Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Організаційна структура ІSО

Читайте также:
  1. A) структура рабочего стола
  2. I. Правосознание: понятие, структура, функции и виды.
  3. II. Система культуры и её структура.
  4. II. СТРУКТУРА отчетА по Практике по профилю специальности
  5. II. СТРУКТУРА отчетА по УЧЕБНОЙ Практике
  6. II. Структура правовой нормы.
  7. II. Структура программы
  8. III. Структура регионального центра социального преображения
  9. III. Структура управления
  10. III. Структура Федерального компонента образовательного стандарта по обществознанию

До складу 1SО входять такі органи:

- керівні: Генеральна асамблея (вищий орган), Рада ІSО, технічне керівне бюро;

- робочі: технічні комітети, підкомітети, технічні консуль­тативні групи.

Раді ІSО підпорядковуються сім комітетів:

1. ПЛАКО - технічне бюро (готує пропозиції щодо плану­вання роботи ІSО).

2. СТАKО - здійснює методичну й інформаційну допомогу Раді ІSО в розробці міжнародних стандартів. Силами комітету проводиться вивчення основних принципів стандартизації, готуються рекомендації з досягнення оптимальних результатів у цій галузі. Займається також термінологією й організацією семінарів щодо застосування міжнародних стандартів для розвитку торгівлі.

3. КАСКОприділяє увагу забезпеченнювідповідності якості продукції, послуг, процесів і систем якості вимогам стандартів; різнобічно вивчає цю діяльність, аналізує отриману інформацію, виробляє рекомендації.

4. ІНФКО - комітет з науково-технічної інформації.

5. КОПОЛКО – комітет із захисту інтересів, прав споживачів.

6. ДЕВКО – комітет з надання допомоги країнам, що розвиваються.

7. РЕМКО – методична допомога ISO шляхом розробки відповідних посібників з питань стандартних зразків (еталонів).

 

Питання розробки термінологічних стандартів в Україні

 

Стан термінологічної справи будь-якої держави відображає її цивілізованість. Тому кожна держава особливо дбає про стан національної фахової мови, який віддзеркалюється в державних термінологічних і галузевих стандартах.

Щодо термінологічних стандартів, то технологія їх творення в ідеальному випадку має бути тривалим і практично виваженим процесом, адже термінологічний стандарт, на думку Б.Рицаря, - це:

- результат спочатку лексикографічного усталення, визначеного наявними словниками і їх "часом життя";

- а потім практичного унормування усталеної термінології, відображеної в підручниках, навчальних посібниках, наукових працях, монографіях тощо.

Попри це, термінологічні стандарти, спираючись на досвід, повинні передувати галузевим або, принаймні, виходити з ними одночасно, але вже з узгодженою (хай навіть не цілком усталеною) термінологією.

У ширшому аспекті процес унормування-стандартування національних термінологій, на переконання Б.Рицаря, має переходити в загальноосвітній процес гармонізації – встановлення відношень еквівалентності між термінологіями держав у межах одної чи кількох мов, що необхідне для кращого порозуміння на всіх рівнях міждержавних стосунків – у політиці, науці, культурі, торгівлі, спорті тощо.

Етапи термінологічного стандартотворення ( зрештою й галузевого) в Україні ( на відміну від інших країн, які мали свою набагато тривалішу незалежність) історично змушені були відбуватися в надто стисненому часовому режимі. Особливо важкими були перші роки становлення держави і, зокрема, створення Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарту) України.

У 1992 році за спільним наказом Держстандарту і Міністерства освіти України на базі Львівської політехніки був створений Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології ( ТК СНТТ), тобто ТК 19. Відтоді для розроблення українських термінологічних стандартів одразу розпочато організаційну роботу, скеровану на залучення якомога більшої кількості інженерів і вчених, представників різних регіонів України переважно з вищих навчальних закладів, Академії наук, провідних науково-дослідних інститутів та інших галузевих організацій.

Завдяки самовідданній праці цих фахівців і за участю філологів-експертів став можливим безпрецедентний (усупереч світовому досвіду) факт розроблення за період з 1992 – 1996 роки понад 600 Державних стандартів України (ДСТУ) на "Терміни та їх визначення".

У цій праці велику помічну роль відіграли міжнародні термінологічні стандарти ISO ( International Standards Organization) і IEC ( International Elektrotechnical Commission), які за ініціативою Комітету і за сприянням відомого українського вченого-мецената Богдана Гаврилишина були куплені за кошти доброчинного фонду Карла Поппера (Женева, Швейцарія).

Однак такий форсований і надзвичайно експресивний процес, продиктований внутрішніми та зовнішніми умовами життя держави, дав свої негативні наслідки.

До причин, що їх спонукали, належать:

- з одного боку, майже ( а з деяких галузей цілком) не упорядкована термінологія;

- а з другого боку, - слабке володіння українською мовою і, відповідно, відсутність знань з української термінології серед більшості фахівців, а особливо з південно-східних регіонів Укра­їни. Тому сьогодні чимало чинних термінологічних стандартів потребують перегляду, а в кращому разі - доопрацювання.

Разом з тим, незважаючи на низьку якість певної частини стандартів, виконано вкрай необхідну і важливу державотворчу справу. Значення виконаної роботи щодо розроблення державних стандартів, спрямованих на гармонізацію та уніфікацію термінології: 1) набуто великий практичний досвід щодо розроб­лення термінологічних стандартів; 2) випрацювані й сформульовані основні засади формування терміносистем у певних предметних галузях, що полегшують планування робіт зі стандартування.

Напрями діяльності термінологічних комітетів, зокрема ТКСНТТ, УкрТерм:

Гармонізація української термінології з міжнародними стан­дартами,передусім стандартами ІSО. Процесові гармонізації термінологій допомагають досконало розроблені IS0 загальні засади і методи створення національних стандартів. На жаль, таких методів не розроблено Міжнародною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації країн СНД, а тому маємо російськомовні ГОСТи як національні стандарти України. Це, очевидно, не сприяє утвердженню української мови як державної, що задекларовано в 10-й статті Конституції України.

Процес гармонізування державних стандартів з міжнародними потребує і часу, і ґрунтовної та спільної праці фахівців-мовників з фахівцями відповідних галузей знань як українських, так і міжнародних експертів. Гармонізовувані з ІSО, наприклад, такі нормативні документи, як «Комп'ютерні засоби у термінології. Створювання та використовування термінологічних баз даних і текстових масивів», «Термінологічна робота. Гармонування понять і термінів», «Класифікатор нормативних документів ДК 004-98», «Правила впровадження та застосування міжнародних стандартів», «Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення загальних понять» та ін.

Термінографічний.За участю Технічного комітету стандарти­зації науково-технічної термінології видано словники з електро-радіотехніки, радіоелектроніки, хемії, технології нафти, автошляхів та ін. Започаткована у 2000 році «Термінографічна серія Слово-Світ», першою книжкою якої вийшов «Англійсько-український словник-довідник з інженерії довкілля» Т.Балабана. Продовжили цю серію «Російсько-український тлумачний словник з тепло­енергетики» та «Українсько-англійський/англійсько-український словник з електроніки», «Російсько-український перекладний термінологічний словник з машинобудування», багатомовний словник з гідравліки, словник з токсикології тощо.

Упровадження міжнародних стандартівнасамперед стосу­ється термінологічних стандартів, бо саме вони є основним чин­ником, передумовою процесу гармонізації.

Міжнародний, який реалізується через співпрацю, участь у відповідних міжнародних комісіях, обмін досвідом тощо. Тому вже в період становлення започатковано основи цієї діяльності з організаціями ІSО і ІЕС, а згодом з такими міжнародними інформаційними термінологічними організаціями, як InfoTerm і TermNet (Відень, Австрія). Проте міжнародна діяльність Комітету реально пожвавилась і набула конкретних форм лише з 1998 року.

Крім того, ведеться постійна робота над опрацьовуванням проектів УкрНДІССІ, зокрема основоположних стандартів, інструкцій, каталогів, регламентів, рекомендацій тощо.

Сьогодні Комітет співпрацює з ІSО/ТС37 (SС1, SС2, SСЗ), ІЕС, InfoTerm. Донедавна Комітет працював на правах О-члена, а після кількарічних домагань зараз є Р-членом 1SО/ТС37. Налагоджено співпрацю та укладено угоду з InfoTerm про взаємообмін інформацією, про спрямування спільних зусиль на розвиток глобальної мережі центрів термінологічної документації, про обмін досвідом для формування терміносистем і стандартів високої якості тощо. Комітет разом з InfoTerm є організаторами проекту програми створення східноєвропейської термінологічної мережі, до якої, крім України й Австрії, залучено також Фінляндію, Грузію, Вірменію та Молдову. Комітет налагодив також тісні контакти з відділом стандартизації термінології Польського комітету стандартизації (PKN).

Уже тривалий час (ухвала Управи ТК СНТТ від 26.12.1995 і далі) Комітет безрезультатно пропонує УкрНДІССІ розпочати роботу над термінологічним стандартом українсько-латинської транслітерації, базовий проект якого розробив Інститут фундаментальних досліджень разом з Українською науковою асоціацією. На його основі Комітет розробив схему однозначної прямої та зворотної транслітерації кириличних знаків у латинські, яка відтворює український чи англійський текст. Зволікання з розробленням ДСТУ «Кирилично-латинська транслітерація українських назв і текстів» не сприяє гармонізації з міжнародною термінологією та утвердженню державності України [38].

Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології має й перспективні напрями діяльності:

- створити фундаментальні словники відродженої українсь­кої мови;

- перевидати термінологічні словники 20-х років, укладені в Інституті української наукової мови ВУАН;

- видати українською мовою Державні нормативні документи;

- створити Комітет відродження і захисту української мови;

- створити галузеві термінологічні центри з гарячими лініям зв'язку з Комітетом;

- організувати в Комітеті інтернет-місця для ознайомлення і користування методичними матеріалами, термінологічними стандартами, їх проектами тощо.

Набутий від моменту створення Держстандарту України досвід щодо розроблення термінологічних стандартів дав підстави сформулювати основні засади формування терміносистем у певних предметних галузях, що полегшує планування робіт зі стандарти­зації, унеможливлює дублювання термінів.

Такими засадами є:

- першочерговість розроблення загальнотехнічних і наукових терміносистем з подальшим переходом до конкретних галузей;

- чітке визначення предметної галузі;

- визначення понятійної структури цієї предметної галузі та її зв'язків із системами загальнотехнічної та наукової лексики;

- дослідження використовуваного чинного фонду чужо­мовних термінологічних стандартів на рівні понятійної структури;

- поділ великих терміносистем на окремі блоки з групу­ванням їх за певною ознакою (термінологічною, функціональною тощо);

- проведення аналізу чинного фонду стандартів на продук­цію, процеси, послуги в тій самій предметній галузі з метою виявлення термінологічних розділів чи додатків та включення виявлених термінів до цієї терміносистеми;

- урахування важливості термінів стосовно функціональних показників та показників якості;

- з'ясування відповідності термінів їхнім визначенням;

- відмова від розроблення термінологічних стандартів на номенклатуру виробів;

- включення до терміносистем назв класифікаційних груп продукції, процесів, послуг, затвердження класифікаторів [39].

Звичайно, слід мати відповідне фінансове забезпечення, а також сучасні технічні та програмні засоби оброблення інформації.

Упорядкована термінологія передбачає, що терміни й визначення розглядаються в єдності один з одним. Упорядкована система термінів передбачає перегляд понять, що вживаються наукою, вона ніби підсумовує певний етап розвитку науки.

Упорядкування термінології - процес поетапний. Найваж­ливіший з них - складання переліку термінологічних понять, до якого мають входити всі терміни - синоніми, антоніми, з їхніми розгалуженнями, зі вказівкою галузей їх застосування, з посиланням на джерела. У переліку важливо розкрити етимологію термінів, їхнє походження та функціонування. Перелік дає можливість чітко виявити суперечності чинної термінології і є передумовою переходу до наступного важливого етапу - складання нормативного термінологічного словника.

 


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 10 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.07 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав