Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Зміст громадянського виховання

Виховання громадянина передбачає передусім свідомого почут­тя любові до Вітчизни, народу, почуття патріотизму, що передбачає:

— національну самосвідомість людини, осмислення мораль­
них і культурних цінностей країни, відповідальності перед своєю
нацією, збереження рідної мови;

Сухомлинська О.В. та ін. Концепція громадянського виховання особистості в умо­вах розвитку української державності // Педагогічна газета. — 2000. — № 6.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

— гордість за успіхи дер­
жави, біль за невдачі;

— усвідомлення свого
глибокого зв'язку з народом,
участь у його справах;

— збереження і примно­ження традицій, звичаїв, об­рядів рідної країни;

— знання символіки своєї Батьківщини;

— знання історії свого на­роду, роду, прихильність до рід­них місць.

Г. Ващенко перерахував ті гасла, під якими має проводитися виховання української молоді. Серед них одне із головних — молодь мусить чітко уявляти собі, в чому благо Батьківщини, а саме:

1. Державна незалежність, можливість для українського наро­ду вільно творити своє політичне, соціальне, господарське і релі­гійне життя.

2. Об'єднання всіх українців, незалежно від їх територіального походження, церковної приналежності, соціального стану і таке інше, в одну спільноту, що пройнята єдиними творчими прагнен­нями і високим патріотизмом.

3. Справедливий державний устрій, який би підтримував лад у суспільстві, в той же час забезпечував особисті права й волю кожного громадянина й сприяв розвиткові й прояву його здібно­стей, спрямованих у бік громадського добра.

4. Справедливий соціальний устрій, при якому зникала б і не­можлива була б боротьба між окремими групами суспільства.

5. Високий рівень народного господарства й справедлива ор­ганізація його, що забезпечувала б матеріальний добробут всіх гро­мадян, була позбавлена елементів експлуатації.

6. Розквіт духовної культури українського народу, науки, мис­тецтва, освіти. Піднесення її на такий рівень, щоб Україна стала передовою країною в світі...¹.

В.О. Сухомлинський справжню громадянськість бачив у мо­ральній відповідальності за все, що робиться на рідній землі: не-примиреність до недоліків, гаряче прагнення боротися за розквіт, велич і могутність Вітчизни².

Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава, 1994. — 190 с.

Сухо]нлинськш В.О. Вибрані твори в 5-ти т. — Т. 1. — Київ, 1976. — С. 146.

1.3. Змістовний компонент виховного процесу

Важливе місце в змісті гро­мадянського виховання посідає формування культури міжетніч­них відносин, яка «проявляєть­ся в повазі інтересів, прав, са­мобутності великих і малих на­родів, готовності й умінні йти на компроміси з різними етніч­ними, релігійними групами заради соціального миру в державі»¹, розвиток планетарної свідомості, яка включає почуття єдності й уні­кальності життя на Землі, що вимагає мирного співіснування всіх народів, країн. Одним із компонентів громадянського виховання шко­лярів є оволодіння ними правовою і політичною культурою.

Оволодіння правовою культурою сприяє розвитку правосвідо­мості особистості, тобто усвідомленню своїх прав, свобод, обов'яз­ків, ставлення до закону, державної влади.

Політична культура — одна із сфер духовного життя людини, що характеризує її досягнення в засвоєнні політичних знань, умінь, норм та традицій політичної діяльності, які дозволяють учневі регулювати свої політичні дії, поведінку.

Сформованість політичної культури членів суспільства сприяє: стабілізації на конституційних засадах внутрішнього становища в суспільстві; розробці певного політичного курсу розвитку пра­вового демократичного суспільства у вільному політичному діа­лозі; вихованню ціннісного відношення до загальнолюдських глобальних проблем світу, соціальних груп, окремих особистос­тей, їх діяльності; становленню громадської думки, позитивних стійких мотивів діяльності і вчинків суб'єктів; виявленню висо­ких морально-політичних якостей особистості: чесності, справе­дливості, відвертості, принциповості, толерантності тощо.

Основними завданнями формування політичної культури шко­лярів є:

~ виховання в учнів інтересу до політики, до політичних знань, політичної літератури, історичних документів;

— виховання потреби в політичній самоосвіті (оволодівати по­літичними знаннями, вміннями, розширяти політичний кругозір);

— формування вмінь аналізувати і оцінювати суспільно-полі­тичні події, які відбуваються в країні, світі;

— сприяння засвоєнню учнями політичних норм, цінностей, традицій своєї країни;

' Сухонпинська О.В. та ін. Концепція громадянського виховання особистості в умо­вах розвитку української державності // Педагогічна газета. — 2000. — № 6. — С. 5.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

— виховання потреби у молоді брати участь у суспільно-полі­
тичній діяльності на засадах демократизму, вагомості, терпимості до
інакомислення, поваги до законно створених державних інститутів;

—- виховання єдності мотивів, знань, переконань, слова і діла як основи політичної культури.

Виховання громадянськості як інтегративної риси особистості включає також її дбайливе ставлення до природи, моральність, культуру поведінки, потребу в праці та ін.

Щоб забезпечити громадянську освіченість школярів, необхідно визначити сукупність ціннісних орієнтацій, які формують ставлен­ня людини до оточуючого її світу, що вимагає оволодіння школя­рами певними знаннями, а саме¹:

—культурологічними, ядром яких є уявлення про суть грома­дянського суспільства, систему соціального забезпечення й соціаль­ного захисту, соціальної поведінки про культурні надбання своєї нації та нації інших народів, історію, традиції країни та ін.;

—гхсіологічними (про громадянські, демократичні, загально­людські й національні цінності);

—правовими — знання щодо Конституції як основного зако­ну, основ конституційного ладу, порядку формування, діяльності та взаємодії державних органів і органів місцевого самоврядуван­ня, знань прав людини, механізмів їх захисту, обов'язків і відпові­дальності та ін.;

—політичними, що передбачає знання певних теорій, законів суспільного розвитку, державних органів, традицій, політичного життя, державної символіки своєї країни, її історичного походжен­ня, політичних прав та свобод людини, поточної політики тощо;

—економічними знаннями щодо економіки своєї держави та інших держав, суті ринкових відносин тощо;

—соціально-психологічними знаннями щодо суті владно-під­владних відносин, мотивації соціальних дій, інформаційного впливу на свідомість виборців, способів розв'язання конфліктних ситуа­цій, форм комунікативної взаємодії.

Знання сприяють розвитку громадянського мислення, яке не­можливе без оволодіння уміннями²:

—критично сприймати інформацію, самостійно її аналізувати;

—приймати виважені рішення з урахуванням юридичних норм;

—послідовно відстоювати свої права;

—давати аналіз причин політичних або соціально-політичних явищ, провищати дії їх учасників;

¹ Жадан І.В. та ін. Концепція громадянської освіти в Україні // Педагогічна газе­
та. - 2000. - № 11. - С. 5.

² Жадан І. В. та ін. Концепція громадянської освіти в Україні // Педагогічна газе­
та. -2000. - № 11. - С. 5.

\

1.3. Змістовний компонент виховного процесу 113

^; -4 аргументовано, логічно вести політичну дискусію, виявляти терпимість до іншої позиції;

— розробляти стратегію розв'язання проблемної ситуації, оці­
нювати свої ідеї з позиції іншого;

— володіти культурою міжгрупових і міжособистих відносин.
Виховання громадянськості передбачає також створення умов

для конкретних вчинків, дії учнів, їх суспільно-політичної діяльності. Мотивами цих вчинків, дій можуть бути інтерес до політики, до суспільної праці, бажання самоутвердитися в цій галузі тощо.

Вивчення мотивів участі школярів у суспільній діяльності свідчить, що школярів спонукає до діяльності можливість роз­ширювати свої пізнання життя, збагачувати досвід, здійснюва­ти самоосвіту, встановлювати контакти з однокласниками, ствер­джувати себе серед однолітків та ін. Причиною байдужого став­лення до суспільно-політичної діяльності є: нав'язування справ з боку старших, нецікаві заходи, невпевненість у собі, незібра-ність, невимогливість класного колективу, незадоволеність жит­тям та ін.

Тому завдання вихователя — стимулювати суспільно-політич­ну діяльність школярів, яка сприяє всебічному розвитку особис­тості.

Ще М.Г. Чернишевський зауважував, що участь людини в су­спільно-політичному житті є однією з необхідних умов її розвит­ку, формування її духовного складу, бо це найкраща школа для розвитку в людини істинно людської гідності.

Чернишевський писав, що з двох людей, однаково обдарова­них природою, той буде мати більш широкий погляд на життя, хто звик до активної участі в суспільному житті. Коли ж думки людини зосереджені виключно на дрібних піклуваннях про дрібні справи, то збіднюється розум і серце людини. Така людина мимо­волі перетворюється в обивателя. Краще не розвиватися людині, ніж розвиватися без впливу думки про суспільні справи, без впли­ву почуттів, які спонукаються участю в них. «Коли з кола моїх спостережень, із сфери дій, в якій я обертаюся., виключені ідеї та спонукання, що мають предметом спільну користь, тобто виклю­чені громадянські мотиви, що мені залишається? У чому лишаєть­ся мені брати участь? Залишається морочлива метушня окремих людей з особистими вузькими клопотами про свою кишеню, про своє черевце або про свої забави»¹.

У демократичному суспільстві школярі можуть самі визначити свою участь у суспільних дитячих та юнацьких організаціях, свої позиції з основних політичних програм, способи підтримки, що

¹ Чернишевський М.Г. - Т. V. - С. 168—169.

114 Розділі. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

потребує від них компетентності, активності, ініціативності/ това­риськості, настійливості. Г.А. Амінев, А.О. Копаньова включають як елемент політичної культури політичний самоконтроль, що при­пускає співвідношення, аналіз особистістю відповідності особис­того стилю життя, власних політичних орієнтацій та цінностей з політичними ідеалами та цінностями суспільства, щоб уникнути критиканства, політичного лицемірства¹.

Основні шляхи громадянського виховання школярів

1. Громадянському вихованню школярів може сприяти запро­вадження спеціального навчального предмета в старших класах.

2. Забезпечення оволодіння школярами системою знань про

людину та суспільство певними уміннями у процесі вивчення освітніх предметів: історії України, всесвітньої історії, географії, основи правознавства, природознавства, суспільствознавства, лі­тератури як української, так і світової, рідної мови, предметів ху­дожньо-естетичного циклу, а також курсів дисциплін шкільного компонента навчального плану («Людина і світ», «Основи ринко­вої економіки», «Права людини» тощо).

Предмети природничо-математичного циклу, які розкривають цілісність світу, взаємозв'язок людини з природою, відповідаль­ність за збереження природи, життя на планеті, сприяють форму­ванню світогляду особистості.

Розвитку таких громадянських чеснот, як саморозуміння, здат­ність робити вибір та відповідати за це, толерантність, формуван­ню навичок і вмінь розв'язувати конфлікти, сприяють курси варі­ативного компонента навчального плану «Основи психології», «Психологія спілкування», «Культура спілкування», «Культура спілкування» та ін.

3. Організація позакласної та позашкільної виховної роботи, що
сприяє не тільки збагаченню учнів знаннями й уміннями, а й за­
лученню школярів до безпосередньої діяльності, яка розвиває якості
громадянина.

Для цього можна використовувати різноманітні форми та мето­ди роботи: бесіди, інформації, усні журнали, різного спрямування клуби, конкурси коментаторів, круглі столи, прес-конференції, заочні подорожі, години запитань і відповідей, диспути, конферен­ції, суспільно-політичні вікторини, захисти рефератів з різних гро­мадянських питань, аналіз конкретних політичних та історичних ситуацій, робота прес-центрів, лекторіїв: мітинги; зустрічі; випуск незалежних шкільних газет; клуби юних парламентарів, які об'єд-

Амшіев Г.А., Копанева А.А. Политическая культура школьников. — М., 1987;. —
С. 20. ",

\

1.3. Змістовний компонент виховного процесу 115

нують тих, хто бажає розібратися в поточних подіях, «теледебати' кандидатів у президенти», відповіді політичному супротивнику, шкільні політичні театри та ін.

Наприклад, в Українському коледжі ім. В.О. Сухомлинського

(м. Київ) працює Міжнародний клуб дитячої дипломатії. Цілі клубної

діяльності визначено такі;

— розвивати дружні зв'язки між молоддю різних держав («на­родна дипломатія»);

— поширювати екологічні знання;

— вивчати демократичні традиції у розвинених країнах світу;

— сприяти організації цікавого і змістового дозвілля молоді, все­бічному розвитку колежан, підвищенню їх політичної культури;

— забезпечити зайнятість молоді, реалізацію особистості в умо­вах навчання і виховання, спрямувати на здоровий спосіб життя та його пропаганду.

Діяльність клубу включає:

— вивчення світової історії та дипломатії;

— отримання найвищої інформації про демократичну освіту, су­спільно-політичний лад, спосіб життя різних країн світу;

— обмін інформацією;

— вдосконалення знання української та іноземних мов;

— обмін навчальними посібниками;

—проведення конкурсу «Юний дипломат». Громадянська діяльність суб'єкта може знайти виявлення:

— у пізнавальній діяльності, пов'язаній з оволодінням інфор­мацією про видатних людей країни, її історію, природу тощо;

— історико-етнографічній пошуковій діяльності:

а) вивченні історії свого
села, міста чи вулиці, топоні­
міки місцевості;

б) дослідженні, облікуван-
ні історичних пам'яток, похо­
вань предків;

в) збиранні предметів дав­
нини, записуванні традицій,
звичаїв, пісень, легенд, прислі­
в'їв та інших видів народної
творчості;

г) догляді за пам'ятниками,
могилами тощо.

4. Учнівське самоврядування, яке при педагогічно доцільній його організації, може стати практичною школою демократії для учнів, формувати навички проведення передвиборчих кампаній, участі

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

у виборах, розробки і реалізації власної політичної програми. Ор­гани учнівського самоврядування можуть розробляти кодекс по­ведінки учня, обговорювати, приймати рішення щодо його додер­жання та ін.¹.

Розвинені демократичні країни мають багатий досвід організації громадянського і політичного виховання. Наприклад, у США розроб­лений національний стандарт з питань громадянськості.

Учні початкової, середньої і старшої школи повинні знати і розу­міти, що означає бути громадянином і яку це передбачає відпові­дальність.

Стандарти побудовані навколо п'яти ключових блоків:

1. Що таке суспільне життя, політика, уряд.

2. Основи американської політичної освіти.

3. Як уряд реалізує закладені в Конституції цінності, цілі і прин­ципи американської демократії.

4. Взаємовідносини США з іншими державами і стан на світовій арені.

5. Права і обов'язки громадянина в умовах американської демо­кратії.

Зміст кожного із блоків ураховує вік школярів. Так, наприклад, п'ятий блок для 10-літніх дітей (4 клас) передбачає усвідомлення наступних питань:

1. Сутність громадянства (що таке громадянство, яке припускає: людина визнається законним членом нації, має право голосувати, бути обраною, несе відповідальність за свої вчинки).

2. Як людина стає громадянином?

3. Права громадянина США (Чому вони важливі не лише для осо­бистості, але і для всього демократичного суспільства? Чим розріз­няються особисті, політичні, економічні права?).

4. У чому полягає відповідальність американців? Особиста від­повідальність важлива не тільки для самого себе, але і для сім'ї, суспільства, держави, народу. Особиста відповідальність перед сус­пільством — це турбота про самого себе: здоров'я, освіту, наслідки вчинків. Громадянська відповідальність полягає в тому, щоб не бути байдужим до справ уряду, впливати на нього, сплачувати податки, виконувати армійський обов'язок та ін.

5. Риси характеру особистості, важливі для збереження і поліп­шення американської демократії. Це особиста відповідальність за свою сім'ю, друзів, співтовариство; самодисципліна, самоврядуван­ня; незалежно від того, подобаються тобі ті чи інші люди або ні, вміння вислуховувати їх точку зору; бути чесним, додержуватися за­кону, навіть якщо не погоджуєшся з ним; уміння іти на компроміс, бути патріотом своєї країни.

Жадан І. В. та ін. Концепція громадянської освіти в Україні // Педагогічна газе­
та. - 2001. - № 14. - С. б. 0 "і-

1.3. Змістовний компонент виховного процесу

6. Участь американців у діяльності свого уряду: голосування, участь у громадських дискусіях, мирних демонстраціях, праця в гро­мадських організаціях, надання грошей політичним партіям.

7. Вибори американських лідерів.

У старших класах програма більш складна. Так, старшокласники повинні знати вимоги (пункт 2) для одержання американського гро­мадянства: проживання в країні протягом 5 років; уміння читати, писати, говорити англійською мовою; моральна поведінка; знання історії США; знання і підтримка цінностей і принципів американської Конституції.

Форми перевірки знань різноманітні: дати визначення; поясни­ти, чим ті чи інші положення, поняття відрізняються, яке їх похо­дження; описати події, обґрунтувати їх важливість; оцінити позицію, аргументовано захистити її тощо.

Успішність роботи, спрямованої на громадянське виховання школярів, визначається низкою віщог, а саме:

— створенням демократичного клімату, стилю спілкування в школі, учнівському колективі;

— педагогічно цілеспрямованим відбором змісту, форм, мето­дів виховання з урахуванням вікових особливостей учнів, їх інте­ресів, прагнень, що передбачає стимулювання учнів до творчості, ініціативи, самостійності, активності (використання дискусій, си­туативно-рольових ігр, «мозгових атак», інтелектуальних аукціо­нів, підготовка проектів, видання газет, журналів, тобто урізнома­нітнення форм і методів виховання);

— здійснення постійної самоосвіти вчителями, вихователями;

— залучення до співпраці зі школою батьків, культивуючи се­ред них демократичні цінності й традиції.

Отже, виховання громадянськості є цілісним процесом оволо­діння знаннями, розвитку громадянської свідомості, громадянсь­кого мислення, громадянських рис і почуттів, організації суспіль­но-політичної діяльності особистості.