Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Патронажно-клієнтельні стосунки як спосіб захисту інтересів.

Зв’язки особистого панування і залежності бу­ли важливою складовою традиційних структур, їх невід'ємним елементом. У процесі тривалої еволюції тра­диційних соціумів патрон-клієнтські відносини виступали формою гуманізації, патріархалізації соціальних інститутів, способом їх будівництва.

Міжперсональний обмін послугами, що лежав в основі цих зв’язків, давав змогу розвивати договірні відносини, особисті права і сприяв процесу індивідуалізації. В умовах кризи традиційних структур та суспільних ідеалів гнучкі й відносно автономні патрон-клієнтські відносини, які зазвичай використовувалися для наведення соціальних мостів між індивідами.

Сприятливий ґрунт для клієнтелізму створюють різні типи традиційної общинної солідарності, тому з їх послабленням в процесі розвитку капіталістичних відносин клієнтелізм перестав відігравати вирішальну роль у відносинах між людьми. Проте й тепер патронажно-клієнтельні відносини спостерігаються в країнах третього світу, а також в США, Кітаї, Ізраїлі, Італії, Греції і т.п. Так, наприклад у Франції більшість партій є клієнтелістичними, бо створили «договірні взаємозв’язки», що забезпечують винагороду окремим регіонам чи етнічним групам.

Для зв’язів типу патрон-клієнт властива:

1. комбінація нерівності і владної асиметрії із показовою взаємною солідарністю, яка виражається в особистій іден­тифікації, особистому співчутті та обов'язках;

2. комбінація можливого примусу та експлуатації з доб­ровільними відносинами і обов'язками;

3. комбінація підкресленої взаємності, солідарності і взаємодії патронів та клієнтів з деякою неофіційною напівлегальністю таких відносин.

До особливостей патрон-клієнтських відносин слід від­нести і такі риси, як:

- недобровільність, оскільки вони виникають в резуль­таті їх ієрархічної диспозиції, яка вимірює ступінь залеж­ності суб'єктів та діапазон придатних до обміну благ. При­мус в даному разі має управлінсько-організаційну природу і добре усвідомлюється учасниками;

- нормованість: форма та терміни взаємних послуг патрона і клієнта якщо й не обговорюються, то чітко усвідо­млюються;

- основою є не горизонтальні зв'язки, іцо формують соціальний капітал у вигляді можливості довіряти оточен­ню і використовувати його підтримку, а вертикальні, що формують адміністративний капітал, пов'язаний із здатністю одних акторів регулювати доступ до ресурсів та видів діяльності інших.

Клієнтелізм може проявлятися на різних рівнях в різних типах суспільства, але найбільш сприятливі для нього умо­ви виникають у поляризованому, нестабільному суспільстві. Як правило, бідні і маргіналізовані члени суспільства втягу­ються у цю «мережу вирішення проблем» для вирішення своїх щоденних проблем через обмежений доступ до формальних джерел допомоги (чинов­ників, міліції, судів).

Нестабільна і слаборозвинена економічна система зму­шує людей зосереджуватися лише на нинішніх проблемах, ігноруючи довгострокову перспективу. Різниця у рівні до­ходів може бути більш важливою, ніж бідність сама по собі, та змушувати до активнішої участі у таких неформальних об'єднаннях, як клани. Таким чином, сучасний клієнтелізм процвітає у нестабільних політичних і економічних умовах, у сільській та міській місцевостях і є своєрідною «політикою виживання» як для патронів, так і для клієнтів.

Залежно від глибини кризи і конкретної соціокультурної ситуації, відно­сини особистого панування і покровительства можуть бути актуалізовані в більш-менш гуманних або асоціальних (наприклад, італійська мафія або розквіт злочинних угрупувань в колишніх республіках СРСР в період первинного на­копичення капіталу) формах.

Мікрогрупова солідарність протиставляється громадським відносинам та інститутам, стає формою внутрішнього варварства, яка тягне у «родинний хаос». По­ширеність клієнтських відносин в суспільстві свідчить про кризу соціальної солідарності.

Ознакою клієнських політичних інститутів є те, що вони належать конкретному індивіду, особисте збагачення і підвищення є основними цінностями. Лідери схильні до монополізації влади і не відповідають за свої дії, відносини лідера з його прихильниками с непрозорими та ненадійними, не існує процедури відставки лідера, лідери утримують владу через винагородження конкретних осіб, що забезпечує лояльність ключових послідовників.

Політичні рішення приймаються таємно, без публічного обговорення і залучення громадськості, політичні партії організовуються навколо персоналій, громадянське суспільство фрагментоване, домінують вертикальні зв’язки, значні масштаби патронажних призначень.

У країнах, де традиційні структури зберігають свій вплив, а модернізація має неорганічний, запозичений і навіть на­сильницький характер, сучасні соціальні механізми взагалі перетворюються на інституційні гібриди, на декорації для неотрадиціоналістських феноменів. За відсутності середнь­ого класу носієм тенденції до економічного розвитку тут виступають представники адміністративного апарату. При цьому заповзятливі чиновники («бюрократичні капіта­лісти») використовують своє становище для збору данини з підприємців, які діють у ситуації, що визначається канце­лярськими чинниками не менше, ніж ринковими.

У результаті багатство зосереджується у можновладців, зацікавлених не у виробничих капіталовкладеннях, а в непродуктивних витратах для утримання влади. Підприємництво в основному зводиться до вміння налагодити добрі відносини з урядовими органами та їх представниками. Саме переважання вибіркового державно­го регулювання заохочує до незаконних оборудок і посилює тенденцію до монополізації в найбільш прибуткових секторах економіки.