Читайте также:
|
Жовтня 1925 р. проект ВТК УСРР був заслуханий на засіданні Раднаркому України, а 12 жовтня ─ на об'єднаному засіданні Президії ВУЦВК і РНК УСРР, які ухвалили рішення про представлення проекту на розгляд та затвердження черговій сесії ВУЦВК. 23 жовтня 1925 р. 2 сесія ВУЦВК ІХ скликання затвердила Виправно-трудовий кодекс УСРР, прийнявши постанову «Про надання чинності Виправно-трудовому кодексові УСРР», в якій було визначено строк надання чинності ВТК - з 15 листопаду 1925 р.
У Виправно-трудовому кодексі України знайшли своє відображення найважливіші положення з питань застосування кримінального покарання, закріплені в Основних засадах кримінального законодавства СРСР і союзних республік, що були прийняті 30 жовтня 1924 р. Основні засади кримінального законодавства СРСР і союзних республік визначили зміст поняття заходів соціального захисту судово-виправного характеру, до яких відносились: об’ява ворогом трудящих з позбавленням громадянства СРСР та вигнання за межі СРСР назавжди; позбавлення волі з суворою ізоляцією; позбавлення волі без суворої ізоляції; примусові роботи без позбавлення волі; обмеження в правах; видалення за межі СРСР на встановлений строк; вигнання за межі союзної республіки або окремої місцевості із забороною проживання в тих або інших місцевостях (заслання та висилання); звільнення від посади; заборона займати визначену посаду, займатись видом діяльності або промислом; громадський осуд; конфіскація майна; штраф; попередження тощо. Заходи соціального захисту застосовувались з метою попередження злочинів, позбавлення суспільно-небезпечних елементів можливості вчиняти нові злочини, а також здійснення виправно-трудового впливу на засуджених.
Структуру ВТК України 1925 р. складали «Загальні положення» та 21 глава:
1) Центральні і місцеві органи виправно-трудової справи;
2) Розподільні комісії;
3) Спостережні комісії;
4) Види виправно-трудових установ (ВТУ);
5) Порядок прийому ув'язнених до виправно-трудових установ;
6) Класифікація ув'язнених;
7) Загальні правила утримання ув'язнених у виправно-трудових установах;
8) Заходи дисциплінарного впливу у виправно-трудових установах;
9) Правила утримання в трудових сільськогосподарських, фабрично-заводських і ремісничих колоніях;
10) Правила утримання ув'язнених в перехідних трудових будинках;
11) Правила утримання в ізоляторах спеціального призначення;
12) Організація робіт у виправно-трудових установах;
13) Культурно-просвітницька робота у виправно-трудових установах;
14) Медико-санітарна частина у виправно-трудових установах;
15) Втечі ув'язнених;
16) Про застосування зброї особами, які належать до складу адміністрації, нагляду і варти виправно-трудової установи;
17) Вибуття ув'язнених з виправно-трудової установи;
18) Організація допомоги ув’язненим і особам, які звільняються виправно-трудових установ;
19) Організація примусових робіт без утримання під вартою;
20) Реформаторіуми і правила утримання в них неповнолітніх правопорушників;
21) Про порядок допуску до виправно-трудових установ УСРР осіб, які не належать до службового складу таких.
Майже одночасно виправно-трудові кодекси були прийняті також в інших союзних республіках: в 1925 р. ─ в Грузинській і Азербайджанській РСР, в 1926 р. ─ в Білоруській і Узбецькій РСР, в 1927 р. ─ в Туркменській РСР [62, с.326]. Порівняльний аналіз їх змісту доводить, що вони мали дуже багато спільних норм, оскільки втілювали єдину радянську виправно-трудову політику і були побудовані на єдиних принципах радянського виправно-трудового і кримінального права.
2. Особливості нормативно-правового регулювання діяльності місць позбавлення волі після ухвалення ВТК УСРР (1925 ─1929 рр.)
Зміни у виправно-трудовому законодавстві України після ухвалення ВТК УСРР 1925 р. були викликані необхідністю приведення деяких його норм у відповідність із загальносоюзним законодавством, а також подальшого поліпшення організації виконання і відбування покарань, пов'язаних з виправно-трудовою дією. Хоча Виправно-трудовий кодекс Української СРР достатньо повно і чітко регламентував порядок та умови виконання і відбування кримінальних покарань, як пов’язаних із позбавленням волі, так і примусових робіт без утримання під вартою, зрозуміло, що висвітлити в одному документі всі різноманітні питання, що виникали в процесі життєдіяльності виправно-трудових установ, було неможливо. У зв'язку з цим в Україні після ухвалення ВТК видається ціла низка нормативно-правових актів виправно-трудового характеру, що продовжили правотворчу, зокрема законодавчу, діяльність у цій галузі.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 103 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |