Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Кожна людина повинна дбати про культуру свого мовлення.

Читайте также:
  1. V. КАТОЛИЦЬКІ ЦЕРКВИ СВОГО ПРАВА
  2. А. исторически-конкретная совокупность людей, взаимодействующих между собой на определенной территории и имеющих общую культуру
  3. Автор об'єкта промислової власності має особисте немай­нове право на присвоєння свого імені або спеціальної назви розроб­леному ним об'єкту.
  4. В Україні немає свого фільмофонду і державного кіномузею, низький рівень кіноосвіти. Зовсім зникла кінопреса (журнали “Новини кіноекрана”, “Вавилон”).
  5. В) головну умову розвитку Всесвіту до єдності, у центрі якого є людина
  6. В) Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.
  7. В) людина як розумна істота підлягає необхідності, але також здатна її пізнавати й досягати певного рівня свободи
  8. Важливе значення у мовленні має правильне наголошення в словах, що свідчить про високу культуру мовця.
  9. Вклад русской литературы и исскуства в мировуюкультуру
  10. Внутрикожная проба с реактивом Тильманса.

Відомо, що етикет підніс типові висловлювання у ранг нормати­вного, зовнішньо обов'язкового поведінкового імперативу. Тому ко­жен спеціаліст має дбати про дотримання правил мовного етикету.

Що ж таке мовний етикет?

Мовний етикет — це сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення. Термін етикет походить від французького слова etiguette, що означає ярлик, етикетка.

 

Український мовленнєвий етикет — це національний кодекс словесної добропристойности, пра­вила ввічливости. «Він сформувався історично в культурних вер­ствах нашого народу й передається від покоління до покоління як еталон порядної мовленнєвої поведінки українця, виразник люд­ської гідности й чести, української шляхетности й аристократизму духу... Українське виховання застерігає дітей і молодь від вжи­вання грубих, лайливих, образливих слів».

 

Мовленнєвий етикет висуває перед людьми, що спілкуються, певні вимоги. Їх розмова має бути ввічливою, статечною, при­стойною, а самі комуніканти мають виявляти один до одного уважність і чемність.

Мовний етикет українців є унікаль­ною, універсальною моделлю їх мовленнєвої діяльности. Знання цієї системи, а ще більше — повсякденна їх реалізація, гармонія знань і внутрішнього світу людини, без перебільшень, є своєрід­ним барометром духовної зрілости нації.

Подібне традиційне розуміння мовленнєвого етикету встано­вилося в лінгвістичній, соціо- і психолінгвістичній літературі. Проте мовленнєвий етикет можна розуміти й значно ширше — як форму нормативної мовленнєвої поведінки в суспільстві в ціло­му. Так, дослідники англійського мовленнєвого етикету стверджують, що коло етикетних засобів значно ширше: сюди входять і евфемізми («слова і вирази, які вживаються з метою уникнення слів з грубим чи непристойним змістом або з неприємним у пев­них умовах забарвленням, напр.: «поважного віку» замість «старий», «говорити неправду — брехати»), і способи найменувань.

Головне призначення етикету, в тому числі й мовленнєвого, — встановлення сприятливого контакту між людьми, регулюван­ня їх взаємин на основі принципу ввічливости. Адже мета спілку­вання — вплив однієї людини на іншу, регуляція поведінки об'єкта спілкування суб'єктом.

Без знання прийнятих у суспільстві правил мовного етикету, неволодіючи вербальними формами вираження ввічливих взає­мин між людьми, особистість не може правильно встановити рі­зноманітні контакти з оточуючими, тобто, не може з найбіль­шою користю для себе і для оточуючих здійснити сам процес спілкування.

Існують формули мовного етикету. Відомо, що спілкування можливе за наявності: мовця (адресанта), адресата, до якого звернена мова; мети й теми мовленнєвої діяльности. Схематично код мовленнє­вої ситуації можна зобразити так: «хто — кому — чому — про що — де — коли». Етикетною вважається тільки та ситуація, для якої суттєвими є відмінності між мовцями (їхній вік, соціа­льний статус, стать тощо). Структуру мовного етикету визнача­ють такі основні елементи комунікативних ситуацій, які власти­ві всім мовцям: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, за­прошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комп­лімент, присяга, похвала тощо. З-поміж них вирізняють ті, що «вживаються при зав'язуванні контакту між мовцями — форму­ли звертань і вітань; при підтриманні контакту — формули ви­бачення, прохання, подяки та ін.; при припиненні контакту — формули прощання, побажання тощо. Це — власне етикетні мо­вні формули».

Названі елементи мовного етикету «покликані репрезентувати насамперед увічливість співбесідників». Дотримуючись правил мовного етикету, ми «передусім засвідчуємо свою вихованість, шану і уважність до співрозмовника, привітність, приязнь, прихильність, доброзичливість, делікатність, тобто риси, віддавна притаманні нашому народові».

Ситуації «ввічливого контакту» між комунікантами — необ­хідна й важлива складова частина процесу спілкування.

Вислови мовленнєвого етикету, закріплені за певними ситуа­ціями ввічливих взаємин між комунікантами, у результаті бага­торазової повторюваности стали стійкими формулами спілкуван­ня, стереотипами — типовими, стійко повторюваними конструк­ціями, що використовуються практично в усіх ситуаціях спілку­вання і являють собою готові формули не лише з точки зору їх морфолого-синтаксичної структури, а й з точки зору їх лексичної наповнености. Без таких стереотипних виразів, механічно відтво­рюваних у типових мовленнєвих ситуаціях ввічливости, обійтися, очевидно, неможливо. Вони вмотивовані стилістично, функціо­нально, оскільки забезпечують точність, однозначність і економ­ність процесів спілкування.

Мовленнєвий етикет студентів, як етикет взагалі (складова культури), не існує поза часом і простором. Це обов'язково конк­ретний етикет конкретного суспільства (чи його прошарку) на певному історичному етапі розвитку цього суспільства.

Загальна ж функціональна типологія одиниць мовленнєвого етикету українського народу може бути представлена у такому вигляді (наводимо приклади найбільш типових формул):

1. Етикетні одиниці, якими виражається вітання: Добрий ранок! Доброго ранку! Добрий день! Доброго дня! Добридень! Добрий вечір! Здрастуйте! Здоров був! Здоровенькі були! Добро­го здоров 'я! Моє шанування! Вітаю Вас! Радий (-а) вітати Вас! Скільки літ, скільки зим! Яким вітром? Салют! Радий (рада) вас (тебе) бачити (вітати)!

 

П О Р А Д И:

 

• Вітаючись, добирайте ту вітальну формулу, яка підходить для даної ситуації.

• Вітаючись, привітно посміхайтеся. Дивіться людині у вічі.

• Вітаючись, не тримайте руки в кишенях. Зніміть рукавички (у рукавичках може дозволити собі вітатися лише жінка).

• Якщо ви молодший, вітайтеся першим.

• Якщо ви кудись зайшли (до установи, до квартири чи хати Друзів), вітайтеся першим (першою).

• Жінку має вітати чоловік (руку для вітання першою подає жінка).

• Підлеглий має привітати свого керівника (а руку може пода­ти пер-шим керівник).

• Незалежно від віку, стати, посади тощо першим (першою) ві­тається той (та), хто заходить до кімнати (кабінету).

• Ідучи в гості, не забудьте, що першою маєте привітати гос­подиню, потім господаря, потім гостей (у тому порядку, як вони сидять).

 

2. Формули із значенням прощання: Прощайте! Проща­вайте! До зустрічі! До побачення! Щасливо! Дозвольте попро­щатись! Бувай (бувайте) здорові! Дозвольте відкланятись! На добраніч! Щасливої дороги! Будь щасливий (-а, -і)! Я з Вами не прощаюсь! Ми ще побачимось! Ми ще зустрінемось!

3. Вислови вибачення: Вибачте, пробачте, даруйте, прошу вибачення, я дуже жалкую, мені дуже шкода, прийміть мої ви­бачення, винуватий (-а), приношу свої вибачення, перепрошую, не гнівайтесь на мене, я не можу не вибачитись перед Вами; якщо можеш, вибач мені; не сердься на мене; вибач (-те), будь ласка; дозвольте просити вибачення, я не можу не просити у Вас про­бачення...

4. Мовленнєві одиниці, що супроводжують прохання: Будь ласка, будьте ласкаві, будьте люб'язні, прошу Вас, чи не змогли б Ви...., чи можу я попрохати Вас..., маю до Вас прохання..., чи можу звернутися до Вас із проханням..., дозвольте Вас попроси­ти..., якщо Ваша ласка..., ласкаво просимо..., якщо Вам не важ­ко..., не відмовте, будь ласка, у проханні..., можливо, Ви мені до­поможете...

5. Формули подяки: Спасибі! Дякую! Прийміть мою найсер-дечнішу (найщирішу) подяку! Не знаю, як і дякувати вам (тобі)!

6. Конструкції побажальної модальности: Будь(-те) щасли­вий (-а, і)! Щасливої дороги! Успіхів тобі (Вам)! Хай щастить! Зичу радості (гараздів, успіхів)! З роси і води!

7. Формули привітань з певної нагоди: Поздоровляю з..., Вітаю (Вас, тебе) з..., Прийми (~іть) поздоровлення (привітан­ня) з..., З Новим роком! З днем народження!

8. Типізовані фрази ритуалу знайомства: Знайомтесь.... Я хочу представити тобі (Вам).... Дозволь(-те) представити (по­знайомити, рекомендувати).... Рекомендую.... Маю честь пред­ставити (рекомендувати) тощо.

9. Звертання: мамо, тату, доню, сину, сестро, брате, бабу­сю, дідусю, пані, пане, панно, паничу, панове, добродію, добро­дійко, добродії, товаришу, товариство, друже, приятелю, по­друго, колего...

10. Згода, підтвердження: Згоден, я не заперечую, домовили­ся, Ви маєте рацію, це справді так, авжеж:, звичайно, певна річ, так, напевно, обов'язково, безперечно, безсумнівно, безумовно, ми в цьому впевнені, будь ласка (прошу), гаразд (добре), з приєм­ністю (із задоволенням)...

11. Заперечення: Ні; ні, це не так; нас це не влаштовує; я не згодний (згоден); це не точно; не можна; не можу; ні, не бажаю; Ви не маєте рації; Ви помиляєтесь; шкодую, але я мушу відмо­витись; нізащо; це даремна трата часу; дякую, я не можу; про це не може бути й мови...

12. Співчуття: Я Вас розумію; я відчуваю Вашу схвильова­ність (Ваш біль, Вашу стривоженість, Ваше хвилювання); це бо­лить і мені; це не може нікого залишити байдужим; я теж: пе­рейнялася Вашим болем (горем, тривогою); я співпереживаю (Вашу втрату, Вашу тривогу); треба триматися, людина силь­на; не впадайте у відчай (час усе розставить на місця, час вилі­кує, загоїть рану, втамує біль)...

13. Пропозиція, порада: Дозвольте висловити мою думку щодо..., а чи не варто б..., чи не спробувати б Вам..., чи не були б Ви такі ласкаві прийняти мою допомогу (вислухати мою пропо­зицію, пораду), чи не погодилися б Ви на мою пропозицію...

 

Як бачимо, кожна із ситуативно-тематичних груп становить синонімічний ряд етикетних одиниць, що різняться за семантич­ними й стилістичними ознаками. Наявність синонімічних рядів зумовлює можливість вибору одиниці в комунікативному акті, оскільки особистість характеризується не лише тим, що вона ро­бить, але й тим, як вона це робить. Вибір етикетних одиниць комунікантами передусім залежить від таких визначальних екстра­лінгвістичних факторів, як:

 

1) соціальна роль;

2) вік;

3) місце проживання;

4) стать;

5) культурно-освітній рівень адресата й адресанта, соціальна дистанція між ними;

6) характер ситуації спілкування;

7) специфіка взаємин між комунікантами;

8) меншою мірою вибір потрібної етикетної одиниці зумовле­ний особистісними характеристиками мовця, його психологічни­ми установками (наприклад, схильність до руйнування мовлен­нєвого шаблону, намагання виявити свою індивідуальність у ситуаціях-стереотипах).

 

П О Р А Д И:

 

# Завжди контролюйте себе що — кому — чому — про що — де — коли ви говорите.

# Дотримуйтесь правил мовного етикету.

# Засвідчуйте свою вихованість, шану й уважність до співроз­мовника, привітність, приязнь, прихильність, доброзичливість, делікатність.

 

 

13.6. МОВНИЙ ЕТИКЕТ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ.

 

 

ВІД ЧОГО він залежить? Як формувався?

Мовний етикет давно існує в українській науці. Він є результатом значних мовно-стилістичних процесів, що відбулися в царині українського наукового сти­лю. Ці процеси особливо помітні за останнє століття. Наука розвивалася під гаслом інтегрування, фахове мовлення науки тяжіло до уніфікації і стандартизації, тобто на засобах вира­ження мовного етикету суттєво позначилися відомі соціальні, тобто позамовні чинники. Це й спричинило, на думку вчених, те, що національне в мовному етикеті української науки ніве­лювалося, розчинилося.

Мовний етикет має велике значення в комунікації науко­вців, їх поведінка й мова залежать від того, з ким вони спілку­ються: учений і його колеги спілкуються у власне субнауковому стилі, а вчений і його учні — у науково-навчальному «під­стилі» тощо.

Науковець, спілкуючись із колегами, використовує одні мовні формули (вітань, прощань, представлень, звертань тощо), а під час спілкування зі студентами — інші. Отже, засоби вираження мовного етикету залежать від того, з ким спілкується науковець, і мають вони певні диференційні ознаки (бо змінюється різновид наукового стилю).

Структура мовного етикету в науковому стилі залежить від форми спілкування. Так, перебуваючи на науковому симпозіумі, науковець має використати зовсім іншу форму звертання до колег-учених, ніж ту, яку він використовує під час академічної лекції. Звичайно, науковець може змінювати мовні формули. Ці змі­ни будуть залежати від культури, вишуканости мовлення, смаків, традицій науковця, умов і мети спілкування. Майже незмінними залишилися

| етикетні вирази, які використовуються під час публічного захисту дисертацій (це вирази звертань до голови і членів спеціа­лізованої вченої ради, напр.: Глибокоповажаний голово спеціалі­зованої вченої ради! Глибокоповажані члени спеціалізованої вче­ної ради! Шановні колеги!

 

| вирази подяки членам спеціалізованої вченої ради, опонентам, напр.: Дозвольте сердечно подякувати голові спеціалізованої вченої радичленові-кореспонденту Академії педагогічних наук України, доктору економічних наук, професору...; моєму керівникові, докто­ру економічних наук, професору...; сердечно дякую офіційним опо­нентам: докторові економічних наук, професору..., кандидатові економічних наук, доценту..; ученим провідної установи: кандида­тові економічних наук, доценту..; докторові економічних наук, професору... Моя дяка всім ученим, які надіслали відгуки на авто­реферат (аналогічно, як і вище, називаються). Щиро дякую кафедрі.., її завідувачеві.., усім співробітникам кафедри та зокрема профе­сорові.., доцентові.., які доклали зусиль при атестації роботи на попередніх етапах. Сердечна дяка всім членам спеціалізованої вче­ної ради за участь в обговоренні роботи. Висловлюю особливу подя­ку вченому секретареві спеціалізованої вченої ради...).

 

Таблиця

 

ЕТИКЕТНІ ВИРАЗИ НАУКОВЦІВ

 

 

    Вітання 3 колегами: Доброго дня! Здрастуйте! Учасників конференції керівник може привітати так: Радий Вас вітати в нашому місті! Свого колегу викладач може привітати словами: Моє шанування! (звучатиме більш урочисто). Зі студентами: Доброго дня! Здрастуйте!
Прощання До побачення! До зустрічі! До наступної лекції!
Подяка  
— після закінчення наукової доповіді чи лекції Дякую за увагу! Дякую за запитання!
— при захисті дисер­тації Дякую за слушні зауваження!

 

У роботі над книгою неоціниму допомогу авторові по­дали члени наукового семінару відділу диференціальних рівнянь Інституту прикладних проблем механіки і ма­тематики АН України. Керівникові семінару, заслуже­ному діячеві науки України професору В. Я. Скоро­багатьку і всім активним його учасникам автор вислов­лює напщирішу подяку.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 207 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.02 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав