Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Поняття та види адміністративних позовів

Читайте также:
  1. I. Поняття зворотної дії в часі закону про кримінальну відповідальність.
  2. III. Поняття комунікації, комунікаційного процесу, методи його удосконалення
  3. адміністративних судів в Україні
  4. Адміністративні стягнення: поняття та види
  5. Бюджет адміністративних витрат
  6. Види тлумачення норм права: поняття, мета
  7. Визначення поняття
  8. Визначення та класифікація адміністративних методів.
  9. Визначте поняття держави. Проаналізуйте класифікацію держави за формою правління та устрою, за політичними режимами.
  10. Відмінності між поняттями „виключення” і „ви­хід” учасника з ТзОВ

Поняття адміністративного позову законодавець закріплює у п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України і визначає, що адміністративний позов — звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Право на адміністративний позов у юридичній літературі визнається за своєю структурою складним і розглядається як нерозривна єдність двох його сторін: процесуально-правової та матеріально-правової.

Процесуально-правова сторона позову — це вимога позивача до суду з проханням про розв’язання публічно-правового спору по суті і захисту порушених прав та інтересів. При цьому ця вимога повинна мати певні об’єктивні передумови, а саме: а) підвідомчість позовної заяви даному адміністративному суду (статті 18—20 КАСУ); б) наявність відповідача чи позивача (наприклад, чи припинено або ліквідовано орган владних повноважень, юридичну особу, яка звернулася до суду з адміністративним позовом; в) чи не пропущено строки звернення до адміністративного суду (ст. 99 КАСУ).

Процесуально-правова сторона позову відбиває право на звернення до адміністративного суду.

Матеріально-правова сторона позову — це спірна вимога позивача до відповідача, без якої не може бути позову. При цьому спірна вимога повинна мати певні суб’єктивні передумови, а саме: а) наявність у особи адміністративної процесуальної правосуб’єктності (ст. 48 КАСУ); б) особа повинна бути впевненою, що її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин порушені й потребують захисту в адміністративному суді (ст. 104 КАСУ). Матеріально-правова сторона позову відбиває право на задоволення позову.

Адміністративний позов складається з трьох елементів, які визначають його зміст. Такими елементами є підстава, предмет та зміст позову.

Підставу позову складають юридичні факти, на яких позивач обґрунтовує свої позовні вимоги до відповідача. Важливе значення, крім юридичних фактів, має правова підстава чи доказові факти, на основі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність порушених прав.

Підстава позову складає ту частину позову, яка характеризує його процесуально-правову сторону. Предмет позову складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, перелік яких законодавцем викреслено у ч. 3 ст. 105 КАС України. Саме з приводу цих вимог адміністративний суд має прийняти рішення у справі. Це може бути вимога про скасування або визнання нечинним рішення відповідача повністю чи окремих його положень та ін. Предмет позову складає ту частину позову, яка характеризує його матеріально-правову сторону.

Зміст позову — це зазначена позивачем форма судового захисту, за якою позивач вимагає від суду прийняття певного рішення, передбаченого частинами 3—4 ст. 105 КАС України:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача—суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов’язання відповідача—суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов’язання відповідача—суб’єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої суб’єктам владних повноважень незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невиконаної дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.

Перелік вимог позивача залишається відкритим відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України.

У позовній заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Всі позови різняться між собою залежно від змісту, від вимог, які в ньому містяться: скасування рішення органу владних повноважень; зобов’язання відповідача вчинити певні дії або утримання від їх вчинення; встановлення наявності чи відсутності компетенції тощо.

Гадаємо, що такий спосіб класифікації можна застосовувати й в адміністративному судочинстві.

Отже, за способом процесуального захисту адміністративні позови поділяються на:

1) зобов’язуючі позови, які спрямовані на примусове здійснення вимог позивача. У них позивач вимагає від суду зобов’язати відповідача:

а) прийняти рішення або вчинити певні дії;

б) утриматися від вчинення певних дій;

в) виконати зупинену чи невчинену дію;

г) сплатити кошти на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, дією або бездіяльністю відповідача.

ґ) усунути обмеження у реалізації прав, свобод та інтересів суб’єктів.

Підстава зобов’язуючого позову складається з юридичних фактів, з якими пов’язане виникнення публічно-правових відносин і фактів, з якими пов’язане виникнення права на вимогу.

Предметом зобов’язуючого позову є матеріально-правова вимога, спрямована на поновлення порушеного права чи інтересів позивача.

Змістом зобов’язуючого позову є вимога позивача до суду про примус відповідача до виконання визначених у позові дій.

2) установчі позови, спрямовані на підтвердження судом наявності чи відсутності легітимності нормативних актів чи повноважень осіб, які беруть участь у справі. У них позивач вимагає від суду:

а) скасування або визнання нечинним рішення відповідача повністю чи окремих його положень;

б) визнання законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів та розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

в) визнання законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів владних повноважень;

г) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

ґ) встановлення легітимності результатів виборів чи всеукраїнського референдуму Центральною виборчою комісією України.

Підстава установчого позову складається з юридичних фактів, з якими пов’язане виникнення публічно-правових відносин та доказових фактів, на основі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність порушеного права.

Предметом установчого позову є матеріально-правова вимога, спрямована на недопущення порушення права та інтересів учасників адміністративного судочинства (позивача).

Змістом установчого позову є вимога позивача до суду про визнання наявності чи відсутності легітимності нормативних актів, а також суб’єкта владних повноважень;

3) застосовчі позови, спрямовані на примусове забезпечення виконання вимог законодавства за зверненням до суду суб’єкта владних повноважень. У них позивач вимагає від суду:

а) скасування реєстрації кандидата на пост Президента України;

б) дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності;

в) заборону чи інші обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;

г) анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії (об’єднання громадян);

ґ) заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії (об’єднання громадян).

Підстава застосування позову складається з юридичних фактів, з якими пов’язане порушення вимог законодавства та правоприпиняючих фактів.

Предметом застосовчого позову є матеріально-правова вимога суб’єкта владних повноважень, спрямована на припинення порушеного права та зміни правовідносин.

Змістом застосовчого позову є вимога позивача до суду щодо припинення та зміни правовідносин.




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 1046 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав