Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Універсальні ознаки та форми правозастосування.

До універсальних ознак правозастосування відносяться: 1. владний характер; 2. опосередкованість правозастосування; 3.особливий статус суб'єкта правозастосування; 4. індивідуалізований характер; 5. регламентованість діяльності в рамках компетенції; 6. юридично оформлений результат.

Приватноправове правозастосування. Всі названі ознаки, виявляються в процесі аналізу діяльності колективних суб'єктів права, таких як, наприклад, юридичні особи.

Юридична особа є суб'єктом права з особливою правосуб'єктністю. Фактично, всі елементи правосуб'єктності юридичної особи містяться в юридичних документах (Статут і т.д.), Виникають з моменту створення і припиняються моментом ліквідації юридичної особи. В якості прикладу візьмемо юридичну особу з такою організаційно-правовою формою як приватне підприємство. Виконавчим органом управління підприємством є дирекція, а головною посадовою особою - директор. У статуті підприємства, закріплюються повноваження, права (особливий статус) і обов'язки директора.

Директор, здійснюючи свою діяльність, є носієм влади, яка була передана йому за рішенням власника. Однак, директор діє не в своїх інтересах, але в інтересах компанії, причому це не його «добра воля», а прямий, регламентований обов'язок.

Поряд з директором, у підприємстві здійснюють трудову діяльність і інші, підпорядковані йому співробітники. У ряді випадків (оформлення доручення, отримання премії і т.д.), Рядовим співробітникам, для здійснення виникаючих у них прав або обов'язків, необхідно втручання вищої посадової особи підприємства. Або, коли на підприємстві виникла ситуація (прогул, поява в нетверезому вигляді співробітника і т.д.) яка вимагає вирішення спору і накладення стягнення.

У наведених прикладах, показується об'єктивна необхідність використання потенціалу уповноваженого суб'єкта (опосередкована форма), для досягнення юридично значущого результату.

Необхідно враховувати, що будь-яка з названих ситуацій, носить суворо індивідуальний характер і не поширюється на інших членів трудового колективу.

Усі прийняті рішення, що видаються накази, підписувані у рамках компетенції довіреності, що виносяться резолюції, фактично, весь обсяг юридичних документів, що видаються директором підприємства, регламентований статутом цього підприємства та чинним законодавством. Причому встановлено не тільки умови створення цього документа, але і процедура його реєстрації.

Якщо з усієї сукупності можливих дій директора підприємства, ми візьмемо до розгляду тільки лише ті, що пов'язані з формальним закріпленням індивідуальних владних рішень по конкретних юридичних справах, то в кожному з них, можливим буде виявити юридично оформлений результат (юридичний документ).