Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Особливості соціокультурної ситуації в Україні

Читайте также:
  1. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  2. адміністративних судів в Україні
  3. Аналіз сучасної економічної ситуації
  4. Банківські системи зарубіжних країн, особливості їх побудови та функціонування
  5. Біографічні особливості М. Драгоманова
  6. Біографічні особливості М. Костомарова
  7. БІОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ "ПОТОЧНОГО" ВІДНОВЛЕННЯ
  8. БІОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ЗАНЯТЬ
  9. БІОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВІДНОВНИХ
  10. В Україні немає свого фільмофонду і державного кіномузею, низький рівень кіноосвіти. Зовсім зникла кінопреса (журнали “Новини кіноекрана”, “Вавилон”).

1.Для української соціокультурної традиції питання розвитку культури тісно пов’язані з питанням формування нації. Ця взаємозумовленість сягає модерних часів і спирається на нове поняття етнічної національної спільноти з визнанням спільності мови і культури як найважливіших стрижнів, довкола яких будується новітня нація. Таку концепцію нації розробляв відомий німецький культуролог Й. Гердер, ідеями якого захоплювались представники молодої української інтелігенції на початку ХІХ ст. Й.Гердер наголошував на тому, що людська цивілізація існує не в загальних та універсальних, а в конкретних національних проявах; кожен культурний прояв має бути неповторним, але ця неповторність полягає у своєрідності національної спільноти й національної мови. Гердер зосередив увагу на етнічній культурі селянства, бо вважав, що основною передумовою повнокровної і живої культури є природність. Гердер з жалем констатував, що культурне життя Європи кінця ХVІІІ ст. вершили пройняті космополітизмом імперські двори та аристократи, котрі радо запозичували чужу мову, манери, цінності, культивували атмосферу, в якій придушувались прояви неповторної народної культури. Для вирішення проблеми, підкреслював він, слід відкинути високу культуру і звернутися в пошуках свіжих джерел натхнення і засобів самовиразу до незіпсованої, справжньої та самобутньої культури простих людей.

Ідеї Гердера були співзвучними соціокультурним реаліям тогочасної України, де українська культура мала своїми творцями і носіями переважно селянські маси. Народна мова, культура, звичаї і традиції стали тим осередком, навколо якого відбувався процес кристалізації сучасної української нації кінця ХVІІІ – ХІХ ст.

2.Специфіка соціокультурних процесів в Україні протягом століть полягала також в тому, що вони розгортались не лише і не стільки в силу внутрішніх органічних потреб, скільки під сильним тиском політичних обставин (зазвичай негативних). Кожна держава, під владу якої підпадали українські землі, створювала несприятливі, або й просто неможливі умови для існування і розвитку української культури. Тому полонізація, австрійщення, мадяризація і особливо русифікація обертались проти української культури переведенням освіти на чужі мови, відсутністю національних закладів культури(театрів, бібліотек, власної Академії наук), денаціоналізацією провідної верстви, нездатної виконувати роль провідників української ідеї.

3.Українському народу насильно накидались культурні впливи панівних держав, штучно створювався і поширювався комплекс культурної меншовартості українців.

4.В умовах входження України під владу різних держав дореволюційна Україна не складала ні територіальної, ні етнічної, ні культурної єдності. Це зумовило те, що в сучасній Україні одночасно існують три культурні середовища:

-україномовна українська культура населення Західної України та сільських жителів Центральної України;

-російськомовна українська культура населення Центральної України та сільського населення сходу і півдня України;

-російськомовна російська культура міського населення Центральної, східної та Південної України.

5.Нині в Україні діють процеси національного відродження, складовою яких є культурне відродження. Як це завжди буває, в ситуації глибокої економічної кризи, політичного напруження культурі, безперечно і на жаль, приділяється найменше уваги; продовжує діяти запозичений з радянських часів «залишковий» принцип по відношенню до неї, що знаходить прояв у мізерному фінансуванні розвитку культури та її матеріальної бази. Наприклад, через не може повноцінно функціонувати український кінематограф, який практично не фінансується. Зате Російська Федерація знайшла значні кошти для підтримки своєї кіноіндустрії і результат є очевидний.

6.В сучасній Україні розповсюджені декілька різноскерованих тенденцій. З одного боку, нині часто можна зустрітися з явищами культурного етноцентризму (україно- чи русоцентризму), коли виключна перевага і вищість визнається лише за одною з існуючих культур і зневажаються носії інших культурних цінностей. З іншого боку, поширеним явищем, особливо в молодіжному середовищі, є культурний космополітизм або орієнтація переважно на взірці західної масової культури. Україна зараз на собі випробовує всі принади «вестернізації» і «американізації» в культурній галузі.

7.Цінностями сучасної культури є:

1.особистий успіх

2.активність і вперта праця, раціональне використання часу;

3.матеріалізм, речі є ознакою благополуччя

4.прогрес, віра що нове краще старого

5.конформізм,

6.ідеалізація молодості.

7.зростання егоцентризму (зосередження на своєму індивідуальному Я) у зв’язку з трудністю знайти себе у світі, що швидко змінюється. В минулому основні аспекти життя (робота, гра, освіта та турбота про здоров’я) були пов’язані з сім’єю. Згодом їх стали регулювати такі інститути, як школа, профсоюз, уряд, громадські установи. Але оскільки ці інститути не допомагають особистості «знайти себе», вона все більше заглиблюється у внутрішній світ.

 

Накладені на український комплекс меншовартості, ці не найкращі зразки західної масової культури погрожують сформувати покоління, відірване від матірного грунту питомої національної культури, байдуже до проблем своєї країни і свого народу, свого роду культурних безбатченків.

8.До сучасної соціокультурної ситуації в Україні можна застосувати і дюркгеймівський термін «аномія». Він означає, що, як і в багатьох інших посткомуністичних суспільствах, в Україні перехідний період супроводжується розпадом старої системи моральних і культурних цінностей, таким станом, коли традиційні ціннісні орієнтації і норми зруйнувалися, а нові або ще не виробилися, або позначаються глибокою суперечливістю. Зазнала руйнації і державна підтримка розвитку культури з її розгалуженою мережею соціальних інститутів і культосвітніх закладів. Ринкові відносини, поширені на сферу культури, залишили її напризволяще, привели до зростаючої комерціалізації, створили стан, коли вітчизняний культурний простір стає легкою здобиччю ділків від культури і бізнесу. Тому навіть у кількісному вимірі імпортна культурна продукція набагато перевищує вітчизняну, приносить більшу фінансову вигоду тим, хто займається її просуванням на українському ринку. Багато діячів української культури і дотепер вважають, що культурне відродження – це лише і тільки повернення до спадщини минулого, і виявляють дивну апатію і пасивність відносно розвитку її нових форм і напрямів. А мало оригінальна культура, як зазначає І.Дзюба, не може чогось запропонувати іншим і приречена на пасивну роль у духовній взаємодії світових культур, на запозичення і наслідування.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 152 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав