Читайте также:
|
На сьогодні існують два основні підходи до розуміння співвідношення понять реалізація права і правозастосування. Відповідно до першого підходу, правозастосування розглядається як одна з форм реалізації права.
Прибічники іншого підходу проводять розподіл між правозастосуванням і реалізацією права. С. С. Алексєєв, вважає, що правозастосування - це владна індивідуально-правова діяльність, яка спрямована на рішення юридичних справ і в результаті якої в тканину правової системи включаються нові елементи - індивідуальні приписи.
Подібної думки дотримуються і вчені одеської правової школи які, у своїх дослідженнях, обґрунтовують, що існує корінна відмінність між правозастосуванням і безпосередньою реалізацією права. Суб'єкт безпосередньої реалізації права самостійно визначає свою поведінку згідно правовим приписам, а суб'єкт правозастосування упорядковує не свою поведінку, а поведінку сторонніх суб'єктів.
У цьому ключі, викликає інтерес позиція, висловлена Т. В. Кашаніною, яка вважає, що найвищою формою узагальнення відносно втілення в життя правових приписів, являється здійснення права. Причому, здійснення права - це, втілення (втілювання) встановлених норм права в діяльності суб'єктів права. Слід розрізняти два типи здійснення права: безпосередній тип, або реалізація права; і правозастосовний тип.
В цілому, підтримуючи і не заперечуючи проти цього твердження, відмітимо, що в запропонованій Т. В. Кашаніной типології, є невелика невідповідність логічним прийомам викладу матеріалу. Характеризуючи перший тип, автор використовувала поняття - "безпосередній", проте другий тип був названий - "правозастосовний". Представляється вірнішим, для назви другого типу здійснення права, використання поняття "опосередкований".
Опосередкований – даний не безпосередньо, не на пряму, а на посредство чого\кого-сь іншого.
Спираючись на наведені данні, стає можливим зробити висновок про необхідність сепарації опосередкованого типу здійснення права на такі види: публічно-правове правозастосування і приватноправове правозастосування. У даному випадку, класифікаційним критерієм є статус суб'єкта правозастосування: а) публічно-правове – таке, що здійснюється суб'єктом, наділеним державно-владними повноваженнями; б) приватноправове - таке, що здійснюється іншими уповноваженими суб'єктами, що не володіють державно-владними повноваженнями.
Відповідно, стає можливим скласти таку типологію здійснення права:
Здійснення права складається з таких типів: безпосереднього - правореалізаціонного; опосередкованого – правозастосувального.
Безпосередній тип здійснення права втілюється в життя в наступних формах: виконання, використання, дотримання.
Опосередкований тип здійснення права класифікується на два види: публічно-правове та приватноправове правозастосування.
Як публічно-правове, так і приватноправове правозастосування поділяються на два підвиди: організаційно-виконавче (здійснюється в наступних формах: конкретизація; контроль); і правоохоронне (здійснюється в наступних формах: розв'язання спорів; накладення санкції).
Правозастосовна діяльність складається з певних процедур. В юридичній науці сформульована категорія «правозастосовний процес». Правозастосовний процес складається з трьох стадій (встановлення фактичних обставин справи; встановлення юридичних обставин справи; винесення рішення по справі).
Діяльність суб’єкта застосування права строго регламентована правовими актами, має встановлену ціль і завершується прийняттям правозастосовного акту.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 91 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |