Читайте также:
|
Податок з'явився в період розпаду первіснообщинного ладу. У сучасному суспільстві податки є основним джерелом формування та розвитку процесу одержавлення національного доходу.
Податки — частина національного доходу або ВВП, що вилучається державою у населення через позаекономічний та економічний примус здебільшого на еквівалентній основі (у розвинутих країнах) з метою виконання соціально-економічних, політичних, правових функцій та досягнення воєнних цілей.
Основними функціями податку є фіскальна, регулююча і стимулююча.
Фіскальна функція означає збір грошових коштів з населення, підприємств (загалом фізичних і юридичних осіб). В Україні податки виконують здебільшого цю функцію, причому її ефективність поступово знижується.
Регулююча функція забезпечує регулювання грошових доходів, процесу нагромадження, перерозподілу значної частки національного доходу, співвідношення між попитом і пропозицією та інших макроекономічних пропорцій, усього процесу суспільного відтворення. Виконання податком регулюючої функції супроводжується контролем держави за оновленням основних фондів, циклічністю виробництва, розгортанням НТП та іншими явищами, що означає недоцільність виокремлення контролюючої функції податку. В Україні ця функція реалізується незадовільно.
Стимулююча функція полягає у стимулюванні інвестиційного процесу (при зниженні ставок оподаткування, проведенні політики прискореної амортизації та ін.), здійсненні НДДКР, прискоренні темпів економічного зростання, збільшенні величини платоспроможного попиту тощо. В Україні ця функція частково втілюється за окремими напрямами лише в останні роки.
Регулююча і стимулююча функції податку тісно переплітаються. Водночас між ними є певні відмінності, розбіжності під час реалізації, що зумовлює доцільність їх розмежування. Так, встановлення високих податкових ставок на прибутки підприємств означає виконання однієї з розподільчих функцій (перерозподіл частки національного доходу), але не стимулює інвестиційний процес. Регулюючу і стимулюючу функції податку науково неправильно виокремлювати поряд з економічною.
Податкова система — сукупність принципів оподаткування, окремих видів податків, відповідних суб'єктів та об'єктів оподаткування в їх взаємодії, підпорядкованих законам розвитку і функціонування економічної системи за допомогою податкової політики.
Складовими податкової системи є податкова структура — комплекс взаємозв'язків між окремими видами податків і податкова політика — спрямування розвитку податкової системи відповідно до соціально-економічної мети суспільства та економічних законів.
Окремими видами податків у розвинутих країнах є особистий подохідний податок, податок на додану вартість, податок на соціальне страхування, податок на прибуток корпорацій, помайновий, податок зі спадщини і дарувань. З точки зору суб'єктів оподаткування розрізняють федеральні і місцеві податки (у межах останніх — податки штатів, земель, кантонів, муніципальні), а з погляду механізму їх вилучення — прямі і непрямі. З позиції об'єктів оподаткування виокремлюють заробітну плату, прибуток (у формі підприємницького доходу, торговельного прибутку і земельної ренти), різноманітні види майна (будинки, земля, споруди, автомобілі, цінні папери та ін.), спадщину і дарування.
Основними принципами сучасної податкової системи є:
1) ефективність (втілюється у регулюючій і стимулюючій функціях податків);
2) справедливість (недоцільність і неможливість перекладання податкового тягаря на бідні верстви населення, частковий перерозподіл через механізм оподаткування частини національного доходу на користь найбідніших верств населення);
8) корисність (вилучені через податкову систему кошти повинні повернутись до трудящих у формі соціальних витрат);
4) оптимальне співвідношення між економічною ефективністю і справедливістю (недоцільність надмірного перерозподілу національного доходу через податковий механізм, що може гальмувати інвестиції, або вилучення таких податків із заробітної плати, які підтримуватимуть заінтересованість безпосередніх працівників у зростанні продуктивності праці);
5) мінімалізація витрат на управління податковою системою, управління нею на основі раціональних законів, зрозумілість для основної маси платників механізму оподаткування.
В Україні ці принципи поки що не виконуються.
Особистий подохідний податок. Основними видами податків у розвинутих країнах є особистий подохідний податок і податок на додану вартість, дещо меншою є роль податків на прибутки компаній і на соціальне страхування.
Особистий подохідний податок є переважно податком на заробітну плату, тому його некоректно називати прибутковим.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 99 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |