Читайте также:
|
|
До складу 1SО входять такі органи:
- керівні: Генеральна асамблея (вищий орган), Рада ІSО, технічне керівне бюро;
- робочі: технічні комітети, підкомітети, технічні консультативні групи.
Раді ІSО підпорядковуються сім комітетів:
1. ПЛАКО - технічне бюро (готує пропозиції щодо планування роботи ІSО).
2. СТАKО - здійснює методичну й інформаційну допомогу Раді ІSО в розробці міжнародних стандартів. Силами комітету проводиться вивчення основних принципів стандартизації, готуються рекомендації з досягнення оптимальних результатів у цій галузі. Займається також термінологією й організацією семінарів щодо застосування міжнародних стандартів для розвитку торгівлі.
3. КАСКО приділяє увагу забезпеченнювідповідності якості продукції, послуг, процесів і систем якості вимогам стандартів; різнобічно вивчає цю діяльність, аналізує отриману інформацію, виробляє рекомендації.
4. ІНФКО - комітет з науково-технічної інформації.
5. КОПОЛКО – комітет із захисту інтересів, прав споживачів.
6. ДЕВКО – комітет з надання допомоги країнам, що розвиваються.
7. РЕМКО – методична допомога ISO шляхом розробки відповідних посібників з питань стандартних зразків (еталонів).
Питання розробки термінологічних стандартів в Україні
Стан термінологічної справи будь-якої держави відображає її цивілізованість. Тому кожна держава особливо дбає про стан національної фахової мови, який віддзеркалюється в державних термінологічних і галузевих стандартах.
Щодо термінологічних стандартів, то технологія їх творення в ідеальному випадку має бути тривалим і практично виваженим процесом, адже термінологічний стандарт, на думку Б.Рицаря, - це:
- результат спочатку лексикографічного усталення, визначеного наявними словниками і їх "часом життя";
- а потім практичного унормування усталеної термінології, відображеної в підручниках, навчальних посібниках, наукових працях, монографіях тощо.
Попри це, термінологічні стандарти, спираючись на досвід, повинні передувати галузевим або, принаймні, виходити з ними одночасно, але вже з узгодженою (хай навіть не цілком усталеною) термінологією.
У ширшому аспекті процес унормування-стандартування національних термінологій, на переконання Б.Рицаря, має переходити в загальноосвітній процес гармонізації – встановлення відношень еквівалентності між термінологіями держав у межах одної чи кількох мов, що необхідне для кращого порозуміння на всіх рівнях міждержавних стосунків – у політиці, науці, культурі, торгівлі, спорті тощо.
Етапи термінологічного стандартотворення (зрештою й галузевого) в Україні (на відміну від інших країн, які мали свою набагато тривалішу незалежність) історично змушені були відбуватися в надто стисненому часовому режимі. Особливо важкими були перші роки становлення держави і, зокрема, створення Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарту) України.
У 1992 році за спільним наказом Держстандарту і Міністерства освіти України на базі Львівської політехніки був створений Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології (ТК СНТТ), тобто ТК 19. Відтоді для розроблення українських термінологічних стандартів одразу розпочато організаційну роботу, скеровану на залучення якомога більшої кількості інженерів і вчених, представників різних регіонів України переважно з вищих навчальних закладів, Академії наук, провідних науково-дослідних інститутів та інших галузевих організацій.
Завдяки самовідданній праці цих фахівців і за участю філологів-експертів став можливим безпрецедентний (усупереч світовому досвіду) факт розроблення за період з 1992 – 1996 роки понад 600 Державних стандартів України (ДСТУ) на "Терміни та їх визначення".
У цій праці велику помічну роль відіграли міжнародні термінологічні стандарти ISO (International Standards Organization) і IEC (International Elektrotechnical Commission), які за ініціативою Комітету і за сприянням відомого українського вченого-мецената Богдана Гаврилишина були куплені за кошти доброчинного фонду Карла Поппера (Женева, Швейцарія).
Однак такий форсований і надзвичайно експресивний процес, продиктований внутрішніми та зовнішніми умовами життя держави, дав свої негативні наслідки.
До причин, що їх спонукали, належать:
- з одного боку, майже (а з деяких галузей цілком) не упорядкована термінологія;
- а з другого боку, - слабке володіння українською мовою і, відповідно, відсутність знань з української термінології серед більшості фахівців, а особливо з південно-східних регіонів України. Тому сьогодні чимало чинних термінологічних стандартів потребують перегляду, а в кращому разі - доопрацювання.
Разом з тим, незважаючи на низьку якість певної частини стандартів, виконано вкрай необхідну і важливу державотворчу справу. Значення виконаної роботи щодо розроблення державних стандартів, спрямованих на гармонізацію та уніфікацію термінології: 1) набуто великий практичний досвід щодо розроблення термінологічних стандартів; 2) випрацювані й сформульовані основні засади формування терміносистем у певних предметних галузях, що полегшують планування робіт зі стандартування.
Напрями діяльності термінологічних комітетів, зокрема ТКСНТТ, УкрТерм:
Гармонізація української термінології з міжнародними стандартами, передусім стандартами ІSО. Процесові гармонізації термінологій допомагають досконало розроблені IS0 загальні засади і методи створення національних стандартів. На жаль, таких методів не розроблено Міжнародною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації країн СНД, а тому маємо російськомовні ГОСТи як національні стандарти України. Це, очевидно, не сприяє утвердженню української мови як державної, що задекларовано в 10-й статті Конституції України.
Процес гармонізування державних стандартів з міжнародними потребує і часу, і ґрунтовної та спільної праці фахівців-мовників з фахівцями відповідних галузей знань як українських, так і міжнародних експертів. Гармонізовувані з ІSО, наприклад, такі нормативні документи, як «Комп'ютерні засоби у термінології. Створювання та використовування термінологічних баз даних і текстових масивів», «Термінологічна робота. Гармонування понять і термінів», «Класифікатор нормативних документів ДК 004-98», «Правила впровадження та застосування міжнародних стандартів», «Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення загальних понять» та ін.
Термінографічний. За участю Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології видано словники з електро-радіотехніки, радіоелектроніки, хемії, технології нафти, автошляхів та ін. Започаткована у 2000 році «Термінографічна серія Слово-Світ», першою книжкою якої вийшов «Англійсько-український словник-довідник з інженерії довкілля» Т.Балабана. Продовжили цю серію «Російсько-український тлумачний словник з теплоенергетики» та «Українсько-англійський/англійсько-український словник з електроніки», «Російсько-український перекладний термінологічний словник з машинобудування», багатомовний словник з гідравліки, словник з токсикології тощо.
Упровадження міжнародних стандартів насамперед стосується термінологічних стандартів, бо саме вони є основним чинником, передумовою процесу гармонізації.
Міжнародний, який реалізується через співпрацю, участь у відповідних міжнародних комісіях, обмін досвідом тощо. Тому вже в період становлення започатковано основи цієї діяльності з організаціями ІSО і ІЕС, а згодом з такими міжнародними інформаційними термінологічними організаціями, як InfoTerm і TermNet (Відень, Австрія). Проте міжнародна діяльність Комітету реально пожвавилась і набула конкретних форм лише з 1998 року.
Крім того, ведеться постійна робота над опрацьовуванням проектів УкрНДІССІ, зокрема основоположних стандартів, інструкцій, каталогів, регламентів, рекомендацій тощо.
Сьогодні Комітет співпрацює з ІSО/ТС37 (SС1, SС2, SСЗ), ІЕС, InfoTerm. Донедавна Комітет працював на правах О-члена, а після кількарічних домагань зараз є Р-членом 1SО/ТС37. Налагоджено співпрацю та укладено угоду з InfoTerm про взаємообмін інформацією, про спрямування спільних зусиль на розвиток глобальної мережі центрів термінологічної документації, про обмін досвідом для формування терміносистем і стандартів високої якості тощо. Комітет разом з InfoTerm є організаторами проекту програми створення східноєвропейської термінологічної мережі, до якої, крім України й Австрії, залучено також Фінляндію, Грузію, Вірменію та Молдову. Комітет налагодив також тісні контакти з відділом стандартизації термінології Польського комітету стандартизації (PKN).
Уже тривалий час (ухвала Управи ТК СНТТ від 26.12.1995 і далі) Комітет безрезультатно пропонує УкрНДІССІ розпочати роботу над термінологічним стандартом українсько-латинської транслітерації, базовий проект якого розробив Інститут фундаментальних досліджень разом з Українською науковою асоціацією. На його основі Комітет розробив схему однозначної прямої та зворотної транслітерації кириличних знаків у латинські, яка відтворює український чи англійський текст. Зволікання з розробленням ДСТУ «Кирилично-латинська транслітерація українських назв і текстів» не сприяє гармонізації з міжнародною термінологією та утвердженню державності України [38].
Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології має й перспективні напрями діяльності:
- створити фундаментальні словники відродженої української мови;
- перевидати термінологічні словники 20-х років, укладені в Інституті української наукової мови ВУАН;
- видати українською мовою Державні нормативні документи;
- створити Комітет відродження і захисту української мови;
- створити галузеві термінологічні центри з гарячими лініям зв'язку з Комітетом;
- організувати в Комітеті інтернет-місця для ознайомлення і користування методичними матеріалами, термінологічними стандартами, їх проектами тощо.
Набутий від моменту створення Держстандарту України досвід щодо розроблення термінологічних стандартів дав підстави сформулювати основні засади формування терміносистем у певних предметних галузях, що полегшує планування робіт зі стандартизації, унеможливлює дублювання термінів.
Такими засадами є:
- першочерговість розроблення загальнотехнічних і наукових терміносистем з подальшим переходом до конкретних галузей;
- чітке визначення предметної галузі;
- визначення понятійної структури цієї предметної галузі та її зв'язків із системами загальнотехнічної та наукової лексики;
- дослідження використовуваного чинного фонду чужомовних термінологічних стандартів на рівні понятійної структури;
- поділ великих терміносистем на окремі блоки з групуванням їх за певною ознакою (термінологічною, функціональною тощо);
- проведення аналізу чинного фонду стандартів на продукцію, процеси, послуги в тій самій предметній галузі з метою виявлення термінологічних розділів чи додатків та включення виявлених термінів до цієї терміносистеми;
- урахування важливості термінів стосовно функціональних показників та показників якості;
- з'ясування відповідності термінів їхнім визначенням;
- відмова від розроблення термінологічних стандартів на номенклатуру виробів;
- включення до терміносистем назв класифікаційних груп продукції, процесів, послуг, затвердження класифікаторів [39].
Звичайно, слід мати відповідне фінансове забезпечення, а також сучасні технічні та програмні засоби оброблення інформації.
Упорядкована термінологія передбачає, що терміни й визначення розглядаються в єдності один з одним. Упорядкована система термінів передбачає перегляд понять, що вживаються наукою, вона ніби підсумовує певний етап розвитку науки.
Упорядкування термінології - процес поетапний. Найважливіший з них - складання переліку термінологічних понять, до якого мають входити всі терміни - синоніми, антоніми, з їхніми розгалуженнями, зі вказівкою галузей їх застосування, з посиланням на джерела. У переліку важливо розкрити етимологію термінів, їхнє походження та функціонування. Перелік дає можливість чітко виявити суперечності чинної термінології і є передумовою переходу до наступного важливого етапу - складання нормативного термінологічного словника.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |