Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Легалізація як правова процедура.

Читайте также:
  1. II. Правовая культура: понятие, функции и виды.
  2. Адміністративно-правова норма
  3. Англосаксонская правовая семья
  4. В9. Принцип справедливости и законности как нравственная и правовая
  5. Виды и правовая характеристика операций кредитной организации с ценными бумагами
  6. Визначення та правова кваліфікація піратства.
  7. Вопрос 17: Правовая работа и профессиональная юридическая деятельность: понятие и соотношение.
  8. ВОПРОС 22 Правовая организация трудоустройства
  9. Вопрос 47: Правовая культура юриста: понятие и основные черты.
  10. Вопрос: Понятие и правовая природа брака, порядок его заключения по законодательству РФ.

Термін процедура запозичений із французької мови – «procedure». У свою чергу, французька мова це поняття запозичила з латині, де «procedere» означає просування будь-чого, чи, у більш вузькому розумінні, офіційно встановлений порядок дій під час обговорення, ведення будь-якої справи.

Будь-яка процедура як загальносоціальне явище становить собою систему, що: орієнтована на досягнення конкретного соціального результату; складається з актів поведінки чи етапів діяльності, що послідовно переміняють один одного; створює модель розвитку, руху будь-якого явища, яка закріплюється на нормативному рівні; ієрархічно побудована; знаходиться в динаміці, розвитку; виступає як засіб реалізації головного для неї суспільного відношення.

Правова (юридична) процедура має свої характерні риси.

По-перше, це особлива процедура, що чітко викладена і закріплена в законах і підзаконних нормативних актах.

По-друге, вона становить собою нормативно-встановлений порядок здійснення юридичної діяльності.

По-третє, головною метою правової процедури є реалізація основної, тобто матеріальної юридичної норми, заснованого на ній матеріального правовідношення.

Визначення легалізації як правової процедури має за мету не тільки підтвердження процедурного характеру легалізації, але й теоретичного обґрунтування форми і змісту цієї процедури.

Основою для проведення дослідження процедурних властивостей легалізації послужили результати аналізу її принципів, ознак, а також сутності правової процедури як такої.

Легалізація, як соціальне явище, становить собою систему, що орієнтована на одержання певного результату у сфері узаконення, визнання, підтвердження певних суб’єктів, об’єктів, дій. Досягнення цієї мети відбувається в суворій відповідності здійснюваних дій певній моделі такої процедури.

При встановленні співвідношення між легалізацією і правовою процедурою, насамперед, було прийнято в увагу співвідношення ознак зазначених понять. Спираючись на ознаки правової процедури, що їх запропонував В. М. Протасов, можна виявити такі характеристики.

Правова процедура спрямована на досягнення певного правового результату.

Легалізаційна діяльність так само спрямована на досягнення конкретного, передбаченого нормою права результату. У залежності від здійснюваного виду легалізації, досягається реалізація конкретного правового результату у сферах: узаконення, визнання, підтвердження певних об’єктів, суб’єктів, дій.

Правова процедура складається з актів поведінки, що послідовно переміняють один одного.

Легалізаційна діяльність здійснюється за умови чіткого, послідовного проходження цієї діяльності через певні стадії. Причому, що характерно для легалізації, дані стадії фактично відповідають стадіям застосування права. При здійсненні своїх повноважень суб’єкт легалізації, насамперед, установлює фактичні обставини справи, що вирішується, потім проводить їх юридичну кваліфікацію (встановлюючи юридичну основу процедури), завершальною стадією виступає ухвалення рішення по суті розглянутої справи.

Правова процедура динамічна за своєю природою.

Легалізації властивий свідомо-вольовий характер. Дане правове явище не може виражатися в бездіяльності, це завжди спрямована дія (сукупність дій). Не можна «визнати» або ввести в законний обіг ті чи інші об’єкти за допомогою бездіяльності. Тільки доцільна, «зручна» і відповідна закону дія уповноваженого суб’єкта є запорукою здійснення мети легалізації.

Правова процедура має залежний характер.

Перебуваючи в залежності від головного для неї матеріального регулятивного правовідношення, легалізація не може здійснюватися в рамках інших правовідносин. Тільки позитивна і відповідна закону поведінка учасників правовідносин може бути віднесена до легалізації.

Правова процедура регламентується за допомогою як публічно-правових, так і приватноправових засобів.

Зміст і порядок здійснення легалізації визначається за допомогою нормативного й індивідуального регулювання. Усі ті явища, що належать до об’єкта легалізації і зв’язані з публічно-правовою сферою (державна влада, засоби, офіційні документи), регламентуються законами або підзаконними актами. У свою чергу, приватноправові об’єкти легалізації (повноваження директора підприємства, корпоративні права певних суб’єктів) регламентуються актами індивідуального регулювання (договір, статут, становище, рішення засновника).

Правова процедура складається за участі суб’єктів права.

Фактично, і це відрізняє її від реалізації права, легалізацію здійснює спеціальний уповноважений суб’єкт в інтересах зацікавленої особи. Крім осіб, у яких є право, намір і можливість її здійснення, для досягнення мети легалізації необхідно ефективне функціонування уповноважених осіб, чия передбачена нормативними регуляторами діяльність дозволяє зацікавленим особам досягти бажаних і не суперечних закону результатів. Отже, доцільно припустити, що легалізація, як і правова процедура, складається за участі суб’єктів права, причому, у контексті легалізації, суб’єкти права, що беруть участь, поділені на зацікавлених осіб (ті, у чиїх інтересах) і суб’єктів легалізації (ті, за допомогою дій яких реалізуються інтереси).

Отже, за структурою і зовнішніми характеристиками, тобто за формою відображення, можливо визначити, що легалізаційна процедура виступає як частина процедурно-процесуального механізму.

По своїй суті легалізація є матеріальною правовою процедурою, бо для неї як основне виступає матеріальне регулятивне правовідношення.

Більш того, легалізація є процедурою позитивного застосування права, бо в ній є суб’єкт, зацікавлена особа, об’єкт і специфічна діяльність уповноваженого суб’єкта, виражена у визнанні, або дозволі, або узаконенні певних суб’єктів, об’єктів, дій.

Істотною ознакою процедури легалізації є наявність попередньо встановленої моделі (програми), відповідно до якої вона втілюється в життя, у реальну поведінку суб’єктів. У загальному плані ця модель становить собою певний порядок, послідовність у здійсненні дій, операцій, тобто свого роду алгоритм, реалізація якого повинна привести до бажаного результату. Від того, як побудована модель процедури, що вона собою становить, залежить і досягнення наміченого результату.

Легалізація, будучи правовою процедурою, визначає склад і послідовність юридичних дій у певній сфері юридичної практики, зв’язана із задоволенням певних потреб суспільства і держави.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 39 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав