Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Господарські зобов’язання , підстави їх виникнення та види.

Зв'язок між суб'єктами та іншими учасниками господарських відносин здійснюється у формі господарських зобов'язань.

Господарським визна­ється зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на ко­ристь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарський характер дій зобов’язаної сторони полягає у ви­конанні робіт/послуг, переданні майна, сплаті грошей, наданні інформації тощо для задоволення господарських потреб управненої сторони чи утриманні від таких дій. Управлінсько-господарський характер дій може проявлятися, зокрема, у поданні визначеного законом комплекту документів для реєстрації суб'єкта господарю­вання, отримання ліцензій та інших дозволів, затвердження інвес­тиційного проекту будівництва, укладенні договору, його пролон­гації та ін.

Господарські зобов'язання можуть виникати:

1) безпосередньо із акта законодавства (Господарського кодексу України, законів, підзаконних нормативно-правових актів), що регулює господарську діяльність;

2) з акта управління господарською діяльністю (в тому числі прийняття рішення про створення суб'єкта господарювання, його реєстрації чи відмові в ній, виданні чи анулюванні ліцензій та інше);

3) з господарських договорів;

4) інших договорів, передбачених законом, а також з договорів, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

5) інших правочинів, що не суперечать законові;

6) внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господа­рювання;

7) придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом гос­подарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

8) у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів;

9) внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання;

10) на підставі рішення суду (якщо, наприклад, суд зобов'язує вчинити певні дії, спрямовані на відновлення становища сторін зо­бов'язання, яке було до порушення зобов'язаною стороною свого обов'язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками гос­подарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господар­ську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути:

1) суб'єкти господарювання;

2) негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, які вступають у відносини із суб'єктами господарювання з метою забезпечення власних господарських потреб;

3) органи державної влади, наділені господарською компетенцією;

4) органи місцевого самоврядування, що діють у межах своєї господарської компетенції.

Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарьску (організаційну) дію або утриматись від певної дії, а управлінська сторона має право вимагати відзобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До категорії суб'єктів організаційно-господарських зобов'язань належать:

1) органи державної влади, наділені господарською компетен­цією;

2) органи місцевого самоврядування, що діють у межах своєї гос­подарської компетенції;

3) господарські об'єднання - щодо підприємств-учасників;

4) головне підприємство промислово-фінансової групи - щодо інших учасників такої групи;

5) засновники унітарних підприємств (в тому числі дочірніх) та влас­ники їх майна (ними можуть бути суб'єкти господарювання - гос­подарські товариства, виробничі кооперативи, господарські об'єд­нання та інші);

6) учасники господарських організацій корпоративного типу, що володіють корпоративними правами (в тому числі правом брати участь в управлінні організацією такого типу);

7) суб'єкти господарювання, наділені управлінськими повнова­женнями щодо інших суб'єктів на підставі укладених між ними до­говорів підприємницького характеру, - щодо делегування управлін­ських повноважень одному з них, щодо підпорядкування двох і більше суб'єктів господарювання іншому та інші.

Як окремі види господарських зобов'язань Господарський кодекс України визначає соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання та публічні зобов'язання суб'єктів господарювання.

Соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання можуть виникати:

1) за рішенням місцевої ради, відповідно до якого на суб'єктів господарювання покладається обов'язок за рахунок власних коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підго­товку;

2) за власним бажанням суб'єктів господарювання щодо покла­дення на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирі­шенні питань соціального розвитку населених пунктів за їх місце­знаходженням, участь у формуванні відповідних фондів міс­цевих рад (якщо інше не встановлено законом) та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.

Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання виникають відповідно до закону та установчих документів суб'єк­та господарювання, на якого покладається обов'язок здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах. При цьому суб'єкт господа­рювання не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати вагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передба­чених законодавством.