Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Зміст та методи психокорекційної роботи з дітьми та підлітками.

Зміст і вибір методів психокорекційної роботи обумовлені специфікою об'єктів, їх станом, а також предметом корекції, що формулюється в психологічній практиці на мові труднощів клієнтів (дітей, педагогів і батьків).

Об'єкт психокорекції - це окремі сфери особи, що піддаються зміні, її предмет - та психічна реальність, на яку спрямована психокорекцій на дія. Наприклад, якщо об'єктом корекції є порушення поведінки дитини, то предмети, залежно від локусу скарги, можуть бути найрізноманітніші: образ "Я", відношення до вчителя, мотивація учення і ін.

За змістом можна виділити загальну особову корекцію, корекцію окремих сторін, сфер і якостей особи, корекцію діяльності і відносин.

Особистісна корекція спрямована на позитивну зміну Я-концепциі дитини, рівня її домагань, гармонізацію особистісчного балансу, посилення Его. Вона припускає роботу по подоланню дисгармонії, незрілості, невротичності особи, комплексу неповноцінності, порушень статевої ідентифікації і інших негативних особистісних проявів.

Корекція пізнавальної сфери направлена на формування пізнавальної мотивації, розвиток пізнавальних психічних процесів, тренування інтелектуальних функцій і способів розумової діяльності, подолання синдрому дефіциту уваги, вироблення когнітивних стилів.

Корекція емоційної сфери пов'язана із зниженням психоемоційної напруги, дезактуалізацією фрустрованих потреб дитини, руйнуванням афектних уявлень про світ і стереотипів поведінки, оздоровленням соціального середовища. Вона припускає розвиток соціальних емоцій і способів безпечного емоційного реагування і формування навиків емоційного контролю поведінки у дитини.

Корекція вольової сфери – це розвиток довільності психічних процесів, формування цілепокладання, мотивації, свідомості і рефлексивності поведінки, подолання незавершеності дій дитини.

Корекція поведінкової сфери пов'язана з формуванням внутрішньої позиції дитини, оволодінням віялом соціальних ролей, репетицією соціально схвалюваних моделей поведінки, навиками саморегуляції і самоконтролю, подоланням негативних стереотипів.

Корекція ігрової або учбової діяльності спрямована на розвиток особистісної, соціальної і учбової мотивації, оволодіння засобами і способами діяльності, навиками цілепокладання, контролю і самооцінки.

Корекція відносин дитини припускає зміну соціальній ситуації розвитку, її суб'єктивного сприйняття дитиною; розвиток соціального інтелекту, інтуїції, емпатії і рефлексії; підвищення соціального статусу; вирішення внутрішніх і зовнішніх психологічних конфліктів.

По відомостях Г.В. Бурменськой, О.А. Карабанової і А.Г. Лідерса, максимальне число звернень до психолога падає на дошкільний і молодший шкільний вік (80%). Зміст психокорекційної роботи дослідники пов'язують з найбільш типовими труднощами дітей:

· невідповідністю рівня психічного (розумового) розвитку дитини віковій нормі;

· неготовністю до шкільного навчання, неуспішністю, низькою пізнавальною і учбовою мотивацією;

· негативними тенденціями особового розвитку, комунікативними проблемами;

· неорганізованістю поведінки, низьким рівнем довільної регуляції;

· емоційними порушеннями поведінки;

· дезадаптацією в дитячому саду, школі, сім'ї.

· Корекція розумового розвитку:

· розвиток сприйняття, сенсорних здібностей;

· розвиток наочно-образного (наочно-дієвого) мислення;

· розвиток початкових функцій довільної уваги і пам'яті;

· розвиток мови (в рамках логопедичної допомоги);

· розвиток пізнавальної мотивації.

Корекція готовності дитини до навчання:

· корекція внутрішньої позиції дитини;

· формування загальної успішності (позитивна мотивація, пізнавальні процеси, самоконтроль, самооцінка);

· корекція дрібної моторики і просторової орієнтації (лист);

· мовна корекція (читання);

· корекція початкових уявлень про кількість, величині і тому подібне (математика).

Корекція неорганізованості поведінки.

1. Мотиваційний блок (цілепокладання) - невміння виділити, усвідомити, прийняти і витримати мету дії:

· чітке виділення меті, ухвалення і усвідомлення її дитиною у вигляді зразка продукту;

· утримання зразка "на видноті";

· виділення поетапних підцілей;

· забезпечення досягнення мети і схвалення успіху;

· перенесення успіху на самостійну поведінку;

· перенесення довільної регуляції на фруструючу ситуацію.

2. Операційно-регулятивний блок (планування і контроль) - невміння планувати шляхи досягнення мети як за змістом, так і в часі; невміння контролювати дії і вносити корекції по ходу їх виконання:

· сумісне з дорослим планування змісту і послідовності операцій по досягненню мети;

· наочне і знакове моделювання шляху дії;

· оволодіння різними способами планування (готова схема, моделювання, план-схема);

· розподіл функцій в кооперативних формах діяльності;

· формування мотиваційної готовності до діяльності;

· формування дій самооцінки і контролю через виключення можливості незавершених дій; введення режиму з невеликою кількістю вимог;

· послідовна передача функцій планування, контролю і оцінки дитині.

Корекція особистісного розвитку.

1. Комунікативні проблеми в сім'ї - з батьками, родичами:

· роз'яснювальна коректувальна робота з батьками і педагогами, направлена на зміну виховних установок і стереотипів виховання;

· батьківський тренінг (підвищення батьківської компетентності);

· тренінг педагогічного спілкування (підвищення педагогічної компетентності);

· психокорекційні ігри психолога з дитиною (розвиток нового типу відносин рівноправ'я і партнерства);

· організація ігор дитини з батьками (проба на спільну діяльність).

2. Труднощі спілкування поза сім'єю – з однолітками, вихователями, вчителями:

· колективні ігри (справедливий розподіл ролей і регуляція відносин);

· ігрова корекція поведінки (відреагування і вихід агресивного заряду);

· статусна психотерапія (вікові переміщення дітей з неадекватною самооцінкою);

· соціальна терапія (зміни відношення групи до дитини завдяки стійкій високій оцінці цієї дитини значущим дорослим).

3. Проблеми самооцінки, тривожність, підвищена емоційна напруженість, пасивність, конформізм:

· психогімнастика;

· холдінг-терапія;

· арттерапія;

· психодрама і інші форми десенсибілізації.

Психокорекційна робота у випадках комплексної дезадаптації дитини може носити комплексний або симптоматичний характер, спрямований на дефіцитарні області розвитку, поведінки і спілкування дитини.

У підлітково-юнацькому віці змістовна проблематика, що вимагає коректувальних зусиль психолога, представлена таким чином:

· акцентуація характеру;

· порушення поведінки;

· труднощі підлітково-юнацького віку;

· емоційно-особистісні проблеми;

· психофізичний інфантилізм;

· соціально-педагогічна занедбаність (несформованість суб'єкта самосвідомості, спілкування і діяльності);

· порушення соціально-психологічної адаптації.

Для підліткового віку більшою мірою підходять групові форми корекційної роботи (окрім вирішення емоційно-особових проблем).

На основі різних критеріїв можна будувати різні класифікації методів психологічної корекції (А.Л. Гройсман пропонує як критерії класифікації статус мозку, біологічний гомеостаз, предмет і об'єкт корекції, характер, спрямованість і принцип дії):

· а) по фізіологічному статусу мозку:

неспання - гальмо -

роз'яснення; самогіпноз;

переконання; навіювання в передсонному стані

розсудлива регуляція; (транс);

авторитетне навіювання навіювання в просонному

(директивна корекція); стані;

пієтативна корекція навіювання уві сні (парадоксальне

(емпатичне слухання, фаза);

співчуття); навіювання в гіпнотичному і наркотичному стані з використанням апаратурних методик;

· б) по біологічному гомеостазу: для нормального стану; для стресового стану;

· в) по характеру і спрямованості дії: розвивальні;

· седативні; активізуючі; дезактивізуючі; активізуючі; мобілізуючі;

· г) по переважній дії на психічні процеси: іматотренінг (уява);

· ментальний тренінг (мислення); емоційно-вольове тренування (емоції, воля);

· д) по кількості учасників:

· групові (для макро-, мікро-, медіагруп); індивідуальні;

· е) за принципом дії: гетерогенні (на інших); аутогенні (на себе);

· ж) по використанню засобів мистецтва: ізотерапія;

· бібліотерапія; музикотерапія; танцювальна терапія; тілесна терапія.

Отже, психокорекційна робота характеризується багатством змісту і методів дії. На ефективність психокорекційної дії впливає безліч чинників: особова і професійна готовність психолога, психотерапевтичний контакт з клієнтом, правильність постановки психологічного діагнозу, вибір технології, психологічна підтримка тих, що оточують і ін.