. Основна особливість ниніш­нього етапу розвитку економіки полягає саме у тому, що поряд з кількісними, на пер­ший план виходять показники якості товарів та послуг. Із новою силою розгортається конкурентна боротьба за розширення асортименту, за підвищення якості продукції, що супроводжується зменшенням витрат на її виробництво та реалізацію.

Розшарування суспільства на бідних і багатих різко змінило як структуру спо­живання, так і вимоги до якості товарів та послуг. Складається ситуація, за якої зростання попиту бідних покупців відстає від рівня виробництва, а вимоги забезпе­чених верств населення на порядок випереджають уявлення промисловців про якість своєї продукції. Це призводить до парадоксальної ситуації: з одного боку, є надлишкова товарна маса, аз іншого — товарної маси не вистачає. Вихід із такої ситуації можливий шляхом реальної, тобто диференційованої орієнтації на спожи­вача, використання різноманітних методів вивчення ринку, аналізу попиту і спожи­вання, виявлення вимог і реакції покупців на якість та асортимент товарів.

Особливості сучасних форм господарювання мають бути пов'язані не тільки з пріоритетом якісних характеристик продукції. Не менш складним завданням є пере­орієнтація у виробництві та обслуговуванні з пересічного на конкретного споживача з його специфічним спектром різноманітних потреб і запитів.

Сукупність потреб членів суспільства у предметах споживання визначається багатьма соціально-економічними факторами. Всі вони впливають на споживача, який в свою чергу висуває підвищені вимоги до якості товарів. Спостерігається така залежність: чим вищі споживчі властивості продукції, тим вища її спроможність за­довольнити наявні потреби. А це знову створює умови для підвищення вимог до якості продукції та наступного зростання потреб. Таким чином, випускаючи продук­цію з підвищеними споживчими властивостями, виробництво задовольняє відповідні потреби населення і тим самим стимулює його інтерес до виготовлення нового, ще

)

якіснішого товару. Іншими словами, виробництво ніби прямує за попитом спожива­чів, і такий процес — одна з об'єктивних передумов поліпшення роботи промисло­вості. Якщо ця умова не виконується, продукція може залишитися нереалізованою. Більше того, поява товарів вищої якості посилює вимоги до випущеної раніше про­дукції і створює додаткові труднощі в реалізації останньої. Зниження якості — по­тенціальний збиток як для виробника, так і для торгівлі.

Спрямованість економіки на абстрактні запити реально неіснуючого "середнього" споживача зумовлена неузгодженістю дійсних потреб з результатами господарської діяльності, або (що ще гірше) нав'язуванням споживачам безликої, стандартизованої продукції. Налагодження прямого і зворотного зв'язку "виробник— споживач", "споживач — виробник" є самостійною проблемою консюмеризму. Так, за даними проведених фахівцями вибіркових обстежень, 14 % покупців орієнтуються на реко­мендації реклами, 29 % — на думку продавців, 56 % — на поради знайомих і друзів¹.

Проблема збільшення на споживчому ринку України обсягів реалізації неякіс-

іих та небезпечних для використання товарів масового споживання зумовлена ба-атьма причинами і простежується на шляху від їх виробництва (імпорту) до реалі-ації. Основними економічними причинами, що змушують споживачів купувати найбільш дешеві і, як правило, неякісні товари (здебільшого закордонного вироб­ництва), є значне зниження купівельної спроможності населення, зниження обсягів власного виробництва якісних товарів і поява на ринку продуктів "тіньового" і "чорного" виробництва та імпорту (насамперед контрабандного).

Причинами організаційного характеру є суттєве послаблення контролю за якіс­тю товарів, зумовлене демонтажем старої і недостатнім налагодженням функціону­вання нової системи контролю.

В Україні існує досить розгалужена державна система контролю за якістю това­рів, яка охоплює санітарно-епідеміологічну службу МОЗ, органи сертифікації про­дукції Держстандарту та інших міністерств і відомств, органи контролю Держспожив-захисту. В державній системі сертифікації України (УкрСЕПРО) акредитовано 138 органів 1J міністерств та відомств і близько 680 випробувальних лабораторій за 32 видами продукції. За інформацією Держстандарту, лише з листопада 1996 р. до 1 травня 1997 р. в Україні не пройшло сертифікацію 130 найменувань продукції з ЗО країн світу.

Як свідчить аналіз матеріалів перевірок територіальних управлінь у справах за­хисту прав споживачів, у 1997 р. якість продовольчих і непродовольчих товарів не поліпшилася. Питома вага забракованих в процесі перевірок товарів становить 25,5 %, тобто кожний четвертий перевірений товар бракувався. По окремих переві­рених продовольчих групахіпитома вага забракованої продукції досягала: яйця ку­рячі — 73,9 %, сири різні —І52, пиво — 48, плодоовочеві консерви — 45, цільномо-лочна продукція — 42, вино — 38, горілка — 28, масло тваринне — 26, риба та рибна продукція — 21, ковбасні вироби — 16, овочі та фрукти — 12, цукор — 8 %. При цьому слід зазначити, що питома вага перевірених продуктів у загальних обся­гах реалізації по окремих товарних групах досить різна: для яєць вона становить

' Безпалко М. Захист прав кожного працівника // Вісті. - 1995. - № 44. - С. 5.

¹ Марцин В. Споживач — центральна фігура у ринкових відносинах // Економіка України. - 1996. -№3.-С. 85.

2,7 %, цільномолочних виробів — 1,1, масла тваринного — 0,7, горілки — 0,6, сирів різних — 0,5, плодоовочевих консервів — 0,12, пива — 0,08 %.

Про те, що якість продукції на споживчому ринку залишається низькою, свід­чать дані санітарно-епідеміологічної служби. Так, відхилення від показників безпеч­ності продукції, виявлені під час лабораторних досліджень у 1997 p., становили 7,4 % (1995 р. — 4,8 %, 1996 р. — 6,2 %.). Спостерігається стійка тенденція до виго­товлення і реалізації продуктів харчування з недовкладенням сировини, недоливом, заниженням маси та вмісту жиру, цукру, сухих речовин тощо. Масового характеру набув випуск хліба з відхиленням від установленої середньої маси виробів.

Занепокоєння має викликати виробництво хлібобулочних виробів із застосу ванням різних харчових добавок, на використання яких немає дозволу МОЗ України. Є випадки виявлення у хлібі метафосу, а в сировині — продуктів розпаду метафосу та поліхлорованого біфенілу, що належать до високотоксичних речовин. Однією з причин такого становища є те, що чинне законодавство дозволяє суб'єктам підпри­ємницької діяльності, які пройшли процедуру державної реєстрації, починати виро­бництво продукції, не маючи на те відповідної технічної та технологічної підготов­леності, необхідних нормативних документів тощо. Останнє особливо небезпечно за умови, коли процес "дерегуляції" економіки, що на цей час відбувається у прак­тиці підприємницької діяльності, може досить негативно вплинути на ситуацію і, як­що вчасно не вжити належних заходів, призвести до зростання масовості порушень прав споживачів.

На особливу увагу заслуговують питання забезпечення належної якості та безпе­ки продукції дитячого харчування. Внаслідок перевірки якості дитячої, сухої, адапто­ваної суміші для немовлят "Ням-ням" виробництва Німеччини лише на складі Черка­ського представництва ТОВ Теснерія-центр" у 1997 р. 230 кг (з 1700 кг) цього продукту виявилися неякісними внаслідок завищеного загального вмісту мікроорганіз­мів, пліснявих грибків, завищеної кількості мезофільних аеробних і факультативно-анаеробних мікроорганізмів, наявності бактерій групи кишкової палички.

Перевірками виявлена відсутність необхідної інформації про товар, реалізація продуктів дитячого харчування без сертифікатів відповідності та з простроченими термінами придатності. Контроль якості партії продукції дитячого харчування, що надходить в Україну за контрактами з іноземними партнерами, як правило, не здійс­нюється в повному обсязі. Контролюються лише медико-біологічні показники. У протоколах досліджень, що проводять органи Держсаннагляду, як правило, не за­значається дата виготовлення продукції згідно маркування виробника (простав­ляється лише місяць і рік виготовлення, що не дає можливості ідентифікувати конк­ретну партію продукції з документом, що підтверджує її належну якість).

Тривогу повинно викликати надання органам Держстандарту та МОЗ України дозволу на реалізацію продукції дитячого харчування іноземного виробництва, тер­міни придатності яких значно перевищують терміни придатності для аналогічних вітчизняних продуктів. Наприклад, імпортні сухі молочні суміші мають термін при­датності 2-2,5 роки, а аналогічні вітчизняні — лише 8-12 місяців.

Перевірками встановлено порушення законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки при реалізації іграшкової зброї іноземного виробництва (в ос­новному китайського) з пластиковими кульками. За даними МОЗ України, лише за 6 місяців 1997 р. цими іграшками в Україні було травмовано 109 дітей із випадками

повної втрати зору на одне око. Так, зразки іграшкових пістолетів невідомих фірм, які було вилучено на Тернопільському ринку, не відповідали вимогам ГОСТ 25779-90. Кінетична енергія пластикової кульки у 1,5-2,0 рази перевищувала максимально до­пустимі значення, а енергія удару у 4 рази перевищувала показники ГОСТ.

Про низьку якість, "а інколи і безпеку для здоров'я дітей, імпортованих м'ясних ви­робів свідчать такі факти: сосиски польського виробництва "Паровки" були зняті з ре­алізації у м. Києві внаслідок дуже низьких органолептичних показників (кислий при­смак, гумова консистенція, відсутність смаку натурального м'яса). Лабораторними дослідженнями встановлено наявність у сосисках значної кількості різних харчових добавок. У м. Донецьку виявлено і знято з реалізації партію м'ясних консервів дитячо­го харчування виробництва США (пюре з яловичої печінки) у кількості 122 т. Концент­рація міді в цих консервах становила 49,6 мг/кг (допустима норма — 5 мг/кг).

Порушення вимог щодо наявності сертифікатів відповідності на продукцію, що реалізується, серед перевіреної у 1997 р. Держстандартом України маси товарів становить 53,6 %. Зафіксовані випадки, коли суб'єкти підприємницької діяльності реалізують продукцію за фальсифікованими сертифікатами відповідності або навіть без них; без ветеринарних сертифікатів та гігієнічних висновків. Це стосується пе­редусім м'ясних консервів, що маркуються як такі, що вироблені в Польщі.

Перелік порушень прав споживачів можна продовжувати, але основне — це задіяти надійні правові механізми їх обмеження і ліквідації. Як зазначалося, крім економічних і організаційних факторів забезпечення якості товарів народного споживання, вирішальне значення має законодавче та нормативне регулювання цього процесу.

Україна має низку законодавчих актів, що регламентують правила контролю споживчих товарів: закони України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист прав споживачів", "Про якість та безпеку хар­чових продуктів та продовольчої сировини"; декрети Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію", "Про державний нагляд за додержанням стан­дартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" тощо.

Аналіз свідчить, що поява неякісних товарів на споживчому ринку України стала можливою внаслідок недосконалості і неефективності чинного законодавства, яке має різні підходи щодо регулювання питань вітчизняного виробництва і імпорту не­якісної продукції. Сучасний його стан є фактично небезпечним для населення України і дискримінаційним щодо вітчизняного виробника. Вимоги до якості, безпе­ки харчових продуктів у чинному законодавстві сформульовані узагальнено і не ма­ють прямої дії, фактично відіутній механізм відповідальності іноземного виробника за випуск і реалізацію на українському ринку неякісної продукції. Як правило, в Україні не присутні уповноважені представники іноземних фірм, які мають статус юридичної особи на території України і повинні відповідати згідно з законодавством за шкоду, заподіяну здоров'ю та добробуту населення. За цих умов більшість неякі­сної продукції надходить в Україну не з країн третього світу, а з розвинутих країн (Канади, країн Європейського союзу та інших) і ця продукція не відповідає вимогам стандартів і технічних регламентів цих країн. Численні факти свідчать, що саме під дахом країн "цивілізованої" ринкової економіки знайшли притулок потужні "вироб­ничі" об'єднання, які працюють на ринки країн із "перехідною" економікою і спеціалі­зуються, скажімо, на випуску фальсифікованих спиртних напоїв, перемаркуванні та

переупаковці ліків та продуктів харчування, що мають прострочений термін збері­гання, на виробництві продукції за фальшивою франшизою тощо.

Суттєво погіршив ситуацію наказ МОЗ № 222 від 23 липня 1996 p., що дозволяв увезення в Україну харчової продукції, яка містить синтетичні добавки 420 наймену­вань (замість 60, як було раніше). Зокрема, наказом фактично дозволено ввезення в Україну харчових продуктів, що містять такі небезпечні канцерогенні консерванти, як "Е-312", "Е-330", "Е-458А". Ситуація може змінитися на краще після прийняття Кабінетом Міністрів постанови про перелік заборонених харчових добавок, що пе­редбачено Законом України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподар­ської продукції". Проект цієї постанови за дорученням Уряду має підготувати Держ­стандарт.

Окрім того, Держстандарт опрацьовує для застосування в Україні Директиву Європейського співтовариства № 85-374 про рівну відповідальність імпортера і ви­робника за неякісну продукцію. Розробляються також пропозиції щодо вилучення небезпечної продукції з ринку України та її наступної утилізації. Зважаючи на мало-ефективність контролю у сфері торгівлі, це має велике значення, оскільки заборо­нена для продажу продукція може бути передана в іншу торговельну організацію або місцевість, перероблена для наступного продажу тощо.

Ситуація на споживчому ринку України свідчить про неефективність роботи на­глядових органів. Інтеграція України до європейського економічного простору вима­гає поступового зближення вітчизняної законодавчої і нормативної бази з відповід­ною базою ЄС, суттєва особливість якої — контроль за якістю і безпекою продукції як на стадії виробництва, так і в торговельній мережі. У зв'язку з цим Законом України від 11 червня 1997 р. "Про внесення змін і доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" Держстандарту України дору­чено здійснювати контроль за наявністю сертифікатів відповідності для імпортова­них товарів, що реалізуються юридичними або фізичними особами на митній тери­торії України, Для ефективного здійснення такого контролю, тобто з метою своєчасного припинення продажу потенційно небезпечних товарів необхідно приве­сти у відповідність із зазначеним Законом України інші чинні законодавчі акти, а са­ме Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за дотриманням стан­дартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" і Кодекс України про адміністративні правопорушення. Прийняття цих змін забезпечить Держстандарту умови для застосування дієвих заходів до порушників вимог чинного законодавства.

Потребує своєї розробки Концепція державного контролю і нагляду за якістю товарів і послуг. Подальшими етапами реалізації Концепції мають стати розробка комплексу відповідних законодавчих та нормативних актів, які б чітко визначали та регламентували виконання функцій у сфері державного контролю і нагляду, взає­модію між різними контролюючими організаціями, що мають забезпечувати захист прав споживачів в Україні.

Суттєві доповнення необхідно внести до Кримінального кодексу. Скажімо, не­поодинокими на цей час є випадки отруєння громадян фальсифікованими алкоголь­ними напоями, що мають смертельні наслідки. Проте за скоєння цього злочину, який за своєю суттю може бути кваліфікований як ненавмисне вбивство, винних практично неможливо притягти до кримінальної відповідальності, оскільки законо­давством такий вид злочину до цього часу не визначений.

Необхідно вжити заходи до заборони відвантаження, реалізації та продажу не­якісних фальсифікованих, потенційно небезпечних, без необхідної, доступної та до­стовірної інформації товарів, до вилучення їх з обороту та утилізації.

Органи Держспоживзахисту наділені юридичними повноваженнями вилучати з обороту неякісну та небезпечну*для споживання продукцію, але процедурний меха­нізм, який визначає порядок її утилізації чи знищення, не розроблено. Тому проект нормативного акта про порядок заборони використання, про утилізацію та знищення недоброякісних та небезпечних для здоров'я людини та навколишнього середовища продовольчої сировини і харчових продуктів потребує термінової розробки.

Існуюча законодавча та нормативна база, що регламентує повноваження держа­вних органів, які здійснюють нагляд і контроль за якістю і безпекою товарів народного споживання, також потребує вдосконалення. Мається на увазі перегляд міждержав­них стандартів, які застаріли і не відповідають вимогам сьогодення. Так, діючі на цей час стандарти на продукти харчування не містять вимог щодо терміну придатності їх до споживання, які врегульовані Законом України "Про захист прав споживачів". Це питання мають вирішувати спільно Держстандарт і Держспоживзахист.

Неузгоджена взаємодія органів, які здійснюють контроль якості та безпеки про­дуктів харчування в Україні. Сьогодні виробників контролюють Держстандарт і МОЗ України, а торгівлю — Держспоживзахист. Якість імпортних товарів, що ввозяться на територію України, контролюється всіма зазначеними органами, але, незважаючи на це, надійної перепони неякісним та небезпечним товарам на кордоні немає. Оскільки діюча система сертифікації імпортних товарів неефективна, то потребує розробки нормативний акт щодо єдиного порядку ввезення товарів на територію України.

Вдосконалення законодавчої бази захисту прав споживачів та поліпшення ста­ну на споживчому ринку послуг можливе шляхом: правового забезпечення гарантій надання послуг найбільш вразливим верствам населення за соціально доступними цінами, встановлення у законодавчому порядку мінімального набору соціально га­рантованих послуг, визначення джерел покриття витрат, пов'язаних з наданням цих послуг суб'єктам підприємницької діяльності незалежно від форм власності; зни­ження орендної плати та комунальних платежів, зменшення податкового тиску, за­безпечення |адання фінансової підтримки з боку держави зазначеним вище госпо­дарюючим суб'єктам в законодавчому порядку; прискорення опрацювання та затвердження Житлового кодексу України; регламентації правил надання платних послуг населенню та завершення розробки і введення в дію міністерствами і відом­ствами, причетними до надання послуг, нормативно-правових актів, що визначають порядок і правила їх надання, а також відповідальність перед споживачами за їх по­рушення.

Особливої уваги потребує питання правового забезпечення прав споживачів та посилення відповідальності за їх порушення у сфері громадського харчування:

дотримання прав споживачів у ресторанах, кафе, барах, підприємствах громад­ського харчування, розташованих на вокзалах, в аеропортах, місцях масового від­починку, митницях тощо;

підвищення якості обслуговування споживачів у підприємствах громадського харчування, розташованих на базах відпочинку, у пансіонатах, санаторіях, дитячих літніх таборах, а також на підприємствах, що обслуговують іноземних туристів;

організація харчування літніх людей та інвалідів, які проживають у будинках-інтернатах, територіальних центрах, та дотримання належного стану торговельного обслуговування самотніх, малозабезпечених громадян похилого віку;

організація якісного харчування учнів у школах, професійно-технічних учили­щах, технікумах та студентів вищих навчальних закладів тощо.

У подальшому мова може йти про кодифікацію законодавства, що охоплює регулювання всього комплексу питань консюмеризму. Процес створення право­вої інфраструктури консюмеризму може бути значно прискорений шляхом засто­сування законодавчої бази, яку вже мають країни розвинутої ринкової економіки, передусім США.