Читайте также: |
|
Майбутнім реабілітологам варто звернути увагу на психічні порушення, які спостерігаються при ураженнях головного мозку й знижують ефективність лікування. Прогресування захворювання веде до корінної перебудови особистості. Має місце зниження пам’яті, розлад мислення, слабоумство(деменція), порушення в емоційній сфері: ейфорія – необґрунтовано підвищений настрій, депресія – постійне зниження настрою, легкодухість – плаксивість, смішливість або емоційна тупість.
Усі психічні розлади залежать від локалізації патологічного осередку. Ураження лобової частки кори головного мозку призводить до «лобової психіки» - хворі стають неохайними, ейфорійними, цинічними, апатичними, недооцінюють тяжкість хвороби.
Захворювання скроневої частки веде до появи нюхових, смакових, слухових галюцинацій,невмотивованого страху й тривоги.
При ураженні лівої тімяної частки хворі створюють враження недоумкуватих унаслідок апраксії. При правобічному ураженні тімяної частки виникають психічні розлади, уявлення про наявність «третьої руки».
Ураження потиличної частки кори головного мозку супроводжується зоровими галюцинаціями, ослабленням памяті, уваги, «відходом у хворобу». Психічні розлади при лівопівкульних осередках частіше характеризується тривожно – депресивним синдромом, при правопівкульних – ейфорією, пасивність,відмовою від активної реабілітації.
На тип психічних порушень впливає й характер неврологічного захворювання: при атеросклерозі мозкових судин страждають пам'ять та інтелект, при паркінсонізмі спостерігається емоційна тупість, при епілепсії хворі стають злими, егоїстичними й брехливими.
Таким чином,реабілітація неврологічних хворих – складний і тривалий процес. Протипоказань практично немає: дозоване рухове навантаження, психотерапевтична підтримка, стимулювання самообслуговування показані завжди.
При вивченні цієї теми необхідно, насамперед, обґрунтувати лікувальну дію фізичних вправ, які впливають на організм хворого.
Оскільки при травмах і захворюваннях нервової системи часто спостерігається пригнічення психіки, виникає стан загальмованості, свідомо вольове виконання вправ знижує це психогенне гальмування. Треба зазначити, що активне залучення хворого до процесу свідомого і дозованого виконання фізичних вправ сприяє посиленню рефлекторних зв’язків, розвитку реакції пристосувального значення, компенсації й перебудові функцій, створенню нових умов функціонування всіх систем організму.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 135 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |