Читайте также:
|
Основні елементи.
На думку антрополога Уорда Гуденау, культура складається з чотирьох елементів.
1. Поняття (концепти). Вони містяться головним чином в мові. Завдяки їм стає можливим впорядкувати досвід людей. Наприклад, ми сприймаємо форму, колір і смак предметів оточуючого світу, але у різних культурах світ організований по-різному.
В мові жителів Тробріанських островів (на схід від Нової Гвінеї) одне слово позначає шість різних родичів: батька, брата батька, сина сестри батька, сина сестри матері батька, сина дочки сестри батька, сина сина брата батька батька і сина сина сестри батька батька. В українській мові навіть відсутні слова, що позначають чотирьох останніх родичів.
Ця відмінність між двома мовами пояснюється тим, що для жителів Тробріанських островів потрібне слово, що охоплює всіх родичів, до яких прийнято ставитися з особливою повагою. У нашому суспільстві склалася менш складна система зв’язків між родичами, тому і немає слів, щоб позначали таких далеких родичів. В?ескімосів є назви? 16 відтінків білого кольору.
Особливе місце мови. В теоріях культури мові завжди відводиться важливе місце. Багато областей культури є невербальні – живопис, танці, жести. Але всі елементи культури можуть бути вираженими в мові. Мову можна визначити як систему комунікації, що здійснюється з допомогою звуків та символів, значення яких є умовні, але мають визначену структуру. Мова – явище соціальна. Нею неможливо оволодіти поза соціальною взаємодією, тобто без спілкування з іншими людьми. Іншою важливою її рисою є те, що на рідній мові практично неможливо розі вчитися розмовляти, якщо її основний словниковий запас, правила мовлення були засвоєні від восьми до десяти років, хоча багато інших аспектів досвіду людини можуть бути повністю забуті. Це свідчить про високу ступінь пристосованості мови до потреб людини: без неї спілкування між людьми було набагато примітивнішим.
Мова включає правила. Всім, звичайно, відомо, що існує правильна і неправильна мова. Разом з тим часто спостерігаються від граматичних правил, пов’язані з особливостями різних діалектів та життєвих ситуацій. Мова бере участь також у процесі набуття та організації людського досвіду. Багато понять здаються нам «само собою зрозумілими» тільки тому, що вони вкорінилися в нашій мові.
Спільна мова також підтримує згуртованість суспільства. Вона допомагає людям координувати свої дії завдяки переконанню чи засудженню один одного. Крім того, між людьми, що говорять на одній мові, майже автоматично виникає взаєморозуміння і співчуття. Отже, мова сприяє формуванню почуття групової єдності, групової ідентичності. Керівники країн, де існують племінні діалекти прагнуть до того, щоб була прийнята єдина національна мова, розуміючи значення даного фактору для згуртування всієї нації. Хоча мова є могутньою об’єднуючою силою, в той же час вона здатна і роз’єднувати людей. Група, що використовує дану мову, вважає всіх, хто на ній розмовляє, своїми, а людей, що говорять на інших мовах чи діалектах – чужими.
2. Відносини. Культури не лише виділяють ті чи інші частини світу з допомогою понять, але також виявляють, як ці складові частини пов’язані між собою – в просторі і часі, за значенням. Кожна культура формує визначені уявлення про взаємозв’язки між поняттями, що належать до сфери релігійного світу і до сфери надприродного. Наприклад, згідно християнської космології, світ створений Богом, і існує багато постулатів про відносини Бога до людей.
3. Цінності. Цінності – це загальноприйняті переконання відносно цілей, до яких людина повинна прагнути. Вони складають основу моральних принципів. У християнській моралі, наприклад, Десять заповідей, окрім інших вимог, передбачають збереження людського життя(«не вбий»), подружню вірність(«не чини перелюбу»), повагу до батьків («шануй батька й матір свою»).
Різні культури можуть віддавати перевагу різним цінностям (героїзму на полі бою, художній творчості, аскетизму), і кожен суспільний лад встановлює, що є цінністю, а що не є.
Вітчизняні соціологи виділяють
*смсложиттєві цінності (уявлення про добро і зло, щастя, ціль і сенс життя)
*вітальні (це цінності життя, здоров’я, особистої безпеки, добробуту, сім’ї; цінності освіти, кваліфікації, правопорядку і т.ін.);
*цінності суспільного визнання і покликання (любов до праці, соціальне становище, служіння громаді і людям);
*цінності міжособистісного спілкування (чесність, безкорисливість, доброзичливість);
*демократичні цінності (права людини, свобода совісті, слова, переконань, вірування, свобода політичного вибору, національний суверенітет);
*партикулярні цінності (прив’язаність до малої батьківщини, сім’ї, віра в Бога, стремління до Абсолюту).
4. Соціальні п равила, норми. Ці елементи (в тому числі і норми) регулюють поведінку людей відповідно до цінностей визначеної культури. Наприклад, наша законодавча система включає багато законів, що забороняють вбивати, ранити інших людей чи погрожувати їм. Ці закони відображають, наскільки високо ми цінуємо життя і добробут особистості. Так само в нас існує десятки законів, що забороняють красти, присвоювати чуже майно, шкоду власності. В них відображене наше прагнення до захисту приватної власності.
Названі елементи культури пов’язані між собою.
Цінності не тільки самі потребують обґрунтування, але й, в свою чергу, самі можуть служити обґрунтуванням. Вони обґрунтовують норми чи очікування та стандарти, які реалізуються в ході взаємодії між людьми. Норми можуть являти собою стандарти поведінки. Але чому люди схильні підкорятися їм, навіть якщо це не відповідає їхнім інтересам? Соціальні заохочення (наприклад, повага) часто стимулюють дотримання норми. Соціальні покарання чи заохочення, які сприяють дотриманню норм, називаються санкціями. Покарання, що стримують людей від певних вчинків, називаються негативними санкціями. До них належить штраф, тюремне ув’язнення, догана та ін. Позитивними санкціями (наприклад, грошова винагорода, наділення владою, високий престиж) називаються заохочення за дотримання норм. Санкції отримують легітимність (законність) на основі норм. Норми поділяють на правові та моральні. Правові норми проявляються у вигляді закону або іншого державного чи адміністративного акту, містять чіткі диспозиції, що визначають умови застосування певної юридичної норми, а також санкції, здійснювані відповідними органами. Дотримання моральних норм забезпечується силою громадської думки, морального обов’язку людини. Крім того, соціальні норми можуть опиратись не лише на юридичні і моральні акти і уявлення, але й на звичаї і традиції.
Отже, цінності пов’язані з культурною орієнтацією людської діяльності, а норми – з соціальною орієнтацією суспільства.
Соціокультурні зразки поведінки - закріплені в обрядах, звичаях і традиціях. Обряди – це сукупність символічних стереотипних колективних дій, що втілюють в собі ті чи інші соціальні ідеї, уявлення, норми і цінності і викликають певні колективні почуття. Звичаї являють собою форми регуляції діяльності і відносин людей, які відтворюються у певному суспільстві, соціальній спільноті і групі і є звичними для їх членів. Звичаї – це неписані правила поведінки. Традиції функціонують в усіх соціальних системах, будучи необхідною умовою їх життєдіяльності, і є елементами соціокультурної спадщини, які передаються з покоління в покоління. М.Вебер вважав, що типовими зразками орієнтації людей у різних сферах соціального життя виступають етичні вчення головних світових релігій. Існує певна типологія таких соціокультурних зразків у кожному суспільстві (типи героїв у міфології і релігії, соціокультурні зразки для молоді в стилі життя).
3.Форми культури:
Загальнолюдська культура (у сенсі культури, виробленої людством протягом всієї історії його існування і опертої на загальнолюдські цінності істини, добра, краси, справедливості тощо);
Суперкультура (у значенні культури, створеної конкретним суспільством, яка передається з покоління в покоління);
Субкультура (в розумінні культури як сукупності переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, характерних для певної соціальної спільноти; приклад – національні, професійні субкультури, субкультура організацій тощо);
Контркультура (у сенсі культурної моделі певної групи, яка протистоїть або знаходиться у контрфронтації до панівної суперкультури та субкультур просуспільних спільнот. Смелзер…)
Девіантна культура (як різновид субкультури; притаманна групам з соціально відхиленою поведінкою, наприклад, стиль життя і антисоціальна поведінка наркоманів, тощо)
Особистісна культура (культура конкретного індивіда).
В більшості європейських суспільств на початок ХХ ст.. склалися дві форми культури.
Висока культура – витончене мистецтво, класична музика та література – складалась і сприймалася елітою.
Народна культура, що включала казки, фольклор, пісні і міфи, належала бідним. Продукти кожної з цих культур були призначені для визначеної публіки і ця традиція рідко порушувалася. З появою засобів масової інформації (радіо, масових друкованих видань, телебачення, грамзапису, магнітофонів) відбулося стирання відмінностей між високою та народною культурою. Так виникла масова культура, котра не пов’язана з регіональними, релігійними чи становими субкультурами. Засоби масової інформації та масова культура нерозривно пов’язані між собою.
Культура стає «масовою», коли її продукти стандартизують і поширюють серед широкої публіки. Велика популярність багатьох сучасних співаків - приклад такого явища. Масова культура, будучи поверховою, меншою мірою збагачує духовно, ніж висока, що уособлює творче натхнення і глибоке сприйняття. Масова культура, на думку багатьох дослідників (Лео Лоувенталь), не здатна зафіксувати справжні почуття, і частково цьому в сучасному суспільстві не створені умови для більш повної реалізації особистості.
Субкультури. У всіх суспільствах існує багато підгруп, що мають різні культурні цінності та традиції. Система норм та цінностей, що відрізняє групу від більшості суспільства, називається субкультурою. Субкультура формується під впливом таких факторів, як соціальний стан, етнічне походження, релігія і місце проживання. Цінності субкультури впливають на формування особистості членів групи.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 181 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |