Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Державні органи які здійснюють фінансовий контроль: їх функції та права

Читайте также:
  1. A. периоды наибольшей чувствительности организма к воздействию факторов среды
  2. I Неорганическая химия 1 курс
  3. I ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ КУРСОВОЙ РАБОТЫ
  4. I ст. - проникновение вируса в организм
  5. I. Нормативные документы, регламентирующие деятельность преподавателя – организатора ОБЖ
  6. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  7. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  8. I. Организационный момент
  9. I. Организационный момент
  10. I. Организационный момент.

 

У здійсненні фінансового контролю задіяна ціла система органів, наділених відповідною компетенцією. Класифікують ці органи за такими ознаками:

1) за рівнем:

а) загальнодержавні: Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України;

б) органи місцевого самоврядування.

2) за інститутами: податкові; контрольно-ревізійні; органи державного казначейства; фінансово-кредитні установи тощо.

3) за компетенцією: загальної компетенції (для яких здійснення фінансового контролю не є основною діяльністю); спеціальної компетенції (спеціально створені для діяльності у сфері фінансового контролю).

Розглянемо більш докладно найважливіші органи фінансового контролю.

Верховна Рада України, відповідно до ст. 85 Конституції України, здійснює фінансовий контроль при затвердженні Державного бюджету і внесенні змін до нього, при його виконанні, ухваленні рішення щодо звіту про його виконання. Дуже важливим є також парламентський контроль за використанням Україною кредитів, отриманих від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій і не передбачених Державним бюджетом України.

Єдиним законодавчим органом держави є Верховна Рада України, яка здiйснює парламентський фiнансовий контроль. Її повноваження, в тому числi й у сферi фiнансового контролю, визначає Конституцiя України, вiдповiдно до ст. 85 якої Верховна Рада України:

- затверджує Державний бюджет України та вносить змiни до нього;

- контролює виконання Державного бюджету України, приймає рiшення щодо звiту про його виконання;

- затверджує рiшення про надання Україною позик i економiчної допомоги iноземним державам та мiжнародним органiзацiям, а також про одержання Україною вiд iноземних держав, банкiв, мiжнародних фiнансових органiзацiй позик, не передбачених Державним бюджетом, здiйснює контроль за їх використанням.

Реалiзувати повноваження у сферi фiнансового контролю цей орган може i пiд час прийняття законiв, якi винятково встановлюють: Державний бюджет i бюджетну систему України, систему оподаткування (сукупнiсть податкiв i зборiв, форми i методи їх побудови), засади створення i функцiонування фiнансового, грошового, кредитного та iнвестицiйного ринкiв, статус нацiональної валюти, а також iноземних валют на територiї України, порядок утворення i погашення державного внутрiшнього i зовнiшнього боргу, порядок випуску й обiгу державних цiнних паперiв, їх види i типи.

Предметом контролю Верховної Ради України є проект закону про Державний бюджет України, звiт про виконання закону про Державний бюджет України, iншi законопроекти з фiнансових питань тощо.

Зазначенi у Конституцiї України та деталiзованi в iнших нормативно-правових актах наданi повноваження Верховна Рада України реалiзує самостiйно або через створюванi парламентські комiтети чи спецiальнi комiсiї. Найбiльш детально визначенi повноваження Верховної Ради України лише стосовно здiйснення фiнансового контролю у бюджетнiй сферi. Саме у Бюджетному кодексi України (ст. 109) подано повноваження Верховної Ради України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства. У ньому зазначено, що до повноважень Верховної Ради України належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожнiй стадiї бюджетного процесу. Отже, парламентський контроль здiйснюється як пiд час складання проекту державного бюджету на вiдповiдний бюджетний рiк, пiд час розгляду та прийняття закону про Державний бюджет України, при виконаннi бюджету, в тому числi у разi необхiдностi внесення змiн до закону про Державний бюджет України, так i пiд час розгляду звiту про виконання закону про Державний бюджет України.

Комiтети Верховної Ради також у межах наданих прав здiйснюють контроль за виконанням Державного бюджету України в частинi, що вiднесена до предметiв їх вiдання, для забезпечення доцiльностi, економностi та ефективностi використання державних коштiв у порядку, встановленому законом. З метою реалiзацiї такого права вони можуть заслуховувати Першого вiцепрем’єр-мiнiстра, вiцепрем’єр-мiнiстрiв, мiнiстрiв, керівників державних органiв, а також органiв мiсцевого самоврядування, представникiв об’єднань громадян, окремих громадян. У порядку виконання контрольних повноважень на письмове запрошення комiтету на його засiдання зобов’язанi прибути на слухання зазначенi особи, iншi посадовi особи та дати роз’яснення щодо питань, якi розглядаються комiтетом.

На Комiтет з питань бюджету покладена підготовка питання щодо Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та попередній розгляд проекту закону про Державний бюджет України, надання до поданих на розгляд Верховної Ради України законопроектів висновків щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини; контролю пiд час внесення змiн до закону про Державний бюджет України, оскiльки ним розглядаються цi змiни i готується проект вiдповiдного висновку.

Контрольнi повноваження має Верховна Рада України i щодо резервного фонду державного бюджету, бо вона проводить контроль за використанням коштiв резервного фонду державного бюджету. Вiдповiдно до Порядку використання резервного фонду бюджету (затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України № 415 вiд 29.03.2002 iз змiнами, внесеними згiдно з постановою Кабiнету Мiнiстрiв України № 129 від 22.02.2012), iнформацiю (звiт) про використання коштiв з резервного фонду державного бюджету подає Верховнiй Радi України Державне казначейство України. Крiм цього, Рахункова палата проводить аудит використання коштiв резервного фонду державного бюджету вiд iменi Верховної Ради України та у встановленi термiни повiдомляє Верховну Раду України про результати контрольного заходу.

Також вiдповiдно до Конституцiї України (ст. 85) та Бюджетного кодексу України (ст. 62), предметом фiнансового контролю парламенту є звiт про виконання закону про Державний бюджет України, що вiн розглядає на пленарному засiданнi, за результатами обговорення якого приймається рiшення. У разi виникнення питань можуть бути заслуханi розпорядники бюджетних коштiв щодо використання ними коштiв Державного бюджету України.

Крiм здiйснення контрольних повноважень пiд час бюджетного процесу, Комiтет Верховної Ради України з питань бюджету реалiзує свої права у фiнансовiй сферi i пiд час перевiрки законопроектiв, що поданi на розгляд Верховної Ради України, на вiдповiднiсть бюджетному законодавству, зокрема, проводить експертизу щодо його впливу на дохiдну та/або видаткову частину бюджетiв та виконання закону про Державний бюджет України в поточному бюджетному перiодi, за результатами якої готується висновок.

 

До особливого рiзновиду фiнансового контролю необхiдно вiднести президентський контроль, суб’єктом якого є Президент України. Слiд зауважити, що на сьогоднi такий різновид загальнодержавного фiнансового контролю, як президентський, в Українi ще остаточно не сформувався.

Контрольнi повноваження Президента України як глави держави визначенi у Конституцiї України, вiдповiдно до ст. 106 якої Президент створює у межах коштiв, передбачених у Державному бюджетi України, для здiйснення своїх повноважень консультативнi, дорадчi та iншi допомiжнi органи i служби.

Президент України в силу свого особливого статусу безпосередньо здiйснює фiнансовий контроль, пiдписуючи закони, прийнятi Верховною Радою України (зокрема, Закон про Державний бюджет України на вiдповiдний рiк); може скасовувати акти Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим; надiлений правом вето щодо прийнятих Верховною Радою законiв (крiм законів про внесення змiн до Конституцiї України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховнiй Радi України.

 

Кабiнет Мiнiстрiв України (Уряд) є вищим органом у системi органiв виконавчої влади. Його повноваження i порядок дiяльностi визначає Закон України «Про Кабiнет Мiнiстрiв України» (від 07.10.2010 № 2591-VI). У даному нормативно-правовому актi деталiзовано i контрольнi повноваження Кабiнету Мiнiстрiв України у фiнансовiй сферi, якi закрiпленi Конституцiєю України.

Вiдповiдно до статтi 116 Конституцiї України та названого Закону до основних завдань Кабiнету Мiнiстрiв України належить забезпечення проведення фiнансової, цiнової, iнвестицiйної i податкової полiтики.

Дiяльнiсть Кабiнету Мiнiстрiв України спрямовується на забезпечення iнтересiв Українського народу шляхом виконання Конституцiї та законiв України, актiв Президента України, постанов Верховної Ради України та виконання Програми дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв України, схваленої Верховною Радою України.

Важливе значення має дiяльнiсть Кабiнету Мiнiстрiв України щодо вирiшення питань державного управлiння у сферi економiки та фiнансiв. Так, згiдно iз зазначеним Законом Кабiнет Мiнiстрiв України у сферi економiки та фiнансiв:

- забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки;

- забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку;

- визначає доцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх виконання;

- забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

- забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника;

- забезпечує захист прав споживачів та підвищення якості їх життя;

- забезпечує проведення державної аграрної політики та продовольчу безпеку держави;

- забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України;

- розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

- приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України;

- обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск облігацій державних внутрішніх та зовнішніх позик;

- організовує державне страхування;

- забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення;

- виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, а в інших випадках - відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особливу роль вiдiграє Кабiнет Мiнiстрiв України у бюджетному процесi, здiйснюючи бюджетний контроль. Так, Уряд розробляє проекти законiв про Державний бюджет України та провнесення змiн до Державного бюджету України. Крiм цього, Кабiнет Мiнiстрiв України не пiзнiше 1 березня року, що передує плановому бюджетному перiоду, схвалює Декларацiю цiлей та завдань бюджету на наступний бюджетний перiод (Бюджетна декларацiя), яка використовується для розроблення проекту закону про Державний бюджет України на вiдповiдний рiк. Кабiнет Мiнiстрiв України вiдповiдно до Бюджетного кодексу України визначає перелiк головних розпорядникiв коштiв державного бюджету, на пiдставi якого розробляється проект закону про Державний бюджет України на вiдповiдний рiк.

Крiм цього, Кабiнет Мiнiстрiв України приймає вiдповiднi нормативно-правовi акти, якi визначають завдання i функції контролюючих суб’єктiв. Важливу роль відіграє Кабiнет Мiнiстрiв України при створеннi контрольних норм, бо розробляє та затверджує документи, щодо органiзацiї та здiйснення фiнансового контролю. Так, Кабiнетом Мiнiстрiв України затверджено Порядок координацiї проведення планових виїзних перевiрок органами виконавчої влади, уповноваженими здiйснювати контроль за нарахуванням i сплатою податкiв та

зборiв (обов’язкових платежiв), Порядок проведення органами державної контрольно-ревiзiйної служби державного фiнансового аудиту дiяльностi суб’єктiв господарювання, Порядок проведення органами державної контрольно-ревiзiйної служби державного фiнансового аудиту виконання бюджетних програм, Порядок проведення органами державної контрольно-ревiзiйної служби державного фiнансового аудиту дiяльностi бюджетних установ та iн.

Кабiнет Мiнiстрiв України вiдповiдно до наданих повноважень може приймати рiшення про проведення перевiрки робочими групами центральних органiв виконавчої влади та їх територiальних органiв фiнансовогосподарської дiяльностi центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, а також суб’єктiв

господарювання державного сектору економiки («Порядок проведення перевiрки робочими групами центральних органiв виконавчої влади», затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України № 886 вiд 30.06.2006).

У Законi України «Про Кабiнет Мiнiстрiв України» вперше на законодавчому рiвнi визначено особливостi вiдносин Кабiнету Мiнiстрiв України з Рахунковою палатою. Так, у ньому зазначається, що Кабiнет Мiнiстрiв України на запит Рахункової палати надає статистичну, фiнансову, бухгалтерську та iншу iнформацiю, необхiдну для виконання нею завдань, функцiй та повноважень, установлених Конституцiєю та законами України. У свою чергу, Кабiнет Мiнiстрiв України одержує вiд Рахункової палати вiдомостi про результати перевiрок, ревiзiй та обстежень, а також пропозицiї щодо притягнення до передбаченої законом вiдповiдальностi осiб, винних у порушеннi вимог законодавства, нецiльовому та неефективному використаннi коштiв, заподiяннi матерiальної шкоди державi, розглядає такi вiдомостi та пропозицiї, вживає в межах своєї компетенцiї вiдповiднi заходи та iнформує про них Рахункову палату.

 

Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Завданнями Рахункової палати є:

- організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

- здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

- контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

- контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

- аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;

- регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій;

- виконання інших завдань, передбачених для Рахункової палати чинним законодавством України.

Рахункова палата здійснює контроль на засадах законності, плановості, об'єктивності, незалежності та гласності.

Функції Рахункової палати

1) здійснює контроль за виконанням законів України та прийнятих Верховною Радою України постанов, виконанням Державного бюджету України, фінансуванням загальнодержавних програм в частині, що стосується використання коштів Державного бюджету України;

2) здійснює за дорученням Верховної Ради України контроль за виконанням Державного бюджету України за поквартальним розподілом доходів і видатків відповідно до показників цього бюджету, в тому числі видатків по обслуговуванню внутрішнього і зовнішнього боргу України, витрачанням коштів цільових фондів;

3) перевіряє за дорученням комітетів Верховної Ради України використання за призначенням органами виконавчої влади коштів загальнодержавних цільових фондів та коштів позабюджетних фондів і подає за наслідками перевірки Верховній Раді України висновки щодо можливостей скорочення видатків по кожному фонду окремо та доцільності спрямування вилучених коштів на фінансування інших видатків Державного бюджету України;

4) контролює ефективність управління коштами Державного бюджету України Державним казначейством України, законність і своєчасність руху коштів Державного бюджету України, в тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів у Національному банку України, уповноважених банках та кредитних установах України;

5) надає консультації органам і посадовим особам, які обираються, затверджуються або призначаються Верховною Радою України, з питань витрачання коштів Державного бюджету України. В ході проведення перевірок і аналізу стану економіки розробляє заходи щодо вишукування можливостей і нових джерел залучення додаткових надходжень до Державного бюджету України і вносить відповідні пропозиції Міністерству фінансів України;

6) здійснює за дорученням Верховної Ради України, комітетів Верховної Ради України контрольні функції щодо фінансування загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля та інших програм, що затверджуються Верховною Радою України;

7) контролює інвестиційну діяльність органів виконавчої влади, перевіряє законність та ефективність використання фінансових ресурсів, що виділяються з Державного бюджету України на виконання загальнодержавних програм;

8) проводить попередній аналіз до розгляду на засіданнях комітетів та Верховної Ради України звітів Антимонопольного комітету України щодо здійснення ним державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, а також звітів Фонду державного майна України та посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України, щодо ефективного управління майном, що є основним національним багатством, власністю українського народу;

9) здійснює контроль за виконанням рішень Верховної Ради України про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України, за касовим виконанням Державного бюджету України Національним банком України та уповноваженими банками;

10) перевіряє за дорученням Верховної Ради України відповідно до свого статусу кошторис витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради України та її апарату, допоміжних органів і служб Президента України та апарату Кабінету Міністрів України, а також витрачання коштів державними установами та організаціями, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного бюджету України;

11) готує і дає висновки та відповіді на звернення органів виконавчої влади, органів прокуратури і суду з питань, що належать до її відання;

12) здійснює зв'язки з контрольними органами іноземних держав та відповідними міжнародними організаціями, укладає з ними угоди про співробітництво;

13) здійснює контроль у сфері державних закупівель.

Рахункова палата має такі повноваження:

1) здійснювати експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм;

2) проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах;

3) перевіряти в органах і на об'єктах, зазначених у пункті 2 цієї статті, грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, плани, кошториси витрат та іншу документацію щодо фінансово-господарської діяльності, а також здійснювати перевірку касових операцій з готівкою та цінними паперами, матеріальних цінностей, їх обліку, зберігання і витрачання;

4) отримувати від керівників установ та організацій, що перевіряються, всю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську діяльність;

5) отримувати від Національного банку України, уповноважених банків та інших кредитних установ необхідні відомості про здійснювані ними операції та стан рахунків установ та організацій, що перевіряються, від інших підприємств і організацій - довідки, копії документів по операціях і рахунках цих підприємств та організацій;

6) організовувати і проводити оперативний контроль за використанням коштів Державного бюджету України за звітний період;

7) проводити комплексні ревізії і тематичні перевірки по окремих розділах і статтях Державного бюджету України, у тому числі бюджетів загальнодержавних цільових фондів;

8) проводити експертизу проектів Державного бюджету України, а також проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних програм та інших документів, що стосуються питань державного бюджету і фінансів України;

9) здійснювати аналіз і дослідження порушень і відхилень бюджетного процесу, підготовку і внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо їх усунення, а також удосконалення бюджетного законодавства в цілому;

10) готувати і подавати висновки до Верховної Ради України та її комітетів щодо виконання Державного бюджету України, у тому числі доходів і видатків загальнодержавних цільових фондів, фінансування загальнодержавних програм за звітний рік;

11) направляти матеріали перевірок, ревізій та обслідувань Кабінету Міністрів України, відповідним центральним органам виконавчої влади, Національному банку України, Фонду державного майна України, підприємствам, установам і організаціям для розгляду і вжиття необхідних заходів;

12) порушувати перед Верховною Радою України, Президентом України, а також органами виконавчої влади клопотання про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні вимог чинного законодавства України, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди державі;

13) залучати до проведення перевірок, ревізій та обслідувань на договірних засадах кваліфікованих спеціалістів і фахівців-експертів з інших установ і організацій, а також працівників інших державних контрольних, податкових і правоохоронних органів з оплатою їх праці в необхідних випадках за рахунок власних коштів;

14) у разі виявлення під час перевірок, ревізій та обслідувань фактів привласнення грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань передавати матеріали перевірок, ревізій та обслідувань до правоохоронних органів з інформуванням про це Верховної Ради України.

 

Суб’єктом фiнансового контролю є також Мiнiстерство фiнансiв України - центральний спецiалiзований орган виконавчої влади з управлiння фiнансами i по контролю за рухом i витрачанням державних фiнансових ресурсiв. Повноваження Мiнiстерства фiнансiв України у сферi контролю визначено у Бюджетному кодексi України та Положеннi про Мiнiстерство фiнансiв України (затверджене Указом Президента України Про Положення про Міністерство фінансів України від 08.04.2011 № 446/2011).

Мiнiстерство фiнансiв України здiйснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожнiй стадiї бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так i мiсцевих бюджетiв, якщо iнше не передбачено законодавством України. Отже, однiєю з основних його функцiй є контрольна, яка проявляється пiд час здiйснення бюджетного контролю.

Мінфін України здійснює такі функції:

- розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

- здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету;

- складає та уточнює прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди;

- визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету, дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України;

- розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди для підготовки проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, встановлює термін та порядок їх подання;

- здійснює оцінку відповідності бюджетному законодавству бюджетних запитів, паспортів бюджетних програм, проектів зведених кошторисів для складання розпису державного бюджету;

- здійснює аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, стосовно його відповідності меті, пріоритетності та ефективності використання бюджетних коштів;

- складає проект закону про Державний бюджет України та готує відповідні матеріали, що до нього додаються;

- здійснює підготовку аналітичних матеріалів до закону про Державний бюджет України;

- аналізує обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей, причини їх виникнення та готує пропозиції щодо їх погашення;

- складає розпис Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями та вносить зміни до нього, у тому числі в частині міжбюджетних трансфертів у розрізі місцевих бюджетів; розробляє інструктивні матеріали щодо складання розпису (тимчасового розпису) Державного бюджету України;

- разом із головними розпорядниками бюджетних коштів затверджує паспорти бюджетних програм;

- затверджує лімітні довідки про бюджетні асигнування, що містять бюджетні призначення та їх помісячний розподіл;

- формує проект річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України та здійснює публічне представлення звіту про виконання Державного бюджету України за попередній бюджетний період;

- затверджує загальні вимоги до визначення результативних показників бюджетних програм;

- визначає організаційно-методологічні засади оцінки ефективності бюджетних програм;

- визначає розміри фінансових нормативів бюджетної забезпеченості;

- вносить у встановленому порядку пропозиції щодо щорічного перегляду ставок податків і зборів, установлених у фіксованому значенні, для компенсації інфляційного впливу на обсяг надходжень до бюджету;

- розробляє порядки обміну інформацією між Мінфіном України та центральними органами виконавчої влади, діяльність яких координується та спрямовується Міністром фінансів України;

- здійснює узгодження рішення про надання розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року;

- здійснює управління державним боргом та гарантованим державою боргом;

- здійснює реєстрацію зовнішніх запозичень суб'єктів господарювання державного сектору економіки;

- затверджує та оприлюднює графік первинного розміщення державних цінних паперів;

- розглядає звіти про виконання покладених на Державну казначейську службу України, Державну митну службу України, Державну податкову службу України, Державну пробірну службу України, Державну службу фінансового моніторингу України, Державну фінансову інспекцію України завдань та планів їх роботи;

- забезпечує регулювання міжбюджетних відносин між державним та місцевими бюджетами;

- встановлює форми зведених показників за мережею, штатними розписами і контингентами установ та одержувачів бюджетних коштів;

- забезпечує розроблення методики визначення міжбюджетних трансфертів;

- затверджує форми звітності про виконання місцевих бюджетів;

- запроваджує програмно-цільовий метод складання і виконання місцевих бюджетів та середньострокове бюджетне планування на місцевому рівні;

- погоджує обсяги та умови здійснення місцевих запозичень, здійснює реєстрацію місцевих запозичень і місцевих гарантій;

- формує та проводить у межах повноважень єдину державну фінансову політику щодо розвитку ринку фінансових послуг, розвитку державних банків, державної іпотечної установи та інших фінансових установ;

- здійснює контроль за виконанням зобов'язань за угодами про реструктурування простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою;

- забезпечує організацію роботи з використання бенефіціарами коштів міжнародних фінансових організацій;

- здійснює заходи щодо реалізації програм, що впроваджуються в Україні із застосуванням секторальної бюджетної підтримки Європейського Союзу, залучення кредитних коштів Європейського Союзу та коштів на безповоротній основі;

- здійснює фінансове забезпечення міжнародних виставок та військово-технічного співробітництва;

- запроваджує міжнародні стандарти фінансової звітності;

- формує Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України;

- здійснює нормативно-правове регулювання у фінансовій, бюджетній, податковій, митній сферах, у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміня органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

- погоджує основні напрями контрольно-ревізійної роботи органів Державної фінансової інспекції України;

- погоджує кошторис Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- погоджує в установленому порядку типові штати бюджетних установ;

- визначає пріоритетні напрями розвитку сфер, віднесених до відання Мінфіну України;

- здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Мінфін України Президентом України.

Мінфін України для виконання покладених на нього завдань має право:

1) залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) для розгляду питань, що належать до компетенції Мінфіну України;

2) одержувати в установленому законодавством порядку безоплатно:

- від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Мінфін України завдань;

- від головних розпорядників бюджетних коштів інформацію, документи і матеріали, необхідні для складення проекту Державного бюджету України, розпису державного бюджету, прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи держави, матеріали з питань надходження і використання коштів державних цільових фондів, їх кошториси та звіти;

- від центральних і місцевих органів виконавчої влади, розпорядників бюджетних коштів інформацію про здійснення внутрішнього фінансового контролю і внутрішнього аудиту;

- від центральних органів виконавчої влади інформацію щодо розроблення і запровадження галузевих методичних рекомендацій щодо застосування положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- від банку, у капіталізації якого бере участь держава, Національного банку України та інших органів державної влади інформацію про фінансовий стан цього банку, у тому числі таку, що містить банківську таємницю;

- від суб'єктів первинного фінансового моніторингу інформацію, необхідну для виконання функцій з регулювання і нагляду за такими суб'єктами;

- від Державної фінансової інспекції України щомісяця в установленому порядку звіти про проведення контрольних заходів;

- від органів місцевого самоврядування, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій інформацію про здійснені запозичення, у тому числі надходження від розміщення облігацій місцевих позик та надходження від укладених договорів про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах;

- від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію про реєстрацію випуску облігацій місцевих позик та надходження від їх розміщення, а також про погашення;

- від суб'єктів господарювання, яким надані ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної з випуском та проведенням лотерей, інформацію, необхідну для здійснення контролю за їх діяльністю;

- від позичальників, що отримали креити під державні гарантії, інформацію щодо отримання, погашення та обслуговування таких кредитів;

- від державних підприємств, у тому числі господарських овариств, у статутному фонді яких державі належить 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв), що отримали зовнішні кредити, інформацію щодо отримання, погашення та обслуговування таких кредитів;

3) зупиняти у межах своїх повноважень здійснення бюджетних асигнувань у випадках, передбачених законодавством;

4) зупиняти в установленому законодавством порядку здійснення операцій з бюджетними коштами в разі виявлення порушення бюджетного законодавства;

5) здійснювати внутрішній фінансовий контроль та аудит на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

6) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

7) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, у тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами для забезпечення виконання завдань, покладених на нього.

Мінфін України у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

 

У системi Мiнiстерства фiнансiв України iснує спецiальна служба, яка здiйснює фiнансовий контроль, - контрольно-ревiзiйна служба, що дiє на пiдставi Закону України «Про державну контрольно-ревiзiйну службу в Українi» (вiд 26.01.1993 iз наступними змiнами), головним завданням якої є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту ( 361-2006-п ) та інспектування ( 550-2006-п ) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок державних закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель здійснюється як у порядку проведення перевірки державних закупівель, так і під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом.

Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції:

1) організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі по проведенню державного фінансового контролю, узагальнюють наслідки державного фінансового контролю і у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади;

2) проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

3) здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно;

5) здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення державного фінансового контролю;

6) розробляють нормативно-правові акти та методичні документи з питань своєї діяльності;

7) здійснюють методологічне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення державного фінансового контролю і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення державного фінансового контролю;

8) проводить перевірки державних закупівель та здійснює співробітництво з державними органами щодо запобігання проявам корупції у сфері закупівель.

Органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань. Звернення, де повідомляється про крадіжки, розтрати, недостачі, інші серйозні правопорушення, негайно пересилаються правоохоронним органам для прийняття рішення згідно з чинним законодавством.

Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:

1) перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

2) безперешкодного доступу при проведенні ревізій на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним установам, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією; призупиняти бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом;

3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;

4) вимагати від керівників підконтрольних установ, що ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів ( 1028-2006-п ) встановлюється Кабінетом Міністрів України;

5) одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності

- довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 );

6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій;

7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

8) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення;

10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

12) проводити у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи.

 

Особливим урядовим органом державного управлiння, що здiйснює фiнансовий контроль та дiє у складi Мiнiстерства фiнансiв України є Державна казначейська служба України. ЇЇ повноваження i порядок дiяльностi визначає Указ президента «Про Положення про Державну казначейську службу України» (від 13.04.2011 № 460/2011).

Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Основними завданнями Казначейства України є:

1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України відповідно до покладених завдань:

1) здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів;

2) управляє ліквідністю субрахунків єдиного казначейського рахунка;

3) за погодженням із Мінфіном України залучає на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунка для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам;

4) здійснює відкриття та закриття рахунків поточного бюджетного періоду, а також відкриття рахунків наступного бюджетного періоду;

5) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду;

6) здійснює безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України ( 2456-17 );

7) здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

8) нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення коштів надміру сплачених податків відповідно до законодавства;

9) здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю;

10) проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами у порядку, встановленому законодавством;

11) веде базу даних про мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, складає та веде єдиний реєстр розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

12) веде облік бюджетних асигнувань, доводить до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів витяг із розпису державного бюджету та зміни до нього;

13) здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету;

14) забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності;

15) погоджує призначення на посади та звільнення з посад головних бухгалтерів бюджетних установ;

16) веде бухгалтерський облік усіх операцій з виконання державного та місцевих бюджетів;

17) зводить та складає звітність про виконання державного, місцевих і зведеного бюджетів та подає звітність органам законодавчої і виконавчої влади в обсязі та строки, визначені бюджетним законодавством. Складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів;

18) здійснює за дорученням Мінфіну України погашення та обслуговування державного боргу в національній та іноземній валютах;

19) розміщує на офіційному сайті Казначейства України квартальну та річну звітність про виконання Державного бюджету України;

20) здійснює у межах повноважень контроль за:

- веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;

- бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;

- відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;

- відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

- відповідністю платежів узятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням;

- дотриманням правил валютного контролю за операціями з бюджетними коштами в іноземній валюті;

- дотриманням порядку проведення лотерей з використанням електронних систем прийняття сплати за участь у лотереї в режимі реального часу;

- закупівлею товарів, робіт і послуг за державні кошти при здійсненні розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

21) здійснює попередження учасників бюджетного процесу про неналежне виконання бюджетного законодавства;

22) зупиняє операції з бюджетними коштами та ініціює зупинення бюджетних асигнувань у разі вчинення учасником бюджетного процесу порушення бюджетного законодавства;

23) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру;

24) надає консультаційну допомогу учасникам бюджетного процесу з питань, що належать до компетенції Казначейства України;

25) забезпечує функціонування багаторівневої інформаційно-обчислювальної системи, внутрішньої платіжної системи, вживає заходів до захисту інформації, яка обробляється органами Казначейства України;

26) здійснює відповідно до законодавства України управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

27) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Казначейство України Президентом України.

 

Казначейство України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку:

1) відкривати поточні рахунки в іноземній валюті та рахунки для видачі готівки в Національному банку України та інших уповноважених банках;

2) розміщувати за рішенням Міністра, погодженим із Національним банком України, тимчасово вільні кошти єдиного казначейського рахунка та кошти валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів;

3) складати протоколи про порушення бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу та на підставі цих протоколів у межах наданих законодавством повноважень зупиняти операції з бюджетними коштами, а також ініціювати зупинення бюджетних асигнувань;

4) списувати позички, надані місцевим бюджетам, відповідно до законодавства;

5) вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій дотримання установленого порядку казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, ведення бухгалтерського обліку, складення звітності;

6) порушувати питання про притягнення до відповідальності за допущення порушення бюджетного законодавства згідно з законами України;

7) звертатись до суду, в тому числі у разі виявлення порушень бюджетного законодавства;

8) залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади;

9) одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

10) скликати наради, створювати комісії та робочі групи;

11) проводити конференції та семінари з питань, що належать до компетенції Казначейства України;

12) здійснювати у межах повноважень Казначейства України співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями, з казначейськими службами інших держав щодо вивчення досвіду роботи з організації їх діяльності та готувати пропозиції щодо впровадження такого досвіду в Україні;

13) брати участь у діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, а також відповідно до угод між Казначейством України та казначейськими службами інших держав за погодженням із Кабінетом Міністрів України;

14) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами.

 


5.


Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 42 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.23 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав