Читайте также:
|
"Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини"
Основним завданням щодо подальшого розвитку національної системи стандартизації та сертифікації є виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.97р. № 244 "Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів". Адже тільки за умови її виконання можливі вступ України на рівноправних умовах до Світової організації торгівлі, взаємовигідна реалізація положень Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом, відчутне підвищення якості та конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників.
Важливою віхою на зазначеному етапі є введення в дію Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (надрукований у цьому журналі) — одного з перших законів, розробка яких передбачена цією постановою. Цей Закон встановлює правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розробки, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, збе-
рігання, транспортування, реалізації, використання, споживання та утилізації харчових продуктів і продовольчої сировини, а також надання послуг у сфері громадського харчування. Законом визначені мета державного регулювання, основні засади державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини та супутніх товарів, а також види діяльності спеціально уповноважених органів виконавчої влади щодо цього.
Чільне місце в Законі посідають питання контролю якості харчової продукції, що імпортується в Україну. Це питання потребує особливої уваги в зв'язку з введенням в дію Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції". Закон узагальнює порядок і процедуру контролю, починаючи з визначення ідентифікації такої продукції, що особливо важливо при відкритому продовольчому ринку України.
Це підтверджується результатами численних перевірок, здійснених державними контролюючими органами та громадськими організаціями споживачів.
До прийняття цього Закону засади системи державного контролю якості та безпеки товарів, у тому числі харчових продуктів, були лише фрагментарне сформульовані в Законах України "Про захист прав споживачів", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про ветеринарну медицину", "Про пестициди і агрохіміками", а також в Декретах Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" та "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення". На жаль, ці закони є законами непрямої дії. Вимоги до якості та безпеки товарів установлено в них дуже загально, тоді як для організації ефективної системи державного контролю в цій сфері надзвичайно важливим є законодавче закріплення конкретних вимог до якості, складу, маркування, пакування, транспортування, використання, споживання та утилізації харчових продуктів.
Цим Законом визначено, які харчові продукти і продовольчу сировину слід вважати не якісними, небезпечними для здоров'я і життя людини, фальсифікованими або неправильно помаркованими. Закон встановлює визначення цих понять з урахуванням специфіки властивостей харчових продуктів і продовольчої сировини. Закон врегульовує питання недобросовісного рекламування харчових продуктів, в тому числі таких, яким приписуються лікувальні властивості.
Законом встановлено, що державній санітарно-гігієнічній експертизі піддається продукція, яка вперше виробляється або ввозиться в Україну, що експертиза є комплексом досліджень, а не перевіркою кожної партії продукції. Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи реєструється МОЗ і публікується, тобто стає доступним всім виробникам і постачальникам. Для вітчизняної продукції, що випускається серійно, висновок видається на термін дії нормативного документа, за яким вона виготовляється.
Випробування продукції на відповідність показникам, встановленим в ході експертизи (дослідження), здійснюється як сертифікація. Ці випробування може робити будь-яка лабораторія, в першу чергу, лабораторія виробника, яка має відповідне обладнання, кваліфікований персонал, забезпечує методи і процедури випробувань згідно з встановленими вимогами, що підтверджується акредитацією в державній Системі сертифікації. Рівність, єдність і прозорість вимог до лабораторій різного підпорядкування, різних форм власності забезпечують достовірність, повторюваність та відтворюваність результатів.
Одним із шляхів державного регулювання Законом визначене державне нормування і
регламентація показників якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, що здійснюється встановленням норм цих показників у стандартах та інших нормативних документах під час їхнього розроблення. За чинним законодавством виконання цієї функції контролює Держстандарт України. Показники безпеки, тобто граничне допустимі рівні вмісту забруднювачів та інших речовин хімічного, біологічного або іншого походження, в групах харчових продуктів встановлює центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. А методики вимірювання вмісту забруднювачів та інших зазначених речовин, які застосовуються для встановлення показників безпеки, повинні бути метрологічне атестовані органами Держстандарту.
Передбачене також проведення обов'язкової сертифікації харчових продуктів, сировини, супутніх матеріалів, послуг у сфері громадського харчування та сертифікації систем якості їх виробництва та надання послуг.
Співвідношення між державною санітарно-гігієнічною експертизою як дослідженням, у ході якого встановлюються вимоги до харчового продукту, і сертифікацією як оцінкою відповідності конкретного зразка продукту встановленим під час експертизи вимогам шляхом випробувань, визначене цим Законом, узгоджується також з Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (ст.10-12, 16, 17). Воно підтверджене узгодженою позицією Головного державного санітарного лікаря та Голови Держстандарту України, наданою до GATT/WTO.
Для імпортних харчових продуктів, продовольчої сировини і
супутніх матеріалів Законом передбачене проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи та обов'язкової сертифікації до ввезення їх в Україну. Контроль наявності сертифіката відповідності, наявності у визначених чинним законодавством випадках ветеринарного сертифіката, а також відповідного маркування здійснюється органами митної служби України під час оформлення митних документів.
Реалізація Закону потребує виконання значного обсягу робіт щодо розроблення нормативно-правових документів, передбачених Законом, а також розроблення і прийняття цілого пакету законодавчих актів, в тому числі передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 244.
Законом передбачене подання до Верховної Ради України проектів Законів України:
— Про відповідальність постачальників за виготовлення і реалізацію неякісної і небезпечної продукції (проект надрукований у цьому журналі);
— Про вилучення і утилізацію неякісної і небезпечної продукції;
— Про державне регулювання виробництва і реалізації екологічно чистої продукції.
Запропонована Законом схема контролю якості та безпеки харчових продуктів повністю відповідає вимогам GATT/WTO і дозволяє зменшити бюджетні витрати на здійснення контролю в торгівлі, оскільки ввезення небезпечної продукції буде зупинено на державному кордоні України. Це, в свою чергу, дозволить цивілізованими методами захистити вітчизняного споживача від неякісної продукції, а вітчизняного товаровиробника - від недобросовісної конкуренції.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 123 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |