Читайте также:
|
По-перше, дія закону конкуренції* Закон конкуренції та кожна його функція підпорядковані досягненню головної мети виробництва - максимізації прибутку. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен постійно нарощувати обсяги виробництва і продажу товарів, поступово усувати своїх конкурентів. По-друге, причиною виникнення монополії є дія закону концентрації капіталу і виробництва. Концентрація капіталу - це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на розширення виробництва. Тому наслідком концентрації капіталу є концентрація виробництва. Рушійною силою цього процесу є конкурентна боротьба. По - третє, причиною створення монополії є процес централізації капіталу. Централізація капіталу - це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або об'єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший. Однією з основних форм централізації капіталу є створення акціонерних компаній. По-четверте, причиною виникнення монополій є трансформація індивідуальної приватної власності. По-п'яте, економічні кризи, які у другій половині XIX ст. стали фактором прискорення концентрації і централізації виробництва і створення на цій основі монополій.
Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об'єднання (спілку),яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.
Завдяки цьому такі підприємства посідають домінуюче становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе цін і, як результат, отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільш визначальним критерієм монопольного утворення є панування на ринку.
• 13.Визначте особливості функціонування ринку в умовах монополістичної конкуренції.
Монополістична конкуренція – тип ринкової структури, де:
• На ринку функціонує багато продавців і і покупців, частка кожного з яких в обсягах ринкових продаж незначна;
• Продукція виробників неоднорідна, диференційована;
• Вільний вхід і вихід на ринок;
• Виробники не взаємодіють між собою;
• Існує повна поінформованість з приводу ринкових цін, обсягів, попиту.
Монополістична конкуренція має місце тоді, коли велика кількість виробників продають диференційований товар, який є недосконалим замінником товару інших фірм. Важливою ознакою монополістичної конкуренції є диференціація продукції при досить значній кількості постачальників і майже необмежених можливостях входження в галузь нових фірм. Попит на продукцію окремої фірми уже не абсолютно еластичний, хоча й залишається високо еластичним. Це означає, що фірми мають певну ринкову владу і можуть змінювати ціни без ризику втрати всіх споживачів. Теоретично, концепція досконалої конкуренції сприяє найбільш ефективному для суспільства розподілу обмежених ресурсів. На практиці, ділове життя суспільства в більшості випадків відповідає умовам недосконалої конкуренії.
Позитивним моментом є те, що монополістична конкуренція постійно націлює фірму на пошук варіантів виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів. Це досягається шляхом проведення нецінової конкуренції.
Методи нецінової конкуренції:
1. Пов'язані з удосконаленням продукту. Продукт може змінюватись без докорінної зміни його споживацьких якостей (упаковка, дизайн, способи продажу), але в довгостроковому періоді фірма орієнтується на розробку нових моделей товару, які втілюють у собі нові досягнення науки і техніки.
2. Орієнтовані на рекламно-пропагандистську діяльність. Мета реклами — збільшення частки продукції фірми на ринку та посилення лояльності споживачів до товару фірми.
• 14.Охарактеризукйте олігопольний ринок та форми олігопольної поведінки фірми.
Олігополія – це тип ринкової структури, де:
• На ринку функціонує від 2 до 10 продавців;
• Продукція фірм може бути як однорідною, так і диференційованою;
• Існують певні бар'єри, що ускладнюють вхід нових фірм на ринок;
• Виробники повинні враховувати поведінку конкурентів, тобто діяти стратегічно;
• Існують певні перепони на шляху отримання інформації.
Олігополія – ринок, на якому декілька великих конкуруючих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції в галузі. Це ринкова структура, за якої на ринку домінує незначна кількість продавців, а поява навих фірм ускладнена чи неможлива. Природня монополія має місце тоді, коли декілька фірм можуть постачати продукцію для всього ринку при більш низьких середніх витратах, ніж тих, що були б у великої кількості фірм (переробка нафти, виплавка сталі, пивоваріння).
Головна риса, притаманна олігополії, це стратегічна поведінка виробників: фірма-олігополіст повинна обирати стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потеційних зустрічних дій конкурентів. Розрізняють олігополію І виду, коли декілька фірм виробляють майже ідентичні товари; олігополію ІІ виду, коли декілька великих фірм виробляють диференційовані товари.
Головною рисою олігополії є те, що кількість фірм така мала відносно розмірів ринку, що кожна з фірм олігополістів визнає тісний взаємозв'язок одна з одною. Теорія олігополії складніша, ніж теорія досконалої конкуренції, чистої монополії чи монополістичної конкуренції. Наприклад, фірмі в умовах досконалої конкуренції необхідно тільки прирівняти граничні витрати та граничний виторг. У випадку олігополії не все так просто. Оскільки існує загальна взаємозалежність, олігополіст отримує граничний виторг, установлюючи вищу ціну, залежно від реакції фірм-конкурентів. Якщо їхня реакція не буде передбачена, то олігополіст не одержить граничного виторгу.
З агальна взаємозалежність - основна ознака олігополії. Дії однієї фірми впливають на інші фірми галузі. Приймаючи рішення щодо цін, кількості товару та його якості, взаємозалежній фірмі необхідно врахувати реакцію фірм-конкурентів. Фірма-конкурент, реагуючи на дії першої фірми, повинна врахувати, як перша фірма зреагує на її дії.
У деяких олігополістичних галузях тип реакції може бути добре зрозумілим для всіх учасників; він може диктуватися звичаями або угодами. В інших галузях реакція фірм-конкурентів може бути непередбачуваною, і учасникам доводиться використовувати стратегічну поведінку, щоб передбачити та перехитрити своїх суперників.
Олігополія, яка основана на змові. Якщо олігополісти навчилися співробітничати, то вони починають одержувати вищі прибутки. Змова всередині олігополії може здійснюватися в різних формах. Олігополісти можуть таємно змовитися про ціни та обсяги випуску продукції. Вони можуть офіційно зареєструвати це в таємній угоді (але такі угоди протизаконні) чи відкритій (за умови, якщо такі угоди законні і навіть узгоджені з урядом країни). Змова може здійснюватися у вільній формі, тобто на основі звичаїв та традицій, або у вигляді неофіційної угоди. Ефективність такої змови різна при різних олігополіях. У деяких випадках змова досить надійна, а в деяких - неміцна й має тенденцію до руйнування.
Картель. Для олігополії найпростішим засобом узгодження політики в сфері ціноутворення та обсягу випуску продукції є створення картелю, який зобов'язує всі сторони встановлювати певні ціни та певну частку ринку для кожного виробника. Якщо пощастить, то така угода дасть змогу олігополістичним фірмам одержувати монопольний прибуток у цілому по галузі. Отже, картель - це угода, за якою фірми-учасниці олігополії координують обсяг випуску продукції та ціноутворення, щоб отримати монопольний прибуток.
Перешкоди для змов. Існує багато перешкод, які зменшують шанси для ефективної та надійної змови всередині картелю. Конкурентна боротьба між членами картелю посилюється в тому випадку, коли існують: 1) велика кількість продавців; 2) низькі бар'єри вступу нових фірм у галузь; 3) наявність диференційованого товару; 4) високі темпи науково-технічного прогресу; 5) високі постійні витрати і низькі граничні витрати; 6) правові обмеження.
• 15.Визначте сутність підприємства. Наведіть основні способи класифікації та види фірм. Визначте сутність та функції менеджменту.
В умовах ринкової економіки будь-яка економічна діяльність в кінцевому результаті скерована на отримання максимального прибутку.
Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку. Неодмінним компонентом підприємництва є персональна економічна, а не колективна адміністративна відповідальність за результати роботи, при якій практично неможливо було знайти як конкретного винуватця за збитки, так і того, хто найбільше сприяв успіху. Підприємець - це той, хто займається підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку. Саме це відрізняє його від інших учасників економічного життя.
За метою і характером діяльності підприємства поділяються на:
-комерційні (підприємства мають комерційний характер з одержанням прибутку);
-некомерційні (доброчинні, освітянські, медичні та ін. установи).
За формою власності майна:
-приватні;
-колективні;
-комунальне - власність відповідної територіальної громади;
-державні, засновані на державній власності.
За національною належністю капіталу:
-національні, капітал яких належить підприємцям своєї краси;
-закордонні, капітал є власністю іноземних підприємців повністю або в тій частині;
-змішані (спільні) - капітал належить підприємцям двох або кількох країн.
За правовим статусом і формою господарювання:
-одноосібні, є власністю однієї особи або родини;
-кооперативні, добровільні об'єднання громадян;
-орендні, полягають в тимчасовому володінні й користуванні майном.
За технологічною (територіальною) цілісністю і ступенем підпорядкування:
-головні (материнські), особливістю є те, що вони контролюють інші фірми;
-дочірні - юридично самостійне організаційне утворення;
-асоційовані - є формально самостійні, але залежать від головної; -філії.
За розміром кількості працівників:
-великі (над великі);
-середні;
-малі (дрібні);
-мікропідприємства (до 10 осіб). Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить чинному антимонопольному законодавству.
Ме́неджмент (управління) — це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань. За своєю суттю термін «менеджмент» певною мірою можна вважати синонімом терміна «управління», але останнє значно ширше. З ґрунтовного Оксфордського словника англійської мови можна отримати такі тлумачення менеджменту:
• спосіб, манера спілкування з людьми;
• влада та мистецтво управління;
• особливого роду вміння та адміністративні навички;
• орган управління, адміністративна одиниця.
Менеджмент як наука виникла і розвивається в зв'язку з необхідністю пояснити, чому та в наслідок чого процвітають чи руйнуються організації. Першочергова задача менеджменту полягає в створенні організаційної культури, творчого інноваційного клімату, які стимулюють працівників на нововведення.
• 16.Визначте сутність, види та функції сучасного маркетингу.
Ма́ркетинг — це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів.
Маркетинг — це: філософія бізнесу, набір ефективних інструментів, які є необхідними для функціонування підприємства в умовах високої конкуренції; важлива частина системи управління підприємством.
Трьома головними аспектами маркетингу є: аналітичний аспект (розуміння ринків); активний аспект (проникнення на ринки); ідеологічний аспект.
Існує п'ять концепцій маркетингу, кожна з яких відповідає певному етапу становлення цієї дисципліни: вдосконалення виробництва (пріоритет виробництву); вдосконалення товару (пріоритет товару); інтенсифікації зусиль збуту (пріоритет продажу); традиційна концепція маркетингу (пріоритет потребам споживачів); соціально-етичного маркетингу (пріоритет інтересам суспільства).
Основними функціями маркетингу є:
• аналітична (вивчення ринку, споживачів, конкурентів, товарної структури ринку, аналіз внутрішнього середовища підприємства),
• виробнича (організація виробництва нових товарів, матеріально-технічного постачання, управління якістю і конкурентноздатністю продукції),
• функція збуту (організація системи руху товарів, проведення цілеспрямованої товарної політики, організація сервісу, проведення цілеспрямованої політики збуту),
• управління та контролю (планування, інформаційне забезпечення, комунікаційне забезпечення управління маркетингом, моніторинг та аналіз).
Інструментарій маркетингу — різноманітні інструменти впливу на ринкове середовище, які основані на знанні психології споживача та закономірностей економічних процесів. Слово «маркетинг» походить від англ. market, що означає «ринок», «базар», «збут», «торгівля», «ціна», «курс.
• 17.Визначте суть терміну «фіаско ринку» та об’єктивну необхідність державного втручання у функціонування економіки. Покажіть цілі, напрямки та інструменти економічної політики держави.
Фіаско ринку — це ситуація, коли ринок не здатний виконувати одну або більше зі своїх функцій. Внаслідок цього ринок може розпастися, певні товари можуть не пропонуватися або в кращому випадку пропонуватися за завищеними цінами. Поняття фіаско ринку граничить також із поняттям недосконалої конкуренції.
Серед причин виникнення фіаско ринку зазвичай виділяються такі:
• зовнішні ефекти: суб'єкт господарської діяльності не відшкодовує самостійно спричинені ним витрати або отримує користь із діяльності третіх осіб без відповідного відшкодування витрат.
• ефект неподільності виникає внаслідок існування товарів, які є високо кошторисними та потужність яких змінюється тільки великими стрибками, наприклад, енергетичні станції, колія, газова та телефонна інфраструктури. Зазначений ефект може призвести до концентрації на стороні продавців.
• асиметрична інформація.
Вирішення зазначених проблем асиметричної інформації спричиняє виникнення трансакційних витрат, отже користування ринком перестає бути безкоштовним.
• адаптаційні недоліки виникають тоді, коли процес досягнення рівноваги на ринку є довготривалим або неможливим взагалі, та коли досягнута рівновага виявляється нестабільною.
• нераціональна поведінка учасників ринку: дії учасників ринку не приносять їм вигоди, наприклад, гра в лотерею, в якій очікуваний виграш (ймовірність х сума виграшу) є меншим за вартість лотерейного квитка; класичною економічною теорією альтруїзм також розглядається як нераціональна поведінка.
Головне питання політики - це питання про владу. Не є виклю-ченням з цього правила і економічна політика. Для неї найважливі-шим є питання про економічну владу та її використання для досяг-нення довгострокових та поточних цілей в економіці, реалізації певних економічних інтересів.
Залежно від конкретних обставин цілі економічної політики мо-жуть і повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її проблеми та протиріччя. Можна сформулювати кіль-ка загальних бажаних цілей економічної політики в ринковій еко-номічній системі.
• Мета економічного зростання. Це загальна кінцева мета для кожної національної економіки і національної економічної політики в ринковій та перехідній до ринку економіці.
• Мета ефективної зайнятості. Як правило, вона поєднується, з першою і передбачає активну економічну політику держави.
• Мета стабільного рівня цін. В розвинутій ринковій економіці досягається переважно заходами грошово-кредитної та бюджетної політики, що мають антиінфляційну спрямованість.
• Мета захисту і підтримання конкурентного господарського порядку, принципів економічної свободи.
• Мета соціальної безпеки і стабільності.
• Мета рівноваги зовнішньоторговельних-операцій і платіжно-го балансу, ефективного курсу національної валюти. Досягається заходами зовнішньоекономічної політики, політики центрального (національного) банку щодо курсу національної валюти тощо.
Одночасно досягти всі основні цілі економічної політики прак-тично неможливо. Тому економічна політика завжди постає перед проблемою вибору пріоритетів. Серед фундаментальних загальнонаціональних критеріїв цього вибору можна назвати критерії економічної ефективності і відповідності пріоритетів національно-державним економічним інтересам, а також необхідності загальноекономічної рівноваги.
• 18.Визначте суть та способи розрахунку валового внутрішнього продукту, чистого внутрішнього продукту, національного та особистого доходу. ВВП і суспільний добробут.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) характеризує вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах деякої країни за допомогою факторів виробництва, незалежно від того, кому ці фактори належать, — резидентам чи іноземцям. Тобто, при вимірюванні ВВП враховується вартість товарів, вироблених підприємствами, організаціями, установами у межах країни, незалежно від того, чи вітчизняними є ці підприємства, чи вони контролюються іноземним капіталом, і навпаки, доходи, отримані нашими співвітчизниками за кордоном, не враховуються у ВВП України.
Валовий національний продукт (ВНП) — це сукупний обсяг продукції, виробленої за допомогою факторів виробництва (землі, праці, капіталу та підприємницького хисту), що належать представникам певної країни, наприклад, українцям, незалежно від того, де розміщені ці фактори виробництва — в Україні чи за кордоном. Частка продукції, що створена за кордоном з допомогою факторів виробництва, які належать українцям, ураховується у ВНП України. А та частка продукції, що вироблена в Україні за допомогою факторів виробництва, що належать іноземцям, вираховується із ВНП України.
Для об'єктивного обчислення сукупного обсягу виробництва треба, щоб усі продукти і послуги, вироблені цього року, були враховані лише один раз. Більшість продуктів проходить декілька виробничих стадій, перш ніж потрапляє на ринок. Як наслідок, окремі частини і компоненти більшості продуктів купуються і продаються по декілька разів. Отже, щоб уникнути багаторазового врахування частин товарів, які продаються і перепродуються, при розрахунку ВВП враховується тільки ринкова вартість і виключається вартість проміжних товарів.
Сукупний суспільний продукт — узагальнюючий результат виробничої діяльності суспільства. Він являє собою сукупність усіх благ, що створені суспільством за певний проміжок часу.
Залежно від способу розрахунку тих елементів, що входять до його складу ССП розріняють як валовий суспільний продукт (ВСП), кінцевий суспільний продукт (КСП), валовий національний продукт (ВНП), чистий продукт (ЧП)
• 19.Розкрийте сутність, види, показники та наслідки безробіття. Охарактеризуйте службу зайнятості та ринок праці в Україні.
Безробіття - складне економічне, соціальне і психологічне явище, що виникає і відображає економічні відносини стосовно вимушеної незайнятості працездатного населення. У сільському господарстві безробіття може мати різні причини і тому його поділяють на декілька видів.
Фрикційне безробіття є динамічним, за якого безробітні шукають або чекають на отримання роботи в найближчий час. Воно також пов'язане з добровільним звільненням із низько-оплачуваної та малопродуктивної роботи і переходом на високо-оплачуванішу, сприяє руху працівників з одних галузей в інші. Фрикційне безробіття часто перетворюється на структурне.
Структурне безробіття пов'язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням випуску продукції у випадку переорієнтації виробництва, закриттям шкідливих підприємств. Структурне безробіття характерне тим, що працівники, котрі втратили роботу в одних секторах економіки, не можуть бути використані на тих робочих місцях, які пропонуються в інших. Воно є тривалим і має, зазвичай, хронічний характер. Отже, за структурного безробіття люди не можуть отримати роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання, а інколи й зміни місця проживання. Існує ще й циклічне безробіття.
Циклічне безробіття постійно змінюється за масштабами і спричинене спадом виробництва. Цей тип безробіття пов'язаний з дефіцитом попиту, коли попит на товари і послуги зменшується і зайнятість скорочується. Найбільше від циклічного безробіття страждають молодь, жінки, люди похилого віку та некорінне населення. Такий тип безробіття після виходу економіки з кризи, коли обсяг виробництва нарощують, зменшується, оскільки зростає потреба в робочій силі для виробництва товарів і надання послуг.
Безробітними не можуть бути визнані громадяни, котрі: - не досягли 16 років, за винятком тих, що працювали і скорочені з різних причин; - уперше шукають роботу, не мають професії і відмовились від професійної підготовки та від тимчасової роботи; - відмовились від двох пропозицій відповідної роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу; - мають право на пенсію.
Найсуттєвіші чинники, що впливають на рівень безробіття в Україні: - спад виробництва; - структурні зрушення у виробництві продукції; - приватизація та зміна форми власності; - кризова ситуація в кредитно-фінансовій, інвестиційній, зовнішньоекономічній сферах і сфері доходів.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 138 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |